Решение № 139412264, 02.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року справа № 580/5632/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.03.2026 та 11.05.2026 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні страхового стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до наявного у ОСОБА_1 страховий стаж для призначення пенсїї за періоди з 1994 до 1997 (2 роки 11 місяців 15 днів) та з 2004 до 2010, 2017 р. (4 роки 9 місяців).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскільки факт здійснення підприємницької діяльності в періоди з 1994 по 1997 (2 роки 1 місяців 15 днів) та з 2004 по 2010, 2017 (4 роки 9 місяців) підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, то такі періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

Крім того, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску), незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Ухвалою від 02 липня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.07.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку; підтвердженням трудового стажу до 1 січня 2004 року є наявність доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо. Вказала також, що до страхового стажу зараховано періоди підприємницької діяльності з 2004 року по 2019 рік згідно з даними персоніфікованого обліку відповідно до сплати страхових внесків. Крім того, згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач перебував на обліку в Пенсійному фонді України як фізична особа підприємець з 11.11.1996 до 08.10.1997. Інформація щодо сплати страхових внесків за вищезазначений період відсутня. Додані до звернення копії архівних документів з відділу реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради не містять інформації про сплату внесків.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30.01.2026 позивач звернувся із заявою про зарахування до страхового стажу періодів підприємницької діяльності.

Листом від 02.03.2026 № 4322-2695/Г-07/8-2300/26 відповідач повідомив позивачу, що згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування періоди 2004- 2019 років зараховані до Вашого страхового стажу пропорційно доходам, зазначеним у звітних відомостях за відповідні періоди. Відповідно до Закону України № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Для зарахування до страхового стажу повних місяців за періоди 2004-2010, 2017 років можете звернутися до органів Пенсійного фонду України для здійснення доплати до мінімального страхового внеску. Для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди ведення підприємницької діяльності за спрощеною системою з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року з позначкою про сплату страхових внесків «Так» незалежно від кількості днів страхового стажу за цей період. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії зазначені періоди ведення підприємницької діяльності не зараховуються. До страхового стажу зараховано періоди підприємницької діяльності: з 01.02.2000 до 31.12.2003 згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.07.2019 № 60934105-02; з 2004 року по 2019 рік згідно з даними персоніфікованого обліку відповідно до сплати страхових внесків. Отже, для зарахування до страхового стажу для обчислення розміру пенсії зазначеного періоду ведення підприємницької діяльності календарно незалежно від сплаченого розміру страхових внесків законодавчі підстави відсутні.

30.04.2026 позивач повторно звернувся із заявою про зарахування до страхового стажу періодів підприємницької діяльності.

Листом від 11.05.2026 № 10280-9425/Г-07/8-2300/26 відповідач повідомив позивачу, що згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач перебував на обліку в Пенсійному фонді України як фізична особа підприємець з 11.11.1996 до 08.10.1997. Інформація щодо сплати страхових внесків за вищезазначений період відсутня. Додані позивачем до звернення копії архівних документів з відділу реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради не містять інформації про сплату внесків.

Рішення відповідача про відмову у зарахуванні страхового стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 3-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Відповідно до п. 4 Порядку № 637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

З огляду на вищевикладене, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата за весь наведений період щомісячно внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску.

Суд врахував, що згідно з інформацією у формі РС-право (а.с. 24) відповідач не зарахував до страхового стажу позивача, період: з 21.10.1994 до 08.10.1997. У свою чергу період з 01.01.2004 до 30.06.2019 відповідач зарахував до страхового стажу у кількості днів у місяці пропорційно розміру сплачених страхових внесків.

Суд встановив, що позивач зареєстрований у якості суб`єкта підприємницької діяльності у період з 21.10.1994 до 08.10.1997, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності та відомостями, наданими департаментом управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради у листі від 04.11.2025 № Г-12972-2/01 (а.с. 59).

Відповідно до наявної у матеріалах справи квитанції (а.с. 47) позивач сплатив страхові внески за І квартал 1996 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем з 01.01.1996 до 31.03.1996, оскільки у ньому позивач сплачував страхові внески.

Разом з тим матеріали справи не містять жодних інших доказів сплати позивачем страхових внесків у період з 21.10.1994 до 08.10.1997, окрім зазначеного вище, у зв`язку із чим суд вважає непідтвердженими належними доказами покликання позивача про сплату ним страхових внесків за 1995-1996 роки.

Отже, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати вказаний період у повному обсязі.

Щодо покликань позивача про те, що відповідач самостійно не звертався до державних органів для підтвердження трудового стажу позивача, суд зазначає, що позовна заява не містить покликань на норми нормативно-правових актів у контексті обов`язку відповідача звертатись до державних органів для підтвердження сплати позивачем страхових внесків у спірний період. З урахуванням зазначеного, суд відхиляє зазначене покликання, як необґрунтоване.

Щодо зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності позивачем у 2004-2010, 2017 роках, суд зазначає таке.

Відповідно до витягу з Реєстру застрахованих осіб (а.с. 18-21) позивач у період з 01.01.2004 до 31.12.2010 (окрім лютого 2010 року), з 01.01.2017 до 31.12.2017 сплачував страхові внески у кількості відображеній у таблиці № 2 (а.с. 19).

Отже, періоди з 01.01.2004 до 31.01.2010, з 01.03.2010 до 31.12.2010, з 01.01.2017 до 31.12.2017, у яких відповідач зарахував до страхового стажу позивача кількість днів у місяці пропорційно розміру сплачених страхових внесків, належить зарахувати позивачу до страхового стажу у повному обсязі, оскільки відповідно до п. 3-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо зарахування зазначених періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності до його страхового стажу у повному обсязі та як наслідок про необхідність зобов`язання відповідача їх зарахувати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до його страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності: з 01.01.1996 до 31.03.1996, 01.01.2004 до 31.01.2010, з 01.03.2010 до 31.12.2010, з 01.01.2017 до 31.12.2017 у повному обсязі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності: з 01.01.1996 до 31.03.1996, 01.01.2004 до 31.01.2010, з 01.03.2010 до 31.12.2010, з 01.01.2017 до 31.12.2017 у повному обсязі.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.09.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК