Постановление суда № 139382402, 28.08.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН193/764/26

Провадження №1-кп/193/97/26

У Х В А Л А

іменем України

28 серпня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у межах кримінального провадження №12026041580000048 від 25.03.2026 клопотання прокурора Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_5 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Водяне Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7 , 2016 року народження, зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 (фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , згідно вимог ст.89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину,

передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На стадії судового розгляду у Софіївському районному суді Дніпропетровської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 66 560 грн.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 29.08.2026, з тих підстав, що ризики, які слугували підставою для обрання такого запобіжного заходу не відпали та не змінились, застосування будь-якого іншого більш м`якого запобіжного заходу унеможливить забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Прокурор вважає, що метою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання ризику, передбаченого п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, через суворість покарання за вчинення, насамперед тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років та доволі слабкі соціальні зв`язки, а також через можливість впливу на свідків та потерпілу.

Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення вказаного клопотання сторони обвинувачення, просили змінити запобіжний захід обвинуваченому на більш м`який, зокрема на домашній арешт.

Судом встановлено, що 25.03.2026 ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

27.03.2026 за ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області відносно підозрюваного ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 15:30 год. 24.05.2026, без права внесення застави.

Після направлення до Софіївського районого суду Дніпропетровської області обвинувального акту відносно ОСОБА_5 за ухвалою цього суду від 22.05.2026 обвинуваченому продовжено строк дії цього запобіжного заходу та визначено можливість внесення застави у розмірі 66 560 грн, який у подальшому за ухвалою суду було продовжено до 29.08.2026.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Виходячи з положень глави 18 КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Дійсно, згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу враховується втому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність його соціальних зв`язків у місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців, постійного місця роботи, навчання; репутацію, його майновий стан; наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Про відсутність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, надано обгрунтування у попередній ухвалі суду про вирішення питання продовження запобіжного заходу від 22.05.2026. При цьому варто зауважити, що потерпіла та більшість свідків сторони обвинувачення були вже допитані у судовому засіданні.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій, тяжких наслідків вчиненого злочину, який призвів до загибелі людини та серйозності у зв`язку з цим висунутого щодо ОСОБА_5 обвинувачення, можливо виправдано вважати, що існує ризик, що обвинувачений може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до неналежного дотримання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків.

Також суд оцінює імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, оскільки ОСОБА_5 був неодноразово судимий, зокрема у 2000 році Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 140, ч.3 ст. 140, 42 КК України 1960 року, у тому числі за вчинення розбою, поєднаного з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень та за вчинення тяжких тілесних ушкоджень в наслідок якого настала смерть потерпілого, в також 10.08.2000 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 142 ч.3, 101 ч.3, 42 КК України. І хоча вказані судимості погашені за строками давності, сам факт їх вчинення раніше характеризує обвинуваченого ОСОБА_5 , як особу, яка схильна до вчинення злочинів проти життя та здоров`я.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 діб з можливістю внесення раніше визначеної застави у розмірі 66 560 грн.

Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 194, 331, 371, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора, - задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 27 жовтня 2026 року включно.

Визначити відносно ОСОБА_5 можливість внесення застави, як альтернативного запобіжного заходу, у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26239738; банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442).

Сума застави у визначеному судом розмірі у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем у будь-який момент протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При внесенні суми застави у визначеному судом розмірі, обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_5 покласти такі обов`язки:

1) не відлучатися з села Водяне Криворізького району Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду;

2) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, навчання та/або місяця роботи;

3) прибувати за кожною вимогою до суду;

4) утримуватись від жодних спілкувань з потерпілою та усіма свідками й членами їхніх родин.

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади за наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, визначити до 27 жовтня 2026 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити письмово суд.

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі якщо він будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, а до обвинуваченого може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг).

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1