Решение № 139428829, 02.09.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/1047/26

Провадження 2/206/1340/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 вересня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Гаркуші В.В., за участю секретаря судового засідання Дуб В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 (далі - Відповідач, ОСОБА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Лівобережна служба у справах дітей Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

УСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Позивач просить суд встановити факт того, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно виховує та утримує неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

І. Стислий виклад позиції учасників справи

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що він та Відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2025 року шлюб між сторонами розірвано.

За твердженнями Позивача, після фактичного припинення шлюбних відносин у 2022 році дочка постійно проживає разом із ним та перебуває на його утриманні, тоді як Відповідач виїхала за межі України до Федеративної Республіки Німеччина, життям дитини не цікавиться, участі у її вихованні та матеріальному забезпеченні не бере.

Позивач зазначив, що самостійно забезпечує побутові, освітні та інші потреби дочки, має постійне місце роботи та стабільний дохід, належні житлово-побутові умови, підтримує зв`язок із закладом освіти та здійснює повсякденне піклування про дитину.

Необхідність встановлення заявленого факту Позивач обґрунтовував потребою самостійно вирішувати питання реалізації прав та інтересів дитини, оформлення документів, отримання освітніх, медичних та інших послуг, а також переміщення з дитиною через державний кордон без необхідності отримання згоди матері.

У судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач викликалася до суду за останньою відомою суду адресою її зареєстрованого місця проживання в Україні. Направлене судом поштове відправлення повернулося без вручення з відміткою поштової установи про невдалу спробу вручення.

Крім направлення поштової кореспонденції, повідомлення Відповідача про дату, час і місце розгляду справи здійснювалося шляхом розміщення оголошень про виклик на офіційному вебсайті судової влади України.

Відповідач у судові засідання повторно не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився без повідомлення причин або без поважних причин, не подав відзиву, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на повторну неявку Відповідача, відсутність відзиву та заперечень Позивача проти заочного розгляду суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Представники третіх осіб у судові засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Письмових пояснень щодо суті позовних вимог до суду не подали.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2026 року справу передано на розгляд судді Гаркуші В.В.

Ухвалою суду від 24 березня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Цією ж ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов`язки.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи судом досліджено письмові докази, пояснення Позивача, письмові пояснення неповнолітньої дитини, показання свідка ОСОБА_4 та технічний запис судового засідання.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2025 року шлюб між сторонами розірвано. Питання про визначення місця проживання дитини, участь батьків у її вихованні та стягнення аліментів цим рішенням не вирішувалися.

Із наданих суду документів убачається, що ОСОБА_2 перебуває на території Федеративної Республіки Німеччина та має оформлені документи на проживання і реєстрацію місця проживання у цій державі.

За відомостями Єдиного державного демографічного реєстру, Відповідач із 21 вересня 2012 року була зареєстрована за адресою у місті Дніпрі, з якої 25 грудня 2025 року знята з реєстрації.

Із характеристики Дніпровської гімназії № 27 убачається, що ОСОБА_3 навчається у цьому закладі освіти, регулярно відвідує заняття, має середній рівень навчальних досягнень. Батько цікавиться її навчанням, підтримує зв`язок із педагогами, контролює успішність і поведінку дочки.

У характеристиці на сім`ю зазначено, що Позивач проживає разом із дочкою, займається її вихованням, забезпечує належні умови проживання та підтримує зв`язок із закладом освіти. Взаємини між батьком і дочкою характеризуються позитивно.

З довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_1 із 19 червня 2025 року працює у ТОВ «Ласунка» на посаді вантажника виробничого цеху та за період із липня 2025 року до січня 2026 року отримав дохід у загальному розмірі 105 324,79 грн до утримання податків і зборів.

За місцем роботи Позивач характеризується позитивно.

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 30 липня 2026 року ОСОБА_3 проживає разом із батьком у трикімнатному житловому приміщенні. Для дитини облаштовано окрему кімнату, забезпечено належні умови для проживання, навчання та відпочинку. Взаємини між батьком і дочкою є доброзичливими.

В акті також зазначено, що мати дитини перебуває за кордоном, життям, здоров`ям і навчанням дочки не цікавиться та матеріальної допомоги не надає.

Разом із тим акт не містить відомостей про джерела встановлення обставин щодо неучасті матері у вихованні та утриманні дитини. З його змісту не вбачається, що під час обстеження проводилося спілкування з Відповідачем, перевірялися відомості про переказ коштів, листування, телефонне або інше спілкування між матір`ю та дитиною.

Акт обстеження підтверджує фактичне проживання дитини разом із батьком та наявність належних житлово-побутових умов, однак не містить самостійного обґрунтування висновків щодо повного самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків.

У письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначила, що у 2022 році виїхала за межі України разом із матір`ю та проживала з нею у Федеративній Республіці Німеччина. Восени 2024 року дитина повернулася до України та залишилася проживати з батьком.

Дитина повідомила, що після її повернення до України мати з нею не спілкується, життям не цікавиться та матеріальної допомоги не надає, тоді як батько забезпечує її потреби. При цьому дитина зазначила, що під час її проживання за кордоном батько надавав їй фінансову допомогу.

Письмові пояснення дитини засвідчені працівником служби у справах дітей. Водночас неповнолітня ОСОБА_3 безпосередньо судом не заслуховувалася, питання їй учасниками справи не ставилися, а обставини складання письмових пояснень та джерела її обізнаності щодо фінансових відносин між батьками судом не перевірялися.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що у 2024 році, орієнтовно в листопаді, дочка Позивача вже проживала в Україні. Під час розмови дитина повідомила свідку, що бажає жити з батьком, оскільки не знаходить спільної мови з матір`ю та їй не подобається проживати в Німеччині.

Свідок також пояснила, що до 2024 року дитина проживала разом із матір`ю за кордоном, після чого приїхала до України та вирішила залишитися з батьком через конфлікти з матір`ю. На час допиту дитині було 14 років.

Таким чином, відомості, повідомлені свідком щодо мотивів повернення дитини та її стосунків із матір`ю, стали відомі свідку переважно зі слів самої дитини. Конкретних відомостей про обсяг витрат Позивача на дитину, відсутність грошових переказів від Відповідача, зміст і періодичність спілкування матері з дочкою або інші факти виконання чи невиконання Відповідачем батьківських обов`язків свідок не навела.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до частин шостої та восьмої статті 7 Сімейного кодексу України жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами першою та другою статті 141 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини не впливають на обсяг їхніх прав і не звільняють від обов`язків щодо дитини.

За приписами статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти та готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Отже, сам факт окремого проживання одного з батьків, у тому числі його перебування за межами України, не припиняє батьківських прав та обов`язків і сам по собі не свідчить про самостійне виховання та утримання дитини іншим із батьків.

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право бути вислуханою батьками та іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Думка дитини є важливою для вирішення спору, однак не має наперед установленої сили та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 зазначено, що встановлення факту одноосібного виховання дитини пов`язане з обставинами, за яких інший із батьків не виконує батьківських обов`язків, стосується обсягу сімейних прав та обов`язків і безпосередньо впливає на права та інтереси дитини. Такий факт не може встановлюватися у безспірному порядку або лише на підставі домовленості батьків.

У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 127/3622/24 наголошено на необхідності вирішення таких вимог із дослідженням конкретних обставин виконання кожним із батьків обов`язків щодо виховання та утримання дитини, з урахуванням інтересів самої дитини, прав іншого з батьків і можливих публічно-правових наслідків відповідного судового рішення.

Таким чином, для задоволення заявлених вимог недостатньо підтвердити лише факт спільного проживання дитини з Позивачем, належні житлові умови, наявність у нього доходу та активне виконання ним батьківських обов`язків.

Позивач повинен довести сукупність обставин, які свідчать, що виховання і матеріальне утримання дитини фактично здійснюються ним самостійно, а інший із батьків протягом відповідного періоду не бере реальної участі у вихованні, спілкуванні, прийнятті рішень щодо дитини та її матеріальному забезпеченні.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім установлених законом випадків. Підстав для відступу від принципу змагальності у цій справі судом не встановлено.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

Принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною обставину лише тому, що про неї стверджує сторона, а інша сторона не надала заперечень. Обставина підлягає доказуванню таким чином, щоб висновок про її існування з урахуванням поданих доказів був більш вірогідним, ніж протилежний висновок.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд враховує, що в позовній заяві ОСОБА_1 стверджував про постійне проживання дочки разом із ним та перебування на його утриманні починаючи з 2022 року.

Проте ця обставина не підтверджена матеріалами справи та прямо суперечить письмовим поясненням самої дитини і показанням свідка ОСОБА_4 .

Як дитина, так і свідок повідомили, що у 2022 році ОСОБА_3 виїхала за межі України та до осені 2024 року проживала разом із матір`ю у Федеративній Республіці Німеччина.

Отже, твердження Позивача про те, що після припинення шлюбних відносин у 2022 році дитина весь час проживала разом із ним і виключно ним виховувалася, спростовується дослідженими судом доказами.

Характеристики закладу освіти, довідка про доходи, характеристика з місця роботи та акт обстеження умов проживання підтверджують, що на час розгляду справи дитина фактично проживає разом із батьком, який має дохід, створив для дочки належні житлово-побутові умови, цікавиться її навчанням та бере активну участь у вихованні.

Разом із тим зазначені документи не підтверджують самостійного характеру утримання дитини та повного припинення Відповідачем виконання батьківських обов`язків.

Матеріали справи не містять банківських виписок, відомостей про рух коштів, доказів відсутності грошових переказів від матері, листування між батьками або між матір`ю та дитиною, інформації про телефонне чи інше спілкування, звернень Позивача до Відповідача з вимогами брати участь у витратах на дитину, судового рішення про стягнення аліментів або відомостей про заборгованість зі сплати аліментів.

Відсутність рішення про стягнення аліментів сама по собі не є підставою для відмови у позові. Однак за відсутності інших об`єктивних фінансових доказів матеріали справи не дають можливості встановити, що утримання дитини після її повернення до України здійснюється виключно Позивачем.

Письмові пояснення дитини підтверджують її бажання проживати з батьком і відображають її особисте сприйняття взаємин із матір`ю. Проте такі пояснення не є достатніми для встановлення всього комплексу юридично значимих обставин щодо тривалого та повного невиконання матір`ю обов`язків із виховання й матеріального утримання.

Показання свідка ОСОБА_4 підтверджують факт проживання дитини разом із матір`ю за кордоном до 2024 року, її повернення до України та бажання залишитися з батьком. Водночас показання свідка про причини такого рішення мають похідний характер, оскільки відповідні відомості отримані нею зі слів дитини.

Свідок не повідомила суду конкретних обставин, які б підтверджували відсутність матеріальної допомоги матері, припинення нею спілкування з дочкою або повне самоусунення від вирішення питань щодо здоров`я, навчання та розвитку дитини.

Саме по собі перебування Відповідача за кордоном та проживання дитини разом із батьком не свідчать про припинення матір`ю батьківських обов`язків.

Також повернення дитини до України через конфлікти з матір`ю та її бажання проживати з батьком підтверджують вибір дитиною місця фактичного проживання, але не є тотожними юридичному факту самостійного виховання та утримання дитини одним із батьків.

Неподання Відповідачем відзиву та її неявка в судове засідання не можуть розцінюватися як визнання позовних вимог або замінювати докази, які Позивач зобов`язаний подати на підтвердження заявлених ним обставин.

Суд ураховує необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини. Водночас установлення судовим рішенням факту фактичного невиконання одним із батьків обов`язків щодо дитини може впливати на сімейні права цього з батьків, права самої дитини та мати інші передбачені законом наслідки. Тому такий висновок не може ґрунтуватися лише на припущеннях, факті окремого проживання батьків або доказах належного виконання обов`язків одним із них.

Можлива мета використання судового рішення у правовідносинах із державними органами не є самостійною підставою для задоволення або відмови у позові. Вирішальним є доведення обставин, які становлять предмет доказування у цій справі.

Досліджені докази підтверджують, що ОСОБА_3 з осені 2024 року фактично проживає разом із батьком, який створив їй належні умови та бере активну участь у її вихованні й утриманні.

Проте надані Позивачем докази у своїй сукупності не підтверджують із необхідним ступенем вірогідності, що Відповідач повністю припинила участь у вихованні, спілкуванні та матеріальному забезпеченні дитини, а Позивач здійснює виховання та утримання дочки саме самостійно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок доказування заявлених позовних вимог, у зв`язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на Позивача.

Тому понесені ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн належить покласти на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 9 Конвенції про права дитини, статтями 7, 19, 141, 150, 155, 157, 171, 180, 181 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 128, 131, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Лівобережна служба у справах дітей Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн покласти на ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою Відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене Відповідачем у загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення чи виклику учасників справи, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Лівобережна служба у справах дітей Дніпровської міської ради, місцезнаходження: м. Дніпро.

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя В.В. Гаркуша