Решение № 139439532, 27.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/892/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго" (61037, Харківська область, місто Харків, вулиця Георгія Тарасенка, будинок 149, код ЄДРПОУ 00131954) до Фізичної особи-підприємця Посохової Наталії Олександрівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення 27 685,87 грн. за участю представників сторін:

позивача: Плугатирьов В.В. (Самопредставництво);

відповідача: Жерновніков С.В. (Ордер на надання правничої допомоги №1337525 від 28.03.2026. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1168 серії ХВ №000134 від 14.04.2004.); Посохов С.А.(Довіреність від 04.07.2025)

третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця Посохової Наталії Олександрівни заборгованості у розмірі 27 685,87 грн. (26344,71 грн. - основна заборгованість, 3% річних 401,80 грн.,, інфляційні втрати у розмірі 939,36 грн.) за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60-172 від 01.01.2019.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.03.2026 судом позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/892/26. Справу № 922/892/26 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

31.03.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заяву про залучення третьої особи (вх.№7576 від 31.03.2026), в якій останній просить суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - АТ "Харківобленерго". Відповідач вказує, що у спірних відносинах розрахунки за спожиту електроенергію між споживачем, ПрАТ "Харківенергозбут", як електропостачальником, та АТ "Харківобленерго", як оператором системи розподілу, здійснюються на підставі даних оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго", яке з 01.01.2019 року виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області згідно постанови НКРЕЕ від 16.11.2018 року №1446. Отже, ПрАТ"Харківенергозбут" проводить нарахування вартості електричної енергії по Споживачам в обсязі розподіленої електричної енергії третьою особою АТ "Харківобленерго" в залежності від спожитої кількості електричної енергії. При цьому, визначення обсягу спожитої електричної енергії не відноситься до компетенції ПрАТ "Харківенергозбут", а відноситься до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1470. (пп.2 п.2.3. Розділ 2). АТ"Харківобленерго" , є особою, відповідальною за достовірність інформації про обсяги спожитої споживачем електричної енергії, яка передається електропостачальнику та включається останнім до рахунків за спожиту електричну енергію, а також як учасник ринку електричної енергії, що отримує оплату за надані послуги з розподілу електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 судом клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго" .

31.03.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив (вх.№7546 від 31.03.2026), в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на відсутність технічної та фізичної можливості постачання електроенергії на спірні об`єкти у період з лютого по листопад 2023 року. Зазначає, що приміщення у м. Куп`янськ по пл. Центральній, 23 було повністю знищено пожежею внаслідок бойових дій 13.09.2022, а трансформаторна підстанція ТП-0659, яка живила магазин по вул. Студентській, 5, зазнала суттєвих руйнувань у вересні 2022 року. Стан об`єктів підтверджується відповідями та документами від ДСНС, поліції та міської військової адміністрації. Також Відповідач вказує, що з лютого 2022 року не перебувала у м. Куп`янськ через евакуацію та виїзд за кордон (що підтверджено довідкою ВПО та документом PESEL), а отже не мала доступу до об`єктів та можливості контролювати споживання. Окрім цього, Відповідач наголошує на недоведенні бази розрахунку боргу через відсутність контрольних показників лічильників після деокупації, просить застосувати наслідки повторного звернення Позивача з тотожніми вимогами (після залишення без розгляду справи № 922/1984/25). На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити.

31.03.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у АТ "Харківобленерго" (вх.№7576 від 31.03.2026), в якому останній зазначає про те, що АТ "Харківобленерго" володіє доказами, що мають істотне значення для справи, зокрема щодо технічного стану мереж, можливості електропостачання, а також первинних даних обліку електроенергії. Водночас Відповідач вказує, що не має можливості самостійно отримати зазначені докази, оскільки такі дані є службовою (внутрішньою) інформацією оператора системи розподілу та не є публічно доступними, оскільки вони перебувають у володінні АТ «Харківобленерго». З огляду на викладене, відповідач просить суд Витребувати у АТ "Харківобленерго" наступні докази та інформацію:

-Інформацію про наявність або відсутність доступу працівників АТ «Харківобленерго» до об`єктів електромереж у м. Куп`янськ у період тимчасової окупації, а саме з лютого 2022 року по вересень 2022 року.

- Інформацію про те, хто фактично здійснював постачання електричної енергії у м. Куп`янськ у період тимчасової окупації (лютий вересень 2022 року), та чи здійснювалося таке постачання в межах правового поля України.

-Відомості про технічний стан трансформаторної підстанції ТП-0659 (інвентарний номер 00848578-01), адреса розташування: м. Куп`янськ, вул. Хімушина 10_А. Зазначена підстанція забезпечувала електропостачання магазину за адресою: м. Куп`янськ, вул. Студентська, 5, у період після деокупації, а саме з вересня 2022 року по листопад 2023 року.

- Інформацію про наявність або відсутність електропостачання до об`єкта за адресою: м. Куп`янськ, вул. Студентська, 5 (EIC: 62Z4211283915814) у період з вересня 2022 року по листопад 2023 року.

-Інформацію про наявність або відсутність електропостачання до об`єкта за адресою: м. Куп`янськ, пл. Центральна, 23 (EIC: 62Z4831085278062) у період після його пошкодження (з 13.09.2022 року).

-Інформацію про проведення контрольних (вихідних) зняттів у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії показників лічильників по вказаних EIC-кодах після деокупації, а саме у період з вересня 2022 року по листопад 2023 року, із зазначенням: дат зняття показників; зафіксованих показників; наявності відповідних актів; фотофіксації.

-Копії актів технічного огляду, відновлення або підключення електропостачання щодо зазначених об`єктів у період після деокупації м. Куп`янськ, а саме з вересня 2022 року по листопад 2023 року.

Крім того, 31.03.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у ПрАТ "Харківенергозбут" (вх.№7576 від 31.03.2026), в якому посилаючись на те, що відповідач не має можливості самостійно отримати зазначені докази, оскільки вони перебувають у володінні Позивача, просить суд, Витребувати у Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» наступні докази та інформацію щодо показників лічильників по відповідних точках комерційного обліку (EIC кодах):

- Показники лічильників станом на період, що передує тимчасовій окупації м. Куп`янськ, а саме за січень та лютий 2022 року, із зазначенням дат їх фіксації та наданням підтверджуючих документів (акти зняття показників, акти контрольного огляду, фотофіксація або інші первинні документи);

- Показники лічильників станом на початок спірного періоду, а саме на початок лютого 2023 року, із зазначенням дат їх фіксації та наданням підтверджуючих документів (акти, фотофіксація або інші первинні документи);

- Показники лічильників станом на листопад 2023 року (які використовуються Позивачем для здійснення нарахувань), із зазначенням дат їх фіксації та наданням підтверджуючих документів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 судом взадоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у АТ "Харківобленерго" (вх.№7576 від 31.03.2026) та про витребування доказів у ПрАТ "Харківенергозбут" (вх.№7576 від 31.03.2026) у справі № 922/892/26 - відмовлено.

07.04.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№8229 від 07.04.2026). Позивач наполягає на задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, що надані Відповідачем листи від поліції, ДСНС та військової адміністрації не є належними доказами, оскільки фіксують лише факти пожежі чи звернень, але не містять інформації про стан електричних мереж, засобів обліку або неможливість споживання електроенергії. Надані Відповідачем фотоматеріали Позивач вважає неналежними через неможливість ідентифікації об`єктів, а акт комісійного обстеження від 28.11.2023 таким, що стосується приміщення БТІ, яке не є предметом спору. Позивач також зазначає, що перебування Відповідача у статусі ВПО не перешкоджає провадженню господарської діяльності, а сама Відповідач не зверталася із заявами про припинення електропостачання чи пошкодження мереж та не оскаржувала дії оператора системи розподілу щодо здійснених нарахувань.

08.04.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№8431 від 08.04.2026). Відповідач у додаткових поясненнях зазначає про непослідовність позиції Позивача, який у попередній справі № 922/1984/25 заявляв вимоги за один місяць (листопад 2023 року), а в нинішній справі без належного обґрунтування змінив спірний період на «лютий листопад 2023 року». Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивач не надав жодного доказу фактичного постачання електроенергії та спирається виключно на розрахункові дані АТ «Харківобленерго», за відсутності первинних даних обліку та актів контрольних оглядів за період з січня 2022 року по листопад 2023 року, підписаних сторонами. На підставі цього Відповідач наголошує на невиконанні Позивачем обов`язку доказування та просить відмовити у позові повністю.

13.04.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про перехід до розгляду справи у загальному позовному провадження (вх.№8738 від 13.04.2026), в якій останній зазначає, що з урахуванням клопотань заявлених відповідачем, розгляд справи потребує більшого часу та з`ясування більшого кола обставин.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 судом здійснено перехід до розгляду справи №922/892/26 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 судом прийнято до розгляду та долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.№7576 від 31.03.2026), відповідь на відзив (вх.№8229 від 07.04.2026), додаткові пояснення у справі (вх.№8431 від 08.04.2026), заперечення щодо заявленої відповідачем експертизи (вх.№8770 від 163.04.2026), заперечення щодо заявлених відповідачем клопотань про витребування доказів (вх.№ 8792 від 13.04.2026), заяву про перехід до розгляду справи в загальному позовному провадженні (вх.№8738 від 13.04.2026), докази про направлення процесуальних документів третій особі (Вх.№ 8915/26 від 14.04.26), відповідь на заперечення позивача (вх.№ 8927/26 від 14.04.26).

08.05.2026 до Господарського суду Харківської області від третьої особи надійшли пояснення (вх.№11125 від 08.05.2026). Третя особа підтримує позовні вимоги ПрАТ «Харківенергозбут» та вважає їх обґрунтованими. АТ «Харківобленерго» пояснює, що через ненадання Відповідачем щомісячних звітів про покази лічильників, 30.11.2023 було проведено контрольний огляд засобів обліку (Акт № 000848) та зафіксовано обсяг розподіленої електроенергії у кількості 4 873 кВт·год. На виконання вимог Наказу Міненерго № 148 зазначений обсяг було перераховано (розподілено помісячно) за період після деокупації м. Куп`янська, з урахуванням судової практики щодо неправомірності віднесення всього обсягу електроенергії на один місяць. Відповідні підсумкові дані про обсяги споживання були передані Позивачу згідно з Додатком № 10 до Договору № 19/13979 для здійснення подальших розрахунків зі споживачем.

11.05.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№11168 від 11.05.2026). Відповідач зазначає, що АТ «Харківобленерго» у своїх поясненнях обмежилось цитуванням норм права та не надало жодного доказу відновлення електропостачання, ремонту ТП-0659 чи подачі напруги на об`єкти. Відповідач стверджує, що Акт контрольного огляду № 000848 від 30.11.2023 складено в односторонньому порядку без її участі, що суперечить п.п. 6.5.2, 6.5.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії стосовно споживачів-підприємців. Крім того, наголошує, що зазначений акт фіксує лише сукупний показник на конкретну дату, а помісячний розподіл 4 873 кВт·год у Додатку № 10 проведено Позивачем та третьою особою довільно, без належних первинних даних, без узгодження зі споживачем та без підтвердження фактичного споживання у кожен окремий місяць спірного періоду.

21.05.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№12269 від 21.05.2026), в яких останній зазначає, що питання технічної можливості постачання та споживання електричної енергії в умовах пошкодженої інфраструктури та зруйнованих об`єктів у спірний період має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки дозволить встановити фактичну можливість постачання позивачем електроенергії та, відповідно, обґрунтованість здійснених нарахувань. Відповідач посилається на наявні у матеріалах справи докази пошкодження інфраструктури та зазначає, що твердження позивача про можливість постачання електроенергії попри пошкодження обладнання не підтверджені належними доказами. На думку відповідача, встановлення таких обставин потребує спеціальних знань у галузі електротехніки та може бути здійснене виключно шляхом проведення судової електротехнічної експертизи. У зв`язку з цим відповідач вважає, що без призначення відповідної експертизи повне та об`єктивне з`ясування обставин справи є неможливим.

22.05.2026 до Господарського суду Харківської області від третьої особи надійшло заперечення на клопотання про призначенння судової експертизи (вх.№12452 від 22.05.2026), в якому зазначено таке. Третя особа зазначає, що відповідно до статті 99 ГПК України призначення експертизи допускається лише за наявності визначених законом підстав, які у даній справі, на його думку, відсутні, оскільки всі необхідні дані щодо обсягів спожитої електроенергії вже містяться у матеріалах справи. Також АТ "Харківобленерго" звертає увагу на те, що територія м. Куп`янськ перебуває у зоні активних бойових дій, що ускладнює та створює небезпеку для проведення будь-яких обстежень експертами на місці. Крім того, третя особа вважає поставлені на вирішення експертизи питання некоректними та такими, що містять припущення й оціночні судження щодо технічного стану об`єктів та гіпотетичної можливості постачання і споживання електроенергії, а не спрямовані на встановлення конкретних технічних фактів. Так, на переконання третьої особи, можливий висновок експерта не може спростувати дані, зафіксовані в акті контрольного огляду засобів обліку електричної енергії. У зв`язку з цим АТ "Харківобленерго" вважає клопотання про призначення судової електротехнічної експертизи необґрунтованим та просить суд відмовити у його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 в задоволенні клопотання відповідача про призначення електротехнічної експертизи (вх№ 7576/26 Від 31.03.26) у справі №922/892/26 відмовлено.

20.07.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява з оновленим розрахунком заборгованості (вх.№17624 від 20.07.2026), в якій останній зазначає, що позивачем було невірно розподілено кошти, які надійшли від відповідача згідно платіжної інструкції від 27.01.2022, при цьому сума заборгованості та ціна позову залишилися незмінними, у зв`язку з чим позивач просить суд розглядати позовні вимоги у первинній редакції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи заяву з оновленим розрахунком заборгованості (вх.№17624 від 20.07.2026), підготовче засідання у справі відкладено на 27.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 судом підготовче засідання у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 27.08.2026.

Представник позивача, присутній в судовому засіданні 27.08.2026, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представники відповідача, присутні в судовому засіданні 27.08.2026 проти задоволення позовних вимог заперечували, з підстав викладених у відзиві та заявах по суті спору.

Представник третьої особи, в судове засідання 27.08.2026 не з`вився, про дату час та місце судового засідання був обізнаний, оскільки був присутній в судовому засіданні 27.07.2026, в якому судом закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті на 27.08.2026, про що було оголошено під звукозапис та відповідну ухвалу занесено до ппротоколу судового засідання. Про причини нез`явлення третя особа суд не повідмила.

Відповідно до положень ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії", з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268.

ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. До 01.01.2019 функцію з розподілу електричної енергії та функцію постачання електричної енергії щодо відповідача здійснювало Акціонерне товариство "Харківобленерго " (далі - АТ "Харківобленерго").

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Частиною 1 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Абзацом п`ятим пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут" zbutenergo.kharkov.ua.

У відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Пунктом 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 передбачено, що eкладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

На веб-сайті ПрАТ "Харківенергозбут", на виконання п. 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 була розміщена заява-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї Постанови.

Ураховуючи наведені вище приписи, та те, що ФОП Посохова Н.О. підписала заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, фактично споживала електричну енергію та оплачувала рахунки за спожиту електроенергію - договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним на умовах Договору № 60-172 від 01.01.2019 (далі - Договір №60760).

Згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - ПРРЕЕ), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

У відповідності до п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію відповідача проведені позивачем на підставі даних, переданих від оператора системи розподілу - АТ "Харківоленерго".

ФОП Посохова Н.О. приєдналась до Договору №60-172 за вказаними у заяві-приєднання об`єктами, що приєднані до електричної мережі оператора системи розподілу АТ "Харківоленерго", на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів від 01.01.2019 (далі - Комерційна пропозиція № 1).

Порядок розрахунків за Договором №60-172 визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 1, яка є невід`ємним Додатком № 3 до Договору.

Постачання електричної енергії за Договором №60-172 здійснювалась на магазин за точкою комерційного обліку EIC 62Z4211283915814, розташований за адресою: Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Студентська, 5; та нежитлову будівлю за точкою комерційного обліку EIC 62Z4831085278062, розташовану за адресою: Харківська обл., м. Куп`янськ, м-н Центральний, 23.

Таким чином, споживання електричної енергії за Договором №60760 здійснювалося не для побутових потреб.

Згідно п. 2.1 Договору №60-172 Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.8 Договору № 60-172 розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 5.9 та п. 5.13 Договору № 60-172 передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника, Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника.

Умовами п. 3 Комерційної пропозиції №1, передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичний обсяг відпущеної електричної енергії якого за попередній період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період. Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію в тому числі за послугу з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Відповідно до п. 6.2 Договору №60-172 Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції № 1, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Позивач зазначає, що згідно з інформацією, що надана АТ ХАРКІВОБЛЕНЕРГО, за листопад 2023 року, ПРАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано та виставлено Відповідачу рахунок за електричну енергію за листопад 2023 року на суму разом з ПДВ 40 276,75 грн. Відповідачем за листопад 2023 року спожито 4 873 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2023 року направлено Споживачу поштовим зв`язком 04.12.2023. Строк оплати рахунку 11.12.2023. Рахунок не сплачено.

Позивачем зазначено, що в подальшому АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» здійснено коригування обсягу електричної енергії у відповідності до Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 р. №148, яке діяло під час нарахування обсягу розподіленої електроенергії. За результатом коригування 4873 кВт*год розподілено на період з лютого 2022 року по листопад 2023 року. За рахунок попередньої оплати заборгованість було погашено за період з лютого 2022 року по січень 2023 року та частково за лютий 2023 року. Залишок заборгованості за лютий 2023 року складає 607,71 грн. Залишок заборгованості за листопад 2023 року складає 3521,01 грн. Заборгованість за період з березня 2023 року по жовтень 2023 року складає 22215,99 грн. Загальна заборгованість за спожиту електроенергію за період з лютого 2023 року ро листопад 2023 року складає 26344,71 грн з ПДВ. На підставі отриманих від АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» даних з урахуванням проведеного у липні 2025 року коригування, 12.08.2025р. позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача рахунок на оплату вартості спожитої електроенергії на суму 26344,71 грн з ПДВ.

Для додаткового підтвердження обсягу спожитої електричної енергії Відповідачем, представником ПРАТ ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ було направлено адвокатський запит до АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО». У відповідь на адвокатський запит АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» надано позивачу лист №16-52/2020 від 27.02.2026р., до якого було долучено Довідку про обсяги розподіленої електричної енергії по споживачу, акт контрольного огляду засобів обліку споживача, Акт про обсяги розподіленої електроенергії по споживачу, фотознімки засобів обліку споживача.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору № 60-172).

Умовою п. 7 Комерційної пропозиції № 1 передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.

Позивач наголошує на тому, що ПрАТ "Харківенергозбут" як Постачальник, виконало свої зобов`язання по Договору №60-172 у повному обсязі, проте ФОП Посоховою Н.О. порушено погоджені умови Договору в частині сплати вартості спожитої електричної енергії, внаслідок чого відповідачу за період з лютого 2023 по листопад 2023 нараховано 26 344,71 грн. заборгованості.

Крім того, за період з грудня 2023 по листопад 2025 станом на 01.12.2025 нарахховано 3% у розмірі 401,80 грн., а також інфляційні втрати за період з лютого по липень 2024 та з вересня 2024 по липень 2025, з жовтня 2025 по листопад 2025 у розмірі 939,36 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам, а згідно з частиною 4 цієї статті договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання.

Разом з тим сам факт наявності укладеного договору не є достатньою правовою підставою для виникнення грошового зобов`язання з оплати електроенергії - такий обов`язок виникає лише за умови фактичного постачання (споживання) відповідного товару, обсяг якого має бути доведений належними, допустимими та достатніми доказами відповідно до вимог статей 7679 ГПК України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач та третя особа обґрунтовують обсяг спожитої відповідачем електроенергії даними, зафіксованими в Акті контрольного огляду засобів обліку № 000848 від 30.11.2023, згідно з яким по точці обліку EIC 62Z4211283915814 (магазин, вул. Студентська, 5) зафіксовано показник «065359,1», а по точці обліку EIC 62Z4831085278062 (нежитлове приміщення, пл. Центральна, 23) показник «026865,7».

Відповідно до пункту 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ), дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії (далі Кодекс комерційного обліку). Згідно з пунктами 4.12, 4.13 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої та купленої електричної енергії.

Відповідно до пунктів 6.5.2, 6.5.10 розділу VI Кодексу комерційного обліку електричної енергії Контрольний огляд вузлів обліку та схем їх підключення у споживачів проводяться у присутності споживача або іншої особи, що допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи). Допускається здійснення ОСР та/або ППКО (у ролі ОЗД) контрольного локального зчитування показів лічильника у побутового споживача без його участі, якщо вузол обліку споживача встановлено на сходовій клітці, ввідно-розподільчих щитах (шафах) на фасаді будівлі чи спецконструкціях на межі земельної ділянки. Факт проведення контрольного огляду/технічної перевірки та пломбування/розпломбування має бути зафіксований актом контрольного огляду/технічної перевірки та актом пломбування/розпломбування із зазначенням результатів контрольного огляду/технічної перевірки/ пломбування/розпломбування, прізвищ та номерів службових посвідчень уповноважених представників оператора системи, які проводили контрольний огляд/технічну перевірку/пломбування/розпломбування, та інформації про інших осіб, які були присутні під час проведення контрольного огляду/технічної перевірки/ пломбування/розпломбування. Акти контрольного огляду/технічної перевірки та пломбування/розпломбування складаються у паперовій або за згодою сторін в електронній формі із застосування програмно-технічних засобів та електронного підпису і підписуються всіма особами, які були присутні під час проведення контрольного огляду/технічної перевірки/пломбування/розпломбування.

Судом встановлено, що Акт № 000848 від 30.11.2023 складений в односторонньому порядку - без участі відповідача або уповноваженої нею особи, без її підпису. Відповідач у спірних правовідносинах виступає як фізична особа-підприємець, тобто малий непобутовий споживач, у зв`язку з чим передбачений законодавством виняток щодо одностороннього складення акта на спірні правовідносини не поширюється, а відповідний акт підлягав складенню за обов`язкової участі споживача.

Відповідно до пункту 9.1.1 розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії ППКО та учасників ринку з АКО здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів відповідно до Регламенту інформаційного обміну, що розробляється та затверджується АКО.

Відтак, за відсутності контрольного показника на лютий 2023 року неможливо достовірно встановити, який обсяг електроенергії було фактично спожито саме у період з лютого по листопад 2023 року, а не в інший час, охоплений проведеним коригуванням (з лютого 2022 по листопад 2023 року).

Позивач та третя особа посилаються на пункт 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, відповідно до якого здійснено розподіл зафіксованого 30.11.2023 обсягу 4873 кВт·год на період з лютого 2022 по листопад 2023 року.

Суд зазначає, що відповідний розподільчий документ складений АТ «Харківобленерго» в односторонньому порядку та не підписаний відповідачем; ані позивач, ані третя особа не розкрили конкретну методику (формулу, алгоритм) такого помісячного розподілу, обмежившись загальним посиланням на нормативний акт без розрахункового обґрунтування, яке дозволило б суду перевірити правильність визначення розміру заборгованості за кожен окремий місяць. Відповідач заперечує проти застосованої методики.

За таких обставин суд, керуючись частиною 1 статті 86 ГПК України, за якою жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили, не має змоги визнати доведеною обґрунтованість помісячного розрахунку заборгованості, покладеного в основу позовних вимог.

Суд зазначає, що щодо об`єкта за адресою: м. Куп`янськ, пл. Центральна, 23, відповідачем надано сукупність доказів на підтвердження факту знищення внаслідок пожежі, спричиненої бойовими діями 13.09.2022, об`єкта нерухомості за вказаною адресою, а саме: акт про пожежу, лист Куп`янського РУ ГУ ДСНС України у Харківській області, відповідь Куп`янського районного відділу поліції, відповідь Куп`янської міської військової адміністрації, відомості з Державного реєстру майна, знищеного внаслідок збройної агресії російської федерації, фотоматеріали.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що окремі з цих документів самі по собі не містять прямих висновків щодо стану електричних мереж, а акт комісійного обстеження від 28.11.2023 стосується іншого об`єкта. Суд визнає ці зауваження позивача частково слушними щодо окремих документів.

Проте відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу окремо, з обов`язковим урахуванням їх сукупності та взаємного зв`язку. Оцінюючи докази в сукупності, суд зазначає, що встановлений факт повного знищення будівлі внаслідок пожежі, спричиненої бойовими діями, є достатнім для висновку про об`єктивну неможливість використання цього об`єкта та споживання ним електроенергії в подальшому. Позивач, в свою чергу, жодних доказів, які б спростовували факт знищення об`єкта або підтверджували його відновлення чи фактичне енергоспоживання після пожежі, не надав, чим не виконав покладений на нього статтею 74 ГПК України обов`язок доказування.

Щодо об`єкта за адресою: м. Куп`янськ, вул. Студентська, 5, відповідачем на підтвердження пошкодження трансформаторної підстанції ТП-0659 (інв. № 00848578-01) надано фотоматеріали пошкодженої підстанції та прилеглої інфраструктури.

Суд враховує зауваження позивача про те, що фотоматеріали без додаткової технічної ідентифікації не дозволяють з безумовною достовірністю встановити належність зображених об`єктів саме до вказаної підстанції та момент фіксації пошкоджень.

Водночас суд зазначає, що позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, не скористався правом, наданим статтею 74 ГПК України, і не надав жодного зустрічного доказу акта технічного огляду підстанції, документа про її відновлення, підтвердження фактичної подачі напруги на відповідну точку обліку.

Третя особа АТ «Харківобленерго», яка є оператором системи розподілу та відповідно до пункту 10 Постанови НКРЕКП № 312 виконує функції адміністратора комерційного обліку на відповідній території, а отже безпосередньо володіє технічною інформацією про стан власних мереж, також не надала жодного технічного документа щодо стану цієї підстанції у спірний період, обмежившись посиланнями на договірні умови.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи. На переконанння суду, третя особа АТ «Харківобленерго», будучи оператором системи розподілу та адміністратором комерційного обліку, володіє первинними технічними даними, необхідними для об`єктивного встановлення спірних обставин.

Проте у наданих поясненнях третя особа обмежилася відтворенням змісту нормативно-правових актів і договірних умов та констатацією факту складення акта контрольного огляду від 30.11.2023, не надавши жодного первинного технічного документа (акта технічного огляду мереж, акта відновлення електропостачання, документального підтвердження фактичної подачі напруги), який мав би вирішальне значення для спростування доводів відповідача. За таких обставин пояснення третьої особи не спростовують встановлених судом сумнівів щодо доведеності факту та обсягу постачання електроенергії.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Основні положення про докази та доказування, наведені у гл.5 ГПК, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст.73 ГПК).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК).

Допустимість доказів за ст.77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78 ГПК).

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №923/875/19, на яку посилається скаржник, висловився щодо категорій "достатності" та "вірогідності" доказів, зазначивши таке.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК та змінено назву ст.79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Відповідно до ст.79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Така позиція Верховного Суду є усталеною та викладена також у постановах від 28.01.2025 у cправі №910/1052/23, від 11.03.2025 у справі №904/62/19, в яких Верховний Суд також наголосив, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У ч.3 ст.2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.13 ГПК.

Відповідно до частин 3, 4 ст.13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

За змістом ст.86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів ст.86 ГПК з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Особливості застосування стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний викладено у постановах Верховного Суду:1) від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17. 2) від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18. 3) від 18.11.2019 у справі № 902/761/18. 4) від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Відтак суд, констатує, що стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від раніше застосовуваного більш суворого стандарту «достатності доказів», передбачає, що для встановлення обставини не вимагається абсолютної, стовідсоткової достовірності суд надає перевагу тим доказам, які є більш вірогідними, більш переконливими, ніж докази протилежної сторони. Тобто відбувається не оцінка достатності кожного доказу окремо для власного, "самодостатнього" підтвердження факту, а порівняльна (релятивна) оцінка сукупності доказів обох сторін чия версія обставин є більш вірогідною за результатами такого зіставлення.

Такий підхід узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що застосування стандарту доказування «вірогідність доказів» означає, що факт може вважатися встановленим, якщо докази, надані стороною на його підтвердження, переважують докази, надані стороною, яка заперечує проти встановлення такого факту, тобто коли на основі наданих доказів можна дійти висновку, що факт скоріше відбувся, ніж не відбувся.

Крім того суд зауважує, що зазначений стандарт доказування нерозривно пов`язаний із принципом змагальності судового процесу (частина 3 статті 2, стаття 13 ГПК України), який покладає на кожну сторону обов`язок доведення обставин, на які вона посилається, і водночас надає протилежній стороні право спростовувати ці обставини шляхом подання власних доказів. Відповідно, суд не може оцінювати докази однієї сторони у відриві від доказів іншої сторони він зобов`язаний здійснити їх порівняльний аналіз, встановивши, чия позиція, з урахуванням усієї сукупності наявних у справі доказів, є більш переконливою.

При цьому суд враховує, що позивач, ініціюючи судовий процес та маючи первинний тягар доказування щодо власних позовних вимог, не позбавляється цього тягаря навіть у разі, якщо відповідач надав докази на спростування навпаки, за наявності таких доказів позивач має право (і фактично зобов`язаний, з огляду на змагальність процесу) подати зустрічні докази, які б переважили докази відповідача. Пасивна поведінка позивача, який обмежується посиланням на первинну доказову базу без надання спростувань щодо доводів, детально обґрунтованих відповідачем, є фактором, що знижує вірогідність позиції позивача в порівняльній оцінці.

Здійснивши порівняльну оцінку доказів обох сторін відповідно до статей 79, 86 ГПК України, суд встановив таке співвідношення вірогідності:

На користь позиції позивача свідчать: наявність укладеного договору постачання електроенергії; факт приєднання відповідача до нього; Акт контрольного огляду № 000848 від 30.11.2023, яким зафіксовано конкретні показники лічильників станом на цю дату.

Проти позиції позивача свідчать: односторонній характер складення зазначеного акта контрольного огляду № 000848 від 30.11.2023 всупереч вимогам пунктів 6.5.2, 6.5.10 Кодексу комерційного обліку щодо непобутових споживачів; відсутність контрольного (вихідного) показника на початок спірного періоду; недоведеність методики та розрахункового обґрунтування помісячного розподілу зафіксованого обсягу на 22 попередні місяці; непослідовність позиції позивача щодо визначення меж спірного періоду порівняно з раніше поданим тотожним позовом; ненадання жодного доказу на спростування доводів відповідача про технічний стан об`єктів та мереж.

На користь позиції відповідача свідчать: офіційні документи компетентних державних органів (ДСНС, Національної поліції, військової адміністрації) та відомості Державного реєстру знищеного майна, які підтверджують знищення одного зі спірних об`єктів; фотоматеріали пошкодженої трансформаторної підстанції; довідка ВПО та документи про перебування за межами України, які узгоджуються із загальним контекстом бойових дій на відповідній території (м.Куп`янськ) у спірний період.

Проти позиції відповідача свідчать: недостатня технічна конкретизація окремих фотоматеріалів; відсутність прямого висновку про стан електромереж у деяких з наданих офіційних документів (лист поліції, лист ДСНС), взятих ізольовано.

Крім того, оцінюючи доводи відповідача щодо знищення та пошкодження спірних об`єктів, суд враховує, що місто Куп`янськ Харківської області з березня 2022 року перебувало в тимчасовій окупації збройними формуваннями російської федерації, а 10.09.2022 було звільнено (деокуповано) в результаті контрнаступальної операції Збройних Сил України. Разом з тим, починаючи з кінця 2023 року та протягом 20242026 років, місто Куп`янськ та прилеглі до нього території неодноразово ставали об`єктом активних бойових дій, артилерійських та ракетних обстрілів, у зв`язку з чим наказами відповідних органів державної влади та військового управління запроваджувались обов`язкова евакуація цивільного населення та обмеження доступу на територію міста. Зазначені обставини є загальновідомими та широко висвітленими в офіційних джерелах інформації, зокрема повідомленнях Генерального штабу Збройних Сил України, обласної та районної військових адміністрацій, а тому відповідно до частини 3 статті 75 ГПК України не потребують доказування.

Судом враховано, що об`єкти відповідача магазин за адресою: вул. Студентська, 5 та нежитлова будівля за адресою: пл. Центральна, 23 розташовані безпосередньо на території міста Куп`янська, яке протягом усього спірного періоду (лютий листопад 2023 року) перебувало у прифронтовій зоні, а надалі (з кінця 2023 року) стало безпосереднім об`єктом активних бойових дій та зазнало масштабних руйнувань цивільної та енергетичної інфраструктури.

За таких обставин, оцінюючи вірогідність доводів відповідача щодо пошкодження та знищення спірних об`єктів нерухомості та електричної інфраструктури, які обслуговують ці об`єкти, у сукупності з наданими офіційними документами ДСНС, органів поліції та військової адміністрації, суд враховує, що позиція відповідача про фактичне знищення (пошкодження) спірних будівель та мереж внаслідок бойових дій узгоджується із загальновідомим та об`єктивним контекстом воєнних подій на відповідній території та є більш вірогідною, ніж протилежне припущення про збереження вказаних об`єктів у непошкодженому, придатному до експлуатації та електропостачання стані. Перебування об`єктів нерухомості в такому географічному (територія м. Куп`янськ) та часовому контексті (2022-2024 рік) активних бойових дій суттєво підвищує вірогідність саме факту їх пошкодження чи знищення, а тому обставина, на яку посилається позивач (про безперебійне функціонування об`єктів та мереж), за відсутності будь-яких спростувань з боку позивача є менш вірогідною з огляду на встановлений загальний контекст подій.

Порівнюючи сукупність доказів обох сторін, суд враховує, що недоліки позиції відповідача мають переважно формальний (недостатність деталізації окремих доказів), а не змістовний характер, тоді як недоліки позиції позивача є системними та стосуються самої суті предмета доказування достовірності первинних облікових даних, покладених в основу розрахунку, та методики визначення спірного обсягу.

При цьому суд ПОВТОРНО зауважує, що саме на позивача, а не на відповідача, процесуальний закон покладає первинний тягар доведення факту та обсягу постачання електроенергії (стаття 74 ГПК України), а позивач цей тягар не подолав, оскільки не надав достатніх спростувань доводів відповідача, підкріплених офіційними документами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сукупність доказів, наданих відповідачем, є більш вірогідною, ніж сукупність доказів, наданих позивачем, а тому обставини, на які посилається відповідач (відсутність технічної можливості постачання електроенергії та недоведеність факту й обсягу її фактичного споживання у спірний період), відповідно до статті 79 ГПК України вважаються встановленими, тоді як обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, недоведеними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами (статті 7679, 86 ГПК України) ані факту постачання електричної енергії до спірних об`єктів відповідача у період з лютого по листопад 2023 року, ані обґрунтованості визначеного обсягу такого постачання, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 26 344,71 грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що застосування відповідальності у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідним заходом, що обумовлений виключно наявністю та розміром основного грошового зобов`язання боржника, яке останній прострочив.

Тобто такі вимоги не мають самостійного матеріально-правового змісту та можуть існувати лише за умови, що судом встановлено факт виникнення у відповідача грошового зобов`язання певного розміру та факт його прострочення.

Оскільки судом за результатами оцінки доказів у їх сукупності відповідно до статей 76, 77, 79, 86 ГПК України встановлено, що позивачем не доведено ані факту постачання електричної енергії до спірних об`єктів відповідача у період з лютого по листопад 2023 року, ані обґрунтованості визначеного обсягу такого постачання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для висновку про виникнення у відповідача грошового зобов`язання зі сплати вартості спожитої електроенергії у заявленому позивачем розмірі.

За відсутності встановленого судом факту існування самого грошового зобов`язання відсутні й правові підстави для висновку про його прострочення відповідачем у розумінні статті 612 ЦК України, а відтак відсутні підстави для застосування передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України наслідків прострочення грошового зобов`язання нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, оскільки позовна вимога про стягнення основного боргу за спожиту електричну енергію у сумі 26 344,71 грн не підлягає задоволенню як недоведена, то похідні від неї вимоги про стягнення 3% річних у сумі 401,80 грн та інфляційних втрат у сумі 939,36 грн, які є прямим наслідком (санкцією) за прострочення цього грошового зобов`язання, також не підлягають задоволенню в силу похідного характеру таких вимог від долі основної вимоги.

Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "03" вересня 2026 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/892/26