Постановление суда № 139366333, 27.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"27" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5382/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Шпак І.А.,

розглянувши зареєстровану 10.08.2026 за вх. № 2-1578/26

заяву Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про зміну способу і порядку виконання судового рішення

у справі № 916/5382/24

за позовом: Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, просп. Суворова, буд. 33, код ЄДРПОУ 20988232),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, просп. Незалежності, буд. 62, код ЄДРПОУ 22514515),

про виселення,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Сігнаєвський А.О.,

від відповідача: Петров В.С.,

від третьої особи: не з`явився,

від органу ДВС (заявника): Парапір А.Д.,

зазначає наступне:

У грудні 2024 року Фізична особа-підприємець Браславська Олена Олександрівна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про виселення з нежитлових приміщень.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5382/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) від 17.04.2025 у справі № 916/5382/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025, позовну заяву фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни до Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова) буд 33-а, задоволено повністю, а саме: виселено Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова) буд 33-а на користь фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни.

17 листопада 2025 року Господарським судом Одеської області (суддя Рога Н.В.) видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025.

Постановою Верховного Суду від 14.01.2026 касаційне провадження за касаційною скаргою Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2025 у справі № 916/5382/24 закрито. В решті касаційну скаргу Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія задоволено, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 у справі № 916/5382/24 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) від 11.05.2026 задоволено заяву Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про поворот виконання рішення суду у справі № 916/5382/24 та здійснено поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 про виселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а на користь фізичної особи підприємця Браславської Олени Олександрівни, а також вселено Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а.

15 травня 2026 року на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 11 травня 2026 року судом видано відповідний наказ про примусове виконання ухвали.

10 серпня 2026 року Ізмаїльський відділ Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 916/5382/24, встановивши неступний порядок його виконання, а саме:

зобов`язати Фізичну особу-підприємця Браславську Олену Олександрівну відновити нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, буд. 33-а, у попередній стан, придатний для його експлуатації за цільовим призначенням, шляхом проведення будівельно-відновлювальних робіт за рахунок коштів Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни;

після приведення нежитлового приміщення у стан, що відповідає діючим будівельним та протипожежним нормам, здійснити вселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія до нежитлових приміщеннь загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд. 33-а;

Фактичними підставами звернення із заявою органом ДВС визначено факт знищення об`єкту для вселення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, буд. 33-а, що унеможливлює виконання судового рішення без зміни способу та порядку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 10.08.2026 заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення передано на розгляд судді Гута С.Ф.

Відповідно до частини 1 статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Судом не встановлено наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень судового рішення про зупинення виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 про поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 в частині вселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а.

Відтак, відсутність матеріалів справи № 916/5382/24, не може бути перешкодою для розгляду заяви органу ДВС (окрім того судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень опубліковано постановлену 06.08.2026 Південно-західним апеляційним господарським судом ухвалу, котрою доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи № 916/5382/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2026 призначено розгляд заяви Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення в судовому засіданні на 27 серпня 2026 року.

26 серпня 2026 року Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія представлено відповідь на заяву органу ДВС.

Зазначає, що приміщення, яке є об`єктом для вселення пошкоджено, проте не знищене, вимагає проведення поточного та капітального ремонту. Зазначає про готовність товариства вселитись в частково зруйноване приміщення.

Додатково посилається, що запропоновані органом ДВС заходи фактично зводяться до зміни обраного Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія способу захисту порушених прав, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні заяви органу ДВС.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок 13.08.2026 до електронних кабінетів представника Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни, Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія, Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про призначення засідання на 27 серпня 2026 року.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено представникам органу ДВС (заявнику) та Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія право приймати участь у призначеному на 27.08.2026 судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В процесі призначеного на 27.08.2026 судового засідання представник Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни частково підтримував подану заяву, представника органу ДВС (заявник) наголошував на наявності правових підстав для задоволення поданої заяви, представник Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія натомість заперечував проти задоволення заяви.

Представник Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради у призначене засідання не з`явився, про засідання останній повідомлений завчасно, підстав неявки представника суду не повідомлено.

Розглянувши у судовому засіданні, призначеному на 27.08.2026, заяву Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 916/5382/24, судом проголошено скорочену ухвалу (вступну та резолютивну частини), повідомлено, що повний текст ухвали буде складено 01 вересня 2026 року.

Як зазначалось, постановою Верховного Суду від 14.01.2026 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 у справі № 916/5382/24 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 задоволено заяву Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про поворот виконання рішення суду у справі № 916/5382/24 та здійснено поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 про виселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а на користь фізичної особи підприємця Браславської Олени Олександрівни, а також вселено Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а.

15 травня 2026 року на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 11 травня 2026 року судом видано відповідний наказ про вселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а.

09 червня 2026 року державним виконавцем Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81215965 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 15.05.2026 у справі № 916/5382/24 про вселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а.

09 червня 2026 року заступником начальника Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про утворення виконавчої групи з примусового виконання рішення в рамках виконавчого провадження № 81215965.

Відповідно до викладеного в акті про пожежу від 05.05.2026, складеного Ізмаїльським районним управлінням цивільного захисту та превентивної діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, встановлено факт пожежі, що виникла орієнтовано 05.05.2026 о 09 год. 50 хв. в адміністративно-побутовій будівлі, за адресою: Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, по проспекту Незалежності між вул. Торгова та вул. Покровська за юридичною адресою: 33/42. Місце виникнення пожежі горище приміщення.

Причиною пожежі визначено аварійний режим роботи електрообладнання в горищному приміщенні.

12 травня 2026 року Ізмаїльським районним управлінням цивільного захисту та превентивної діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області видано Фізичній особі-підприємцю Браславській Олені Олександрівні акт, в якому підтверджено факт пожежі, що сталась 05.05.2026 за адресою: м. Ізмаїл, пр-т Незалежності, буд. 33 а, в наслідок якої відбулись значні руйнування приміщення 7/20 часток із Літери А, загальною площею 48,9 м.кв, а саме знищено дах та перекриття стелі, вікна, двері.

Відповідно до акту державного виконавця від 25.06.2026, складеного начальником Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Парапіром А.Д., при примусовому виконанні наказу № 916/5382/24 від 15.05.2026 р., виданого Господарським судом Одеської області, про вселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а, встановлено, що за вказаною адресою нежитлові будівлі, в які необхідно вселити стягувача, відсутні та зруйновані через пожежу, яка сталася за вказаною адресою. Доступ до місця, де знаходилися приміщення, вільний.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (положення статті 129 Конституції України).

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вказані положення кореспондують зі статтею 18 ГПК України.

Як передбачено статтею 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Наразі суд зазначає, що в пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) суд наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

З огляду на викладене, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України Про виконавче провадження.

За статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Звертаючись із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 916/5382/24 державним виконавцем Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України наголошується на знищенні, внаслідок пожежі, об`єкту для вселення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, буд. 33-а, що унеможливлює виконання судового рішення без зміни способу та порядку, у зв`язку із чим просить вжити відповідні запропоновані заходи.

Положеннями частин 1,3,4 статті 331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

З аналізу зазначених вище норм чинного законодавства вбачається, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені, а підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.

За вимогами частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Тобто, спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

При цьому поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення у розумінні реалізації завдань виконавчого провадження.

Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України.

Отже, для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 904/1478/15.

Судове рішення у справі № 916/5382/24 щодо якого державний виконавець звернувся із заявою про зміну порядку та способу виконання стосується нерухомого майна, яке має унікальне розташування, адресу, реєстраційний номер об`єкта, тощо.

Відповідно до положень частини 1 статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Як зазначалось, заявник послідовно наголошує на неможливості виконання судового рішення у зв`язку із знищенням майна, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частин 1 - 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Питання припинення права власності на майно у випадку його знищення врегульовано у статті 349 ЦК України, якою передбачено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012 виснувано, що згадані положення статті 349 ЦК України щодо умови припинення права власності на знищене нерухоме майно є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного їх трактування.

У постанові від 03.06.2021 у справі № 639/7781/16-ц Верховний Суд дійшов висновку про те, що одним із видів визначення фактичної та юридичної долі речі є знищення майна, тобто обставина, яка припиняє існування у подальшому конкретного об`єкта права власності.

В свою чергу у постанові від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11(914/1919/20) Верховний Суд вирішив, що умовою припинення права власності згідно статті 349 ЦК України є наявність встановленого факту знищення майна під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об`єкт права власності припиняє своє існування.

У вказаних постановах суд касаційної інстанції пояснив також, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. При цьому перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпним.

В контексті наведеного та визначених заявником підстав звернення із заявою, суд доходить до висновку, що підлягає доведенню та встановленню факт знищення відповідного майна, у той же час, у разі знищення такого майна припиняється право власності.

Відтак, суд доходить до висновку, що у разі знищення майна право приватної власності автоматично припиняється, як і будь-які правові зв`язки власника з цим майно, відповідно зобов`язання такого власника відновити знищене майно (приміщення) не тільки не змією зміст ухваленого у справі рішення, а фактично породжує нове зобов`язання, що є значно ширшим аніж правовий інститут зміни способу та порядку виконання рішення суду.

Поряд із наведеним, суд зазначає, що у виданому Ізмаїльським районним управлінням цивільного захисту та превентивної діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області акті від 12.05.2026 вбачається не факт знищення майна, розташованого за адресою: м. Ізмаїл, пр-т Незалежності, буд. 33 а, а встановлення факту значних руйнувань приміщення 7/20 часток із Літери А, загальною площею 48,9 м.кв, а саме знищено дах та перекриття стелі, вікна, двері.

Суд доходить до висновку, що приписи Закону України «Про виконавче провадження» не наділяють державного виконавця повноваженнями на встановлення факту знищення нерухомого майна, відтак не розглядає акт державного виконавця від 25.06.2026, складений начальником Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Парапіром А.Д., як доказ знищення майна, котре є об`єктом для вселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія.

Відтак, дослідивши представлені докази, суд доходить до висновку, що об`єкт для вселення, а саме нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а, не є знищим, лише значно зруйнованим (відповідно до акту Ізмаїльським районним управлінням цивільного захисту та превентивної діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що з урахуванням таких підстав звернення із заявою як знищення майна, у суду відсутні правові підстави як для зобов`язання власника (Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни) відновити нежитлові приміщення шляхом проведення будівельно-відновлювальних робіт за власний рахунок, так і подальшого вселення після відновлення.

Відповідно відсутні правові підстави:

зобов`язати Фізичну особу-підприємця Браславську Олену Олександрівну відновити нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, буд. 33-а, у попередній стан, придатний для його експлуатації за цільовим призначенням, шляхом проведення будівельно-відновлювальних робіт за рахунок коштів Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни (оскільки у разі знищення майна право приватної власності автоматично припиняється, як і будь-які правові зв`язки власника з цим майно, відповідно зобов`язання такого власника відновити знищене майно (приміщення) не тільки не змією зміст ухваленого у справі рішення, а фактично породжує нове зобов`язання, що є значно ширшим аніж правовий інститут зміни способу та порядку виконання рішення суду);

після приведення нежитлового приміщення у стан, що відповідає діючим будівельним та протипожежним нормам, здійснити вселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія до нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд. 33-а (оскільки задоволення відповідної вимоги цілком залежить від задоволення першої про зобов`язання відновити за власний рахунок).

Керуючись ст.ст.233,234,235,331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви (зареєстрована 10.08.2026 за вх. № 2-1578/26) Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 916/5382/24 відмовити.

Ухвала набрала чинності 27 серпня 2026 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Повний текст ухвали складено "01" вересня 2026 р.

Суддя С.Ф. Гут