Приговор № 139375265, 01.09.2026, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2723/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2026 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів кримінальне провадження№ 12026180000000293 від 30.07.2026 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період, проходить військову службу на посаді старшого техніка 8 стрілецької роти НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді старшого техніка 8 стрілецької роти 3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 та головний сержант НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 майстер-сержант ОСОБА_6 , досудове розслідування відносно якого здійснюється в межах іншого кримінального провадження, не пізніше 12 травня 2026 року, точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, перебуваючи біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_2 , під час спільної зустрічі з інструктором 3 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_7 , за попередньою змовою, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, висловили пропозицію останньому надати йому неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США за сприяння та організацію переміщення майстра 2-го екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 2-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 6-ої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 2-го батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_8 , який був відряджений до військової частини НОМЕР_3 для проходження курсу базової загальновійськової підготовки та проходив військову службу у підпорядкуванні ОСОБА_7 .

В подальшому, 21 травня 2026 року о 18 год. 36 хв., ОСОБА_4 , за допомогою мобільного додатка «WhatsApp» здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_7 під час якого, діючи умисно, повторно висловив ОСОБА_7 пропозицію та прохання вчинити за грошові кошти дії з використанням службового становища в інтересах третьої особи, а саме вивезти за межі території військової частини військовослужбовця ОСОБА_8 .

Під час подальших телефонних розмов, ініційованих ОСОБА_4 , ОСОБА_7 погодився на виведення 02 червня 2026 року солдата ОСОБА_8 за межі території військової частини НОМЕР_4 , зокрема до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за адресою: АДРЕСА_3 .

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на надання неправомірної вигоди службовій особі ОСОБА_7 , 01 червня 2026 року о 17 год. 54 хв. ОСОБА_4 знову скориставшись мобільним додатком «WhatsApp» здійснив дзвінок ОСОБА_7 під час якого повідомив останньому, що для реалізації їхньої попередньої домовленості, за військовослужбовцем ОСОБА_8 виїхав їхній спільний знайомий ОСОБА_6 . При цьому ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_6 повністю обізнаний про домовленість, безпосередньо забере ОСОБА_8 та надасть за це ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США, як неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням службового становища.

02.06.2026 близько 15 год. ОСОБА_6 на виконання спільного злочинного умислу, попередньо узгодженого з ОСОБА_4 , знаходячись поблизу магазину «Лісовичок», за адресою: с. Мости Рівненського району Рівненської області, вул. Гаївка, 9 під час зустрічі з ОСОБА_7 надав останньому 1000 доларів США за сприяння та переміщення військовослужбовця ОСОБА_8 за межі військової частини НОМЕР_4 , з метою ухилення останнього від проходження військової служби.

Крім того, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-ІХ, на території України введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався, а також про встановлені законодавством обмеження щодо виїзду за межі України чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , досудове розслідування відносно якого здійснюється в межах іншого кримінального провадження, на прохання невстановлених в ході досудового розслідування осіб погодились сприяти у незаконному переправленні майстра 2-го екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 2-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 6-ої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 2-го батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_8 через державний кордон України наданням засобів та усуненням перешкод.

З цією метою, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , встановили, що ОСОБА_9 відряджений до військової частини НОМЕР_3 для проходження курсу базової загальновійськової підготовки та проходить військову службу у підпорядкуванні інструктора 3 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_7 .

В подальшому з метою усунення перешкод для незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою, вирішили зробити пропозицію та надати ОСОБА_7 , з яким ОСОБА_4 був раніше знайомий, неправомірну вигоду за сприяння та організацію незаконного переміщення солдата ОСОБА_8 за межі території військової частини НОМЕР_4 з метою подальшого незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України.

Продовжуючи свої злочинні наміри, охоплені єдиним умислом, ОСОБА_4 домовився з ОСОБА_7 про зустріч та не пізніше 12 травня 2026 року, точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, перебуваючи біля магазину «Епіцентр», за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 17, під час спільної зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , за попередньою змовою, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, висловили пропозицію останньому надати йому неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США за сприяння та організацію переміщення солдата ОСОБА_8 за межі військової частини НОМЕР_3 .

В подальшому, 21 травня 2026 року о 18 год. 36 хв., ОСОБА_4 , за допомогою мобільного додатка «WhatsApp» здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_7 під час якого, діючи умисно, повторно висловив ОСОБА_7 пропозицію та прохання вчинити за грошові кошти дії з використанням службового становища в інтересах третьої особи, а саме вивезти за межі території військової частини військовослужбовця ОСОБА_8 .

Крім того, ОСОБА_4 під час телефонних розмов з ОСОБА_7 повідомляв останньому, що солдат ОСОБА_8 після того як ОСОБА_7 допоможе йому покинути територію військової частини НОМЕР_4 , в найближчий час буде переправлений через державний кордон України.

Під час подальших телефонних розмов, ініційованих ОСОБА_4 , ОСОБА_7 погодився на виведення 02 червня 2026 року солдата ОСОБА_8 за межі території військової частини НОМЕР_4 , зокрема до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за адресою: АДРЕСА_3 .

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 01 червня 2026 року о 17 год. 54 хв. знову скориставшись мобільним додатком «WhatsApp» здійснив дзвінок ОСОБА_7 під час якого повідомив останньому, що для реалізації їхньої попередньої домовленості за військовослужбовцем ОСОБА_8 виїхав на автомобілі їхній спільний знайомий ОСОБА_6 . При цьому ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_6 повністю обізнаний про домовленість, безпосередньо забере ОСОБА_8 та надасть за це ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США, як неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням службового становища.

В подальшому, на виконання спільного злочинного умислу щодо сприяння у незаконному переправленні ОСОБА_8 через державний кордон України, попередньо узгодженого між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 з метою вивезення ОСОБА_8 до державного кордону України, 02 червня 2026 року близько 15 год. приїхав у попередньо визначене місце поблизу магазину «Лісовичок», за адресою: с. Мости Рівненського району Рівненської області, вул. Гаївка, 9, де під час зустрічі з ОСОБА_7 надав останньому 1000 доларів США за сприяння та переміщення військовослужбовця ОСОБА_8 за межі військової частини НОМЕР_4 , з метою подальшого незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України.

31 липня 2026 року в м. Здолбунів між ОСОБА_4 , за участю його захисника ОСОБА_5 та прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України.

Згідно даної угоди, прокурор Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за частиною 2 статті 332 та ч. 3 ст. 369 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у зазначених кримінальних правопорушеннях.

Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 369 КК Україниу виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 332 КК України у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян у прикордонних районах та прикордонних зонах України строком на 3 роки. На підставі ч.1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян у прикордонних районах та прикордонних зонах України строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку. Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України, на період військової служби ОСОБА_4 нагляд за ним, як за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснювати командиром військової частини, де він проходить службу, а у разі його звільнення з військової служби - уповноваженим органом з питань пробації за місцем його проживання, роботи або навчання. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені частиною 2 статті 473 КПК України, та наслідки її невиконання, які роз`яснені ОСОБА_4 .

Розглядаючи в порядку п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України визнав та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ч.2 ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згідний з видом покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Враховуючи викладене, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, захисника, які не заперечували проти затвердження угоди про визнання винуватості, пояснення обвинуваченого, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

Судом перевірено, що за своїм змістом укладена угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України, а також відсутні підстави для відмови у її затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України.

Суд вважає доведеним в судовому засіданні, що ОСОБА_4 вчинив тяжкі злочини, а саме сприяння в незаконному переправлені особи через державний кордон України, наданням засобів та усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб та пропозицію надання та надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи, дій з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а тому його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що за місцем проживання компрометуючі матеріали відсутні, раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України з використанням умов воєнного стану.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяттята активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Виходячи із викладеного, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 31 липня 2026 року в м. Здолбунів між прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості, укладену 31 липня 2026року в кримінальному провадженні № 12026180000000293 між прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 - затвердити.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання:

- за ч. 3 ст. 369 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 332 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян у прикордонних районах та прикордонних зонах України строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян у прикордонних районах та прикордонних зонах України строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 на період іспитового строку наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України, на період військової служби ОСОБА_4 нагляд за ним, як за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснюється командирами військових частин. У разі звільнення ОСОБА_4 з військової служби, такий нагляд здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Запобіжний захід ОСОБА_4 удо набрання вироком законної сили не обирати.

Арешт накладений ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду від 04.06.2026 року на грошові кошти в сумі 1000 доларів США та від 05.06.2026 року на мобільний телефон чорного кольору, марки Motorolla, моделі edge 50 fusion скасувати.

Речові докази в справі, а саме:

- мобільний телефон чорного кольору, марки Motorolla, моделі edge 50 fusion, який поміщено до спеціального сейф пакету CRI та передано на зберігання до ГУПН в Рівненській області повернути законному володільцю ОСОБА_4 .

Застосувати спеціальну конфіскацію та вилучити у власність держави грошові кошти в сумі 1000 доларів США, які поміщені до спеціального сейф-пакету НПУ №СRІ1247912 та передані на зберігання уповноваженому банку, а саме в АТ КБ «Приват Банк», місцезнаходження: 01001, вул. Грушевського, буд. 1-Д, м.Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Документи кримінального провадження № 12026180000000293 залишити в матеріалах кримінальної справи протягом усього часу їх зберігання.

Роз`яснити ОСОБА_4 у, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.2 ст.473 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1