Постановление суда № 139430236, 11.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/56/26

ун. № 759/9220/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у задоволенні скарги

11 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Лавриненко Т.С.,

за участю представника скаржника - адвоката Тути І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката Тути Інни Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни у цивільній справі за заявою ТОВ «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги із газопостачання,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2026 адвокат Тута І.В., яка діє в інтересах стягувача ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернулася до Святошинського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни, яка полягає у невжитті заходів для виключення відомостей про ОСОБА_1 із Єдиного реєстру боржників, а також зняття арешту із накладеного на останнього майно.

Дану заяву представник скаржника обґрунтовує тим, що 20.06.2018 Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 170 960 грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 176 грн. 20 коп.

З метою виконання судового наказу стягувач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О.

13.05.2019 приватний виконавець Лановенко Л.О. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.

В рамках даного виконавчого провадження Лановенко Л.О. винесла постанову від 13.05.2019 про арешт майна боржника, якою наклала арешт на майно ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди виконавця у розмірі 188 250 грн. 30 коп.

На підставі вказаної постанови внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Окрім того, відомості про ОСОБА_1 внесені до Єдиного реєстру боржників.

13.05.2019 приватний виконавець винесла постанову, якою стягнула із ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у розмірі 17 113 грн. 66 коп.

13.03.2020 виконавчий документ було повернуто стягувачу у зв`язку із відсутністю у боржника майно, достатнього для задоволення вимог стягувача, на яке могло б бути звернено стягнення, а заходи щодо розшуку боржника не мали позитивного результату.

Разом з тим, у вказаній постанові приватним виконавцем не було вирішено питання про скасування вжитих заходів для забезпечення виконання судового наказу.

13.03.2020 виконавець винесла постанову про стягнення із ОСОБА_1 додаткових витрат виконавчого провадження у розмірі 350 грн. 00 коп.

26.05.2021 виконавець винесла постанову про стягнення із ОСОБА_1 додаткових витрат виконавчого провадження у розмірі 2 752 грн. 35 коп.

12.03.2026 представник ОСОБА_1 зверталася із заявою до приватного виконавця Ланової Л.О. про зняття арешту та виключення відомостей про ОСОБА_1 як боржника, на що отримала відповідь про неможливість здійснення таких дій з огляду на повернення виконавчого документа стягувачу, а також відсутність законодавчих підстав для вчинення відповідних дій.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Тута І.В. підтримує вимоги скарги та просить її задовольнити. Вказує, що судом було видано судовий наказ, на його підставі приватним виконавцем Лановою Л.О. відкрито виконавче провадження, а у 2020 році виконавчий документ повернуто. В рамках виконавчого провадження накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно, який виконавцем не скасовано. Накладений арешт порушує права власника, виконавчий документ не було пред`явлено до виконання упродовж строку, наданого законом, а тому існують достатні підстави для задоволення скарги.

Інші учасники справи, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, до суду не прибули, жодних заяв чи клопотань, у тому числі й про відкладення, на адресу суду не надсилали.

Вислухавши позицію представника скаржника, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали справи, оцінивши надані у сукупності докази, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

20.06.2018 Святошинським районним судом м. Києва винесено судовий наказ, яким ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київоблгаз Збут» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 170 960 грн. 44 коп., а також судовий збір у розмірі 176 грн. 20 коп.

13.05.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 43).

У свою чергу, 13.05.2019 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 44).

13.05.2019 також винесено постанову про стягнення основної винагороди виконавця, яка становить 17 113 грн. 66 коп. (т. 1 а.с. 45).

13.03.2020 приватним виконавцем Лановою Л.О. винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, якою визначено додаткові витрати виконавчого провадження у розмірі 350 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 46).

13.03.2020 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 1 а.с. 48).

Вказаною постановою не вирішено питання про скасування заходів забезпечення виконання судового наказу Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2018 у вигляді арешту належного боржнику майна та внесення відомостей про нього до Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Пров виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

26.05.2021 виконавцем винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, якою визначено додаткові витрати виконавчого провадження у розмірі 2 752 грн. 35 коп. (т. 1 а.с. 47).

Як вбачається зі змісту скарги ОСОБА_1 , останній вважає, що приватний виконавець Лановенко Л.О. порушує вимоги закону в частині невиконання вимог про скасування арешту із належного йому майна та виключення відомостей про нього із Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В силу ч. 1 ст. 448 ЦПК України, уповноваженим для розгляду таких скарг судом є суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

У ході розгляду скарги встановлено, що, повернувши виконавчий документ суду, який його видав, приватний виконавець Лановенко Л.О. не зняла арешт, накладений її постановою від 13.05.2019 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, а також не виключила відомості про ОСОБА_1 як боржника із Єдиного реєстру боржників.

Суд зауважує, що відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього акону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У зв`язку з цим, 13 березня 2020 року, керуючись п. 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Тобто, приписи Закону України «Про виконавче провадження» не містять обов`язку/права виконавця скасовувати вжиті заходи забезпечення виконання судового рішення у межах виконавчого провадження у зв`язку з поверненням виконавчого документа з підстав визначених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У постанові від 22.12.2021 у справі №634/292/21 Верховний Суд констатував, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 ч. 3 цієї статті. Такий механізм запроваджено законодавцем з метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.12 цього Закону.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що доводи скаржника про неправомірну бездіяльність щодо не зняття арешту з майна та перебування боржника в Єдиному реєстрі боржників не знайшли своє підтвердження, оскільки фактично приватний виконавець Лановенко Л.О. не мала правового обов`язку автоматично зняти арешт із належного боржнику ОСОБА_1 майна, так само і виключити відомості щодо нього із Єдиного реєстру боржників, а отже, остання діяла в межах своєї компетенції на підставі закону.

Окремо суд зауважує, що строк для пред`явлення судового наказу №759/9220/18 від 07.11.2018 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва, до виконання не пропущений, оскільки, відповідно до пункту 10.2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» на період дії воєнного стану строки, визначені цим Законом, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Отже, з урахуванням наведеного, перебіг строку для пред`явлення зазначеного судового наказу до виконання було перервано на період дії воєнного стану, у зв`язку з чим такий строк не сплинув та не може вважатися пропущеним на момент звернення до виконання.

Також слід зазначити, що виконавчий збір у розмірі 20 216 грн. 01 коп. не були сплачені боржником ОСОБА_1 на рахунок приватного виконавця Лановенко Л.О., що додатково підтверджує відсутність підстав для зняття арешту із майна боржника та виключення відомостей щодо нього із Єдиного реєстру боржників.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У свою чергу, надані стороною судового провадження повинні відповідати критеріям, закріпленим ст.ст. 77-80 ЦПК України,, а саме: бути належними - тобто містити інформацію щодо предмета доказування, допустимими - одержаними у передбаченому законом порядку, достовірними - тобто окремо чи в сукупності бути доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, достатніми - які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Проаналізувавши викладене у скарзі, суд не вважає доведеними твердження скаржника про те, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. вчиняє бездіяльність, яка полягає у не знятті арешту із належного ОСОБА_1 майна, а також виключенні відомостей щодо нього із Єдиного реєстру боржників.

За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання бездіяльності приватного виконавця Лановенко Л.О. протиправною, а з огляду на недоведеність скаржником висловлених у скарзі доводів, ненаданням останнім достатніх та переконливих доказів, суд доходить обґрунтованого висновку про необхідність відмовити у задоволенні скарги адвоката Тути Інни Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни у цивільній справі за заявою ТОВ «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги із газопостачання.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 83, 95, 120-124, 126, 127, 258, 260, 261, 352, 353, 447-1-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу адвоката Тути Інни Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни у цивільній справі за заявою ТОВ «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги із газопостачання - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.