Решение № 139397209, 01.09.2026, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/283/26

Провадження № 2/353/363/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

з участю: секретаря судового засідання Мороз М.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Олейняша М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 34731-09/2023 від 27.09.2023 року, що становить 16875,0 грн. та складається з: 3000,0 грн. заборгованості за тілом кредиту, 13875,0 грн. заборгованості за процентами. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 27.09.2023 року між ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 34731-09/2023. 29.03.2024 року на підставі укладеного договору факторингу № 29032024 ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором на користь ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ». Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позики не виконував, у зв`язку з чим допустив заборгованість по вищевказаному договору в загальній сумі 16875,0 грн., яку представник позивача просить стягнути на користь товариства. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.

Також представник позивача подав клопотання про витребування доказів, а саме просив витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, в т.ч. про належність ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та чи відбулось зарахування коштів на вказану банківську картку в сумі 3000,0 грн. у період з 27.09.2023 року по 02.10.2023 року.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 19.03.2026 року вирішено прийняти до розгляду позовну заяву, відкрити провадження у справі та справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання ним заперечення, а позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Також вказаною ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» надати суду належним чином посвідчені документи, які містять інформацію про видачу та належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 та рух коштів по ній за період з 27.09.2023 року по 02.10.2023 року з відображенням часу зарахування коштів на суму 3000,0 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

09.04.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду направило на адресу суду витребувану інформацію.

29.04.2026 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Олейняша М.І. та забезпечено йому можливість взяти участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку.

18.05.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Олейняш М.І. подав до суду клопотання про витребування доказів, а саме просив витребувати з НБУ рішення від 22.05.2025 року про визнання ділової репутації ТзОВ «Аванс Кредит» небездоганною з огляду на надання установою регулятору недостовірної інформації про те, що керівник ТзОВ «Аванс Кредит» не має громадянства та/або податкового президентства російської федерації та рішення про відкликання ліцензії на діяльність фінансової компанії ТзОВ «Аванс Кредит» ухвалене Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг 09.06.2025 року. Проте в судовому засіданні 01.09.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Олейняш М.І. відкликав подане ним клопотання про витребування доказів та просив його не розглядати.

Також 18.05.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Олейняш М.І. подав до суду відзив на позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що 22.05.2025 року НБУ ухвалив рішення про визнання ділової репутації ТзОВ «Аванс Кредит» небездоганною з огляду на надання установою регулятору недостовірної інформації про те, що керівник ТзОВ «Аванс Кредит» не має громадянства та/або податкового президентства російської федерації. Також 09.06.2025 року Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг ухвалено рішення про відкликання ліцензії на діяльність фінансової компанії ТзОВ «Аванс Кредит». Кредитний договір між ТзОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено 27.09.2023 року строком на 360 днів. Зазначив, що 24.02.2022 року указами Президента України введено воєнний стан та оголошена загальна мобілізація, термін яких неодноразово продовжувався. ОСОБА_1 на даний час призваний на військову службу по мобілізації у ВЧ НОМЕР_2 . У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем". Крім цього розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 6-2 яким передбачено, що під час врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія, фізичні та юридичні особи, залучені на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, додатково зобов`язані дотримуватися таких вимог щодо етичної поведінки, в т.ч. не взаємодіяти за власною ініціативою із споживачем, який у передбачений цим пунктом спосіб повідомив про свою належність до захищеної категорії або щодо належності якого до захищеної категорії у передбачений цим пунктом спосіб повідомили близькі особи такого споживача, його представники, спадкоємці, поручителі, майнові поручителі або треті особи, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію. Також відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Таким чином вважає, що позивач з етичних міркувань не повинен був звертатись до ОСОБА_1 як військовослужбовця призваного на військову службу по мобілізації, з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в період дії воєнного стану в Україні, а також нараховувати неустойку та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит.

21.05.2026 року представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що позовні вимоги підтримує та просив їх задовольнити. Зазначив, що 27.09.2023 року між первісним кредитором ТзОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання фінансового кредиту № 34731-09/2023. Відповідач був належним чином проінформований з мовами договору і погодився з ними, шляхом його підписання. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу грошові кошти, а відповідач у свою чергу порушив умови договору, відповідно до яких зобов`язався погашати кредит, проценти та комісію за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором. Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. При цьому зазначив, що нарахування процентів за кредитним договором припинилось 29.03.2024 року, тобто за рік до подання позовної заяви. ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не отримувало доказів підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 вступив на військову службу до чи під час нарахування вказаних відсотків. Таким чином ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» вважає аргументи сторони відповідача про звільнення від сплати процентів спекуляцією, що здійснена з метою уникнення від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Відповідно до правової позиців Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.12.2024 року по справі 910/21682/15 обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог всебічності, повноти й об`єктивності при розгляді справи та оцінки доказів.

25.05.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Олейняш М.І. подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що представник позивача не спростував підстави для відмови у позові. Також постався на ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», в якому зазначено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача. Оскільки ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації, то він має преференції щодо повернення кредитних ресурсів, які передбачені внесеними змінами до законодавства у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, аналогічний зміст яких наведено у відзиві на позовну заяву. Також зазначив, що провадження по справі підлягає зупиненню на підставі п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України або закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. При цьому представник відповідача таких клопотань не заявляв та просив в задоволенні позову відмовити та відхилити аргументи представника відповідача, наведені у відповіді на відзив. Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,0 грн. зазначив, що ця сума не базується на принципі пропорційності та перевищує в 2,7 разів тіло кредиту. Зокрема в матеріалах справи відсутні будь-які платіжні документи опалти послуг на правничу допомогу позивачем, а також представник позивача неналежним чином підготував позовну заяву до суду, не провів розрахунку заборгованості, належним чином не обґрунтував позовні вимоги, а текст позову є типовим.

22.06.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Олейняш М.І. подав до суду клопотання про витребування доказів, а саме просив витребувати копію наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов 26.02.2022 року 3-м відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 .

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.06.2026 року було задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 надати суду копію наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов 26.02.2022 року 3-м відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 .

На виконання вимог вищевказаної ухвали ІНФОРМАЦІЯ_4 направив на адресу суду витяг з наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 43 від 26.02.2022 року про призов ОСОБА_1 та його направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період.

Також 20.08.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Олейняш М.І. долучив до матеріалів справи довідку Військової частини НОМЕР_2 від 15.08.2026 року, направлену йому на адвокатський запит, про те, що ОСОБА_1 належить до захищеної категорії відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву просив позов задовольнити та розгляд справи провести у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в порядку ст. 128 ЦПК України, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Олейняш М.І. в судовому засіданні підтримав раніше поданий відзив на позовну заяву та заперечення. Зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме в частині наявної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3000,0 грн. Зокрема зазначив, що відповідач звільнений від обов`язку сплачувати відсотки, комісії, пеню та інші платежі за кредитним договором у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування», оскільки відповідач з 26.02.2022 року призваний по загальній мобілізації та по даний час проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_2 . Також просив звільнити відповідача від відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, як учасника бойових дій, та відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,0 грн.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши представника відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 27.09.2023 року ОСОБА_1 (відповідач) заповнив анкету-заяву клієнта на отримання фінансового кредиту в ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» (а.с. 12 зворот - 13), за результатами розгляду якої 27.09.2023 року між первісним кредитором - ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» та позичальником ОСОБА_1 (відповідач) був укладений договір про надання фінансового кредиту № 34731-09/2023 (далі Кредитний договір). Відповідно до його умов кредитодавець надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000,0 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. кредитного договору). Відповідно до п.1.2 кредитного договору кредит надається клієнту на власні потреби на строк 360 днів. Наданий кредит клієнт зобов`язався погасити в останній день строку кредитування 20.09.2024 року. Процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного п.1.2 цього договору (п. 1.4.1. кредитного договору). Клієнт зобов`язався сплачувати проценти кожні 25 днів (п. 1.5 кредитного договору) (а.с. 15 зворот 17 зворот).

Відповідно до розділу 2 кредитного договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Для отримання кредиту позичальник відвідує сайт товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією та обирає необхідну суму кредиту та строк платежу за кредитом, який є розрахунком періодом для побудування графіку платежів, після чого переходить до створення особистого кабінету, де вводить особистий або фінансовий номер, підтверджує його шляхом введення коду з смс-повідомлення, або приймає вхідний дзвінок від товариства. Після входу в особистий кабінет клієнт заповнює заяву-анкету. Після отримання попереднього рішення про видачу кредиту клієнт на сайті товариства проходить ідентифікацію та верифікацію відповідно до вимог нормативно-паравових актів товариства щодо фінансового моніторингу та чинного законодавства України. Клієнт може прийняти (акцептувати) пропозицію укласти кредитний договір або відмовитись від пропозиції. У випадку готовності прийняти пропозицію (оферту), клієнт натискає «Підписати», після чого клієнт отримує вхідний дзвінок на номер телефону та вводить одноразовий ідентифікатор, або йому надсилається смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який клієнт вводить у відповідне поле. Введенням коду на сайті товариства клієнт підтверджує прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) товариства на укладення кредитного договору.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно графіку платежів, який є невідємною частиною цього договору (а.с. 18-18 зворот).

Також до матеріалів позовної заяви позивачем долучено інформаційне повідомлення споживача та паспорт споживчого кредиту (а.с. 13 зворот - 15).

Згідно п. 1.6 Кредитного договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

27.09.2023 року ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» перерахувало кредитні кошти в розмірі 3000,0 грн. на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , що підтверджується копією листа ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.06.2025 року (а.с. 19 зворот) та випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 (відповідач) № НОМЕР_3 у АТ КБ «ПриватБанк» за період з 27.09.2023 року по 02.10.2023 року (а.с. 74-75).

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Оскільки у наявних в матеріалах справи: копії Договору про надання фінансового кредиту № 34731-09/2023 року з Додатками до нього зазначені всі істотні умови кредитного договору, зокрема: сума кредиту, строк користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом, графік платежів; вказаний Кредитний договір з додатками до нього, підписані власноручним електронним підписом відповідача (одноразовим ідентифікатором W8499), що також підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 19), суд вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідач не підписував кредитний договір та не був проінформований про всі істотні умови кредитного договору.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».

За змістом положень ст.ст. 512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Нормами ст.ст. 1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Положеннями ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

29.03.2024 року між ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (новий кредитор/позивач) було укладено Договір факторингу № 29032024 (а.с. 22 зворот - 27).

З копії витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29032024 від 29.03.2024 року, переданого актом приймання-передачі від 29.03.2024 року, вбачається, що ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (позивач) передано, зокрема, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 34731-09/2023 від 27.09.2023 року на сумарну заборгованість 16875,0 грн., яка складається з: 3000,0 грн. заборгованості за тілом кредиту, 13875,0 грн. заборгованості за відсотками (а.с. 24 зворот, 25). Порядок нарахувань та погашень заборгованості по вказаному кредиту відображено у розрахунку заборгованості, складеному первісним кредитором ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» за період з 27.09.2023 року по 29.03.2024 року, з якого вбачається, що заборгованість нарахована в межах строку кредитування (а.с. 20-21 зворот).

Відповідно до 1.1. Договору факторингу фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Відповідно до п. 7.1 Договору факторингу фактор сплачує клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі 5158898,63 грн.

Платіжною інструкцією № 775 від 01.04.2024 року ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (позивач) здійснило повну оплату на рахунок ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» згідно Договору факторингу № 29032024 від 29.03.2024 року на загальну суму 5158898,63 грн. (а.с. 28 зворот).

Таким чином судом встановлено, що ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» відступило право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 34731-09/2023 від 27.09.2023 року щодо боржника ОСОБА_1 новому кредитору - ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (позивач).

Щодо доводів представника відповідача про те, що 22.05.2025 року Національний банк України ухвалив рішення про визнання ділової репутації ТзОВ "АВАНС КРЕДИТ" небездоганною та прийняття рішення про відкликання ліцензії на діяльність фінансової компанії ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" ухвалене Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг 09.06.2025 року, слід зазначити наступне.

Як встановлено судом, договір про надання фінансового кредиту № 34731-09/2023 між ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений 27.09.2023 року. В подальшому, 29.03.2024 року, ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (позивач) уклали Договір факторингу № 29032024 про перехід права вимоги за вищевказаним кредитним договором.

З огляду на наведене, на дату укладення кредитного договору та відступлення права вимоги за ним щодо ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» не було прийнято рішення про відкликання ліцензії на його діяльність.

Попри те, що Національний банк України анулював ліцензії, це не впливає на вже укладені договори та зобов`язання клієнтів на виконання правомірних умов договору та повернення отриманих коштів.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач належним чином не виконав своїх договірних зобов`язань за Договором про надання фінансового кредиту № 34731-09/2023 від 27.09.2023 року та станом на дату подання позову допустив перед позивачем заборгованість, яка становить 16875,0 грн. та складається з: 3000,0 грн. заборгованості за тілом кредиту, 13875,0 грн. заборгованості за відсотками, що також підтверджується розрахунком заборогованості, складеним первісним кредитором ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» (а.с. 20-22 зворот).

12.03.2026 року позивач направив відповідачу досудову вимогу, в якій просив негайно погасити заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 16875,0 грн. (а.с. 29). Однак, як зазначає позивач, вказана заборгованість погашена не була.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, відповідачем по справі суду не представлено.

Стосовно заперечень представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, в т.ч. щодо прав відповідача як військовослужбовця, слід зазначити наступне.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту:"6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Згідно з п. 6-2 прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про споживче кредитування», під час врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія, фізичні та юридичні особи, залучені на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, додатково зобов`язані дотримуватися таких вимог щодо етичної поведінки:

1) не взаємодіяти за власною ініціативою із споживачем, який у передбачений цим пунктом спосіб повідомив про свою належність до захищеної категорії або щодо належності якого до захищеної категорії у передбачений цим пунктом спосіб повідомили близькі особи такого споживача, його представники, спадкоємці, поручителі, майнові поручителі або треті особи, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію.

Для цілей цього пункту захищеними категоріями є, зокрема військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так в статтях 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Особливий період відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24.02.2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжує діяти.

Статтю 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено підп. 3 п. 4 ч. 15 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року № 1275-VІІ.

Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеногоЗакону передбачено поширення дії, зокрема, підп. 3 п. 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

ОСОБА_1 (відповідач) є учасником бойових дій, про що свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_4 від 14.12.2020 року (а.с. 113). Відповідно до витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 43 від 26.02.2022 року, ОСОБА_1 (відповідач) 26.02.2022 року був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період (а.с. 182, 185). Також відповідно до копії довідки Військової частини НОМЕР_5 від 12.02.2025 року ОСОБА_1 (відповідач) перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 (а.с. 157). В подальшому, з 15.04.2026 року ОСОБА_1 (відповідач) був призначений на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , а з 16.04.2026 року був призначений на посаду стрільця номера обслуги 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 10 штурмової роти НОМЕР_6 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , про що свідчать копії витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_2 (а.с. 155 зворот, 156). Відповідно до копії довідки військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2026 року ОСОБА_1 (відповідач) перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 156 зворот). Також обставини, що свідчать про призов ОСОБА_1 (відповідач) на війському службу під час мобілізації з 26.02.2022 року підтверджуються копією військового квитка серії НОМЕР_7 (а.с. 157 зворот 158). Відповідно до копії довідки військової частини НОМЕР_2 від 15.08.2026 року ОСОБА_1 належить до захищеної категорії відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (а.с. 219).

Оцінюючи витребувані та надані стороною відповідача докази на підтвердження того, що відповідач є військовослужбовцем, суд вважає, що вказані документи підтверджують той факт, що відповідач ОСОБА_1 з 26.02.2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі.

Таким чином, оскільки відповідач являється військовослужбовцем, який призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу з 26.02.2022 року по теперішній час, що підтверджено належними та допустимими доказами, суд вважає, що з відповідача не підлягають стягненню проценти, нараховані за користування кредитом, починаючи з 27.09.2023 року, тобто з дати укладення кредитного договору.

Згідно ст. 16 ЦК України однією з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 34731-09/2023 від 27.09.2023 року в розмірі 3000,0 грн., яка є заборгованістю за тілом кредиту. В решті вимог позову слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що відповідач звільнений від сплати судового збору, оскільки він є учасником бойових дій, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на позовні вимоги, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звільнення від сплати судового збору за вимогами, подібними до тих, за якими суд розглядає справу, а саме про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Тому, оскільки даний позов не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій та не стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то відповідач не підлягає звільненню від сплати (відшкодування) судового збору.

Аналогічна позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, у постанові від 9 жовтня 2019 року (справа № 9901/311/19) та в ухвалі від 06 травня 2020 року (справа № 9901/70/20).

При такому вирішенні позову, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі в сумі 473,11 грн. (платіжна інструкція № 13993 від 06.03.2026 року, а.с. 36).

В ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Також відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,0 грн. представником позивача було проведено відповідний розрахунок суми судових витрат та додано ордер серії ВС № 1381377, договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт № 690 надання послуг від 09.03.2026 року та детальний опис наданих послуг до акту № 690 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, відповідно до яких загальна сума гонорару за надання правничої допомоги складає 8000,0 грн. (а.с. 31 зворот 33 зворот).

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що позивачем не надано платіжних документів, що свідчать про оплату гонорару адвокату в сумі 8000,0 грн. (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Однак Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 року справа № 757/29103/20-ц).

В свою чергу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд зазначив, що Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, яка є незначною. Справа є малозначною в силу закону і не є складною. Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,0 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, беручи до уваги часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 19, 43, 76, 81, 89, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 16, 202, 205, 207, 512-517, 525, 526, 530, 610-612, 626, 629, 639, 1049, 1050, 1054, 1077-1079, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, р/р НОМЕР_9 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 34731-09/2023 від 27.09.2023 року, яка станом на 18.03.2026 року становить 3000,0 грн. (три тисячі гривень 00 копійок), яка є заборгованістю за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, р/р НОМЕР_9 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», - 473,11 грн. (чотириста сімдесят три гривні 11 копійок) понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору та 1000,0 грн. (одну тисячу гривень 00 копійок) понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА

Повний текст судового рішення cкладено «02» вересня 2026 року.