Решение № 139434277, 28.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/10502/26

2/212/6842/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: Головуючого судді -Власенко М.Д., за участю секретаря судового засідання Хімченко А.В., розглянувши за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Донецької обласної державної адміністрації, Єнакієвської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2026 року в провадження суду надійшла вказана позовна заява, у якій позивачі просять: визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки житлового будинку з усіма господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (жила площа - 24,21 кв.м, загальна площа 45,13 кв.м.) та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частки вказаного житлового будинку з усіма господарськими та побутовими спорудами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі та третя особа є співвласниками одноповерхового житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 разом з усіма господарськими та побутовими спорудами, а саме: літня кухня (літ. Б), вбиральня (літ. Д), сараї (літ. В, Г), замощення (ІІ). Правовстановлюючими документами на зазначений житловий будинок є договір дарування, посвідчений 22 грудня 1989 року державним нотаріусом Першої Єнакіївської державної нотаріальної контори Ткач І.В. за реєстровим № І-3536 та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 27 вересня 1995 року державним нотаріусом Першої Єнакіївської державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № ІІ-4022. Відповідно до договору дарування від 22 грудня 1989 року ОСОБА_4 подарував житловий будинок ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які прийняли його у дар та набули право власності у встановленому законом порядку. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після смерті якого спадщину оформили його дружина ОСОБА_1 , а також його діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які прийняли спадщину в рівних частках. На зворотному боці договору дарування від 22 грудня 1989 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 вересня 1995 року містяться реєстраційні написи про реєстрацію права власності в Бюро технічної інвентаризації міста Єнакієве, що підтверджує державну реєстрацію права власності відповідно до законодавства, чинного на момент її здійснення. Відповідно до інформаційної довідки № 469127339 від 20 березня 2026 року з ДРРП інформація про зареєстроване право власності за цим будинком відсутня. Позивачі звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою від 11 лютого 2026 року за реєстраційним номером 71449589, про державну реєстрацію прав на будинок, проте отримали рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 83731579 від 12 березня 2026 року. Позивачі прагнуть зареєструвати своє право власності на житловий будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від представника відповідача Донецької обласної державної адміністрації на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що позов пред`явлено до неналежного відповідача. Позивачі обґрунтовують звернення до суду тим, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно було відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з відсутністю даних на запитуваний об`єкт у Донецької обласної військової адміністрації щодо прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 2013 року. Позивачі фактично ототожнюють відмову державного реєстратора у вчиненні реєстраційних дій із невизнанням їх права власності з боку Донецької обласної військової адміністрації. Позовна заява не містить належних, допустимих та обґрунтованих доказів того, що саме Донецька облдержадміністрація, яка тимчасово під час запровадженого воєнного стану в Україні виконує функцію обласної військової адміністрації, порушила права позивачів. Позивачі не навели жодного нормативно-правового акта, який би покладав на Донецьку обласну державну (військову) адміністрацію обов`язок чи повноваження володіти, розпоряджатися або зберігати інформацію щодо ведення реєстрів нерухомості комунальними підприємствами БТІ. У позивачів відсутні належні докази про оспорювання відповідачем право власності на нерухоме майно. Фактичною підставою для звернення до суду стала відмова державного реєстратора прав на нерухоме майно у проведенні реєстраційних дій. Таким чином, позивачі зіткнулися не з оспорюванням свого права власності, а з відмовою у вчиненні реєстраційної дії. Сам факт відсутності у реєстратора доступу до реєстраційних книг та реєстраційних справ на спірну квартиру не свідчить про невизнання відповідачем права власності позивачів на нерухоме майно. Також, відсутність у державного реєстратора можливості направити запит до організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та не може слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації. Донецька обласна державна адміністрація, обласна військова адміністрація не є і не була органом, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не є правонаступником Єнакієвської міської ради, і комунальних підприємств, заснованих нею, і тому не має повноважень надати інформацію про зареєстровані до 01 січня 2013 року права власності на нерухоме майно в місті Єнакієве Донецької області. Враховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

ВідповідачуЄнакієвьска міська рада правом надання відзиву не скористались.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали шлюб 12 лютого 1977 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, актовий запис № 130 від 12 лютого 1977 року, який зроблений Міським відділом РАЦСу міста Єнакієве Донецької області (а.с.27).

Згідно договору дарування, посвідченого 22 грудня 1989 року державним нотаріусом Першої єнакіївської державної нотаріальної контори Ткач І.В. за № І-3536, ОСОБА_4 подарував жилий будинок з господарськими та побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.12-14).

Згідно реєстраційного напису, жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований Єнакіївським бюро технічної інвентаризації на праві власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Запис у реєстровій книзі № 11д за реєстровим № 5147 від 10 січня 1990 року (а.с.10).

ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 402 від 28 лютого 1995 року, який зроблений Відділом реєстрації актів громадянського стану міста Єнакієве Донецької області (а.с.27 зворот).

Згідно реєстраційного посвідчення від 10 жовтня 1995 року, Єнакіївське бюро технічної інвентаризації посвідчує, що жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.20).

ОСОБА_9 28 вересня 2006 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 613 від 28 вересня 2006 року, який зроблений Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Слов`янську Слов`янського міськрайонного управління юстиції Донецької області. Після реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 (а.с.30 зворот).

ОСОБА_8 07 жовтня 2010 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 396 від 07 жовтня 2010 року, який зроблений Відділом реєстрації актів цивільного стану Єнакіївського міського управління юстиції Донецької області. Після реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_14 (а.с.21).

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Атамась Іриною Іванівною, Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради № 83731579 від 12 березня 2026 року відмовлено в проведення реєстраційних дій проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки подані документи не дають встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та його обтяження. Зі змісту вказаного рішення встановлено, що було здійснено консолідовані пошуки інформації в Державному реєстрі речових прав та його невід`ємних архівних складових щодо вказаного об`єкта речових прав та суб`єктів цих прав. Відомості про зареєстроване право власності в електронних реєстрах відсутні. Місцезнаходження відповідного бюро технічної інвентаризації та стан його архівів невідомі через ведення бойових дій на цій території. 17 лютого 2026 року державним реєстратором було направлено запит на електронну адресу Донецької обласної військової адміністрації щодо можливості підтвердження відомостей про зареєстроване право власності на паперових носіях інформації та надання інформації про місце знаходження БТІ. Від Департаменту економіки Донецької обласної державної адміністрації було отримано листа, яким повідомлено, що населені пункти Горлівського району включені до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням КМУ України від 07 листопада 2014 року №1085-р. Також вбачається із Переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за номером № 380/43786 вся територія Горлівського району Донецької області тимчасово окупована РФ. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа комунальне підприємство Єнакієвської міської ради «Єнакієвське міжміське бюро технічної інвентаризації» (код ЄДРПОУ: 03336568), місцезнаходження: вулиця Блюхера, будинок 126, м. Єнакієве Донецька область - в стані припинення не перебуває. Інша інформація щодо бюро технічної інвентаризації відсутня (а.с.25).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 березня 2026 року, у реєстрі відсутня інформація щодо права власності будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (у редакції станом на час розгляду справи), Єнакієвська міська територіальна громада, куди входить місто Єнакієве з 07 квітня 2014 року є тимчасово окупованою рф територією.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану"введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності.

Верховний Суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Частиною 1 статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачі стверджували, що вони та тертя особа є співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що на їх думку підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим 27.09.1995 року державним нотаріусом Першої Єнакіївської нотаріальної контори № ІІ-402, а також записом на зворотньому боці договору дарування про реєстрацію їх права власності в БТІ м. Єнакієве.

З реєстраційного посвідчення від 10 жовтня 1995 року, виданого Єнакіївським БТІ вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками власниками частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому частки кожного співвласника становлять по 1/6 частині.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на частки у спільному майні, позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 2/3 частки будинку, а позивач ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на 1/6 частину спірного будинку, натомість частка третього співвласника ОСОБА_3 залишається невизначеною і вказаний співвласник не залучений до участі у справі як відповідач.

Процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору якою вказано третього співвласника ОСОБА_3 , відрізняється за обсягом прав та обов`язків. Незалучення до участі у справі особи, як співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №291/1024/18-ц.

Як вбачається зі змісту позову, позивачами всі наявні документи підтверджуючі право власності були ними подані до державного реєстратора для проведення реєстраційних дій щодо їх майна, в тому числі реєстраційне посвідчення Єнакіївського БТІ, однак отримали відмову.

При цьому, виключний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав визначений у ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст..37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Отже суд погоджується із твердженням представника відповідача Донецької обласної державної адміністрації щодо недоведеності жодними доказами оспорення, невизнання чи порушення прав власності позивачів на спірне нерухоме майно з боку відповідачів, а фактично наявності незгоди із відмовою державного реєстратора у реєстрації права власності за позивачами, для якої передбачено окрему процедуру оскарження.

Виходячи з встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав неналежного суб`єктного складу учасників справи.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачами на сплату судового збору, слід віднести на їх рахунок.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Донецької обласної державної адміністрації, Єнакієвської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно.

Судові витрати віднести на рахунок позивачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , адреса проживання ВПО: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ., адреса проживання ВПО: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Донецька обласна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 00022473, юридична адреса: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 6.

Відповідач: Єнакієвська міська рада, код ЄДРПОУ 33984581, юридична адреса: Донецька обл., м. Єнакієве, пл. Леніна, буд. 7.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 03 вересня 2026 року.

Суддя: М.Д. Власенко