Решение № 139425852, 18.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 758/20397/25

Провадження № 2/204/2326/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Жеребцової В.Д.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року з Подільського районного суду міста Києва до Чечелівського районного суду міста Дніпра за підсудністю надійшла позовна заява, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2101907 від 02.09.2025 року в розмірі 26 812 грн. 36 коп. та судові витрати по справі.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 02.09.2025 року між ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений електронний кредитний договір № 2101907. Відповідно до зазначеного договору відповідачу надано кредит у сумі 15 000 грн, строком на 80 днів з кінцевим терміном повернення до 20.11.2025 року ( включно). Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 950 грн. та нарахованих процентів у розмірі 11 862 грн. 36 коп., які позивач просить стягнути на його користь, а також судові витрати по справи.

Ухвалою суду від 23 лютого 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 23 лютого 2026 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що 2 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 2101907. За умовами договору сума кредиту складає 15 000 грн. Тип кредиту кредит. Строк кредитування 80 днів з кінцевим терміном повернення до 20.11.2025 року. Періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 30 днів, 2-й платіж через 50 днів. Базова процентна ставка 0.9900% в день, тип процентної ставки фіксована. Разом із кредитним договором 02.09.2025 року, сторонами було погоджено та підписано графік платежів до кредитного договору № 2101907 та паспорт позики. Підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «39287145».

Відповідно до довідки за вих. № 18305 від 05.12.2025 року, ТОВ «ФК «Контрактовий дім», згідно договору з ТОВ «АБЕКОР» надає інформацію про успішний переказ коштів 02.09.2025 року, на картку « НОМЕР_1 , у сумі 15 000 грн. ID платежу 1667770421.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2101907 від 02.09.2025 року заборгованість відповідача перед позивачем з 02.09.2025 року до 21.11.2025 року включно складає 26 812 грн. 36 коп. з яких: заборгованість за тілом кредиту 14 950 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 5 197 грн. 50 коп., нарахування на прострочену заборгованість 6 664 грн. 86 коп.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує.

Вирішуючи дані позовні вимоги суд виходить з наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням, умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощену процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлення в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним і Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, встановленому статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 02.09.2025 року ОСОБА_1 уклав кредитний договір № 2101907 в електронній формі, підписавши його електронним цифровим підписом та отримав кредитні кошти в сумі 15 000 грн. відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, при цьому відповідач зобов`язався повернути позику, сплатити проценти за користування позикою та комісійну винагороду за користування позикою у порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернув позику, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, підлягають задоволенню, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором в сумі 14 950 грн.

Що стосується вимог про стягнення розміру процентів за користування грошовими коштами, то суд виходить з наступного.

Так, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за відсотками за кредитним договором № 2101907 від 02.09.2025 року в розмірі 11 862 грн. 36 коп.

Разом з тим, суд не може погодитися із розміром заборгованості за нарахованими процентами за користування позикою з огляду на таке.

Згідно частини 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 року по справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів за користування позикою, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що їх нарахування може здійснюватися лише в межах кредитування та за умовами визначеними в договорі.

Відповідно до таблиці (графіку платежів) обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, проценти за користування кредитом складають суму у розмірі 2 524 грн. 50 коп.

Як вбачається з паспорту споживчого кредиту, загальні витрати за кредитом складають 2 524 грн. 50 коп.

Проте, позивач не надав доказів на підтвердження правильності нарахування процентів в розмірі 11 862 грн. 36 коп. Нарахування процентів в такому розмірі не узгоджуються із умовами договору про надання споживчого кредиту № 2101907, відповідно до якого розмір процентів у межах строку кредитування склав 2 524 грн. 50 коп. Отже, в частині стягнення заборгованості за відсотками позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 524 грн. 50 коп.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з відправкою позову з додатками на адресу відповідача у розмірі 72,90 грн. та надає до матеріалів справи квитанцію (а.с.29).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та судові витрати у розмірі 72,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 75, приміщення 601А, код ЄДРПОУ39287145) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14 950 грн., заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 2 524 грн. 50 коп., судові витрати у розмірі 2 495 грн. 30 коп., а всього стягнути суму у розмірі 19 969 грн. 80 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська