Постановление суда № 139440593, 03.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у прийнятті звіту про виконання рішення суду

03 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8575/25 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року в даній справі адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) з 16.03.2022 по 19.05.2023 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року №704;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 16.03.2022 по 19.05.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 16.03.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за весь час затримки виплати - за період з 02.10.2024 по день фактичної виплати грошового забезпечення;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії задоволено. Зобов`язано відповідача (боржника) Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в строк тридцять днів з дня отримання цієї ухвали подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у цій справі в частині зобов`язання: 1) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 16.03.2022 по 19.05.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; 2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 16.03.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення; 3) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; 4) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за весь час затримки виплати - за період з 02.10.2024 по день фактичної виплати грошового забезпечення.

На адресу суду надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у даній справі.

Військова частина НОМЕР_1 у поданому звіті зазначає, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі №140/8575/25 командиром військової частини видано наказ від 28 червня 2026 року №1838/АГД, яким відповідним службам визначено завдання щодо проведення перерахунку, нарахування та виплати належних ОСОБА_1 сум.

Відповідач зазначає, що фінансово-економічною службою проведено необхідні розрахунки та перерахунок грошового забезпечення за період з 16.03.2022 по 19.05.2023. За результатами перерахунку визначено різницю у сумі 130 402,63 грн та компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23 472,47 грн. 03 липня 2026 року позивачу фактично виплачено 123 882,50 грн, у зв`язку з чим відповідач вважає цю частину судового рішення виконаною у повному обсязі.

Разом з тим відповідач визнає, що в частині виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення рішення суду фактично не виконано. Після проведення розрахунку визначено суму компенсації у розмірі 45 784,47 грн. Виплата цієї суми, за твердженням відповідача, залежить від проходження бюджетної процедури фінансування. Військова частина зазначає, що відповідну потребу планується включити до заявки-розрахунку на фінансування 07 серпня 2026 року, а орієнтовним строком завершення виплати визначено 30 вересня 2026 року.

Щодо компенсації за невикористані дні відпусток відповідач зазначає, що після проведення повторного розрахунку додаткова сума до виплати не виникла, а різниця нарахувань становить 0,00 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що ним вжито всіх необхідних заходів для виконання рішення суду, а невиплата 45 784,47 грн зумовлена виключно необхідністю проходження бюджетної процедури. Посилаючись на положення статей 382-2, 382-3 КАС України, військова частина НОМЕР_1 просить суд прийняти поданий звіт про виконання рішення суду.

На адресу суду від представника позивача надійшло заперечення на звіт відповідача.

Представник позивача зазначає, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 у справі № 140/8575/25 Військовою частиною НОМЕР_1 виконано не в повному обсязі.

Зокрема, при перерахунку грошового забезпечення позивача Військова частина НОМЕР_1 застосувала прожитковий мінімум відповідного року, не врахувавши визначену судовим рішенням мінімальну величину у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати, що призвело до зменшення належних до виплати сум.

Крім того, при розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток за 2022 2024 роки військова частина не врахувала додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168, хоча рішенням суду прямо визначено необхідність її врахування.

У зв`язку з цим представник позивача вважає, що рішення суду не виконано як у частині правильного проведення розрахунків грошового забезпечення та компенсації, так і в частині виплати належних сум, та просить суд не приймати звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Розгляд звіту про виконання судового рішення здійснено судом в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у прийнятті звіту з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Тлумачення положень Основного Закону щодо обов`язковості виконання судових рішень неодноразово здійснювалося Конституційним Судом України у прийнятих ним рішеннях.

Так Конституційний Суд України зокрема зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, крім іншого, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

У Рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України (заява №60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 №2-р (II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28.11.2006, заява №30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон №1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні приписи містять положення частин другої та третьої статті 14 та статті 370 КАС України.

Отже, обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України, статтею 13 Закону №1402-VIII. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Частиною другою статті 381-1 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Як установлено частиною першою статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

За приписами частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України передбачено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Відповідно до частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

З вказаних законодавчих положень вбачається, що суд може застосувати заходи реагування у порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду (керівника суб`єкта владних повноважень).

Головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

Суд, дослідивши поданий військовою частиною НОМЕР_1 звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі №140/8575/25 та додані до нього докази, не знаходить достатніх підстав для його прийняття.

Як убачається зі змісту самого звіту, відповідач не заперечує того, що рішення суду на момент розгляду звіту виконано не в повному обсязі. Зокрема, військовою частиною визначено суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у розмірі 45 784,47 грн, однак зазначена сума позивачу фактично не виплачена.

Отже, відповідачем виконано лише частину покладених на нього судовим рішенням обов`язків, тоді як обов`язок щодо фактичної виплати визначеної компенсації залишається невиконаним. Сам факт проведення відповідного розрахунку, визначення суми заборгованості та вчинення організаційних дій щодо можливого фінансування не може ототожнюватися з фактичним виконанням рішення суду в цій частині.

Суд бере до уваги, що відповідач посилається на необхідність дотримання бюджетної процедури та зазначає орієнтовний строк завершення виплати до 30 вересня 2026 року. Водночас наведені обставини не свідчать про виконання судового рішення, а лише підтверджують намір відповідача здійснити виплату в майбутньому. При цьому на момент розгляду звіту визначена судовим рішенням сума позивачу не виплачена.

Суд також враховує позитивні дії відповідача, зокрема проведення перерахунку грошового забезпечення та виплату позивачу 123 882,50 грн. Водночас ці обставини можуть бути враховані при подальшому судовому контролі та оцінці поведінки відповідача, однак не усувають факту неповного виконання судового рішення на момент розгляду звіту.

За таких обставин суд доходить висновку, що поданий звіт не підтверджує повного виконання рішення суду, а наведені у ньому відомості не дають підстав вважати, що на момент його розгляду судове рішення виконано належним чином.

З огляду на те, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є кінцевий результат - факт його повного виконання, суд вважає за необхідним встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 31 грудня 2025 року у справі №140/8575/25, який подати суду протягом одного місяця з дня отримання цієї ухвали.

Керуючись статтями 248, 256, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі №140/8575/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Встановити відповідачу (боржнику) Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до суду звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі №140/8575/25 разом з доказами надіслання копії звіту позивачу один місяць з дня отримання цієї ухвали.

Попередити керівника Військової частини НОМЕР_1 про відповідальність, передбачену статтею 382-3 КАС України, а саме накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі постановлення судом наступної ухвали про відмову у прийнятті звіту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю. Сорока