Решение № 139388558, 01.09.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1269/26

Номер провадження 2/213/1186/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Хмельової С.М.,

за участі секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

за відсутності сторін,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 лютого 2022 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №28926526, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн зі сплатою процентів за користування коштами. Кредитодавцем виконано умови договору з надання кредитних коштів. На підставі договору факторингу №01092025/1 від 01 вересня 2025 року право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА». Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, має заборгованість в розмірі 17 000,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 000,00 грн заборгованість за процентами.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості та понесені судові витрати

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, позов просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно і належним чином за зареєстрованим місцем проживання, однак повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань не направив. Відзив на позов до суду не надходив.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст.280 ЦПК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

19 березня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03 червня 2026 року витребувано докази.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

19 лютого 2022 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 28926526, за умовами якого товариство надало кредит відповідачу у розмірі 5 000 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього договору, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 20 травня 2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Відповідно до п.3.2. договору пільгова процентна ставка (знижка) 2,00% в день, що застосовується протягом 30 календарних днів з 19 лютого 2022 року по 21 березня 2022 року; стандартна процента ставка 3,00% в день, що застосовується протягом 60 календарних днів з 22 березня 2022 року по 20 травня 2022 року.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

19 лютого 2022 року кошти у сумі 5 000,00 грн були перераховані на платіжну картку № НОМЕР_1 , що видно із листа сервісу онлайн платежів iPay.ua від 21.10.2025.

Як видно із відповіді АТ КБ «ПриватБанк», наданої на ухвалу суду, на ім`я ОСОБА_1 емітована картка № НОМЕР_2 , на яку 19 лютого 2022 року було зарахування коштів у сумі 5 000,00 грн.

Отже, кредитодавець виконав умови договору, надавши відповідачу кредитні кошти.

Відповідач умови договору з повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №28926526, складеного ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС», видно, що заборгованість становить 17 000,00 грн: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 000,00 грн заборгованість за процентами.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» був укладений Договір факторингу №01092025/01, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 28926526.

Після набуття права вимоги позивачем не здійснювалося нарахування процентів та штрафу за цим договором.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за кредитним договором, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Встановлено що договір між сторонами укладений в електронній формі та підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 цього закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Встановлено, що сторонами кредитного договору визначені істотні умови договору, в тому числі сума кредиту, строк кредитування та дата повернення кредиту, відсоткова ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту. Підписавши договір, відповідач засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «ФК «ІРБІС» і відповідачем не був би укладений, а грошові кошти не були б йому перераховані.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Приписами ст.625 ЦК України, передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановлено, що відповідач користувався коштами, наданими йому на підставі укладеного кредитного договору. Проте в повному обсязі та належним чином умови договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором №28926526 від 19 лютого 2022 року на підставі договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що відповідач відзив на позов та будь-яких доказів на спростування суми заборгованості перед позивачем у зазначеному позивачем розмірі - не надав, доводи позивача щодо невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, а також щодо розміру заборгованості нічим не спростовуються і ці обставини слід вважати доведеними, суд приходить до переконання, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується таким.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 28926526 від 19 лютого 2022 року у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд.21/1, м. Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Дата складення повного судового рішення 01 вересня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова