Решение № 139378294, 31.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5830/26

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

на розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 адміністративний позов задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за періоди з 08.03.2022 по 06.01.2026 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням та похідних від них виплат) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення (у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії та інших доплат у відсотковому значенні, що виплачені при проходженні служби) за період з 08.03.2022 по 06.01.2026 включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби) та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які були виплачені у вказаному періоді, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025 та на 01.01.2026, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми невиплаченого грошового забезпечення за періоди з 08.03.2022 по 06.01.2026 по день фактичної виплати цього грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

20.07.2026 від позивача за вх. №63737 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №380/5830/26, яким просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані ним дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 23 дні, за 2023 рік в кількості 20 днів, за 2024 рік в кількості 15 днів, за 2025 рік в кількості 15 днів, а також за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2024 по 2026 роки в кількості 42 дні, додаткової винагороди, яка була виплачена позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 23 дні, за 2023 рік в кількості 20 днів, за 2024 рік в кількості 15 днів, за 2025 рік в кількості 15 днів, а також за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2024 по 2026 роки в кількості 42 дні, обчисливши її виходячи з розміру його місячного грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди, яка була виплачена позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Заява мотивована тим, що під час розгляду справи судом досліджувалися також позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток із включенням до складу грошового забезпечення додаткової винагороди, виплаченої позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Позивач зазначає, що суд фактично надав оцінку відповідній позовній вимозі, встановив її обґрунтованість, визнав протиправною бездіяльність відповідача та дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення. Водночас у резолютивній частині рішення відсутнє будь-яке рішення щодо зазначеної позовної вимоги. Відсутність у резолютивній частині рішення висновку щодо позовної вимоги, стосовно якої судом наведено мотиви її задоволення, свідчить про те, що судом не ухвалено рішення щодо однієї із заявлених позовних вимог, тому просив заяву задовольнити.

Відповідач свого відношення до заяви позивача від 20.07.2026 вх. №63737 не висловив.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Встановлено, що ОСОБА_1 у період з 08.03.2022 по 06.01.2026 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , обіймаючи посаду за останнім займаним штатним розписом; має військове звання молодшого сержанта.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 , підписаною тимчасово виконуючим обов`язки командира, позивач брав безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, у періоди з 18.03.2022 по 16.07.2022, з 08.08.2022 по 21.08.2022, з 23.08.2022 по 11.10.2022, з 22.12.2022 по 05.04.2023, з 20.04.2023 по 28.04.2023, з 04.06.2023 по 27.03.2024, з 16.04.2024 по 03.08.2024, з 09.08.2024 по 09.10.2024, з 17.10.2024 по 01.05.2025 та з 21.05.2025 по 06.01.2026.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.01.2026 № 4-РС, на підставі рапортів позивача, позивача звільнено з військової служби; згідно з витягом із наказу від 06.01.2026 № 6 позивача 06.01.2026 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

При звільненні позивачу, зокрема, виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (23 дні), за 2023 рік (20 днів), за 2024 рік (15 днів), за 2025 рік (15 днів), а також за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2024-2026 років (42 дні), та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 03 календарні роки та 09 місяців.

Протягом усього періоду служби розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача обчислювалися відповідачем виходячи з розрахункової величини 1762 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018), що сторонами не оспорюється.

Отже, вирішуючи питання щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток і врахування додаткової винагороди за Постановою № 168, суд зазначає таке.

Відповідно до абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII у рік звільнення з військової служби в разі невикористання військовослужбовцем щорічної основної або додаткової відпустки йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.

Згідно з п. 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням норм, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою; одноденний розмір визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Оскільки судом встановлено, що посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача обчислювалися відповідачем із порушенням наведеного правового регулювання за періоди з 08.03.2022 по 06.01.2026, грошова компенсація за невикористані дні відпусток, що є похідною від розміру грошового забезпечення, також підлягає перерахунку з урахуванням правильно визначених окладів. Компенсація за невикористані відпустки при звільненні обчислюється виходячи з останнього (на день звільнення) грошового забезпечення, а тому оклади для її обчислення визначаються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 (3328 грн.).

Щодо врахування у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168), суд зазначає таке.

Постановою № 168 на період дії воєнного стану встановлено виплату військовослужбовцям додаткової винагороди. Матеріалами справи (зокрема доводами позову, які відповідач належними доказами не спростував) підтверджується, що така додаткова винагорода виплачувалася позивачу щомісячно протягом проходження служби за останньою займаною штатною посадою.

Вирішуючи питання про включення цієї винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні відпусток, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, а також у постановах від 08.08.2024 у справі № 240/26703/23, від 06.12.2024 у справі № 240/12225/23, від 14.01.2025 у справі № 240/31245/23 та від 30.10.2025 у справі № 240/33499/23, згідно з якою п.п. 6 розділу XXXI (п. 6 розділу XXXI) Порядку № 260 не містить жодних винятків щодо врахування додаткових виплат під час розрахунку компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки; навпаки, за приписами зазначеної норми до такого розрахунку включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. З урахуванням того, що для позивача додаткова винагорода за Постановою № 168 була щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який виплачувався йому до дня звільнення, така винагорода входить до складу грошового забезпечення (як розрахункова величина), з якого обчислюється компенсація за всі невикористані дні оплачуваних відпусток.

Доводи відповідача про те, що додаткова винагорода за Постановою № 168 має тимчасовий (одноразовий) характер та не підлягає включенню до розрахунку компенсації (з посиланням на постанови Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 200/1564/24 та від 27.03.2025 у справі № 240/2921/23), суд оцінює критично. Наведена відповідачем практика стосується насамперед визначення правової природи додаткової винагороди як такої та обчислення інших виплат (зокрема грошової допомоги для оздоровлення, до складу якої винагорода не включається в силу прямого застереження); натомість стосовно компенсації за невикористані дні відпустки правове регулювання (п. 6 розділу XXXI Порядку № 260) подібного застереження не містить. За усталеним підходом Верховного Суду визначальним для включення додаткової винагороди до розрахунку компенсації за відпустки є те, що для конкретного військовослужбовця вона мала характер щомісячної виплати за останньою займаною посадою, що в цій справі підтверджено. Тому бездіяльність відповідача щодо невключення сум додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено компенсацію за невикористані дні відпусток, є протиправною, а відповідні вимоги - обґрунтованими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує таке.

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

До того ж, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

За таких обставин, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані ним дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 23 дні, за 2023 рік в кількості 20 днів, за 2024 рік в кількості 15 днів, за 2025 рік в кількості 15 днів, а також за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2024 по 2026 роки в кількості 42 дні, додаткової винагороди, яка була виплачена позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 23 дні, за 2023 рік в кількості 20 днів, за 2024 рік в кількості 15 днів, за 2025 рік в кількості 15 днів, а також за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2024 по 2026 роки в кількості 42 дні, обчисливши її виходячи з розміру його місячного грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди, яка була виплачена позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані ним дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 23 дні, за 2023 рік в кількості 20 днів, за 2024 рік в кількості 15 днів, за 2025 рік в кількості 15 днів, а також за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2024 по 2026 роки в кількості 42 дні, додаткової винагороди, яка була виплачена ОСОБА_1 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 23 дні, за 2023 рік в кількості 20 днів, за 2024 рік в кількості 15 днів, за 2025 рік в кількості 15 днів, а також за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2024 по 2026 роки в кількості 42 дні, обчисливши її виходячи з розміру його місячного грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди, яка була виплачена ОСОБА_1 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.

Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення виготовлено та підписано 31.08.2026.

Суддя Потабенко В.А.