Постановление суда № 139409111, 31.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26075/26

УХВАЛА

31 серпня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 як інваліду війни II групи без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2022 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як інваліду війни II групи з урахуванням усіх надбавок та індексацій у повному обсязі без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.01.2022 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

За приписами пунктів 3, 5, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви та доданими до неї матеріалами, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано з пропуском встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, а наведені позивачем обставини не дають підстав для його поновлення, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вже вище вказано, строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Водночас суддя враховує правовий висновок Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року по справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року по справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року по справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року по справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року по справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року по справі № 822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1. для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2. пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Наведений правовий висновок безпосередньо застосовний до спірних правовідносин у цій справі. Верховний Суд у подальшій практиці також виходив із того, що отримання листа органу Пенсійного фонду не змінює моменту, з якого особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 травня 2024 року у справі № 400/11403/23.

Також у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 240/27663/23 зазначено, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Верховний Суд наголосив на реальній та об`єктивній можливості особи виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено перерахунок пенсії, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

У цьому контексті суддя враховує, що ОСОБА_1 з 01.01.2022 року отримував пенсію, розмір якої був обмежений максимальним розміром, що підтверджується рішеннями про перерахунок пенсії.

Так, відповідно до рішення № 951050843049 станом на 01.01.2022 року розмір пенсії з надбавками становив 19591,62 грн, тоді як фактично виплачувався розмір 19340,00 грн.

Станом на 01.01.2023 року розмір пенсії з надбавками становив 22170,97 грн, тоді як фактично виплачувався розмір 20930,00 грн.

Станом на 01.01.2024 року розмір пенсії з надбавками становив 24045,97 грн, тоді як фактично виплачувався розмір 20930,00 грн.

Станом на 01.01.2025 року розмір пенсії з надбавками становив 26249,69 грн, тоді як фактично виплачувався розмір 23610,00 грн.

Станом на 01.03.2026 року розмір пенсії з надбавками становив 32673,01 грн, тоді як фактично виплачувався розмір 25950,00 грн.

Отже, позивачу щомісячно виплачувалася пенсія у розмірі, меншому за нарахований, у зв`язку із застосуванням обмеження максимального розміру. Таким чином, позивач мав реальну та об`єктивну можливість дізнатися про розмір пенсії, що фактично йому виплачується, та, у разі незгоди з таким розміром, вчинити активні дії щодо з`ясування підстав такого обмеження та його оскарження.

При цьому суддя враховує, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявами лише 06.07.2026 та 13.08.2026, тобто через значний проміжок часу після початку отримання пенсії в обмеженому розмірі з 01.01.2022 року.

Листами від 27.07.2026 № 1500-0305-8/121092 та від 18.08.2026 № 1500-0305-8/136965 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало відповіді на звернення позивача.

Однак отримання зазначених листів не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, оскільки такі листи свідчать лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.

У цьому випадку суддя враховує, що звернення ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду відбулося не без зволікань та не протягом розумного строку після отримання пенсійних виплат у спірному розмірі, а через тривалий час після початку виплати пенсії з обмеженням її максимального розміру.

Таким чином, дата отримання позивачем відповідей Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.07.2026 та 18.08.2026 не є датою, з якої починається перебіг шестимісячного строку звернення до суду щодо правомірності обмеження пенсії з 01.01.2022 року.

Застосовуючи наведені правові висновки Верховного Суду до встановлених обставин, суддя доходить висновку, що позивач мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав не пізніше отримання пенсійних виплат у відповідному розмірі у межах спірного періоду, а не з моменту отримання відповідей відповідача у липні та серпні 2026 року.

При цьому саме по собі звернення позивача до відповідача у 2026 році та отримання відповідей на такі звернення не може розглядатися як обставина, що автоматично поновлює або переносить початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.

Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач пов`язує початок перебігу строку звернення до суду з отриманням листів Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.07.2026 та 18.08.2026.

Разом з тим, наведені обставини не можуть бути прийняті судом як підстава для визначення іншого моменту початку перебігу строку звернення до суду, оскільки не відповідають наведеним вище правовим висновкам Верховного Суду.

Відтак, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з вимогами щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.01.2022 року.

Водночас суддя зазначає, що питання поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду підлягає оцінці з урахуванням конкретних обставин справи.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Суд зауважує, що у численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Тому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення до суду у межах встановленого законом строку.

Таким чином, наведені позивачем обставини щодо отримання відповідей Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.07.2026 та 18.08.2026 не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23 та від 08.05.2024 у справі № 400/11403/23.

З огляду на наведене суддя дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин пропуску такого строку та доказів на їх підтвердження.

При цьому суддя вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зазначені вище недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі, а тому позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків.

Суддя вважає за достатнє встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.К.Василяка