Решение № 139435780, 03.09.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3872/26

Номер провадження 2/629/2557/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 м.Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання Воєводіної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №261411955, на підставі якого відповідачці надано кредит у розмірі 1700,00 грн., зі строком кредитування до 30 днів зі сплатою 1,98 % в день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. В подальшому відповідачка збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 6800,00 грн. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався, без змін інших умов договору. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 30/1023-01. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 . Заборгованість відповідачки становить 20570,00 грн., з яких заборгованість за кредитом 6800,00 грн., відсоткам 13770,00 грн. Вказану заборгованість, а також понесені судові витрати та витрати на правову допомогу позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала відповідь на відзив на позовну заяву, за змістом якого просила позовну заяву задовольнити. Зазначила, що законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Зазначила, що за вказаним кредитним договором позивачем не стягується жодних комісій, штрафних санкцій чи пені.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, надала відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечувала проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначила, що протягом останніх 5 років вона не здійснювала жодних платежів на виконання зобов`язань за договором, не підписувала жодних додаткових угод, змін чи пролонгацій та жодним іншим чином не визнавала заборгованість. Враховуючи викладене, просила застосувати строки позовної давності. Додала, що у зв`язку з військовою агресією проти України вона змушена була виїхати за кордон та вже понад 4 роки офіційно проживає у Королівстві Нідерланди під тимчасовим захистом, на даний час вона не працює, не отримує доходи, має тяжкий стан здоров`я (захворювання серця), що унеможливлює будь-які фінансові виплати чи покриття безпідставних вимог Позивача. Додала, що нараховані позивачем штрафи, пеня та високі відсотки є незаконними, оскільки нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану прямо заборонено Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, згідно з вимогами ст.ст. 274-279 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №261411955, на підставі якого відповідачці надано кредит у розмірі 1700,00 грн., зі строком кредитування до 30 днів зі сплатою 1,98 % в день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. В подальшому відповідачка збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 6800,00 грн.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався, без змін інших умов договору. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 30/1023-01. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Заборгованість відповідачки становить 20570,00 грн., з яких заборгованість за кредитом 6800,00 грн., відсоткам 13770,00 грн.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положенням статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір №261411955 укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частини першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

На виконання зазначених вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор «MNV48G9M», для підписання кредитного договору №261411955 від 01.12.2021 року, на підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Таким чином підписання відповідачем кредитного договору №261411955 від 01.12.2021 року здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MNV48G9M».

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Договір №261411955 від 01.12.2021 року підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Всупереч умовам договору № 261411955 від 01.12.2021 року, відповідачка не виконувала свого зобов`язання з погашення боргу за вказаним договором, не здійснила платежів для повного погашення заборгованості на рахунок позивача, що не спростовано відповідачкою.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (включаючи загальну позовну давність тривалістю у три роки). Вказаний розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020. Відповідно, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину до 30 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України скасовано.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена до 30 червня 2023 року.

Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діяв на момент звернення позивачем до суду із позовом.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року № 3450-IX до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було внесено зміни, а саме: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Підсумовуючи, якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020 року, то строк звернення до суду спочатку було продовжено до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).

Зважаючи на вищезазначені вимоги закону щодо продовження позовної давності під час дії карантину та її зупинення на строк дії воєнного стану, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності.

Оскільки відповідачка належним чином не виконала умови договору, заборгованість за договором склала 20570,00 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою, позивачем додано: копії - договору про надання правової допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги, додаткової угоди №25771234162 від 01.09.2025 року про надання правової допомоги, акту прийому-передачі наданих послуг, свідоцтва, ордеру.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 3000 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст.2,19,76-81,89,141,258,259,263-265,268,273, 280-282, 352 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956) суму заборгованості за кредитним договором №261411955 від 01.12.2021 року в розмірі 20570 (двадцять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956) витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956) витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С. А. Мицик