Решение № 139376397, 31.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокуСправа №160/31158/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-2), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) № 047050033104 від 15.08.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 07.06.1999 по 27.11.2000 у ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати пенсію пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до п. б) ст. 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, за її заявою від 06.08.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, так як остання має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 2 та досягла необхідного пенсійного віку.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона 06.08.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Разом із заявою надано копії трудової книжки, уточнюючі довідки, витяги з наказу підприємства про атестацію. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.08.2025 № 047050033104 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 через недосягнення пенсійного віку. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача-1 та зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області безпідставно не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII. Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах, тому відповідач-1 мав керуватись нормами Закону №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, а не Закону №1058-ІV. Крім того, відповідачем-1 безпідставно не враховано до пільгового стажу по Списку №2 періоди роботи у важких і шкідливих умовах з 07.06.1999 по 27.11.2000 у ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь». Записами у трудовій книжці НОМЕР_2 від 01.08.1996, а також наданими уточнюючими довідками ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» від 01.04.2025 №59, від 01.04.2025 №60 підтверджено її роботу повний робочий день із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно зі Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, з 01.08.1996 по 20.08.2000, з 25.09.2003 по 10.12.2006, з 21.08.2000 по 24.09.2003. Відповідно до вказаних уточнюючих довідок позивач не мала жодних відволікань від роботи у вказані періоди. З огляду на викладене, а також ураховуючи досягнення 50-річного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, наявність необхідного загального страхового та пільгового стажу, відмова у призначенні пенсії протиправна, що тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/31158/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), розрахунок страхового стажу, в тому числі пільгового, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії 06.08.2025.

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористались. Відповідач-2 витребуваних доказів не надав та не пояснив причини невиконання ухвали суду.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами (частина дев`ята статті 80 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

06.08.2025 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

За результатом розгляду заяви позивача та долучених документів рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.08.2025 №047050033104 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Означене рішення відповідача-1 обґрунтоване наступним.

Вік заявника - 51 років 8 місяців 10 днів. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком на пільгових умовах призначаються працівником. зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та за результати атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Жінкам, які не мають необхідного пільгового стажу роботи, але мають не менше половини стажу з шкідливими і важкими умовами праці, за наявності передбаченого загального стажу роботи, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зниженням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Страховий стаж особи становить 33 роки 8 місяців 20 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Пільговий стаж становить 8 років 10 місяців 20 днів. Вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 047050033104 страховий стаж позивача станом на дату звернення (06.08.2025) становить 33 роки 8 місяців 20 днів, пільгового стажу за Списком №2 8 років 10 місяців 20 днів, до якого зараховано такі періоди роботи: з 01.08.1996 по 06.06.1999, з 28.11.2000 по 24.09.2003, з 25.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 10.12.2006.

За наданням інформації та роз`яснень щодо причин вибіркового обрахунку пільгового стажу, позивач звернулась до відповідача-2 із заявою від 29.08.2025.

Листом від 25.09.2025 №46773-35939/Г-01/8-0400/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що за наданими довідками від 01.04.2025 № 59, № 60, виданих ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» встановлено, що робоче місце було атестовано згідно із наказами від 07.06.1994 № 118, від 28.11.2000 № 427, від 28.09.2001 № 315, від 18.09.2006 № 300. Оскільки за зазначений період має місце непідтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної впродовж більше ніж п`ять років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується період роботи на такому підприємстві до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації, якою відповідне право не підтверджено. Отже, з урахуванням зазначеного до пільгового стажу за Списком № 2 не враховано період роботи з 07.06.1999 по 27.11.2000.

Не погодившись з рішенням відповідача-1 про відмову в призначенні пенсії, а також з незарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 07.06.1999 по 27.11.2000, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною першою статті 24 Закон №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі Закон №2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до частини 5 статті 114 Закону №1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Наведені норми Закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Разом з цим, суд зазначає, що пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

02.03.2015 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015), яким пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Правила вказаних законів є ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».

Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні №1-р/2020.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

При цьому, положення зазначених Законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу для жінок, розбіжність у величині показника вікового цензу для призначення пенсії, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Також, положення зазначених Законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру страхового стажу, розбіжність у величині показника загального страхового стажу для призначення пенсії складає 5 років та становить 25 років для чоловіків та 20 років для жінок - за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та 30 років для чоловіків та 25 років для жінок - за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

У межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності прийняття відповідачем-1 рішення від 15.08.2025 №047050033104 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, прийнятого за результатами розгляду її заяви від 06.08.2025.

Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не вбачається можливим встановлення обставин, які фактично стали підставою для його прийняття. Крім того, рішення від 15.08.2025 №047050033104 не містить обґрунтувань причин не врахування записів трудової книжки та уточнюючих довідок, а загальне посилання відповідача-1 у рішенні про обраховану тривалість страхового стажу та пільгового стажу, без зазначення мотивів неврахування інших періодів трудової діяльності у пільговий стаж за наданими документами, не свідчить про обґрунтованість такого рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності, що безумовно є порушенням прав останнього.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.08.2025 №047050033104 не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки відповідачем-1 в оспорюваному рішенні хоч і наведено норми законодавства для призначення пільгової пенсії, тривалість страхового та пільгового стажу, однак не зазначено підстави відмови позивачу в призначенні пенсії за Списком №2, що безперечно засвідчує його протиправність.

Щодо цитування відповідачем-1 в оскаржуваному рішенні положень пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, акцентуючи увагу на віці 55 років для призначення пенсії, суд зазначає, що на час звернення із заявою про призначенням пенсії 06.08.2025 позивач досягла віку, який згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 є однією з обов`язкових необхідних умов для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», а обрані відповідачем-1 у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь позивача.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Як убачається з розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 047050033104 на дату звернення 06.08.2025 пільговий стаж позивача за Списком №2 обрахований, починаючи з 01.08.1996 по 10.12.2006 включно.

Отже, до 1 квітня 2015 року позивач працювала на посадах за Списком №2, відтак мала легітимні очікування щодо настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію на пільгових умовах, тому у спірних правовідносинах підлягає застосуванню стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (п. «б» ст. 13 Закону), а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (п.2 ч.2 ст. 114 Закону), виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування вказаних норм права усуває колізію у їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує правову визначеність.

Щодо обрахованої відповідачем-1 тривалості пільгового стажу за Списком №2.

Як встановлено судом, в оспорюваному рішенні відповідачем-1 лише вказано, що пільговий стаж за Списком №2 становить 8 років 10 місяців 20 днів, при цьому не обґрунтовано, які періоди роботи зараховані до пільгового стажу, а які ні, не вказано і причини, які стали підставою для відмови у їх зарахуванні.

Позивач у позові наполягає, що у періоді з 07.06.1999 по 27.11.2000 вона працювала у важких та шкідливих умовах в ПрАТ «МК «Азовсталь» за професіями (посадами), які надають право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком №2.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Суд зазначає, що в період з 22.08.1956 по 25.01.1991 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.

У період з 26.01.1991 по 10.03.1994 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року.

З 11.03.1994 по 16.01.2003 вже діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

У період з 17.01.2003 по 24.06.2016 діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.

Починаючи з 03.08.2016, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 № 461.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 березня 2024 року у справі № 500/5342/21, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.

Як убачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач у періоді з 01.08.1996 прийнята на роботу до Орендного підприємства «Металургійний комбінат «Азовсталь» в цех пароелектроповітрянодувної станції електромонтером з ремонту релейного захисту і автоматики котельного та турбінного цехів 2 розряду тимчасово; 01.10.1996 - Орендне підприємство «Металургійний комбінат «Азовсталь» перетворено у ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»; 15.10.1997 - переведена в паролектроповітрянодувної станції електромонтером з ремонту апаратури релейного захисту і автоматики котельного та турбінного цехів 3 розряду; 21.08.2000 - переведена тимчасово в пароелектроповітрянодувної станції електрослюсарем з ремонту котельного та турбінного електроустаткування 3 розряду; 04.01.2003 - переведена в паролектроповітрянодувної станції електрослюсарем з ремонту котельного та турбінного електроустаткування дільниці ремонтів електроцеху 3 розряду постійно.

Суд зазначає, що трудова книжка в частині спірних періодів оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства, записи містять дати та номери наказів прийняття на роботу та переведення, які заповнені уповноваженими особами, трудова книжка також містить записи про реорганізацію підприємства, зауважень до трудової книжки відповідачем-1 не зазначено.

При цьому, судом ураховано, що професії (посади) електромонтери, електрослюсарі всіх найменувань, зайняті на обслуговуванні, ремонті котельного, турбінного (парогазотурбінного) устаткування, устаткування паливоподавання і пилоприготування, що забезпечують його роботу засобів вимірювання та автоматики, які позивач займала у спірний періоді, передбачені Списком 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 (розділ XIII, підрозділ а, код КП позиція 2140000а-18455), Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 (розділ ХІІІ, підрозділ а, позиція 13а).

Відомості щодо пільгового стажу роботи підтверджені довідкою ПрАТ «МК «Азовсталь» від 01.04.2025 №59 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працювала повний робочий день в ПрАТ «МК «Азовсталь» з 01.08.1996 по 20.08.2000 та з 25.09.2003 по 10.12.2006, та виконувала роботи у паролектроповітрянодувній станції (паросилове господарство) за професією, посадою електрослюсарі, слюсарі, електромонтери, зайняті обслуговуванням, ремонтом та монтажем котельного, турбінного (парогазотурбінного) устаткування, устаткування подавання палива і пилоприготування, а також засобів вимірювання та автоматики, що забезпечують їх роботу (електромонтер з ремонту апаратури, релейного захисту та автоматики котельного та турбінного обладнання), що передбачено Списком № 2 (розділ XIII підрозділ а код КП Позиція 2140000а-18455), підстава: постанова Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994; за професією, посадою електрослюсарі, слюсарі, електромонтери, зайняті обслуговуванням, ремонтом та монтажем котельного, турбінного (парогазотурбінного) устаткування, устаткування подавання палива і пилоприготування, а також засобів вимірювання та автоматики, що забезпечують їх роботу (електромонтер з ремонту апаратури, релейного захисту та автоматики котельного та турбінного обладнання), що передбачено Списком № 2 (розділ XIII), підстава: постанова Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, а також довідкою ПрАТ «МК «Азовсталь» від 01.04.2025 №60 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працювала повний робочий день в ПрАТ «МК «Азовсталь» з 21.08.2000 по 24.09.2003 та виконувала роботи у паролектроповітрянодувній станції (паросилове господарство) за професією, посадою електрослюсарі, слюсарі, електромонтери, зайняті обслуговуванням, ремонтом та монтажем котельного, турбінного (парогазотурбінного) устаткування, устаткування подавання палива і пилоприготування, а також засобів вимірювання та автоматики, що забезпечують їх роботу (електрослюсар з ремонту котельного та турбінного електрообладнання), що передбачено Списком № 2 (розділ XIII підрозділ а код КП Позиція 2140000а-18455), підстава: постанова Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року; за професією, посадою електрослюсарі, слюсарі, електромонтери, зайняті обслуговуванням, ремонтом та монтажем котельного, турбінного (парогазотурбінного) устаткування, устаткування подавання палива і пилоприготування, а також засобів вимірювання та автоматики, що забезпечують їх роботу (електрослюсар з ремонту котельного та турбінного електрообладнання), що передбачено Списком № 2 розділ XIII, підстава: постанова Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003. Відволікання від основної роботи: немає.

Довідки від 01.04.2025 №59 та №60 видані на підставі: особиста картка, особові рахунки, штатний розпис, даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємства, технологія виробництва, довідки містять підписи уповноважених осіб та печатку підприємства.

Отже, вказані довідки містять всі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу, в тому числі щодо атестації робочих місць: накази по комбінату № 118 від 07.06.1994 (перша атестація), № 427 від 28.11.2000, № 315 тр від 28.09.2001, №300 від 18.09.2006.

При цьому, суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Також, згідно з даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що страхувальник за кодом ЄДРПОУ 00191158 (ПрАТ «МК «Азовсталь») у періоді, зокрема, з 1999 року по грудень 2000 року включно звітував перед Пенсійним фондом України та перераховували страхові внески за позивача. Також, вказаний страхувальник звітував про наявність у позивача спецстажу за кодом ЗПЗ013Б1.

Відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) № 7-6 від 10.06.2004 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», № 26-1 від 05.11.2009 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», №22-2 від 08.10.2010 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та № 25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», визначено:

- код підстав для обліку спецстажу за ЗПЗ013Б1- це код для застрахованих осіб, які є працівниками, зайнятими повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Отже, при поданні звітів страхувальником (код ЄДРПОУ 00191158) вказувалося, що страхові внески за позивача вносилися за професією і кодом № ЗПЗ013Б1, як працівнику по Списку №2, що цілком відповідає відомостям, що містяться в трудовій книжці та уточнюючих довідках від 01.04.2025 №59 та №60 у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, а також записів в трудовій книжці в частині спірних періодів та відомостей з довідок, що уточнюють шкідливі та важкі умови праці, підтверджено зайнятість позивача повний робочий день у періоді з 07.06.1999 по 27.11.2000 на посадах (за професіями), що передбачені та атестовані за Списком №2, зайнятість у яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Однак причин незарахування вказаного періоду до пільгового стажу відповідачем-1 в оскаржуваному рішенні не зазначено, не повідомлено про такі підстави і в ході судового розгляду.

За таких обставин, відмовляючи в зарахуванні спірних періодів трудової діяльності до пільгового стажу за Списком №2, відповідач-1 діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 періоди її роботи з 07.06.1999 по 27.11.2000.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії прийняте відповідачем-1 не у відповідності до вимог чинного законодавства, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для його скасування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-2 призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як убачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-1 заяви позивача від 06.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у вигляді рішення від 15.08.2025 №047050033104, яке скасовано судом як протиправне.

При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність незарахування відповідачем-1 спірних періодів роботи позивача до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, та зобов`язано відповідача-1 зарахувати їх до пільгового стажу.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем-1 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на момент звернення із заявою від 06.08.2025 про призначення пенсії досягла пенсійного віку, мала необхідний страховий стаж, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням зобов`язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати саме відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 06.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд наголошує, що при повторному розгляді вказаної заяви відповідач-1 не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Позовні вимоги в частині зобов`язання «виплачувати пенсію» не підлягають задоволенню, оскільки є такими, що заявлені на майбутнє. Позаяк, на час розгляду справи питання про призначення пенсії позивачу ще не вирішено. Водночас, судовому захисту підлягають лише реально порушені права. Захист не порушених прав не узгоджується із завданням та принципами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи часткове задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача-1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача, оскільки рішенням саме цього суб`єкта владних повноважень порушені права та інтереси позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23) від 15.08.2025 №047050033104 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) до пільгового стажу за Списком №2 періоди її роботи з 07.06.1999 по 27.11.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23)повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) від 06.08.2025 про призначення пенсії за віком на підставі «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням правової оцінки, наданої судом рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова