Решение № 139366146, 20.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 Справа № 914/4015/25

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до відповідача: Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради

про: стягнення 45 346 699,98 грн.,

представники:

позивача: Єфременко О.О.,

відповідача: Мелько Л.М.,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача: Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради про стягнення 45 346 699,98 грн.

Ухвалою суду від 05.01.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження; призначено підготовче засідання; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

27.01.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№2560/26).

19.03.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення (вх.№1267/26).

08.04.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло заперечення щодо заяви про відстрочення виконання судового рішення (вх.№9918/26).

10.04.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№10150/26).

15.04.2026р. у судовому засіданні суд закрив підготовче провадження та призначив справи до розгляду по суті на 06.05.2026р.

05.05.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло додаткове пояснення (вх.№12743/26).

13.05.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№13626/26).

03.06.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№15735/26).

24.06.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№17914/26).

18.08.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№23356/26).

18.08.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№23444/26).

20.08.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині основного боргу та повернення судового збору (вх.№23525/26).

Суть спору та правові позиції учасників справи:

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №9364-ТКЕ(24)-12 від 23.09.2024р. у частині оплати вартості поставленого позивачем природного газу, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 45 346 699,98 грн.

Відповідач повідомив про наявність у нього заборгованості перед позивачем та просив відстрочити виконання рішення строком на один рік.

Позивач письмово виклав свої заперечення щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення.

За результатами дослідження наданих доказів, пояснень учасників та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Позивач/Постачальник) та Комунальним підприємством «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (Відповідач/Споживач) 23.09.2024р. було укладено Договір постачання природного газу № 9364-ТКЕ(24)-12 (далі Договір).

На виконання умов Договору, протягом жовтня 2024р. квітня 2025р. Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 45 346 699,98 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу.

Відповідно до пункту 5.1. Договору, Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

-70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

-остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Згідно п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно п. 4.1. Договору, ціна на природний газ, який постачається за Договором, встановлюється наступним чином:

4.1.1. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. Договору, як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб.м. газу без ПДВ 6 183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ 7 420,00 грн.

4.1.2. Ціна природного газу для обсягу ІІ визначається щомісячно для виробника теплової енергії за формулою (формула визначена в зазначеному пункті Договору).

Окрім цього, Постачальник щомісячно розміщує інформацію щодо зміни ціни газу за обсягом ІІ на офіційному сайті Постачальника або відповідна інформація надсилається Споживчу листом на електронну адресу (Інформація про ціну газу на обсягом ІІ була розміщена на офіційному сайті Постачальника - https://www.naftogaztrading.com.ua/news/cina-gazu, роздруківка із сайту долучена до позову).

4.1.3. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. Договору, як Обсяг ІІІ (фіксований) за 1000 куб.м. газу без ПДВ 13 658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ 16 390,00 грн.

Згідно п. 4.3. Договору, загальна фактична вартість Договору дорівнює вартості фактично використаного за Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Згідно п. 3.5.4 Договору, після підписання Сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими.

Між Постачальником та Споживачем були підписані всі акти приймання-передачі природного газу в період із жовтня 2024р. по квітень 2025р. та в зазначених актах були визначені обсяги (обсяг І, обсяг ІІ та обсяг ІІІ), ціна та загальна вартість поставленого газу.

Оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково на суму 14 011 564,60 грн. та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим, на думку Позивача, порушив умови господарського зобов`язання.

Відтак заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату подання позову становить 45 346 699,98 грн, доказів сплати якої відповідач суду не надав.

Вже після відкриття провадження у справі відповідач сплатив позивачу кошти у розмірі 14 011 564,60 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач, після відкриття провадження у справі, частково сплатив суму боргу у розмірі 14 011 564,60 грн, суд доходить висновку, що спір між сторонами у частині стягнення з відповідача 14 011 564,60 грн основного боргу врегульовано, предмет спору відсутній.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження в частині стягнення 14 011 564,60 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 335 135,38 грн. доказів сплати якої відповідач суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача, як підставні та обгрунтовані, підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив кошти за отриманий ним природний газ у визначений Договором постачання термін, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 31 335 135,38 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення.

Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду строком на один рік.

Подане клопотання, зокрема, обґрунтоване тяжким фінансово-економічним становищем відповідача, зумовленим неможливістю застосовування економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію та постачання гарячої води, відсутністю компенсації з відшкодування різниці в тарифах.

Відповідач зазначає, що він єдине підприємство, яке забезпечує населення, соціальну сферу послугами з теплопостачання, а тому фінансова неспроможність даного підприємства може призвести до спричинення кризової ситуації у соціальній сфері міст Дрогобича та Стебника, а також КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР віднесено до Переліку підприємств, що обслуговують систему життєзабезпечення, які є оператором обєктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, згідно з Секторальним переліком об`єктів сектору системи життєзабезпечення, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 21 липня 2023р. №49/ДСК (зі змінами).

Несвоєчасне погашення заборгованості перед Позивачем сталося не з вини боржника, оскільки єдиним джерелом для оплати заборгованості перед Позивачем є кошти, отримані в якості оплати за теплопостачання з населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання даного рішення, однак, з великою вірогідністю, не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача та найголовніше, може призвести до неможливості продовжити опалювальний сезон 2025р.-2026 р., а також підготовки до наступного опалювального сезону у житлових будинках, до яких тільки відповідач поставляє теплову енергію, централізоване опалення (теплопостачання), що є неприпустимим в умовах сьогодення для міст Дрогобича і Стебника.

Отже, обставини, на думку Відповідача, які змусили заявника просити відстрочку є соціально значимими та винятковими, оскільки викликані нагальною необхідністю спрямовування наявних коштів на здійснення поточних розрахунків не лише за купівлю природного газу перед Позивачем, а й за розподіл природного газу, електроенергію та для забезпечення безаварійного виробничого процесу, а й заробітну плату працівникам.

На підтвердження скрутного фінансового становища надано також копію звітів про фінансові результати за рік 2025р. та баланс на 31.12.2025р.

Позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, оскільки вважає, що наведений відповідачем перелік обставин для надання відстрочки виконання рішення не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно із статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1)ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3)стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

Надання відстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші України, заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі Крапивницький та інші проти України, заява № 60858/00). Отже, для з`ясування обставин, чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

При цьому суд зазначає, що відстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов власне для подальшого виконання рішення суду, покращення власного фінансового стану, виконання своїх зобов`язань як перед стягувачем, так і перед боржником.

При розгляді заяви Відповідача про відстрочення виконання суд враховує такі обставини:

-відповідач є підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечує споживачів тепловою енергією, централізованим опаленням в містах Дрогобич та Стебник;

-держава взяла на себе зобов`язання з покриття різниці між економічно обґрунтованими тарифами та тарифами, що застосовувались до споживача. На виконання ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», рішенням сесії Дрогобицької міської ради від 06.05.2026р., №4088 затверджено Програму відшкодування заборгованості з різниці в тарифах КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР на 2026 рік, якою передбачено фінансування з місцевого бюджету 20 млн. грн.

-фінансовий стан підприємства, який у разі примусового виконання рішення у повному обсязі на даний час може суттєво погіршитися та призвести до невідворотних наслідків у діяльності підприємства, яка спрямована на забезпечення життєво важливих потреб міст;

-часткове погашення відповідачем заборгованості.

За наведених обставин, суд доходить висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, але не виключають його виконання в майбутньому.

При цьому, суд також враховує, що на Позивача відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №222 від 06.03.2022р., як на суб`єкта ринку природного газу, покладено спеціальні обов`язки для забезпечення ресурсом природного газу необхідним для забезпечення виконання спеціальних обов`язків та щодо формування ресурсу природного газу для побутових споживачів і виробників теплової енергії шляхом придбання газу.

Враховуючи майновий стан відповідача, специфіку його діяльності, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд доходить висновку про можливість часткового задоволення клопотання Відповідача та відстрочення виконання рішення суду на 3 (три) місяці.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 31 335 135,38 грн заборгованості підлягають задоволенню

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №0000029957 від 26.12.2025 р. на суму 544 160,40 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.В частині стягнення основного боргу в сумі 14 011 564,60 грн. провадження у справі закрити.

3.Стягнути з Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (місцезнаходження: Україна, 82100, Львівська обл., місто Дрогобич, вул. Індустріальна, будинок 1, корпус А; ідентифікаційний код - 05445563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (місцезнаходження: Україна, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код - 42399676) суму основного боргу у розмірі 31 335 135,38 грн. та 376 021,62 грн. судового збору.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення задовольнити частково.

6.Відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі

№914/4015/25 строком на 3 (три) місяці з дня ухвалення цього рішення суду.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 31.08.2026р.

Суддя Король М.Р.