Решение № 139401182, 19.08.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.08.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/264/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: керівника Івано-Франківської окружної прокуратури, вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ, 76019 в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76015

до відповідача: Богородчанської селищної ради, вул. Шевченка, буд. 66, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство "Богородчанський спеціалізований агролісгосп Івано-Франківської обласної ради", вул. Петраша, буд. 8А, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701

за участі третьої особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 39767437).

про витребування з незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 площею 2,9044 га,

за участі:

від прокуратури: Гоголь Віталій Васильович, Верешко Мар`ян Іванович;

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: Абрам`юк Андрій Іванович;

від третіх осіб: не з`явилися

встановив: керівник Івано-Франківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради з позовом до Богородчанської селищної ради про витребування з незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 площею 2,9044 га.

Хід процесуальних дій та вирішення процесуальних питань у даній справі відображено в протоколах судових засідань, які містяться в матеріалах справи.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Ліси і землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини наведеною в п. 54 рішенні у справі «Трегубенко проти України».

Як вказує керівник Івано-Франківської окружної прокуратури, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання при розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення та повернення їх у розпорядження уповноваженого органу Івано-Франківської обласної державної адміністрації. У вказаній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу (у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та переданням їх у комунальну власність Старобогородчанської сільської ради в якості земель сільськогосподарського призначення, що може призвести до знищення лісових насаджень при приведенні земельних ділянок у стан придатний для обробітку).

Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Чинна на даний час редакція ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України передбачає, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, саме Івано-Франківська обласна рада є розпорядником земель лісогосподарського призначення.

Івано-Франківською окружною прокуратурою листами №51/1-3836 ВИХ-25 від 02.12.2025 та №51/1-622 ВИХ-26 від 16.02.26 повідомлено Івано-Франківську обласну раду про виявлені порушення законодавства при зміні цільового призначення та розпорядженні земельної ділянки лісогосподарського призначення, а також поставлено питання про те чи приймалось Івано-Франківською обласною радою розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування КП «Богородчаснкьий САЛГ Івано-Франківської обласної ради» , а також щодо зміни цільового призначення.

Івано-Франківська обласна рада у відповіді від 19.12.2025 на вищезазначений лист зазначила про те, що радою не приймалось рішення про вилучення або припинення права постійного користування КП «Богородчаснкьий САЛГ Івано-Франківської обласної ради», а також щодо зміни цільового призначення.

Таким чином, за наведених обставин вбачаються підстави для представництва керівником вано-Франківської окружної прокуратури інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Позиція керівника Івано-Франківської обласної прокуратури.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 сформована в результаті інвентаризації за рахунок земель комунальної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Комунального підприємства «Богородчанський спеціалізований агролісгосп Івано-Франківської обласної ради» територія Підгірського лісництва та використовується для ведення лісового господарства. Земельна ділянки комунальної власності площею 2,9044 га, кадастровий номер 2620480900:02:001:0192, яка повністю накладається на землі лісогосподарського призначення площею 3,0764 га квартал 21 Підгірського лісництва.

Позиція позивача.

Позивач пояснень по справі не надав, участь представника в судових засіданнях не забезпечив.

Позиція відповідача.

Відповідач у строк, визначений ГПК України відзив на позов не подав, клопотання про поновлення строку на подання відзиву не подав.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунального підприємства "Богородчанський спеціалізований агролісгосп Івано-Франківської обласної ради".

Пояснень по справі не надав, участь представника в судових засіданнях не забезпечив.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

У поясненнях по справі зазначає, що згідно із Висновком від 24.10.2013р. № 03-22/257 розглянувши клопотання та технічну документацію, керуючись положеннями чинного (на момент видачі висновку) законодавства України, відділ Держземагенства в Богородчанському районі, погоджує технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту с. Глибівка, Глибівської сільської ради Богородчанського району загальною площею 34, 9172 га. А також у даному висновку зазначено, що за достовірність інформації, наявної в представленій документації із землеустрою, відповідальність несе її розробник.

Спірна земельна ділянка була зареєстрована, як землі сільськогосподарського призначення за погодження Богородчанської районної державної адміністрації та на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту с.Глибівка, Глибівської сільської ради, Богородчанського району, Івано-Франківської області».

Обставини справи. Оцінювання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області від 08.12.2020 № 38-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Богородчанській селищній раді Івано-Франківського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,8036 га, які розташовані за межами населених пунктів Богородчанської селищної територіальної громади, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

У відповідності до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.12.2020 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області передано земельну ділянку, в тому числі з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 площею 2,9044 га до комунальної власності Богородчанської селищної ради.

Відповідно до п. 2 акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, цей акт із вказаним наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на вказані у додатку земельні ділянки за Богородчанською селищною радою.

У додатку до Акту від 09.12.2020 під порядковими номером 6 (витяг ст. 2 акту) земельна ділянка зазначена з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 площею 2,9044 га з цільовим призначенням 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування особам).

Державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 проведено 28.12.2020.

На підставі вказаних розпорядчих документів державним реєстратором Богородчанської селищної ради Гринишин О.Р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 за Богородчанською селищною радою.

Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 2262862626204.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровими номерами 2620480900:02:001:0192 площею 2,9044 га перейшла у комунальну власність Богородчанської селищної ради з моменту її державної реєстрації.

При цьому, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 сформована в результаті інвентаризації за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Комунального підприємства «Богородчанський спеціалізований агролісгосп Івано-Франківської обласної ради» територія Підгірського лісництва та використовується для ведення лісового господарства.

Так, Комунальним підприємством «Богородчанський спеціалізований агролісгосп Івано-Франківської обласної ради» встановлено факт накладення земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Богородчанської селищної ради на землі державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні КП «Богородчанський спеціалізований агролісгосп Івано-Франківської обласної ради», а саме, земельної ділянки комунальної власності площею 2,9044 га, кадастровий номер 2620480900:02:001:0192, яка повністю накладається на землі лісогосподарського призначення площею 3,0764 га квартал 21 Підгірського лісництва.

Відповідно до рішення 22 сесії 3-го демократичного скликання Івано-Франківської обласної ради №537-22/2001 від 18.10.2001 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» надано в постійне користування районним спеціалізованим агролісгопам та районним підприємствам обласного комунального агролісгосподарського підприємства Івано-Франківськоблагроліс» із земель запасу обласної ради, які були у тимчасовому користуванні колишніх міжгосподарських лісгоспів, лісництв, колгоспів, земельні ділянки лісового фонду для ведення лісового господарства згідно з додатками 1,2.

Згідно з додатком № 1 до вказаного рішення Богородчанському спеціалізованому агролісгоспу загалом передано у постійне користування землі лісового фонду площею 6876,7 га.

Окрім того, у 1997 році у тому числі на спірні земельні ділянки виготовлено планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які є документами, що підтверджують право постійного користування на землі лісогосподарського призначення.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 10.12.2025, документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, в тому числі земельної ділянки із кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 була розроблена на підставі Наказу Головного управління Держземагентства в Івано-Франківській області від 17.09.2013 №101 «Про надання дозволу на проведення робіт з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності», розпорядження Богородчанської районної державної адміністрації від 21.08.2013 №245 «Про надання дозволу на проведення робіт з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів району».

Розпорядженням Богородчанської районної державної адміністрації від 04.11.2013 № 331 затверджено документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель на території Іваниківської, Космацької, Підгірської та Глибівської сільських рад.

Складовою Технічної документації був висновок Відділу Держземагенства у Богородчанському районі Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області Про погодження технічної документації з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту с.Глибівка, Глибівської сільської ради Богородчанського району від 24.10.2013 №03-22/257.

Згідно Наказу Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області від 08.12.2020 № 38-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Богородчанській селищній раді Івано-Франківського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,8036 га, які розташовані за межами населених пунктів Богородчанської селищної територіальної громади, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

Однак, у процесі інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту с. Глибівка, Глибівської сільської ради Богородчанського району, які на даний час перебувають у комунальній власності Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району - ні Головне управління Держземагенства в Івано-Франківській області (Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області), ні Богородчанська районна державна адміністрація, ні Глибівська сільська рада Богородчанського району не звертались до постійного користувача спірної земельної Богородчанського спеціалізованого агролісгопу ОКП Івано-Франківсьоблагроліс» щодо погодження меж таких земельних ділянок, що підтверджується інформацією з Комунального підприємства «Богородчанський спеціалізований агролісгосп Івано-Франківської обласної ради`від 11.02.2026.

Згідно Наказу № 3 від 06.07.2001 Богородчанський спеціалізований агролісгоп утворений обласним комунальним агролісогосподарським підприємством «Івано-Франківськоблагроліс».

Відповідно до п. 1.2 Статуту Богородчанського спеціалізованого агролісгопу ОКП «Івано-Франківськоблагролісгосп» Богородчанський спеціалізований агролісгоп здійснює свою діяльність на земельних ділянках лісового фонду, які надані у постійне користування Агролісгопу відповідно до рішення Івано-Франківської обласної ради від 18.10.2001 №537-22/2001 із земель запасу обласної ради.

Рішенням Івано-Франківської обласної ради від 19.04.2024 №891-30/2024 «Про реформування комунального лісового господарства Івано-Франківської області шляхом зміни засновника спеціалізованих комунальних агролісогосподарських підприємств, перейменування їх, затвердження статутів у нових редакціях, положень про наглядові ради та складу наглядових рад» змінено засновника Богородчанського спеціалізованого агролісгопу ОКП «Івано-Франківськоблагролісгосп» (код ЄДПОУ 05442352) шляхом виключення Івано- Франківського обласного комунального агроліогосподарського підприємства «Івано-Франківськоблагролісгосп» зі складу засновників та включення Івано-Франківської обласної ради (код ЄДПОУ 00022510) до складу його засновників.

Згідно із пунктом 2 указаного рішення Богородчанський спеціалізований агролісгоп ОКП «Івано-Франківськоблагролісгосп» перейменовано на Комунальне підприємство «Богородчанський спеціалізований агролісгоп Івано-Франківської обласної ради».

Разом з тим встановлено, що на підставі рішення Івано-Франківської обласної ради від №1074-27/2019 від 15.02.2019 «Про надання дозволу спеціалізованим агролісгоспам ОКП «Івано-Франківськоблагроліс» на розроблення технічних документацій із землеустрою» Богородчанському спеціалізованому агролісгоспу ОКП Івано-Франківськоблагроліс» надано дозвіл на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (землі лісогосподарського призначення), які перебувають у його постійному користуванні на території Богородчанського району, згідно з додатком 1.

У відповідності до указаного додатку, встановлено, що на території Глибоківської сільської ради знаходяться земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу ОКП Івано-Франківськоблагроліс» загальною площею 375 га.

На виконання зазначеного рішення Івано-Франківської обласної ради від №1074-27/2019 від 15.02.2019 виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 3,0764 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг Богородчанському спеціалізованому агролісгоспу ОКП Івано-Франківськоблагроліс» за межами населеного пункту на території Глибівської сільської ради, яка розроблена сертифікованим інженером-землевпорядником Вітенком М.Д. з урахуванням серед іншого, рішення 22 сесії 3-го демократичного скликання Івано-Франківської обласної ради №537-22/2001 від 18.10.2001 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» та Планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які є документами, що підтверджують право постійного користування на землі лісогосподарського призначення у відповідності до п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Конфігурація спірної земельної ділянки площею 3,0764 га зображена на кадастровому плані, відповідно до якого сертифікованим-інженером землевпорядником Вітенком М.Д. зазначено цільове призначення земельної ділянки для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг, земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю площею 3,0764 га.

В той же час, на підставі розробленої технічної документації встановлено, що земельна ділянка площею 3,0764 га, являється земельною ділянкою з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 площею 2,9044 га (Підгірське лісництво, планшет №5, квартал 21 Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування), однак перебуває у комунальній власності Богородчанської селищної ради сільськогосподарського призначення.

Окрім того, встановлено, що при внесенні відомостей до Державного земельного кадастру земельної ділянки лісогосподарського призначення з площею 3,0764 га, державним кадастровим реєстратором відділу в Богородчанському районі Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області Рішенням № РВ-2600909622019 від 06.11.2019 відмовлено у здійсненні державної реєстрації вказаної земельної, на підставі перетину ділянок з земельною ділянкою з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192, яку передбачалось зареєструвати, іншої земельної ділянки, площа з якою співпадає на 94,3969 %.

Факт накладення спірної земельної ділянки комунальної власності на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України» підтверджується, у т.ч. викопіюванням з матеріалів лісовпорядкування, проведеному по Підгірському лісництву у 2022 році, у відповідності до якого: земельна ділянка з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 накладається на землі лісогосподарського призначення планшет 5 квартал 21, частини виділів 31, 32, 26, 30, 31, 19, 20, 23, 42 Підгірського лісництва.

Так, відповідно до таксаційного опису Підгірського лісництва земельна ділянка, яка передана у комунальну власність Богородчанської селищної ради (кадастровий номер 2620480900:02:001:0192) накладається на землі лісогосподарського призначення та має наступні таксаційні характеристики планшету 5 кварталу 21: виділ 19 характеристика деревостанів рідколісся 4ДЗ2ЯЛЕ3ОС1БЛ: дуб звичайний (40%), ялина європейська (20%), осика (30%) береза (10%); виділ 20 характеристика деревостанів рідколісся 8ЯЛЕ1ОС1БЛ: ялина європейська (80%), осика (10%) береза (10%); виділ 23 характеристика деревостанів 3ДЗ2ЯЛЕ2БП3ОС: дуб звичайний (30%), ялина європейська (20%), береза повисла (20%);осика (30%); виділ 23 характеристика деревостанів 3ДЗ2ЯЛЕ2БП3ОС: дуб звичайний (30%), ялина європейська (20%), береза повисла (20%);осика (30%); виділ 26 характеристика деревостанів особливо захисні ділянки лісу, лісові ділянки у ярах, балках і річкових долинах 9ЯЛЕ1ВЛЧ+ДЗ+ГЗ+ОС: ялина європейська (90%), вільха чорна (10%), домішки дуба звичайного, граба звичайного та осики; виділ 30 характеристика деревостанів 6ЯЛЕ2ЯЦБ2ГЗ+ДЗ: ялина європейська (60%), ялиця біла (20%), граб звичайний (20%) домішки дуба звичайного; виділ 31 характеристика деревостанів лісові культури 3ЯЦБ2ДЗ3БП2ОС+ДЧР+ЯЛЕ: ялиця біла (30%), дуб звичайний (20%) береза повисла (30%) осика (20%) домішки дуб червоний та ялина європейська; виділ 42 характеристика деревостанів лісові культури 2ЯЛЕ(21)2ДЗ2ЯЛЕ(35)2БП2ОС: ялина європейська (20 %) віком 21 рік, дуб звичайний (20 %), ялина європейська (20 %) віком 35 років, береза повисла (20%), осика (20%).

У той же час, згідно відомостей Державного земельного кадастру України, Публічної кадастрової карти, карти Ліси України та карти «Самозаліснені території» встановлено, що вищевказана земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення накладається на землі лісогосподарського призначення, а саме квартал 21 Підгірське лісництво КП «Богородчанський САЛ Івано-Франківської обласної ради», які вкриті лісом.

При цьому, вилучення з комунальної власності вищезазначеної земельної ділянки та зміна її цільового призначення не проводилась.

Вказані обставини стали підставою для звернення заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури до суду з даним позовом.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках, полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.

Водночас, у ст. 5 Лісового кодексу України зазначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Згідно ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

У відповідності до ст. 30 ЛК України, обласні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: - забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; - передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, та припиняють права користування ними; - приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, та припиняють права користування ними.

Крім цього, ч. 2 ст. 122 ЗК України визначено, що обласні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні комунального лісогосподарського підприємства необхідно також враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Зокрема, така правова позиція, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлена судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15, від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17, та постановах Великої Палати Верховного Суду у від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі №369/1777/13-ц.

Також аналогічну позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 911/3685/17, від 01.11.2023 у справі № 676/5079/21 та Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц.

З наведеного слідує , що земельна ділянка, охоплена матеріалами лісовпорядкування комунального підприємства та передана на підставі відповідних наказів органів влади, може перебувати лише у їх власності для лісогосподарського призначення, відтак така передача до земель комунальної власності для сільськогосподарського призначення є неправомірною.

Власником спірної земельної ділянки є держава в особі Івано-Франківської обласної ради.

Так, 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким внесено зміни до повноважень органів державної влади у сфері регулювання земельних відносин та розпорядження земельними ділянками державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Отже, земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування комунального лісогосподарського підприємства та яка передана останньому у постійне користування на підставі відповідних рішень органів влади, не може відноситись до земель сільськогосподарського призначення та перебувати у комунальній власності Богородчанської селищної ради.

Виходячи з вищенаведеного, до повноважень (компетенції) Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області не входило питання щодо розпорядження (передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність) щодо земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка перебувала у постійному користуванні Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу.

Згідно зі ст. ст. 18, 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 Земельного кодексу України).

Відповідно до положень ст. ст. 19, 20 ЗК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) .

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У ст. 57 ЛК України визначено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Також, ч.ч. 1, 9 ст. 149 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» і земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти газотранспортної системи, що передаються суб`єкту господарювання у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Таким чином, повноваження щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває у державній власності та вилучення лісів для нелісогосподарських потреб станом на момент виникнення спірних правовідносин належало виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

Водночас, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки відсутній, погодження на зміну цільового призначення Богородчанським спеціалізованим агролісгопом ОКП ІваноФранківсьоблагроліс», Івано-Франківською обласною радою не надавалось та не погоджувалось, що підтверджується інформацією КП «Богородчанський САЛ Івано-Франківської обласної ради» та Івано-Франківською обласною радою.

За таких обставин незаконне присвоєння спірним ділянкам цільового призначення «для ведення особистого селянського господарства», з одного боку, надає право та зобов`язує використовувати ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції без урахування правового статусу режимоутворюючого об`єкта, а з іншого позбавляє Український народ загалом правомочностей власника земель лісогосподарського призначення в тому обсязі, який дозволяє її статус, імперативно визначений у законі.

Як встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 сформована в результаті інвентаризації за рахунок земель комунальної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Комунального підприємства «Богородчанський спеціалізований агролісгосп Івано-Франківської обласної ради» територія Підгірського лісництва та використовується для ведення лісового господарства.

Факт накладення спірної земельної ділянки комунальної власності на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України» підтверджується матеріалами справи, у т.ч. викопіюванням з матеріалів лісовпорядкування, проведеному по Підгірському лісництву у 2022 році, у відповідності до якого: земельна ділянка з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192, площею 2,9044 га накладається на землі лісогосподарського призначення планшет 5 квартал 21, частини виділів 31, 32, 26, 30, 31, 19, 20, 23, 42 Підгірського лісництва, лісогосподарського призначення площею 3,0764 га.

Таким чином, інвентаризацію вказаної земельної ділянки, як ділянки сільськогосподарського призначення проведено неправомірно, в результаті чого передачу вказаної землі у комунальну власність здійснено незаконно, з огляду на те, що остання не являється землями сільськогосподарського призначення.

У матеріалах справи відсутні документи, які свідчили б про вилучення спірних земельних ділянок та зміну цільового призначення земельних лісових ділянок в порядку передбаченому нормами Земельного та Лісового кодексів України.

За таких обставин, спірні земельні ділянки вибули з володіння держави, передача їх у власність відповідача не погоджувалася та відбулася поза волею розпорядника.

За змістом ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтями 387, 388 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права ого відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, зокрема у разі якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності (п. 56 постанови).

Аналогічна правова позиція з питання регулювання подібних правовідносин викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 707/2475/22, Верховного Суду від 26 січня 2024 року у справі 707/2452/22.

Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), (пункт 38 постанови ВП ВС, 06.07.2022 у справі № 914/2618/16,провадження №12-25гс21)

Враховуючи викладене, земельна ділянка з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 площею 2,9044 га, підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача на користь її титульного власника - Івано-Франківської обласної ради.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити позов керівника Івано-Франківської окружної прокуратури до Богородчанської селищної ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство "Богородчанський спеціалізований агролісгосп Івано-Франківської обласної ради" про витребування з незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 площею 2,9044 га.

Витребувати на користь Івано-Франківської обласної ради (ідентифікаційний код 00022510) з незаконного володіння Богородчанської селищної ради вул. Шевченка, буд. 66, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701 (ідентифікаційний код 4357035) земельну ділянку з кадастровим номером 2620480900:02:001:0192 площею 2,9044 га.

Стягнути з Богородчанської селищної ради вул. Шевченка, буд. 66, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701 (ідентифікаційний код 4357035) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76604 (ідентифікаційний код 03530483) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору (ЄДРПОУ 03530483; рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача МФО 820172).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.09.2026.

Суддя Неверовська Л. М.