Решение № 139366017, 01.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1587/26

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Вінницька кондитерська фабрика»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙТ ГРУП»

про розірвання договору та стягнення 548 123, 44 грн

Без виклику часників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Вінницька кондитерська фабрика» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙТ ГРУП» про розірвання договору та стягнення 548 123, 44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 43/1 від 07.04.2026, в частині виконання робіт. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про розірвання договору підряду № 43/1 від 07.04.2026 та стягнення 505 000, 00 грн основного боргу, 34 014, 55 грн штрафу, 7 143, 06 грн інфляційних втрат, 1 965, 83 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1587/26. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5, 11 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.06.2026 була доставлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Смайт Груп» до його електронного кабінету 04.06.2026 о 20:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 05.06.2026.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.06.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З урахуванням зазначеного вище, Господарський суд Київської області зазначає, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В. з 02.08.2026 до 28.08.2026 включно перебувала у відпустці, рішення у даній справі ухвалюється судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

07.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАЙТ ГРУП» (далі підрядник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством «Вінницька кондитерська фабрика» (далі замовник, позивач) укладено договір підряду № 43/1 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик відповідно до завдання замовника (технічне завдання або технічна документація, або технічна характеристика об`єкту підряду) виконати «будівельні роботи приміщення компресорної», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов даного договору. Місце та адреса проведення робіт вул. Батозька, 2-К цеху № 5 (далі об`єкт).

За змістом підп. 2.1.1 п. 2.1 договору, підрядник гарантує замовнику повне, якісне і своєчасне виконання робіт згідно з підп. 1.1 договору за умови виконання замовником покладених на нього обов`язків, які викладені в підпунктах 2.2.1 та 2.2.2 договору.

Підрядник зобов`язаний надати замовнику необхідну, повну, доступну та достовірну інформацію про проведення зазначених робіт та необхідність додаткових робіт, їх вартість, згідно з договірною ціною (додаток № 1 до договору), а також ознайомити його з умовами цього договору (підп. 2.1.2 п. 2.1 договору).

Замовник зобов`язаний провести оплату за виконання робіт відповідно до п. 3.2 договору (підп. 2.2.1 п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, договірна ціна виконання робіт за договором визначається у додатку № 1 «Договірна ціна», що є невід`ємною частиною даного договору та складає 1 700 727, 65 грн, у тому числі ПДВ 283 454, 61 грн.

Згідно з п. 3.2 договору, оплата за виконані роботи за даним договором здійснюється замовником в наступному порядку:

- 30 % від договірної ціни, визначеної п. 3.1 даного договору, що складає 510 218, 30 грн, у тому числі ПДВ 85 036, 38 грн, оплачується замовником як аванс протягом 5 (п`яти) днів з моменту підписання даного договору;

- 50 % від договірної ціни, визначеної п. 3.1 даного договору, що складає 850 363, 82 грн, у тому числі ПДВ 141 727, 30 грн, оплачується замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт;

- остаточний розрахунок, що складає 20 % від договірної ціни, визначеної п. 3.1 даного договору, що складає 340 145, 53 грн, у тому числі ПДВ 56 690, 92 грн, здійснюється замовником за умови реєстрації підрядником податкової накладної (податкових накладних) на повну вартість виконаних робіт в єдиному реєстрі податкових накладних протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання від підрядника в електронному вигляді податкової накладної з квитанцією про реєстрацію податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що підрядник зобов`язаний розпочати виконання робіт протягом 7 (семи) робочих днів з моменту підписання сторонами даного договору і забезпечує їх завершення в термін до 20.05.2026.

У пункті 4.2 договору передбачено, що сторони можуть, у разі необхідності, прийняти рішення про уповільнення або прискорення виконання робіт із внесенням змін у цей договір шляхом укладання додаткових угод до цього договору.

Згідно з п. 4.4 договору, у випадку виникнення будь-яких відхилень від строків/термінів визначених договором, підрядник зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів щодо усунення таких відхилень.

Під терміном закінчення виконання робіт слід розуміти дату підписання акта приймання виконаних робіт (п. 4.6 договору).

Відповідно до пп. 5.1, 5.2 договору, виконані роботи передаються замовнику по актам виконаних робіт. Підрядник готує акт виконаних робіт і подає його для погодження замовнику у 2-х екземплярах. Замовник протягом 10-ти (десяти) робочих днів з моменту отримання повідомлення про закінчення робіт та після фактичного огляду результатів виконаних робіт та отримання 2-х (двох) екземплярів акта виконаних робіт зобов`язаний або підписати такий акт, або надати в письмовій формі аргументовану відмову в його підписанні, зазначивши причини відмови в прийняті робіт та дій, необхідних для усунення таких причин.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт за цим договором з вини підрядника останній за вимогою замовника сплачує штраф замовнику в розмірі 2 % від вартості не виконаних в строк робіт, за кожен тиждень прострочки виконання.

Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його пі д писання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

Згідно з пп. 8.4, 9.2 договору, зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві. Будь-які зміни і доповнення до цього договору повинні бути викладені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

У пункті 8.5 договору передбачено, що дострокове розірвання цього договору можливе у випадку: - невиконання або неналежного виконання сторонами умов цього договору; - за згодою сторін або за рішенням суду.

Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України (п. 8.6 договору).

Додатком № 1 до договору є Договірна ціна на будівельні роботи приміщення компресорної на території ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика», за змістом якого загальна сума робіт складає 1 700 727, 64 грн з ПДВ.

Додатком № 2 до договору є Технічне завдання на виконання будівельних робіт для облаштування приміщення компресорної.

Додатком № 3 до договору є Промислова безпека.

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2026 позивач, на виконання п. 3.2 договору, здійснив на користь відповідача перерахування авансового платежу у розмірі 510 218, 29 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 5699 від 10.04.2026 на суму 510 218, 29 грн із призначенням платежу: «За будівельні роботи приміщення компресорної по дог. № 43/1 від 07.04.2026 в т.ч. ПДВ 20% 85036.38 грн.».

Однак, позивач стверджує про те, що відповідач, всупереч п. 4.1 договору, не приступив до виконання робіт протягом 7 (семи) робочих днів з моменту підписання сторонами договору та не забезпечив їх завершення в термін до 20.05.2026, чим порушив взяті на себе за договором зобов`язання.

Відповідач листом вих. № 0163 від 23.04.2026 стосовно початку виконання робіт за договором № 43/1 від 07.04.2026 повідомив позивача, що ТОВ «СМАЙТ ГРУП» здійснює всі можливі дії для своєчасного початку робіт, але у зв`язку із повною заміною складу працівників, яких планувалось направити до ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика» для виконання робіт, через сімейні обставини кількох вже колишніх працівників та мобілізаційні заходи до інших працівників, керівництвом ТОВ «СМАЙТ ГРУП» було прийнято рішення про звільнення усієї бригади. Листом повідомлено позивача, що станом на 22.04.2026 проводиться набір нових працівників та їх навчання. З огляду на вказане, відповідач просив розглянути можливість подовжити термін виконання робіт до 15.06.2026 з оформленням відповідної додаткової угоди № 1 до договору. Також повідомив, що працівники ТОВ «СМАЙТ ГРУП» прибудуть до м. Вінниця 03.05.2026 та розпочнуть виконання робіт на території ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика» з 04.05.2026 після проходження обов`язкового вступного інструктажу на території фабрики.

Однак, як зазначив позивач, всупереч запевненням, викладеним у листі ТОВ «СМАЙТ ГРУП» вих. № 0163 від 23.04.2026, працівники відповідача до м. Вінниця 03.05.2026 не прибули та з 04.05.2026 до виконання робіт на території ПрАТ «ВКФ» не приступили, а взяті на себе за договором зобов`язання відповідачем продовжували порушуватись.

Листом вих. № 0181 від 04.05.2026 відповідач повідомив позивача, що не зможе виконати взяті на себе зобов`язання за договором у зв`язку з масовою відмовою набраних працівників їхати у відрядження та відповідно їх звільнення після відмови. Листом відповідач просив позивача розглянути можливість розірвати договір за згодою сторін з поверненням отриманого авансу та оформленням необхідних додаткових угод або подовжити кінцевий термін виконання робіт до 01.07.2026.

Позивач, у відповідь на листи відповідача вих. № 0163 від 23.04.2026 та вих. № 0181 від 04.05.2026, листом вих. № 050526/2 від 05.05.2026 повідомив відповідача, що запропоноване перенесення строків виконання робіт є неприйнятним, оскільки строки виконання робіт є істотною умовою договору, а їх зміна до 01.07.2026 порушує виробничі та господарські плани Товариства, сформовані з урахуванням своєчасного виконання робіт, та призводить до ризику виникнення збитків для замовника. Листом позивач на підставі ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 849 ЦК України не погодився на продовження строку виконання робіт до 01.07.2026. Позивач у листі вказав, що станом на 05.05.2026 прострочення становить 2 (два) повних тижні, у зв`язку з чим розмір штрафу, нарахований на підставі п. 6.5 договору, складає 68 029, 10 грн, при цьому нарахування штрафу продовжується до моменту належного виконання зобов`язань або припинення договору. Крім того, позивач у листі зазначив, що у зв`язку з не приступленням підрядником до виконання робіт та відсутністю будь-якого виконання за договором, відпала правова підстава для утримання підрядником отриманого авансового платежу у розмірі 510 218, 29 грн, а тому зазначена сума підлягає поверненню замовнику як безпідставно набута відповідно до ст. 1212 ЦК України, зауваживши на тому, що обов`язок повернення зазначених коштів не ставиться у залежність від підписання додаткової угоди про розірвання договору. З урахуванням викладеного, керуючись умовами договору та нормами чинного законодавства України, ПрАТ «ВКФ» вимагало відповідача протягом 5 календарних днів з дати отримання цього листа повернути авансовий платіж у розмірі 510 218, 29 грн, сплатити штраф у розмірі 68 029, 10 грн, погодити та підписати зі свого боку запропоновану замовником редакцію додаткової угоди про розірвання договору. Позивач у листі також зазначив, що ПрАТ «ВКФ» готове розглянути розірвання договору за згодою сторін виключно за умови повного виконання підрядником фінансових зобов`язань, вказавши, що підписання додаткової угоди не означає відмову замовника від права на застосування відповідальності, передбаченої договором та чинним законодавством України, якщо інше прямо не буде погоджено сторонами. Разом з листом вих. № 050526/2 від 05.05.2026 позивач направив відповідачу проект додаткової угоди № 1 до договору підряду № 43/1 від 07.04.2026.

Відповідач, у відповідь на лист позивача вих. № 050526/2 від 05.05.2026, направив позивачу лист вих. № 0202 від 15.05.2026, в якому повідомив позивача, що станом на 15.05.2026 відповідач не зможе повністю погасити борг по отриманій передплаті згідно договору у зв`язку з відсутністю грошових коштів на рахунку. Відповідач листом просив позивача розглянути можливість повернення авансу частинами у строк до 01.06.2026 по мірі повернення коштів на рахунок ТОВ «СМАЙТ ГРУП» від постачальників.

Як зазначив позивач, факт направлення відповідачем вказаної відповіді саме 15.05.2026 свідчить про отримання та ознайомлення останнього зі змістом листа-претензії позивача № 050526/2 від 05.05.2026 в електронному вигляді ще до вручення поштового відправлення. Водночас, зауважив, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R067163812352 лист-претензія від 05.05.2026 № 050526/2 був отриманий відповідачем 20.05.2026.

При цьому, позивач зауважив, що відповідач запропоновану додаткову угоду про розірвання договору не підписав та на адресу позивача не повернув, жодних зауважень, заперечень чи пропозицій щодо зміни її умов не надав та фактично залишив без належного реагування вимоги позивача щодо припинення договірних правовідносин та повернення авансового платежу в повному обсязі.

15.05.2026 відповідач здійснив часткове повернення позивачу сплаченого авансового платежу в розмірі 5 218, 29 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 31 від 15.05.2026 на суму 5 218, 29 грн із призначенням платежу: «Повернення попередньої оплати, згідно договору підряду № 43/1 від 07.04.2026 року».

Однак, за ствердженням позивача, відповідач свого обов`язку щодо повернення отриманого авансового платежу належним чином не виконав та сплачені позивачем за договором грошові кошти (аванс) у повному обсязі не повернув, у зв`язку із чим станом на дату звернення позивачем до суду розмір неповернутого авансового платежу становить 505 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе за договором зобов`язання, оскільки у погоджений сторонами строк до виконання робіт не приступив взагалі, будь-яких робіт за договором не виконав та, відповідно, не забезпечив їх завершення у строк до 20.05.2026, що є істотним порушенням договору, метою якого саме і було виконання таких робіт.

Позивач зауважив, що сторони у п. 8.6 договору узгодили форму розірвання договору, що не суперечить положенням ст. 849 ЦК України, якою прямо не встановлено, що відмова замовника від договору підряду обов`язково вчиняється у формі одностороннього правочину.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що ним обґрунтовано реалізовано право на односторонню відмову від договору підряду на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та дотримано умови договору щодо форми його розірвання: направлено додаткову угоду про розірвання договору відповідачу, яку останній не підписав та не повернув позивачу, а також не надав жодних зауважень, заперечень чи пропозицій щодо її змісту або можливих змін до неї, що свідчить про відсутність належного реагування на вимогу позивача щодо припинення договірних правовідносин.

Крім того, як зазначив позивач, відповідач отримав попередню оплату для виконання робіт на підставі договору, при цьому така підстава отримання зазначених коштів перестала існувати у зв`язку з відмовою позивача від договору. Відтак, позивач вважає, що відмова позивача від договору є підставою для заявлення вимоги про повернення попередньої оплати за договором на підставі ст. 1212 ЦК України.

Також, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання за договором в частині виконання робіт у погоджений сторонами строк та неповернення попередньої оплати у зв`язку з відмовою позивача від договору, позивач вважає наявними підстави для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 11.04.2026 по 27.05.2026, а також штрафу на підставі п. 6.3 договору у розмірі 2 % від вартості невиконаних в строк робіт за кожен тиждень прострочки виконання за період з 21.05.2026 по 27.05.2026

Враховуючи наведене вище, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд розірвати договір підряду № 43/1 від 07.04.2026, укладений між ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика» та ТОВ «СМАЙТ ГРУП», та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 505 000, 00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України, штраф у розмірі 34 014, 55 грн, нарахований на підставі п. 6.3 договору за період з 11.04.2026 по 27.05.2026, а також 7 143, 06 грн інфляційних втрат та 1 965, 83 грн 3 % річних, нарахованих за період з 11.04.2026 по 27.05.2026 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір підряду № 43/1 від 07.04.2026 та усі додатки до нього як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини щодо якого регулюються положеннями, зокрема параграфом 1 Глави 61 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду, до яких відноситься Договір, підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 875 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 839 ЦК України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною 4 ст. 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Відповідно до п. 3.1 договору, договірна ціна виконання робіт за договором визначається у додатку № 1 «Договірна ціна», що є невід`ємною частиною даного договору та складає 1 700 727, 65 грн, у тому числі ПДВ 283 454, 61 грн.

Додатком № 1 до договору є Договірна ціна на будівельні роботи приміщення компресорної на території ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика», за змістом якого загальна сума робіт складає 1 700 727, 64 грн з ПДВ.

Замовник зобов`язаний провести оплату за виконання робіт відповідно до п. 3.2 договору (підп. 2.2.1 п. 2.2 договору).

У п. 3.2 договору сторони узгодили, що оплата за виконані роботи за даним договором здійснюється замовником в наступному порядку:

- 30 % від договірної ціни, визначеної п. 3.1 даного договору, що складає 510 218, 30 грн, у тому числі ПДВ 85 036, 38 грн, оплачується замовником як аванс протягом 5 (п`яти) днів з моменту підписання даного договору;

- 50 % від договірної ціни, визначеної п. 3.1 даного договору, що складає 850 363, 82 грн, у тому числі ПДВ 141 727, 30 грн, оплачується замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт;

- остаточний розрахунок, що складає 20 % від договірної ціни, визначеної п. 3.1 даного договору, що складає 340 145, 53 грн, у тому числі ПДВ 56 690, 92 грн, здійснюється замовником за умови реєстрації підрядником податкової накладної (податкових накладних) на повну вартість виконаних робіт в єдиному реєстрі податкових накладних протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання від підрядника в електронному вигляді податкової накладної з квитанцією про реєстрацію податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд встановив вище, що 10.04.2026 позивач, на виконання п. 3.2 договору, здійснив на користь відповідача перерахування авансового платежу на суму 510 218, 29 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 5699 від 10.04.2026 на суму 510 218, 29 грн.

Отже, позивач виконав зобов`язання за договором в частині сплати авансового платежу у розмірі 30 % від договірної ціни належним чином.

За приписами статті 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За змістом підп. 2.1.1 п. 2.1 договору, підрядник гарантує замовнику повне, якісне і своєчасне виконання робіт згідно з підп. 1.1 договору за умови виконання замовником покладених на нього обов`язків, які викладені в підпунктах 2.2.1 та 2.2.2 договору.

Підрядник зобов`язаний надати замовнику необхідну, повну, доступну та достовірну інформацію про проведення зазначених робіт та необхідність додаткових робіт, їх вартість, згідно з договірною ціною (додаток № 1 до договору), а також ознайомити його з умовами цього договору (підп. 2.1.2 п. 2.1 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що підрядник зобов`язаний розпочати виконання робіт протягом 7 (семи) робочих днів з моменту підписання сторонами даного договору і забезпечує їх завершення в термін до 20.05.2026.

У пункті 4.2 договору передбачено, що сторони можуть, у разі необхідності, прийняти рішення про уповільнення або прискорення виконання робіт із внесенням змін у цей договір шляхом укладання додаткових угод до цього договору.

Згідно з п. 4.4 договору, у випадку виникнення будь-яких відхилень від строків/термінів визначених договором, підрядник зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів щодо усунення таких відхилень.

Під терміном закінчення виконання робіт слід розуміти дату підписання акта приймання виконаних робіт (п. 4.6 договору).

Відповідно до пп. 5.1, 5.2 договору, виконані роботи передаються замовнику по актам виконаних робіт. Підрядник готує акт виконаних робіт і подає його для погодження замовнику у 2-х екземплярах.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства та умови п. 4.1 договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем робіт за договором є таким, що настав 20.05.2026.

При цьому, зі змісту умов пп. 4.1, 5.1, 5.2 договору вбачається, що відповідач був зобов`язаний приступити до виконання робіт протягом 7 робочих днів з моменту підписання сторонами даного договору, тобто не пізніше 16.04.2026 (враховуючи те, що договір між сторонами укладено 07.04.2026), та передати позивачу виконані роботи за актом приймання виконаних робіт у строк не пізніше 20.05.2026.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч п. 4.1 договору, не приступив до виконання робіт протягом 7 робочих днів з моменту підписання сторонами договору та не забезпечив їх завершення в термін до 20.05.2026, чим порушив взяті на себе зобов`язання за договором.

Суд встановив вище, що листом вих. № 0163 від 23.04.2026 просив позивача розглянути можливість подовжити термін виконання робіт до 15.06.2026 з оформленням відповідної додаткової угоди № 1 до договору. Також відповідач повідомив, що працівники ТОВ «СМАЙТ ГРУП» прибудуть до м. Вінниця 03.05.2026 та розпочнуть виконання робіт на території ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика» з 04.05.2026 після проходження обов`язкового вступного інструктажу на території фабрики.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, всупереч запевненням, викладеним у листі ТОВ «СМАЙТ ГРУП» вих. № 0163 від 23.04.2026, працівники відповідача до м. Вінниця 03.05.2026 не прибули та з 04.05.2026 до виконання робіт на території ПрАТ «ВКФ» не приступили, а взяті на себе за договором зобов`язання відповідачем продовжували порушуватись.

Листом вих. № 0181 від 04.05.2026 відповідач повідомив позивача, що не зможе виконати взяті на себе зобов`язання за договором у зв`язку з масовою відмовою набраних працівників їхати у відрядження та відповідно їх звільнення після відмови. Листом відповідач просив позивача розглянути можливість розірвати договір за згодою сторін з поверненням отриманого авансу та оформленням необхідних додаткових угод або подовжити кінцевий термін виконання робіт до 01.07.2026.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст. 76, 77 ГПК України докази виконання відповідачем робіт згідно з умовами договору у погоджений сторонами строк або після такого строку.

До суду не надано доказів ані того, що відповідач приступив до виконання передбачених у договір робіт, ані доказів того, що ним були придбані необхідні матеріали для виконання обумовлених робіт.

Станом на дату розгляду даної справи до суду не надано доказів виконання відповідачем робіт по договору у погоджений сторонами строк (або після такого строку) та передання їх позивачу за актом виконаних робіт.

При цьому, відповідачем не доведено існування об`єктивних обставини, які б перешкоджали йому своєчасно приступити до виконання робіт або унеможливили виконання підрядником робіт за договором у погоджений сторонами строк.

Враховуючи наведене вище, суд встановив порушення відповідачем зобов`язання за договором в частині виконання робіт у погоджений сторонами строк. Протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Суд зазначає, що права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені ст. 849 ЦК України, відповідно до якої: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1); якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2); якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3); замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).

Юридичний аналіз ст. 837, 849 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Тобто, у ст. 849 ЦК України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі ст. 849 ЦК України є різними.

Договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Отже, ст. 849 ЦК України надає замовнику права відмовити від договору підряду зокрема і у випадку, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

При цьому, оскільки матеріли справи не містять належних та допустимих доказів виконання відповідачем будь-яких робіт за договором, позивач має право на відмову від такого договору.

Як встановлено судом вище, листом вих. № 0181 від 04.05.2026 відповідач повідомив позивача, що не зможе виконати взяті на себе зобов`язання за договором у зв`язку з масовою відмовою набраних працівників їхати у відрядження та відповідно їх звільнення після відмови. Листом відповідач просив позивача розглянути можливість розірвати договір за згодою сторін з поверненням отриманого авансу та оформленням необхідних додаткових угод або подовжити кінцевий термін виконання робіт до 01.07.2026.

Позивач, у відповідь на листи відповідача вих. № 0163 від 23.04.2026 та вих. № 0181 від 04.05.2026, листом вих. № 050526/2 від 05.05.2026 повідомив відповідача, що запропоноване перенесення строків виконання робіт є неприйнятним, оскільки строки виконання робіт є істотною умовою договору, а їх зміна до 01.07.2026 порушує виробничі та господарські плани Товариства, сформовані з урахуванням своєчасного виконання робіт, та призводить до ризику виникнення збитків для замовника. Листом позивач на підставі ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 849 ЦК України викладене, не погодився на продовження строку виконання робіт до 01.07.2026. Позивач у листі вказав, що станом на 05.05.2026 прострочення становить 2 повних тижні, у зв`язку з чим розмір штрафу, нарахований на підставі п. 6.5 договору, складає 68 029, 10 грн, при цьому нарахування штрафу продовжується до моменту належного виконання зобов`язань або припинення договору. Крім того, позивач у листі зазначив, що у зв`язку з не приступленням підрядником до виконання робіт та відсутністю будь-якого виконання за договором, відпала правова підстава для утримання підрядником отриманого авансового платежу у розмірі 510 218, 29 грн, а тому зазначена сума підлягає поверненню замовнику як безпідставно набута відповідно до ст. 1212 ЦК України, зауваживши на тому, що обов`язок повернення зазначених коштів не ставиться у залежність від підписання додаткової угоди про розірвання договору. З урахуванням викладеного, керуючись умовами договору та нормами чинного законодавства України, ПрАТ «ВКФ» вимагало відповідача протягом 5 календарних днів з дати отримання цього листа повернути авансовий платіж у розмірі 510 218, 29 грн, сплатити штраф у розмірі 68 029, 10 грн, погодити та підписати зі свого боку запропоновану замовником редакцію додаткової угоди про розірвання договору. Позивач у листі також зазначив, що ПрАТ «ВКФ» готове розглянути розірвання договору за згодою сторін виключно за умови повного виконання підрядником фінансових зобов`язань, при цьому вказавши, що підписання додаткової угоди не означає відмову замовника від права на застосування відповідальності, передбаченої договором та чинним законодавством України, якщо інше прямо не буде погоджено сторонами. Разом з листом вих. № 050526/2 від 05.05.2026 позивач направив відповідачу проект додаткової угоди № 1 до договору підряду № 43/1 від 07.04.2026.

Відповідач, у відповідь на лист позивача вих. № 050526/2 від 05.05.2026, направив позивачу лист вих. № 0202 від 15.05.2026, в якому повідомив позивача, що станом на 15.05.2026 відповідач не зможе повністю погасити борг по отриманій передплаті згідно договору у зв`язку з відсутністю грошових коштів на рахунку. Відповідач листом просив позивача розглянути можливість повернення авансу частинами у строк до 01.06.2026 по мірі повернення коштів на рахунок ТОВ «СМАЙТ ГРУП» від постачальників.

Як зазначив позивач, факт направлення відповідачем вказаної відповіді саме 15.05.2026 свідчить про отримання та ознайомлення останнього зі змістом листа-претензії позивача № 050526/2 від 05.05.2026 в електронному вигляді ще до вручення поштового відправлення, оскільки відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R067163812352 лист-претензія від 05.05.2026 № 050526/2 була отримана відповідачем 20.05.2026.

Позивач зауважив, що відповідач запропоновану додаткову угоду про розірвання договору не підписав та на адресу позивача не повернув, жодних зауважень, заперечень чи пропозицій щодо зміни її умов не надав та фактично залишив без належного реагування вимоги позивача щодо припинення договірних правовідносин та повернення авансового платежу в повному обсязі.

При цьому, у позовній заяві позивач зауважив, що сторони у п. 8.6 договору узгодили форму розірвання договору, що не суперечить положенням ст. 849 ЦК України, якою прямо не встановлено, що відмова замовника від договору підряду обов`язково вчиняється у формі одностороннього правочину.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що ним обґрунтовано реалізовано право на односторонню відмову від договору підряду на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та дотримано умови договору щодо форми його розірвання: направлено додаткову угоду про розірвання договору відповідачу, яку останній не підписав та не повернув позивачу, а також не надав жодних зауважень, заперечень чи пропозицій щодо її змісту або можливих змін до неї, що свідчить про відсутність належного реагування на вимогу позивача щодо припинення договірних правовідносин.

Крім того, як зазначив позивач, відповідач отримав попередню оплату для виконання робіт на підставі договору, при цьому така підстава отримання зазначених коштів перестала існувати у зв`язку з відмовою позивача від договору. Відтак, позивач вважає, що відмова позивача від договору є підставою для заявлення вимоги про повернення попередньої оплати за договором на підставі ст. 1212 ЦК України.

Наведене свідчить про реалізацію позивачем як замовником права на односторонню відмову від договору підряду, передбачене ч. 2 ст. 849 ЦК України, шляхом направлення листа-претензії вих. № 050526/2 від 05.05.2026.

За приписами ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, положення ЦК України допускають односторонню відмову від договору у випадку якщо це передбачено договором, або законом.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що лист позивача вих. № 050526/2 від 05.05.2026 щодо повернення авансового платежу, сплати штрафу та підписання додаткової угоди про розірвання договору була направлена відповідачу засобами електронного зв`язку на електронну пошту відповідача, а також засобами поштового зв`язку 05.05.2026.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R067163812352 лист-претензія № 050526/2 від 05.05.2026 була отримана відповідачем 20.05.2026.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідач направив позивачу відповідь вих. № 0202 від 15.05.2026 до отримання листа позивача № 050526/2 від 05.05.2026 поштою.

Наведене свідчить про отримання відповідачем листа-претензії № 050526/2 від 05.05.2026 засобами електронного зв`язку. Відповідач обставину отримання ним листа позивача № 050526/2 засобами електронного зв`язку 05.05.2026 протягом розгляду справи не заперечив та не спростував.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 914/1003/21).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частини 1-3 статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію розірвання договору (ст. 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах Цивільного кодексу України досить часто використовується формулювання відмова від договору. Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд звертає увагу, що за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Відтак, відмова від договору підряду за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав замовника, а тому не вимагає згоди другої сторони.

При цьому, у випадку наявності права, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 року в справі № 911/1518/22, від 28.02.2023 року в справі № 909/899/21, від 06.07.2022 року в справі № 904/8118/21, від 09.02.2022 року в справі № 922/1372/21, від 27.10.2021 року в справі № 910/16684/19 та інших.

З огляду на встановлені обставини справи, неповернення відповідачем невикористаної суми попередньої оплати, та невиконання робіт згідно з договором, що не оспорюється відповідачем, неможливість їх виконання в строк, передбачений договором підряду, суд приходить до висновку про обґрунтованість відмови позивача від договору підряду. Правовим наслідком відмови від договору є його припинення шляхом дострокового розірвання.

Враховуючи усе наведене вище, лист позивача вих. № 050526/2 від 05.05.2026, лист відповідача вих. № 0202 від 15.05.2026, а також позицію позивача, викладену у позовній заяві стосовно того, що ним реалізовано право на односторонню відмову від договору підряду на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, оскільки право замовника на одностороннє розірвання договору підряду в разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, прямо передбачене ч. 2 ст. 849 ЦК України, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання, суд, з урахуванням наведених вище положень та фактичних обставин даної справи, дійшов висновку про те, що правочин у вигляді односторонньої відмови замовника від договору підряду є вчиненим, а укладений між сторонами договір є припиненим з 05.05.2026.

Тобто, станом на дату звернення позивачем до суду з цим позовом (28.05.2026) договір підряду є припиненим, а відтак задоволення вимог про розірвання договору, який вже є припиненим, не тільки не поновить порушені права позивача, але є неможливим як таке. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 917/994/22.

За наведених вище обставин, вимога позивача розірвати договір підряду № 43/1 від 07.04.2026, укладеного між ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика» та ТОВ «СМАЙТ ГРУП», задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 505 000, 00 грн авансового платежу на підставі ст. 1212 ЦК України, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19, постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 16.09.2022 року в справі № 913/703/20, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 року в справі № 910/12382/17).

Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 року в справі № 910/13391/20 зробив висновок про те, що з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави, а тому наявні підстави для застосування положень ст. 849 ЦК України в сукупності із приписами ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.09.2023 в справі № 910/4725/22, від 06.02.2020 в справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 в справі № 910/3395/19 та від 01.04.2019 в справі № 904/2444/18.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі ст. 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення відповідачем позивачу попередньої оплати відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень ст. 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18.

Отже, з розірванням договору, останній, як правова підстава для перебування у відповідача грошей, припинився, а відтак, кошти, сплачені позивачем як авансовий платіж фактично перебувають у відповідача без відповідної правової підстави.

Враховуючи наслідки розірвання договору підряду та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав попередню оплату за договором відпала, господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем за договором підряду в якості авансу у розмірі 510 218, 29 грн.

Також суд враховує, що відповідачем не надано доказів того, що ним як до так і після припинення договору виконувались відповіді роботи.

Суд встановив вище, що 10.04.2026 позивач, на виконання п. 3.2 договору, здійснив на користь відповідача перерахування авансового платежу на суму 510 218, 29 грн.

15.05.2026 відповідач здійснив часткове повернення позивачу сплаченого авансового платежу в розмірі 5 218, 29 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 31 від 15.05.2026 на суму 5 218, 29 грн із призначенням платежу: «Повернення попередньої оплати, згідно договору підряду № 43/1 від 07.04.2026 року».

Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку щодо повернення отриманого авансового платежу у повному обсязі, у зв`язку із чим станом на дату звернення позивачем до суду розмір неповернутого авансового платежу становить 505 000, 00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повернення усієї суми не надано.

За змістом ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, оцінивши докази у справі в їх сукупності, з огляду на те, що станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем робіт за договором підряду, як і відсутні докази повернення позивачу в повному обсязі авансового платежу, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми авансового платежу у розмірі 505 000, 00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України є обґрунтованої та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу за порушення строків виконання робіт, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт за цим договором з вини підрядника останній за вимогою замовника сплачує штраф замовнику в розмірі 2 % від вартості не виконаних в строк робіт, за кожен тиждень прострочки виконання.

За порушення відповідачем зобов`язання за договором в частині виконання робіт у погоджений сторонами строк, позивач нарахував на підставі п. 6.5 договору та заявив до стягнення з відповідача 34 014, 55 грн штрафу у розмірі 2 % від вартості невиконаних в строк робіт на суму 1 700 727, 65 грн за 1 тиждень прострочення, що тривав з 21.05.2026 по 27.05.2026.

Наразі суд зазначає, що позивач при здійсненні розрахунку штрафу на підставі п. 6.5 договору за порушення строків виконання робіт не врахував, що після направлення відповідачу листа вих. № 050526/2 від 05.05.2026 щодо повернення авансового платежу, сплати штрафу та підписання додаткової угоди про розірвання договору (тобто реалізації позивачем права на відмову від договору підряду на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України), положення договору, зокрема щодо стягнення неустойки (штрафу) за прострочення строку виконання робіт, не можуть бути застосовані, оскільки договір підряду є розірваним з 05.05.2026.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, враховуючи чітко визначений позивачем період (1 тиждень) прострочення, що тривав з 21.05.2026 по 27.05.2026, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 6.5 договору за прострочення строку виконання робіт у розмірі 2 % від вартості невиконаних в строк робіт за 1 тиждень прострочення, що тривав з 21.05.2026 по 27.05.2026 (тобто за період після припинення договору), є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобовязання.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або коли підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обовязку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

За невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення авансового платежу позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 7 143, 06 грн інфляційних втрат та 1 965, 83 грн 3 % річних, нараховані на суму неповернутого авансу за період прострочення з 11.04.2026 до 27.05.2026.

Наразі суд звертає увагу позивача, що поняття «строк дії договору» і «строк виконання зобов`язання» не є тотожними.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Наведену норму слід застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до лексичного значення словосполучення «неминуче має настати» означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом норми ч. 1 ст. 530 ЦК України у взаємозв`язку з ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

При визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання (постанова Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).

Велика Палата Верховного Суду у пп. 29-35 постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» відзначила, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання».

Аналізуючи наведене, суд доходить висновку, що «строк дії договору» та «строк/термін виконання зобов`язання» за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.

У той же час, стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Тому спірне правовідношення, в якому у зв`язку із закінченням встановленого договором підряду строку використання отриманого підрядником від замовника авансу (попередньої оплати) у відповідача (підрядника) виникло зобов`язання повернути позивачу (замовнику) суму невикористаної попередньої оплати, тобто сплатити грошові кошти, є грошовим зобов`язанням.

Визначаючи розмір грошових сум, які підлягають стягненню на користь позивача згідно з ст. 625 ЦК України, позивачем не враховано, що у ТОВ «СМАЙТ ГРУП» обов`язок повернути грошові кошти в сумі 510 218, 29 грн щодо яких відпала підстава, на якій вони були набуті, виник 05.05.2026, а отже починаючи з 05.05.2026 підлягають нарахуванню інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, з урахуванням встановленої судом дати, з якої у відповідача виник обов`язок повернути авансовий платіж в сумі 510 218, 29 грн, враховуючи часткове повернення відповідачем авансового платежу, в межах розрахунку позивача (до 27.05.2026), господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 4 545, 00 грн, а позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 958, 95 грн.

Суд наголошує на тому, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, однак відповідач відзив на позов не надав, заборгованість шляхом подання до суду відповідних доказів не спростував, заявлені до стягнення суми не оспорив, контррозрахунку до суду не надав.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328, 00 грн (2 662, 40 грн з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 6 126, 05 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам з урахуванням застосованого коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду позовної заяви в електронній формі відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смайт Груп» (місцезнаходження: вул. Ботанічна, буд. 1/6, офіс 4, м. Бориспіль, Бориспільський р-н, Київська обл., 08302; код ЄДРПОУ 41266339) на користь Приватного акціонерного товариства «Вінницька Кондитерська Фабрика» (місцезнаходження: вул. Коновальця Євгена, буд. 8, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21001; код ЄДРПОУ 00382013) 505 000, 00 грн основного боргу, 4 545, 00 грн інфляційних втрат, 958, 95 грн 3 % річних та 6 126, 05 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст.256,257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 01.09.2026.

Суддя Л.В. Сокуренко