Решение № 139367375, 31.08.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8206/26

Справа №754/6233/26

РІШЕННЯ

Іменем України

31 серпня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 61 418,96 грн,

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА", звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1834760 від 15.10.2024 в розмірі 61 418,96 грн, яка складається з 17 699,96 грн заборгованості за тілом кредиту, 34 869,00 грн заборгованості за відсотками, 8 850,00 грн штрафні санкції.

Позивач набув право вимоги до Відповідача на підставі договору факторингу.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідач правом подання відзиву не скористався.

Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи у суді. Суд надсилав ухвалу на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідача. Поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". День проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням, врученням ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Додатково, з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення про розгляд справи, Суд надсилав копію ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу Відповідача, що була вказана в позовній заяві.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

15.10.2024 ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" (Первісний кредитодавець) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір про надання фінансового кредиту № 1834760 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідач підписав договір про надання кредиту електронним підписом з одноразовим ідентифікатором A197.

Відповідно до умов договору Відповідач отримав кредит у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 17 700,00 грн, строком на 360 дні, процентна ставка 1% в день.

Первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі 15.10.2024 о 12:52 перерахував суму коштів у розмірі 17 700,00 грн на банківську картку Відповідача № НОМЕР_2 . Факт перерахування коштів підтверджується листом ТОВ "ПЕЙТЕК" №20250828-1112 від 28.08.2025.

Суд, оцінюючи надані Позивачем докази, визнав, що довідка, видана фінансовою компанією (суб`єктом господарювання у сфері надання платіжних послуг) є належним доказом. Вона містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між кредитором і Відповідачкою, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції та повністю відповідає вимогам законодавства щодо належності, допустимості та достовірності доказів. Така довідка у сукупності з електронним договором є належним первинним документом у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки вона містить відомості про здійснену операцію.

Суд, ураховуючи принцип змагальності, бере до уваги також відсутність будь-яких заперечень щодо вказаних обставин зі сторони Відповідача, а також те, що укладенню договору передувала ідентифікація Відповідача, який самостійно вказав номер картки, на яку необхідно перерахувати кошти.

Згідно з розрахунком заборгованості Відповідач має заборгованість у розмірі 61 418,96 грн, яка складається з 17 699,96 грн заборгованості за тілом кредиту, 34 869,00 грн заборгованості за відсотками, що нараховані у період з 15.10.2024 по 27.08.2025, 8 850,00 грн штрафні санкції за період з 18.03.2025 по 19.04.2025. Відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, а саме: 12.11.2024 на суму 5 133,01 грн, 14.12.2024 на суму 5 664,01 грн, 16.01.2025 на суму 5 841,01 грн, 12.02.2025 на суму, 4 779,01 грн.

Відповідач порушив умови договору та не повернув кредит у встановлений строк, тому Суд визнає обгрунтованими вимоги Позивача в частині стягнення 17 699,96 грн заборгованості за тілом кредиту.

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Суд перевірив розрахунок заборгованості з процентів, наданий Позивачем, і встановив, що Позивач нарахував проценти у загальному розмірі 34 869,00 грн за період користування кредитом з 15.10.2024 по 27.08.2025 (317 днів), який відповідає строку кредитування. Суд визнає його арифметично вірним, таким, що відповідає умовам договору та здійснений у межах строку кредитування.

Тому Суд визнає обгрунтованими вимоги Позивача в частині стягнення 34 869,00 грн заборгованості за відсотками.

Щодо стягнення штрафних санкцій

Підстави для стягнення пені та штрафу за порушення грошового зобов`язання у розмірі 8 850,00 грн відсутні із огляду на дію спеціальної норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яка звільняє позичальників за кредитним договором від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань під час воєнного стану. Позивач не має права вимагати стягнення з боржника додаткових коштів у виді неустойки (штрафу, пені) за порушення грошового зобов`язання у кредитних правовідносинах за період прострочення, що припав на період дії воєнного стану. Цією нормою установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав Суду жодних доказів, які б підтверджували погашення існуючої заборгованості, а також доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

Позивач набув право вимоги до Відповідача внаслідок відступлення цього права. ТОВ "ФК "ІРБІС" відступило право вимоги Позивачу (Договір № 28082025 від 28.08.2025).

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договорів факторингу.

До Позивача, нового кредитора, перейшли права Первісного кредитора щодо права вимоги. Перехід прав вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним договорами факторингу та актом прийому-передачі Реєстру Боржників та витягом із додатку №1 до Договору факторингу.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Також Позивач просить відшкодувати 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях): договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, додаткову угоду № 1834760 від 17.03.2026, детальний опис робіт, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, Акт надання послуг від 17.03.2026 на підтвердження факту надання правничої допомоги, відповідно до якого Позивачу надані такі послуги: усна консультація клієнта - 250,00 грн (0,5 год), письмова консультація клієнта - 500,00 (0,5 год), правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів Позивача - 1 500,00 грн (1 год), складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок заборгованості суми судових витрат - 3000,00 грн (2 год); формування додатків до позовної заяви - 750,00 грн (0,5 год).

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Відповідач не доводив неспівмірності витрат, не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

За висновком Суду розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Суд задовольнив позовні вимоги на загальну суму 52 568,96 грн, що становить 85,59% від ціни позову (52 568,96 / 61 418,96), тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі 2 278,75 грн (2 662,40 грн х 85,59%) та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 135,40 грн (6 000,00 грн х 85,59%).

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 568,96 грн та судовий збір у розмірі 2 278,75 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 135,40 грн. Загальна сума до стягнення 59 983,11 грн.

У решті вимог відмовити.

Позивач (Стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" (місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; код ЄДРПОУ 39493634; IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ "КБ "АКОРД БАНК", МФО: 380634) ).

Відповідач (Боржник) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 31.08.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО