Постановление суда № 139428486, 02.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6915/25

Провадження № 2-ві/201/16/26

УХВАЛА

02 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О.С. ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 про відвід судді Давидовської Т.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ДПОП «ОШБ НПУ «ЛЮТЬ», встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільним сумісним майном та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ДПОП «ОШБ НПУ «ЛЮТЬ», встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільним сумісним майном та визнання права власності.

28.08.2026р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Соборного районного суду міста Дніпра Давидовської Т.В. від розгляду цивільної справи №201/6915/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ДПОП «ОШБ НПУ «ЛЮТЬ», встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільним сумісним майном та визнання права власності.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що в неї є сумніви в об`єктивності та неупередженості судді Давидовської Т.В. Зокрема, вказує що, як на думку заявниці, під час розгляду справи мала місце неналежна поведінка судді, оскільки суддя після поновлення дії заходів забезпечення позову у справі постановою Верховного Суду від 01 липня 2026 року, ухвалою від 11 серпня 2026 року скасувала їх дію, чим фактично переглянула і нівелювала висновки Верховного Суду у справі № 201/6915/25 в частині забезпечення позову шляхом зупинення виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського до вирішення спору у справі в судовому порядку та набрання судовим рішенням у справі № 201/6915/25 законної сили, стала підставою для подання скарги до Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії України та Громадської ради доброчесності. Указане, на думку заявниці, мало наслідком порушення її законних очікувань на отримання виплат одноразової грошової допомоги у майбутньому. Зазначене, на думку заявниці, згідно положень п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України є підставою для відводу головуючої судді Давидовської Т.В.

Ухвалою судді Давидовської Т.В. від 28.08.2026р. визнано необґрунтованим заявлений позивачкою ОСОБА_1 відвід головуючому по цій цивільній справі. Передано заяву позивачки про відвід судді по цьому позову для визначення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026р. вказана заява розподілена до розгляду судді Соборного районного суду міста Дніпра Демидовій С.О.

Ухвалою судді Демидової С.О. від 01.09.2026р. по цивільній справі № 201/6915/25 у розгляді заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Соборного районного суду міста Дніпра Давидовської Т.В. заявлено самовідвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2026р. вказана заява розподілена до розгляду судді Соборного районного суду міста Дніпра Наумовій О.С.

Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді.

Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Вивчивши подану заяву, суд приходить до наступного висновку.

Виходячи з положень частини другої ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

У висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі Гаусшильдт проти Данії, Мироненко і Мартиненко проти України зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Гаусшильдт проти Данії вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Мироненко і Мартиненко проти України). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).

У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Між тим дослідивши підстави для відводу головуючого судді, заявлені позивачкою, суд вбачає, що останні не знайшли свого належного підтвердження.

Згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на вищевказане та враховуючи викладені підстави відводу у поданій заяві, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Давидовської Т.В. у цивільній справі № 201/6915/25 є необґрунтованою та безпідставною, оскільки не містить визначених процесуальним законодавством підстав для відводу судді.

На підставі викладеного, керуючись ст. 36-40, 261 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Давидовської Т.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ДПОП «ОШБ НПУ «ЛЮТЬ», встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільним сумісним майном та визнання права власності - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підписана суддею 02 вересня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова