Постановление суда № 139416019, 02.09.2026, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/36200/26

Провадження № 2-з/947/492/26

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

02.09.2026

Київський районний суд м. Одеси,

головуючий суддя Куриленко О.М.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пейкова Олександра Олександровича про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2026 року зареєстровано заяву про забезпечення позовної заяви, що надійшла одночасно з позовною заявою, в якій представник заявника просить: забезпечити позов шляхом накладення арешту на садовий будинок загальною площею 42,5 кв.м., житловою площею 19,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці за кадастровим номером 5110136900:37:008:0028, та в цілому складається з садового будинку літ. А загальною площею 42,5 кв.м., у тому числі житловою площею 19,7 кв.м., вбиральні літ. Б, літнього душу літ. В, вимощення І, огорожі №1-13, що зареєстрований за ОСОБА_2 (у називному відмінку ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0512 га, за цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 5110136900:37:008:0028, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована за ОСОБА_2 (у називному відмінку ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Зазначає, що позивачка вважає, що при отриманні відповідачем інформації про надходження позову про поділ майна до суду можуть бути здійснені заходи щодо переховування цього майна або ж відчуження третім особам за заниженими цінами, оскільки воно зареєстровано за відповідачем.

Указані обставини стали підставою для звернення до суду з цією заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, проаналізувавши матеріали заяви, вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

31 серпня 2026 року до канцелярії суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пейкова Олександра Олександровича надійшла позовна заява, в якій просить: у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 (одну другу) частку садового будинку загальною площею 42,5 кв.м, житловою площею 19,7 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці за кадастровим номером 5110136900:37:008:0028, та в цілому складається з садового будинку літ. А - загальною площею 42,5 кв.м., у тому числі житловою площею 19,7 кв.м., вбиральні літ. Б, літнього душу літ. В, вимощення І, огорожі №1-13; У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки площею 0,0512 га, за цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 5110136900:37:008:0028, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 02.09.2026 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Верховний Суд у Постанові від 05.02.2020 року у справі № 490/3925/19 сформулював правову позицію про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказала, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

При цьому заявником не доведено наявність обставин, які б могли свідчити про реальну загрозу ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову про поділ майна подружжя.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, виходячи з предмету поданої заяви, оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на те, що заявником не доведено належними чи допустимими доказами, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову, суд вважає, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 76, 77, 81, 84 149-154, 157, 353 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пейкова Олександра Олександровича про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, відмовити.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. М. Куриленко