Постановление суда № 139414536, 19.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/4904/14-ц

Провадження №: 6/336/684/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленко П.Л., за участю секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., приватного виконавця Скилобога О.С., розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександра Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2026 приватний виконавець звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа. Державний виконавець просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього за зведеним виконавчим провадженням № 64334801.

В обґрунтування подання зазначає, що на виконанні приватного виконавця Скилобога Олександра Сергійовича знаходиться виконавче провадження №64334801 з примусового виконання виконавчого листа № 336/4904/14-ц, виданого 09.04.2021 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором: основної суми заборгованості 96903,65 доларів США, пені і штрафу у розмірі 164259,60 грн. та судового збору у сумі 3654 грн.

У виконавчому провадженні приватним виконавцем вжиті наступні заходи примусового виконання та виконавчі дії, спрямовані на виконання виконавчого документа.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про арешт коштів боржника. Постанова про арешт коштів направлена у вигляді електронного документа з накладенням КЕП до банків-учасників електронного документообігу. Кошти на рахунках відсутні.

Транспортних засобів за боржником не зареєстровано, джерела доходів та рахунки в установах банків у боржника відсутні, нерухомого майна за боржником не зареєстровано.

Рішення боржником не виконано, декларацію про доходи та майно не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено.

Приватний виконавець вважає, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, а тому звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.

Приватний виконавець в судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання з підстав викладених в ньому.

Заслухавши пояснення приватного виконавця, дослідивши матеріали справи, дослідивши матеріали додані до подання, суд дійшов до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Скилобога О.С. знаходиться виконавче провадження ВП № 64334801 з примусового виконання виконавчого листа №336/4904/14-ц, виданого 09.04.2021 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором: основної суми заборгованості 96903,65 доларів США, пені і штрафу у розмірі 164259,60 грн. та судового збору у сумі 3654 грн.

Судове рішення боржником у добровільному порядку не виконано.

Підставою для звернення приватного виконавця до суду із цим поданням зазначено ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов`язань та необхідність у зв`язку із цим тимчасово обмежити його у праві виїзду за межі України до виконання відповідних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою цієї статті встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 13 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Аналогічною за своїм змістом є передбачена ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» можливість тимчасового обмеження права громадянина України на виїзд з України у разі ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), що підлягає примусовому виконанню, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Системний аналіз наведених положень законодавства свідчить, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є заходом забезпечення виконання рішення, застосування якого пов`язується законом не із самим фактом невиконання рішення чи наявності заборгованості, а з ухиленням боржника від виконання покладених на нього зобов`язань.

Ухилення від виконання зобов`язань передбачає свідому поведінку боржника, спрямовану на невиконання відповідного обов`язку за наявності реальної можливості його виконання повністю або частково, зокрема приховування майна чи доходів, ненадання відомостей про них, невиконання законних вимог виконавця без поважних причин, перешкоджання проведенню виконавчих дій або вчинення інших дій, спрямованих на уникнення виконання рішення.

Водночас невиконання рішення може бути зумовлене об`єктивними причинами, зокрема відсутністю у боржника доходів, коштів або майна, на яке може бути звернено стягнення. Тому сам по собі факт тривалого невиконання судового рішення не є достатнім для висновку про ухилення боржника від його виконання.

Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України розглядається негайно без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, тягар доведення обставин, які є підставою для застосування такого обмеження, покладається на виконавця, який звернувся з відповідним поданням.

При цьому виконавець повинен довести не лише факт невиконання рішення, а й наявність у поведінці боржника ознак свідомого ухилення від виконання покладених на нього зобов`язань.

Як убачається з матеріалів подання, приватним виконавцем вчинялися дії з метою встановлення майнового стану боржника та виявлення належного йому майна і доходів.

Згідно з отриманою з підсистеми АСВП інформацією ДПС України відомості про джерела отримання доходів боржником відсутні.

Згідно з інформацією МВС України відомості про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутні.

За даними Пенсійного фонду України інформація про отримання боржником доходу відсутня.

За результатами перевірки відомостей про майновий стан боржника нерухомого майна, належного йому на праві власності, не встановлено, коштів на рахунках в установах банків не виявлено.

Таким чином, проведеними приватним виконавцем перевірками не встановлено наявності у боржника доходів, грошових коштів, нерухомого майна чи транспортних засобів, за рахунок яких могло б бути здійснено виконання судового рішення.

Разом із тим зазначені обставини характеризують майновий стан боржника, однак самі по собі не свідчать про його свідоме ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, матеріали, додані до подання, не містять належних доказів направлення боржнику у встановленому законом порядку постанови про відкриття виконавчого провадження, а також доказів отримання ним вимог чи викликів виконавця, невиконання яких могло б свідчити про свідоме перешкоджання проведенню виконавчих дій або ухилення від виконання рішення.

Відсутні також докази того, що боржник приховував належне йому майно чи доходи, відчужував майно з метою унеможливлення звернення на нього стягнення, повідомляв виконавцю завідомо недостовірні відомості про свій майновий стан, без поважних причин не виконував доведені до його відома законні вимоги виконавця чи іншим чином перешкоджав проведенню виконавчих дій.

За інформацією Державної прикордонної служби України боржник державного кордону України не перетинав.

Доказів, які б свідчили про підготовку боржника до виїзду за межі України з метою уникнення виконання судового рішення, зокрема придбання квитків, бронювання місця проживання за кордоном, систематичних поїздок за межі України чи інших обставин, які об`єктивно підтверджували б відповідний намір, до подання не додано.

Посилання приватного виконавця в судовому засіданні на те, що наявність у боржника ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон створює можливість залишити територію України та в подальшому ускладнити виконання судового рішення, ґрунтується на припущенні.

Сам факт наявності в особи паспорта громадянина України для виїзду за кордон не підтверджує ані наміру залишити територію України з метою уникнення виконання рішення, ані факту ухилення від виконання покладених на неї зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування та право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже, застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, яке становить втручання у гарантоване Конституцією України право особи, повинно ґрунтуватися на встановлених судом обставинах, передбачених законом, а не лише на припущенні про можливість виїзду боржника за кордон.

Таким чином, матеріалами подання підтверджується наявність невиконаного судового рішення та вжиття приватним виконавцем заходів щодо встановлення майнового стану боржника ОСОБА_1 . Водночас належних і достатніх доказів вчинення боржником свідомих дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов`язань, суду не надано.

Не встановлено приховування боржником майна або доходів, перешкоджання проведенню виконавчих дій, невиконання належним чином доведених до його відома законних вимог виконавця чи наявності наміру залишити територію України з метою уникнення виконання судового рішення.

За таких обставин сам факт існування заборгованості та тривалого невиконання судового рішення не є достатньою підставою для застосування до боржника такого заходу забезпечення виконання рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що приватним виконавцем не доведено наявності передбаченої ст. 441 ЦПК України обов`язкової умови для застосування відповідного обмеження - ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, у зв`язку з чим подання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 258261, 441 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя П.Л.Коваленко