Решение № 139375729, 27.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/546/26

2/703/1043/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

за участю

секретарів судового засідання Батаргіної Т.М., Крамної Л.С.,

представників позивача Назаренка С.М., Андрєєва М.П.,

представника відповідача - адвоката Сухомудренка Б.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

28.01.2026 позивач через представника, з використанням системи «Електронний суд» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» із 2011 року, 18.10.2021 приєдналася до умов та правил надання банківських послуг, на її ім`я відкрита кредитна лінія, для користування нею ОСОБА_1 видана кредитна картка № НОМЕР_1 . Клієнткою використовувався абонентський номер оператора «Лайфселл» НОМЕР_2 . Відповідачка користувалася коштами в межах кредитного ліміту, однак перестала сплачувати заборгованість, посилаючись на шахрайські дії, що вчинені в період із 15.01.2024 до 18.01.2024. 10.03.2024 до банку від ОСОБА_1 надійшло повідомлення про шахрайські дії, за наслідками якого картку заблоковано та проведено перевірку, якою встановлено, що 15.01.2024 клієнтом оформлено два кредити, за період із 13-36 год того ж дня і до 20-31 год 17.01.2024 здійснені додавання картки до сервісу Google Pay, знято грошові кошти із кредитного рахунку, здійснені платіжні операції та ряд переказів загальною сумою 17746,00 грн, з метою ідентифікації зазначено особисті дані. 15.01.2024 із 13-44 год до 22-56 год здійснені зняття готівкових коштів в сумі 15000,00 грн в м. Дніпро. Здійснювалося блокування акаунту в мобільному застосунку та відновлення доступу, при цьому використаний не типовий мобільний пристрій.

28.02.2024 відповідачкою змінений фінансовий номер на іноземний, із застосуванням відеоверифікації, під приводом того, що попередній номер загубила. Надалі доступ до мобільного застосунку клієнтові відновлений, логіном став номер, що використовується на території Республіки Польща.

Посилаючись на положення Умов та правил надання банківських послуг, що стосуються обов`язку клієнта не залишати без нагляду мобільний пристрій, що використовується для підключення фінансового номеру та доступу до мобільних сервісів банку, повідомляти банк про підозрілі дії третіх осіб щодо фінансового номера телефону, а також відповідальність клієнта за всі платіжні операції із використанням електронного платіжного засобу та несанкціоноване отримання коштів із рахунку третіми особами в разі, якщо дії чи бездіяльність клієнта призвели до втрати платіжного інструменту, індивідуальної облікової інформації, іншої інформації, що дає змогу ініціювати платіжну операцію до часу звернення клієнта в банк із повідомленням про неправомірні дії, відсутність вини банку в проведенні платіжних операцій, просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 31595,98 грн, що включає 24998,67 грн заборгованості за кредитом та 6597,31 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 05.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено учасникам справи строк для подання письмових заяв по суті справи, призначене судове засідання для розгляду справи по суті, що в подальшому неодноразово відкладене.

09.04.2026 представником відповідача, адвокатом Сухомудренком Б.В. поданий письмовий відзив, за змістом якого проти задоволення позову заперечує. Відповідну позицію мотивує тим, що починаючи із 09.03.2022 відповідачка постійно перебуває на території Республіки Польща.

Відповідачкою не заперечується, що вона тривалий час була клієнтом АТ КБ «Приватбанк», однак заборгованість по рахунку, відкритому на її ім`я, виникла через шахрайські дії сторонніх осіб, що мали місце в період із 15.01.2024 до 18.01.2024, про що вона повідомила банк 10.03.2024. Вказані дії пов`язані із протиправними діяннями третіх осіб, що вчинені на території України, зокрема Дніпропетровської області, такими використовувалися не належний ОСОБА_1 пристрій та відновлений після перевипуску абонентський номер для отримання доступу до її рахунку. Вказані особи здійснили ряд грошових переказів на рахунки невідомих ОСОБА_1 осіб, а також оформили на її ім`я мікрокредити. Відповідачка тривалий час не користувалася коштами, що на кредитному рахунку, а саме із 23.02.2022 до 15.01.2024, що вбачається із виписки, оскільки не мала в цьому потреби та була забезпечена власними коштами. Крім того, перебуваючи за кордоном, не використовувала абонентський номер в мережі «Лайфселл», що обліковувався банком як фінансовий. Через вказане номер перестав обслуговуватися та був отриманий іншою особою, яка змогла відновити доступ до мобільного застосунку та рахунку ОСОБА_1 , а також повідомлення про доступ сторонніх осіб відображалося у месенджерах, використовуваних ОСОБА_1 , бо такі були приєднані до її номеру в мережі «Лайфселл».

Викладене свідчить, що позивач намагається перекласти на відповідачку ОСОБА_1 відповідальність за шахрайські дії інших осіб, при цьому володіючи отриманою від неї ж інформацією про шахрайські дії та звернення із даного приводу до правоохоронних органів. В задоволенні позову просив відмовити, оскільки банком не доведено, що відповідач будь-якими діями чи бездіяльністю сприяла втраті чи незаконному використанню інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції, зокрема без фізичного пред`явлення електронного платіжного засобу.

В судовому засіданні представники позивача, ОСОБА_2 та Андрєєв М.П. позовні вимоги підтримали та просили задовольнити на підставі доводів позову, доданих документів і звукозаписів, що належним чином доводять недбалість відповідачки, яка в розумний строк не повідомила кредитодавця про втрату доступу до номера телефону, який в її правовідносинах із банком використовувався як фінансовий, мобільного додатку, що потягло за собою протиправне використання належних їй платіжних інструментів і рахунку сторонніми особами.

Відповідач та її представник, адвокат Сухомудренко Б.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували із підстав та мотивів, що наведені в письмовому відзиві та додатках та в узагальненому вигляді зводяться до того, що кредити від імені ОСОБА_1 , яка тривалий час перебуває за кордоном, оформлені сторонніми особами, шляхом вчинення кримінального правопорушення. Відповідні особи придбали абонентський номер, що в минулому використовувався відповідачем та змогли відновити доступ до її мобільного застосунку та рахунків в АТ КБ «Приватбанк», з використанням яких отримали кредити та здійснили ряд операцій щодо переведення кредитних коштів у готівку, їх перерахунок на контрольовані ними ж самими рахунки. За умов, коли банком не доведено розголошення або втрату відповідачкою персональних відомостей, що могли бути використані для ідентифікації клієнта та підтвердження вчинюваних операцій, ОСОБА_1 не причетна до виникнення заборгованості і така не може бути стягнута із неї.

Заслухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить до наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

18.10.2021 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», таким чином відповідно до умов ст. 634 ЦК України між сторонами виникли договірні правовідносини щодо відкриття, ведення, кредитування рахунку. За змістом вказаного документу, названа анкета разом із Умовами та правилами, що розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет в редакції, що чинна на відповідну дату, складають договір про надання банківських послуг.

Того ж дня ОСОБА_1 як клієнткою підписаний паспорт споживчого кредиту, за яким на її ім`я відкрито відновлювальну кредитну лінію, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці, а також погоджені всі істотні умови кредитного договору.

Вказані обставини підтверджуються копіями анкет-заяв та паспортом споживчого кредиту.

18.10.2021 відповідачці в користування видано кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 із терміном дії до листопада 2025 року, що підтверджується довідкою.

За період до 17.04.2024 до 09.04.2024 ОСОБА_1 був доступний кредитний ліміт в розмірі 25000,00 грн, що підтверджується довідкою.

Відповідачка виїхала із території України 09.03.2022, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України для виїзду за кордон та відомостями, що надані Адміністрацією ДПС України на виконання ухвали суду.

28.02.2024 ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку звернулася до АТ КБ «Приватбанк» із запитом на зміну фінансового номера телефону із типового НОМЕР_2 на НОМЕР_3 . При цьому клієнтом виконано відеоверифікацію, проте відповідних матеріалів суду не надано, представником вказану обставину пояснено тим, що відповідні відеозаписи не зберігаються тривалий час.

10.03.2024 ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку звернулася до АТ КБ «Приватбанк» із повідомленням про вчинені щодо неї шахрайські дії.

13.03.2026 ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подане повідомлення про вчинення щодо останньої кримінального правопорушення, однак станом на час судового розгляду відомості до ЄРДР не внесені.

Вказані обставини обома сторонами в судовому засіданні не заперечувалися.

Крім того, відповідачем визнано, що після виїзду із території України вона придбала абонентський номер із польською локалізацією, однак номер, придбаницй в Україні, НОМЕР_2 , продовжувала використовувати на території Республіки Польща для спілкування в месенджерах та мобільних додатках.

Станом на 23.12.2025 за рахунком на ім`я ОСОБА_1 обліковується заборгованість в сумі 31595,98 грн, що включає 24998,67 грн заборгованості за кредитом та 6597,31 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, що вбачається із розрахунку заборгованості, виконаного позивачем.

На підтвердження наявності заборгованості та її розміру банком надано виписку про рух коштів за рахунком на ім`я ОСОБА_1 , що використовується із допомогою картки № НОМЕР_1 , що включає період із 18.10.2021 до 01.09.2024.

З вказаної виписки судом встановлено, що ОСОБА_1 користувалася коштами в межах кредитного ліміту в період із 18.10.2021 до 29.06.2023.

В період із 15.01.2024 до 16.01.2024 за рахунком оформлено дві послуги із придбання товару та його оплати частинами, внесені перші платежі, а також здійснені ряд переказів на рахунки фізичних осіб, зарахування коштів, джерело яких не вказане, погашення боргів за мікрокредитами, оплата за придбання товарів чи послуг в мережі інтернет, переведення грошових коштів кредиту в готівку, що мали місце, зокрема, на території м. Дніпро.

З інформації, що надана ТОВ «Лайфселл» на виконання ухвали суду від 07.05.2026 про витребування доказів судом встановлено, що в період із 18.03.2009 до 31.03.2016 послуги за абонентським номером НОМЕР_2 надавалися на договірній основі із ОСОБА_1 , надалі на підставі її заявки від 01.04.2016 вказаний абонентський номер переведений на передоплату, його деактивація відбулася 19.09.2023. Надалі абонентський номер після його реалізації в мережі інтернет за послугою «Вибір номеру», обслуговувався, зокрема, в період із 05.01.2024 до 03.08.2024 (останнє активність мала місце 29.01.2024 в зоні дії базової станції на території м. Дніпро).

В період із 14.01.2024 до 26.02.2024 сім-картка із абонентським номером НОМЕР_2 використовувалась в зоні дії базових станцій в м. Дніпро та м. Запоріжжя.

При цьому як вказувалося банком в позовній заяві, на підставі внутрішньої перевірки встановлені 05.01.2024 запити абонента з номером НОМЕР_2 на зміну пін-коду, входу до системи самообслуговування банку, підписання довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб, а в період із 15.01.2024 до 28.01.2024 - підтвердження операцій щодо списання грошових коштів із рахунку, проведення операцій, що вимагають додаткового підтвердження, автентифікації власника картки, відновлення доступу до системи самообслуговування, приєднання банківської картки до сервісу оплати в мережі інтернет та для можливості безконтактної оплати.

Із досліджених судом в порядку ст. 238 ЦПК України матеріалів звукозапису (розмови 3-11), що надані позивачем, судом встановлено, що за кредитним рахунком, відкритим на ім`я відповідача, особою, яка назвалася її іменем, на запит співробітника банку підтверджені ряд операцій, що стосуються розпорядження коштами, а саме перекази на рахунки фізичних осіб в інших банках, оплати в мережі інтернет, приєднання картки до сервісу «Google Pay», зняття готівкових коштів, підтвердження отримання послуги «Оплата частинами».

Сторонами не заперечувалося, що вказані розмови мали місце із 15 до 17 січня 2024 року між співробітниками АТ КБ «Приватбанк» та особою, яка використовувала абонентський номер НОМЕР_2 та відгукнулася на ім`я « ОСОБА_4 », для підтвердження операцій за рахунком наводила відомості про повні прізвище, ім`я та по батькові відповідачки, дату та місце її народження, вік, РНОКПП, адресу зареєстрованого місця проживання та реквізити паспорту громадянина України, відомості про подружжя.

При цьому стороною відповідача заперечувалося, що особа, яка використовує названий номер, є відповідачкою, оскільки ОСОБА_1 на вказаний період часу вже не користувалася даним абонентським номером для дзвінків, бо перебувала за кордоном, де такий не обслуговується, а відповідні з`єднання мали місце із абонентом, який знаходився на території України, останнє належним чином доводиться відомостями, що надані оператором мобільного зв`язку та відповідають записам виписки про рух коштів, де міститься інформація про частину транзакцій і такі здійснені в м. Дніпро.

Із розмови 1, що впізнана сторонами як та, що мала місце 10.03.2024, судом встановлено, що ОСОБА_1 телефоном повідомила банку про вчинення шахрайський дій щодо неї, пояснюючи, що не використовує абонентський номер, що банком обліковувався як фінансовий та підозрює, що номер після припинення обслуговування для неї, використали сторонні особи в шахрайських цілях.

За змістом розмови 2, що мала місце 28.02.2024, ОСОБА_1 ініціювала процедуру зміни фінансового номеру, що використовувався для її ідентифікації в АТ КБ «Приватбанк» із НОМЕР_2 на абонентський номер, локалізований на території Республіки Польща, відповідачка визнала, що доступ до попереднього номеру втратила.

Допитана в судовому засіданні за правилами ст. 92 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 показала, що з березня 2022 року перебуває в Республіці Польща, з того часу на територію України не поверталася. Мала відкриті рахунки в АТ КБ «Приватбанк», однак після виїзду не користувалася сервісами банку, картками, номер телефону, облікований в банку в якості фінансового, використовувала для спілкування в мобільних месенджерах через мережу інтернет, оскільки для дзвінків за кордоном він не обслуговувався. Заперечила оформлення кредитних договорів у січні 2024 року, пояснивши, що її облікові записи зламані невідомими, про що отримувала сервісні повідомлення, зокрема в додатку «Телеграм». Друзі скаржилися, що отримували з її номеру текстові повідомлення із проханням позичити гроші. Намагалася увімкнути додаток «Приват24», не могла цього зробити. З даного приводу телефонувала на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк», тоді дізналася про наявність кредитів. Осіб, на рахунки яких перераховувалися кошти із її кредитного рахунку, імена яких наведені у виписці, не знає. 28.02.2024 змінила фінансовий номер на польський, отримала доступ до відомостей про рух коштів, а 10.03.2024 повідомляла банк про шахрайські дії, бо на той час була ознайомлена з відомостями про борг, який вважає наслідком кримінально караних дій невідомих осіб, кредитів не брала, коштами кредитного рахунку не розпоряджалася та не вчиняла жодних діянь, наслідком яких могла стати втрата особистих даних, що використані для ідентифікації особи при користуванні її рахунком.

Свідок ОСОБА_5 показав, що на початку березня 2022 року, через військові дії вивіз всю родину на територію Польщі, де жили до 2025 року. Його дочка, відповідач в справі, була клієнтом АТ КБ «Приватбанк», детальних подробиць про її рахунки та залишки на них не має. За кордоном користувалися придбаними в Польщі номерами, коли перестав обслуговуватися український номер дочки, не знає, однак в січні 2024 та скаржилася, що її акаунти в месенджерах зламали.

Свідок ОСОБА_3 показала, що її дочка ОСОБА_1 до виїзду із України користувалася номером «Лайфселл», в Польщі він не працював, там вони всі придбали місцеві номери. Дочка скаржилася, що невідомі отримали доступ до її месенджерів та розсилали знайомим повідомлення, в яких просили гроші. В лютому 2024 року дочка із-за кордону телефонувала в АТ КБ «Приватбанк», бо було блокування рахунків. На аудіозаписі, що надавався банком, голосу дочки не впізнала.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склались між сторонами у вказаній справі, суд зазначає наступне.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усталеною практикою ЄСПЛ сформульований підхід, за якого одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були заслухані, а також для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» (заява № 49684/99; пункт 30).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частини третя та п`ята статті 203 ЦК України передбачають, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правовою формою, належною для оформлення відносин сторін, що є предметом даного судового розгляду, є кредитний договір.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до вимог договору та вимог закону.

За загальним правилом, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються. У статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Станом на час виникнення спірних правовідносин, такі регулювалися нормами Законів України «Про електронну комерцію», "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", «Про платіжні послуги», а також постанови правління НБУ від 20.12.2023 №172 «Про затвердження Положення про використання електронного підпису та електронної печатки».

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч. 1, 2, 6 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно зі ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За ч. 9 ст. 83 ЦК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Вказаним спростовуються доводи сторони відповідача про недопустимість як доказів матеріалів звукозаписів, що приєднані до позову, оскільки такі у встановленому порядку відповідачеві не надсилалися, що підтверджується поштовим документом, оскільки вбачається, що такі подані до суду 28.01.2026 в електронному вигляді.

Примірників документів, що створені при оформленні кредитних правовідносин 15.01.2024 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 сторонами не подано, що унеможливлює встановлення способу їх підписання сторонами та перевірку на цілісність із допомогою сервісів Центрального засвідчувального органу, проте в матеріалах справи наявні заяви-анкети про приєднання відповідачки до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», а існування відповідних правовідносин починаючи із жовтня 2021 сторонами не заперечується.

Відповідно до частини 3 статті 68 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; ініціювання дистанційної платіжної операції; будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації (частина 4 вказаної статті).

Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача (частина 5 вказаної статті).

Згідно з частиною 7 статті 68 Закону України «Про платіжні послуги» Національний банк України встановлює своїми нормативно-правовими актами вимоги до: посиленої автентифікації у випадках, визначених цією статтею, а також у випадках, коли надавачі платіжних послуг мають право не вимагати застосування посиленої автентифікації користувача; заходів безпеки, що повинні забезпечувати конфіденційність індивідуальної облікової інформації користувача; здійснення електронної взаємодії між суб`єктами платіжних операцій для цілей ідентифікації, автентифікації, повідомлення та інформування, а також вимоги до заходів щодо забезпечення безпеки під час зазначеної електронної взаємодії.

За обставинами даної справи, кошти із рахунку відповідача перераховані із використанням застосунку «Приват24», витрачалися через здійснення безконтактних платежів, покупок в мережі інтернет та отримання готівкових коштів в терміналах банку та закладах торгівлі, що розташовані на території України. Вказані дії вчинені після перепродажу абонентського номеру, що використовувався відповідачкою під час перебування на території України, відновлення доступу до сервісів банку, де ідентифікація клієнта здійснювалася через номер телефону, що банком обліковувався як фінансовий.

З позиції позивача, що відображена в позові, відтак оцінюється судом відповідно до норми, наведеної в другому реченні ч. 1 ст. 82 ЦПК України, судом встановлено, що установі банку було відомо про зміну пін-коду та відновлення доступу до системи самообслуговування клієнтів, що мало місце 05.01.2024, однак за відсутності повідомлення клієнта про протиправні дії сторонніх осіб, не видавалося за можливе оцінити належним чином названі дії як шахрайські.

Разом із тим із первинних банківських документів встановлено, що відповідачка як власник рахунку, тривалий час, з червня 2023 року до січня 2024 року не використовувала кошти кредитного рахунку. З відомостей, що надані ТОВ «Лайфселл» встановлено деактивацію абонентського номера 19.09.2023.

Відновлення доступу до системи самообслуговування банку відбулося після перепродажу абонентського номеру в мережі інтернет, що вбачається із інформації, що надана оператором мобільного зв`язку.

Крім того, з відомостей, що містить позовна заява, зокрема посилань на службове розслідування, вбачається відновлення доступу до сервісів банку із застосуванням мобільного пристрою, відмінного від використовуваного ОСОБА_1 .

Вказані аргументи, наведені стороною відповідача, позивачем не спростовані.

Відповідно до частини 4 статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.

Відповідно до підп. 1) п. 136 постанови правління НБУ від 29.07.2022 №164 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

В свою чергу, емітент зобов`язаний забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення), а також повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту (підп. 1, 5 п. 138 Положення).

За п. 140 Положення, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

В даному випадку, втрата відповідачем доступу до абонентського номеру відбулася у зв`язку із виїздом за кордон (09.03.2022), через тривалий проміжок часу після такого виїзду, коли відповідний абонентський номер перестав обслуговуватися (19.09.2023) та був перепроданий.

Згідно із п. 146 Положення власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У постанові ВС від 08.02.2018 в справі №552/2819/16-ц вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові ВС від 06.09.2023 в справі №686/30030/21, саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

За обставинами даної справи сторонами не заперечувалося, що розпорядження кредитними коштами здійснено без фізичного пред`явлення платіжного засобу, зокрема із використанням токену картки для придбання товару та переведення кредитних коштів у готівку.

Посилання АТ КБ "ПриватБанк" на ту обставину, що відповідач порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, що дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Крім того, матеріали справи не містять примірника Умов та правил, що на такі посилається позивач, відтак не можна встановити, яку редакцію відповідних умов було підписано відповідачем та чи мало місце таке підписання, яким способом.

Подібний за змістом висновок сформульований ВС у постанові від 11.09.2024 у справі №753/12781/23.

У постановах ВС від 14.02.2018 в справі №127/23496/15-ц, від 20.06.2018 в справі №691/699/16-ц зазначено, що встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомив позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (постанова ВС від 03.07.2019 в справі №537/3312/16-ц).

У постанові від 02.07.2025 у справі №490/7829/23 ВС зазначив, що клієнт банку не несе відповідальності за несанкціоновані операції з карткою, якщо банк не довів його сприяння незаконному використанню платіжної інформації.

В даній справі розпорядження грошовими коштами відповідачки здійснене без фізичного використання платіжного засобу, для підтвердження транзакцій застосовано сервіс із діалогу при комунікації із фінансового номеру клієнта, відтак була повідомлена інформація про повні прізвище, ім`я та ім`я по батькові, дату народження, вік, РНОКПП, адресу проживання та район видачі паспорту особи, відомості про подружжя, проте не кодові слова, одноразові ідентифікатори, тощо. Достеменно встановлено, що такі дії вчинені особою, яка використовувала номер телефону на території України.

На переконання суду, позивач не довів того, що ОСОБА_1 втрачала чи сприяла незаконному використанню конфіденційної інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції, сторонніми особами.

Виключно наявність обставин, що безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена у постанові ВС від 11.09.2024 у справі № 753/12781/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України однією із основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Застосовуючи вказаний підхід до обставин даної справи, суд приходить до переконання, що матеріали справи не містять належних, достатніх та беззаперечних доказів що приводять до висновку, що відповідач сам вчинив грошові перекази, що призвели до виникнення заборгованості або його поведінка сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати відповідні транзакції третіми особами.

Посилання представника АТ КБ «Приватбанк» стосовно того, що списання коштів з рахунку відповідача відбувалось у зв`язку із її халатною поведінкою, оскільки треті особи для здійснення платіжних операцій не мали б змоги зробити це, не знаючи персональну інформацію, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження.

Суд також звертає увагу на те, що будь-які докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 самостійно розголошувала конфіденційну інформацію, необхідну для проведення банківських операцій із кредитною карткою, а тим більше будь-яким чином сприяла третім особам у використанні ними такої інформації, у матеріалах справи відсутні.

З урахуванням наданих по справі доказів та встановлених судом обставин, банком не доведено, що розпорядження коштами кредитного рахунку 14 та 15 січня 2024 року здійснене з відома відповідача або із її вини.

Зважаючи на те, що всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України АТ КБ «Приватбанк» не довів належними, достатніми та достовірними доказами обставин витрати ОСОБА_1 кредитних коштів, наявності заборгованості внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором, втрату через недбалість персональної інформації, використаної для ідентифікації клієнта та підтвердження транзакцій, на що банк посилався як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову банку.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до платіжної інструкції від 22.01.2026, позивачем при зверненні до суду сплачено 2662,40 грн судового збору.

Відомості про наявність в сторін інших судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, на час ухвалення судового рішення, в матеріалах відсутні, однак стороною відповідача в порядку, що передбачений ч. 8 ст. 141, ст. 246 ЦПК України, подано заяву про розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстави для покладення судових витрат на відповідача - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 15, 16, 202-207, 215, 526, 527, 530, 599, 610, 612, 629, 634, 1054, 1066 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 100, 141, 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складене 01.09.2026.

Суддя І.В. Овсієнко