Постановление суда № 139438593, 02.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/20722/26

Провадження 2/127/5723/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Сичука М.М., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Сичука Миколи Миколайовича у цивільній справі № 127/20722/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про поновлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 127/20722/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про поновлення батьківських прав.

31 серпня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подано заяву про відвід судді Сичука Миколи Миколайовича.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України, зазначаючи про наявність, на його думку, обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

Заявник зазначає, що позивачка під час спілкування поза межами останнього судового засідання повідомила йому про те, що результат розгляду справи вже відомий, а проведення судових засідань має лише формальний характер.

На думку відповідача, зазначені обставини знайшли своє підтвердження під час підготовчого судового засідання 25 серпня 2026 року, в ході якого, як стверджує заявник, суддя упереджено ставився до нього та надавав процесуальну перевагу позивачці.

Заявник посилається на те, що суд задовольнив клопотання позивачки та її представника, водночас відмовив у задоволенні клопотань відповідача, зокрема щодо забезпечення доказів, призначення портретної експертизи, комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, а також витребування оригіналу трудового договору та інших документів, пов`язаних із працевлаштуванням позивачки.

Крім того, відповідач у заяві про відвід детально викладає свої заперечення щодо доказів, наданих позивачкою на підтвердження її працевлаштування, отримання доходу, волонтерської діяльності, а також щодо відомостей про стан її здоров`я та обставин, які, на думку заявника, мають значення для вирішення питання про поновлення батьківських прав.

Заявник також зазначає, що суд, відмовивши у призначенні комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, нібито залишив без уваги обставини щодо можливого зловживання позивачкою алкоголем, які, на його думку, були однією з підстав попереднього позбавлення її батьківських прав.

Посилаючись на наведені обставини, відповідач вважає, що у нього сформувалися обґрунтовані сумніви у неупередженості та об`єктивності судді, та просить відвести суддю Сичука М.М. від розгляду даної цивільної справи.

Дослідивши заяву про відвід та матеріали цивільної справи в частині, необхідній для вирішення питання про відвід, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо є інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

Пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України встановлено, що суддя підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

Разом із тим зазначена норма не передбачає можливості відводу судді лише на підставі суб`єктивного сприйняття учасником справи процесуальної поведінки судді, його незгоди з прийнятими судом процесуальними рішеннями або незадоволення результатами розгляду поданих ним клопотань.

Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, для відводу судді за пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України необхідна наявність саме таких обставин, які за об`єктивною оцінкою можуть поставити під обґрунтований сумнів безсторонність судді при розгляді конкретної справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, безсторонність суду оцінюється за двома критеріями суб`єктивним та об`єктивним.

Суб`єктивний критерій полягає у встановленні особистих переконань та поведінки конкретного судді, тобто з`ясуванні, чи виявляв суддя особисту упередженість або прихильність до однієї зі сторін.

Об`єктивний критерій полягає у встановленні того, чи існували незалежні від особистої поведінки судді обставини, які могли породити обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності та чи забезпечував сам склад суду достатні гарантії для виключення таких сумнівів.

Такий підхід, зокрема, викладений ЄСПЛ у рішеннях у справах «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року, «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року та інших справах щодо застосування пункту 1 статті 6 Конвенції.

При цьому сама лише наявність у сторони суб`єктивного відчуття упередженості судді не є достатньою для встановлення порушення вимоги безсторонності. Вирішальним є те, чи може такий сумнів вважатися об`єктивно виправданим.

Європейський суд з прав людини також виходить із того, що при застосуванні об`єктивного критерію позиція учасника справи має значення, проте не є визначальною; вирішальним є те, чи можуть побоювання відповідної особи вважатися об`єктивно виправданими.

Суд також бере до уваги положення статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Оцінюючи наведені у заяві доводи відповідача, суд насамперед зазначає, що переважна їх частина фактично стосується незгоди заявника з процесуальними рішеннями, прийнятими судом під час підготовчого провадження у справі.

Так, відповідач вважає проявом упередженості судді відмову у задоволенні його клопотань про забезпечення доказів шляхом призначення портретної експертизи та комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, а також клопотань про витребування певних документів.

Однак наведені обставини самі по собі не можуть свідчити про упередженість судді.

Як убачається з матеріалів справи, питання щодо поданих сторонами клопотань вирішувалися судом у встановленому цивільним процесуальним законом порядку, із наведенням відповідних мотивів.

Зокрема, ухвалою суду від 25 серпня 2026 року судом надано оцінку клопотанням відповідача про забезпечення доказів та зазначено мотиви, з яких суд не вбачав правових підстав для їх задоволення.

Отже, саме по собі прийняття судом процесуального рішення, яке не відповідає процесуальній позиції відповідача, не свідчить про прихильність суду до іншої сторони.

Інше тлумачення наведених обставин фактично означало б можливість відводу судді щоразу, коли учасник справи не погоджується з прийнятим судом процесуальним рішенням.

При цьому законодавець прямо передбачив, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не є підставою для його відводу.

Доводи відповідача про те, що суддя нібито «надав процесуальну перевагу» позивачці, також не підтверджені належними та об`єктивними даними.

Сам факт задоволення одних клопотань та відмови у задоволенні інших не може розглядатися як доказ упередженості судді, оскільки кожне клопотання підлягає самостійному вирішенню залежно від його змісту, предмета доказування, належності, допустимості та достатності відповідних доказів, а також з урахуванням положень цивільного процесуального законодавства.

Наведені відповідачем у заяві міркування щодо необхідності проведення експертиз, витребування документів, достовірності трудового договору, характеру доходів позивачки, її стану здоров`я та інших обставин є, по суті, аргументами щодо предмета доказування та оцінки доказів у справі.

Вирішення питання про те, які саме докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення відповідних обставин, належить до предмета розгляду справи по суті та не може бути ототожнене з питанням про неупередженість судді.

При цьому оцінка судом доказів та вирішення клопотань учасників справи здійснюються відповідно до вимог ЦПК України і самі по собі не створюють підстав для висновку про особисту заінтересованість судді у результаті розгляду справи.

Не є підставою для відводу і посилання відповідача на те, що позивачка нібито повідомила його поза межами судового засідання про те, що результат розгляду справи вже відомий.

Зазначене твердження є викладенням відповідачем власного сприйняття змісту приватного спілкування з позивачкою та саме по собі не підтверджує того, що суддя Сичук М.М. будь-яким чином повідомляв позивачку про майбутній результат розгляду справи, погоджував із нею позицію у справі або іншим чином демонстрував свою прихильність до неї.

Заява відповідача не містить відомостей про конкретні дії судді, які б об`єктивно свідчили про попереднє визначення результату розгляду справи або про наявність у судді особистої заінтересованості в такому результаті.

Посилання відповідача на те, що поведінка судді під час підготовчого судового засідання 25 серпня 2026 року нібито підтверджує попередньо визначений результат розгляду справи, також не можуть бути прийняті як достатня підстава для відводу.

Саме по собі суб`єктивне сприйняття учасником судового засідання поведінки судді як «упередженої» не є тотожним встановленню факту упередженості.

Для висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України, необхідні об`єктивні обставини, які могли б поставити під обґрунтований сумнів здатність судді здійснювати розгляд справи безсторонньо.

Таких обставин заявником не наведено.

Суд також звертає увагу, що відповідач у заяві про відвід значний обсяг доводів присвятив обставинам, які, на його думку, підтверджують необхідність поновлення або непоновлення батьківських прав позивачки, зокрема питанням її працевлаштування, отримання доходів, стану здоров`я, можливого вживання алкоголю, поведінки та інших обставин.

Однак ці питання стосуються безпосередньо суті спору та оцінки доказів, а не наявності чи відсутності підстав для відводу судді.

Суд при вирішенні питання про відвід не вправі підміняти собою розгляд справи по суті та повторно вирішувати питання, які вже були предметом процесуального розгляду, виключно з метою встановлення того, чи були прийняті судом рішення на користь тієї чи іншої сторони.

При цьому суд звертає увагу, що обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації ними процесуальних прав не означає обов`язку задовольняти кожне заявлене учасником справи клопотання.

Рівність учасників процесу перед законом і судом та принцип змагальності означають, зокрема, рівність процесуальних можливостей сторін щодо подання доказів, заявлення клопотань та наведення своїх аргументів, але не передбачають обов`язкового однакового результату розгляду кожного процесуального звернення.

Відмова суду у задоволенні клопотання відповідача, якщо така відмова здійснена у межах повноважень суду та з наведенням мотивів, не може автоматично розглядатися як надання процесуальної переваги іншій стороні.

Таким чином, доводи відповідача фактично свідчать про його незгоду з окремими процесуальними рішеннями суду та оцінкою судом необхідності вчинення певних процесуальних дій.

Такі доводи не є тотожними обставинам, передбаченим пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

Суд також не встановив будь-яких інших обставин, які б свідчили про особисту, пряму чи опосередковану заінтересованість судді Сичука М.М. у результаті розгляду справи, його родинні чи інші зв`язки з учасниками справи, попередню участь у справі в іншій процесуальній якості або інші обставини, які об`єктивно могли б поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, за результатами розгляду заяви суд не встановив ані суб`єктивної упередженості судді, ані об`єктивно виправданих обставин, які могли б породити сумнів у його безсторонності.

Саме лише суб`єктивне переконання відповідача в упередженості судді, сформоване внаслідок незгоди з процесуальними рішеннями суду та результатами розгляду його клопотань, не є достатньою правовою підставою для відводу.

Відповідно до частини першої статті 39 ЦПК України заява про відвід повинна бути вмотивованою.

Згідно з частиною третьою статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні або раніше до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Заява про відвід судді Сичука М.М. надійшла до суду 31 серпня 2026 року, тоді як наступне судове засідання у справі призначено на 23 вересня 2026 року.

Отже, заява про відвід подана завчасно, а тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про заявлений відвід у разі визнання його необґрунтованим має бути передано для вирішення іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що наведені у заяві ОСОБА_1 обставини не свідчать про наявність передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України підстав для відводу судді Сичука М.М.

Разом із тим, з урахуванням положень частини третьої статті 40 ЦПК України остаточне вирішення питання про заявлений відвід належить здійснити іншому судді, визначеному в установленому законом порядку.

Керуючись статтями 33, 36, 39, 40, 258261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області Сичука Миколи Миколайовича у цивільній справі № 127/20722/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про поновлення батьківських прав, визнати необґрунтованою.

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Сичука Миколи Миколайовича передати до канцелярії Вінницького міського суду Вінницької області для визначення судді для її розгляду в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя