Решение № 139366011, 01.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1830/26

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України

2) Військової частини НОМЕР_1

до фізичної особи-підприємця Остапенко Аліни Сергіївни

про стягнення 38 500,00 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Остапенко Аліни Сергіївни про стягнення 38 500, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу товарів № 66 від 27.03.2025, в частині повної та своєчасної поставки товару. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 38 500, 00 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1830/26. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5, 11 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.06.2026 була доставлена ФОП Остапенко Аліни Сергіївни до її електронного кабінету 25.06.2026 о 17:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 26.06.2026.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.05.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З урахуванням зазначеного вище, Господарський суд Київської області зазначає, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В. з 02.08.2026 до 28.08.2026 включно перебувала у відпустці, рішення у даній справі ухвалюється судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до змісту наведених у позовній заяві доводів прокурора, Донецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено підстави для представництва інтересів держави у зв`язку з виявленими порушеннями вимог чинного законодавства у бюджетній сфері при виконанні договору №66 від 27.03.2025 щодо поставки квадрокоптерів DJI Mavic 3 PRO (RC) для потреб Військової частини НОМЕР_1 .

27.03.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі покупець, позивач-2) та фізичною особою-підприємцем Остапенко Аліною Сергіївною (далі продавець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу товарів № 66 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити покупцю товар для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, відповідно до цін, кількості, номенклатури, які зазначені в специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах договору. Предмет договору згідно Національного класифікатору України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» 34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном».

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість товару, що підлягає поставці та оплаті за договором становить 7 000 000, 00 грн, без ПДВ. У загальну ціну товару включені всі витрати продавця, які він може понести у зв`язку із виконанням ним обов`язку за цим договором.

Приписами п. 3.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється продавцем з використанням трудових та матеріальних ресурсів продавця і за рахунок продавця у спосіб, погоджений із покупцем у будь-якій формі (усно чи письмово). Поставка товару здійснюється продавцем згідно заявки покупця, протягом терміну дії договору, але у всякому випадку до 30.04.2025.

Датою поставки вважається дата фактичної передачі товару покупцю у кількості та комплектності, визначеної в специфікації. що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною (п. 3.5 договору).

Приймання товару за кількістю (асортиментом) здійснюється покупцем в день поставки під час фактичної передачі товару у відповідності до товарносупровідних документів (п. 3.6 договору).

За змістом п. 3.8 договору, передача покупцю товару здійснюється у разі надання продавцю довіреності на отримання зазначеної кількості товару. Право власності покупця на отриманий товар виникає з моменту передачі покупцю товару.

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем згідно з рахунком продавця в безготівковому порядку, протягом 10 банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару на підставі належним чином підписаних сторонами видаткових накладних.

Підпунктом 6.3.1 п. 6.3 договору передбачено обов`язок продавця забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договору, який кореспондує обов`язкам покупця, передбаченим у п. 6.1 договору, прийняти поставлений товар згідно з видатковою накладною та своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений товар.

Приписами підп. 6.2.1 п. 6.2 договору передбачено право покупця достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань продавцем, повідомивши про це його у строк 10 календарних днів.

Відповідно до п. 7.2 договору, за порушення виконання зобов`язань з вини продавця, останній сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з продавця додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни договору.

Згідно з п. 10.1 договору, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2025, а в частині розрахунків до повного виконання покупцем своїх фінансових зобов`язань за цим договором.

Пунктом 11.2 договору передбачено, що зміни та доповнення до даного договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових угод, які є невід`ємною частиною даного договору.

Додатком № 1 до договору є специфікація, в якій сторони узгодили найменування, кількість, ціну та вартість товару, що поставляється за договором, а саме: квадрокоптер DJI Mavic 3 PRO (RC), УКТЗЕД 8806221010, в кількості 100 шт. за ціною 70 000, 00 грн без ПДВ на загальну суму 7 000 000, 00 грн без ПДВ.

Додатком № 2 до договору є Технічні характеристики квадрокоптера DJI Mavic 3 PRO (RC), що поставляється за договором.

З матеріалів справи вбачається, що 09.04.2025 продавець, на виконання умов договору, поставив покупцю товар квадрокоптер DJI Mavic 3 PRO (RC) в кількості 50 шт. на загальну суму 3 500 000, 00 грн, що підтверджується копією видаткової накладної № 09/04/25-2 від 09.04.2025 на суму 3 500 000, 00 грн, яка підписана сторонами та скріплена відтиском печатки відповідача без зауважень та заперечень.

11.04.2025 покупець оплатив поставлений згідно зазначеної вище видаткової накладної товар, що підтверджується платіжною інструкцією № 16 від 11.04.2025 на суму 3 500 000, 00 грн із призначенням платежу: «оплата за квадрокоптери згідно дог. 66 від 27.03.2025 н. 09/04/25-2 від 09.04.2025 без ПДВ» (копія наявна в матеріалах справи).

Продавець звернувся до покупця з листом-повідомленням № 14/04/25-1 від 14.04.2025, в якому вказав, що виробником квадрокоптерів SZ DJI TECHNOLOGY GO.LTD повідомлено корпоративних партнерів про припинення поставок та виробництва товару DJI Mavic 3 PRO (RC); у свою чергу, дистриб`ютор OPTELO ENTERPRISES.LTD повідомив 30.03.2025 ФОП Остапенко А.С. про те , що на даний час виробник припинив поставки квадрокоптера DJI Mavic 3 PRO (RC) у зв`язку з повним зняттям даної моделі з виробництва. Виходячи з викладеного, відповідач згідно п. 11.2 договору листом пропонував покупцю розглянути можливість укладення додаткової угоди до договору про зменшення обсягу закупівлі та зменшення суми договору.

Разом з вказаним листом-пропозицією відповідач направив покупцю проект додаткової угоди № 1 до договору № 66 від 27.03.2025 про зменшення обсягу закупівлі до 50 шт. та зменшення суми договору до 3 500 000, 00 грн, а також додатку № 1 до договору (специфікація) в редакції запропонованої додаткової угоди № 1 (копії листа-пропозиції, додаткової угоди та додатку до договору наявні в матеріалах справи).

Суд встановив, що вказана додаткова угода № 1 до договору № 66 від 27.03.2025 про зменшення обсягу закупівлі та зменшення суми договору та додаток № 1 до договору (специфікація) в редакції запропонованої додаткової угоди № 1 сторонами не підписані.

Військова частина НОМЕР_1 , у зв`язку із направленням відповідачем листа-повідомлення № 14/04/25-1 від 14.04.2025, звернулась до відповідача з листом-повідомленням № 3-38/2/6981 від 01.05.2025 про одностороннє розірвання договору № 66 від 27.03.2025, в якому за результатами розгляду пропозиції щодо укладення додаткової угоди, викладеної в листі, повідомила продавця про неможливість зміни істотних умов договору в запропонованому вигляді з огляду на приписи п. 48 Особливостей здійснення оборонних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1275 від 11.11.2022 та положень пп. 1.1, 1.3 й п. 6.2.1 договору. Також покупець у листі зауважив на тому, що поставка товару здійснюється продавцем згідно заявки покупця, протягом терміну дії договору, але у всякому випадку до 30.04.2025. Листом покупець, з огляду на вказані вище обставини, керуючись п. 6.2.1 договору та ст. 651 ЦК України, повідомив продавця про розірвання договору в односторонньому порядку. У листі вказано, що підставою для розірвання договору є неналежне виконання продавцем взятих на себе зобов`язань щодо поставки 50 квадрокоптерів DJI Mavic 3 PRO (RC) на суму 3 500 000, 00 грн, які визначені специфікацією до договору. Також зазначено, що ці обставини є суттєвим порушенням договірних зобов`язань, що унеможливлюють подальше виконання продавцем умов договору на належному рівні. Враховуючи викладене, у листі покупець повідомив продавця, що договір вважається розірваним з 11.05.2025, вказана дата є остаточною датою припинення дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав лист-повідомленням № 3-38/2/6981 від 01.05.2025 про одностороннє розірвання договору нарочно 01.05.2025, про що свідчить у правому верхньому куті вказаного листа-повідомлення власноручний напис «Отримано 01.05.2025 ФОП Остапенко А.С.» та підпис ФОП Остапенко А.С.

У подальшому, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до відповідача з претензією № 3-38/3/8710 від 26.05.2025 щодо непоставки товару та сплати штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу № 66 від 27.03.2025, в якому покупець повідомив продавця про несвоєчасне виконання ним своїх зобов`язань, чим допустив порушення умом договору, у зв`язку із чим зобов`язаний сплатити покупцю пеню за період прострочення з 01.05.2025 по 11.05.2025 в розмірі 38 500, 00 грн. Претензією покупець, керуючись ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193, 222, 231 ГК України та ст. 19 ГПК України, вимагав продавця виконати належним чином зобов`язання за договором та перерахувати на його рахунок штрафні санкції (пеню) у розмірі 38 500, 00 грн протягом 10 днів з дня отримання претензії, але в будь-якому випадку не пізніше, ніж у строк, встановлений ч. 6 ст. 222 ГК України. Разом з претензією покупець направив продавцю розрахунок заборгованості за договором купівлі-продажу № 66 від 27.03.2025.

Направлення вказаної претензії відповідачу підтверджується описом вкладення до цінного листа № 5140030235775 від 03.06.2025, поштовою накладною та фіскальним чеком до вказаного поштового відправлення.

Однак, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем відповіді на вказану претензію, задоволення вимог претензії та сплати на користь Військової частини НОМЕР_1 пені за прострочення строку поставки товару в розмірі 38 500, 00 грн.

Звертаючись до суду із даним позовом прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної поставки товару квадрокоптерів DJI Mavic 3 PRO (RC) в кількості 50 шт. на загальну суму 3 500 000, 00 грн.

За ствердження прокурора, враховуючи кількість днів прострочення виконання зобов`язання зі сторони продавця, яке склало 11 календарних днів, останньому необхідно сплатити пеню за період з 01.05.2025 по 11.05.2025 у розмірі 38 500, 00 грн за порушення умов договору в частині поставки товару та чинного законодавства України.

Враховуючи недопоставку Військовій частині НОМЕР_1 товару у кількості 50 шт. на загальну суму 3 500 000, 00 грн, керівник Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до ФОП Остапенко А.С. про стягнення 38 500, 00 грн пені за період прострочення з 01.05.2025 по 11.05.2025.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі позивачів, господарським судом враховано наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 .

Як вказує прокурор у позовній заяві, керівник Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону звертається з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у військових частинах Збройних Сил України, та військової частини як сторони оспорюваного правочину та вигодонабувача, в порядку ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з нездійсненням Міністерством оборони України та Військовою частиною НОМЕР_1 захисту інтересів держави в суді як суб`єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України» є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Відповідно до абз. 8 ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні сили України організаційно складаються з органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин, установ та організацій.

Крім того, згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України», Міністерство оборони України забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Як визначено ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже за рахунок держави.

Військова частина НОМЕР_1 є одним із структурних підрозділів Міністерства оборони України, що фінансуються за рахунок бюджету.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Військова частина НОМЕР_1 є безпосередньою стороною договору купівлі-продажу товарів № 66 від 27.03.2025 та товар поставлявся покупцю для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони.

Пунктом 13 статті 5 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.11.2014, Міністерство оборони України з метою організації своєї діяльності забезпечує представництво, самопредставництво інтересів Міноборони в судових та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, зокрема через посадових (службових) осіб юридичної служби Міноборони або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Міноборони в судах та інших органах через представників.

Згідно з п. 4 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1040 від 26.11.2008, основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, його керівником та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов`язків, а також представлення інтересів органу виконавчої влади в судах.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 744 від 30.12.2016, для організації вирішення в судовому порядку спірних правовідносин, забезпечення належного представництва інтересів Міноборони та Збройних Сил під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, недопущення заподіяння збитків та майнових втрат державі відповідними юридичними службами за участю фінансової (фінансово-економічної) служби та відповідальних підрозділів проводиться позовна робота.

Таким чином, суд погоджується із доводами прокурора, що саме Міністерство оборони України як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у військових частинах Збройних Сил України, а також Військова частина НОМЕР_1 як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є органами влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Як було зазначено судом вище, відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов`язок представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб`єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру»). По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженим на захист цих інтересів держави у зв`язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, прокурор вказав, що неналежне виконання зобов`язань за договорами, укладеними військовими частинами, впливає на рівень їх матеріально-технічного забезпечення, внаслідок чого порушуються інтереси держави щодо забезпечення конституційних основ України. Крім того, зазначив, що ненадходження коштів до державного бюджету перешкоджає державі у здійсненні покладених на неї зобов`язань. Відповідачем фактично зірвано реалізацію замовлення для потреб оборони, в результаті чого до військової частини не надійшов замовлений товар у період дії правового режиму воєнного стану. Таким чином, у зазначеному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органів уповноважених здійснювати захист у даних правовідносинах.

Донецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону було скеровано до позивачів листи № 50-2563вих-26 від 25.02.2026, № 50-3426вих-26 від 16.03.2026, в яких поінформовано Міністерство оборони України та Військову частину НОМЕР_1 про порушення інтересів держави внаслідок недопоставки військовій частині НОМЕР_1 товару в кількості 50 шт. на загальну суму 3 500 000, 00 грн у строки, визначені договором. У листах прокуратура просила позивачів повідомити, чи вживалися та чи будуть вживатися позивачами заходи представницького характеру (звернення до суду із позовом) щодо стягнення з ФОП Остапенко Аліни Сергіївни штрафних санкцій згідно з договором № 66 від 27.03.2025.

Головне управління військової юстиції за дорученням Міністерства оборони України листом № 220/74/ВихЗПІ/71 від 30.03.2026 повідомило прокуратуру, що здійснюється збір та аналіз, наявної у підрозділах Міноборони інформації (документів).

Військова частина НОМЕР_1 листами №3-25/2/2851 від 21.02.2026, №3-25/4/4427 від 22.03.2026 повідомила прокуратуру, що не зверталась до суду з позовом до ФОП Остапенко А.С. про стягнення заборгованості за договором, оскільки задіяна в проведенні заходів правового режиму воєнного стану в України. Листами Військова частина просила прокуратуру розглянути можливість звернення прокуратурою в інтересах держави в особі військової частини до відповідного суду із позовною заявою до ФОП Остапенко А.С. про стягнення заборгованості за договором.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що прокурор, який звернувся до суду із даним позовом, виконав обов`язок попереднього повідомлення позивачів відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Разом з цим, з наведених вище відповідей на зазначені листи вбачається, що позивачі з позовними заявами про захист порушених прав та законних інтересів держави у даних правовідносинах не зверталися та про намір вжиття заходів судового захисту прокуратуру не повідомили.

У подальшому, Донецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону скеровано на адресу позивачів листи № 50-5678ВИХ-26, № 50-5679ВИХ-26 від 23.04.2026, якими відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Військову частину НОМЕР_1 та Міністерство оборони України про звернення до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до ФОП Остапенко А.С. про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору № 66 від 27.03.2025.

Отже, прокурор, звертаючись з позовом у цій справі обґрунтував, у чому полягають інтереси держави та необхідність їх захисту, вірно визначив органи, які мають компетенцію захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, підтвердив бездіяльність таких органів та дотримався процедури, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на те, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Міністерством оборони України та Військовою частиною НОМЕР_1 допущено бездіяльність, суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України ), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем-2 та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий пупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3 ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як було зазначено судом вище та узгоджено сторонами в п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється продавцем згідно заявки покупця, протягом терміну дії договору, але у всякому випадку до 30.04.2025.

Датою поставки вважається дата фактичної передачі товару покупцю у кількості та комплектності, визначеної в специфікації. що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною (п. 3.5 договору).

Отже, враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства та умови п. 3.1 договору, суд дійшов висновку, що строк поставки товару квадрокоптерів DJI Mavic 3 PRO (RC) у кількості 100 шт. на загальну суму 7 000 000, 00 грн є таким, що настав 30.04.2025.

Суд встановив вище, що відповідач зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної поставки товару виконав лише частково, поставивши позивачу-2 товар у кількості 50 шт. на загальну суму 3 500 000, 00 грн, що підтверджується копією видаткової накладної № 09/04/25-2 від 09.04.2025 на суму 3 500 000, 00 грн, яка підписана сторонами та скріплена відтиском печатки відповідача без зауважень та заперечень.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем позивачу-2 іншої частини товару у кількості 50 шт. на загальну суму 3 500 000, 00 грн. Протилежного матеріали справи не містять. Доказів поставки відповідачем в повному обсязі обумовленого в договору товару до суду не надано.

Суд встановив вище, що продавець звернувся до покупця з листом-повідомленням № 14/04/25-1 від 14.04.2025, в якому вказав, що виробником квадрокоптерів SZ DJI TECHNOLOGY GO.LTD повідомлено корпоративних партнерів про припинення поставок та виробництва товару DJI Mavic 3 PRO (RC); у свою чергу, дистриб`ютор OPTELO ENTERPRISES.LTD повідомив 30.03.2025 ФОП Остапенко А.С. про те , що на даний час виробник припинив поставки квадрокоптера DJI Mavic 3 PRO (RC) у зв`язку з повним зняттям даної моделі з виробництва. Виходячи з викладеного, відповідач згідно п. 11.2 договору листом пропонував покупцю розглянути можливість укладення додаткової угоди до договору про зменшення обсягу закупівлі та зменшення суми договору.

Разом з вказаним листом-пропозицією відповідач направив покупцю проект додаткової угоди № 1 до договору № 66 від 27.03.2025 про зменшення обсягу закупівлі до 50 шт. та зменшення суми договору до 3 500 000, 00 грн, а також додатку № 1 до договору (специфікація) в редакції запропонованої додаткової угоди № 1 (копії листа-пропозиції, додаткової угоди та додатку до договору наявні в матеріалах справи).

Суд встановив, що вказана додаткова угода № 1 до договору № 66 від 27.03.2025 про зменшення обсягу закупівлі та зменшення суми договору та додаток № 1 до договору (специфікація) в редакції запропонованої додаткової угоди № 1 сторонами не підписані.

Отже, докази внесення змін до договору в частині зменшення обсягу закупівлі та зменшення суми договору в матеріалах справи відсутні.

В силу ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки товару у кількості, яка передбачена договором, протягом встановленого договором строку, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

За приписами статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 13.12.2021 у справі № 904/2780/19.

Приписами підп. 6.2.1 п. 6.2 договору передбачено право покупця достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань продавцем, повідомивши про це його у строк 10 календарних днів.

Враховуючи положення підп. 6.2.1 п. 6.2 договору, враховуючи недопоставку товару в установлений договором строк, покупець набув право розірвати договір в односторонньому порядку, направивши про це відповідачу повідомлення.

Суд встановив вище, що Військова частина НОМЕР_1 , у зв`язку із направленням відповідачем листа-повідомлення № 14/04/25-1 від 14.04.2025, звернулась до відповідача з листом-повідомленням № 3-38/2/6981 від 01.05.2025 про одностороннє розірвання договору № 66 від 27.03.2025, в якому за результатами розгляду пропозиції щодо укладення додаткової угоди, викладеної в листі, повідомила продавця про неможливість зміни істотних умов договору в запропонованому вигляді з огляду на приписи п. 48 Особливостей здійснення оборонних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1275 від 11.11.2022 та положень пп. 1.1, 1.3 й п. 6.2.1 договору. Також покупець у листі зауважив на тому, що поставка товару здійснюється продавцем згідно заявки покупця, протягом терміну дії договору, але у всякому випадку до 30.04.2025. Листом покупець, з огляду на вказані вище обставини, керуючись п. 6.2.1 договору та ст. 651 ЦК України, повідомив продавця про розірвання договору в односторонньому порядку. У листі вказано, що підставою для розірвання договору є неналежне виконання продавцем взятих на себе зобов`язань щодо поставки 50 квадрокоптерів DJI Mavic 3 PRO (RC) на суму 3 500 000, 00 грн, які визначені специфікацією до договору. Також зазначено, що ці обставини є суттєвим порушенням договірних зобов`язань, що унеможливлюють подальше виконання продавцем умов договору на належному рівні. Враховуючи викладене, у листі покупець повідомив продавця, що договір вважається розірваним з 11.05.2025, вказана дата є остаточною датою припинення дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав лист-повідомленням № 3-38/2/6981 від 01.05.2025 про одностороннє розірвання договору нарочно 01.05.2025, про що свідчить у правому верхньому куті вказаного листа-повідомлення власноручний напис «Отримано 01.05.2025 ФОП Остапенко А.С.» та підпис ФОП Остапенко А.С. Вказана обставина відповідачем не заперечена та не спростована.

Направлення відповідачу листа-повідомлення № 3-38/2/6981 від 01.05.2025 про одностороннє розірвання договору, враховуючи порушення зобов`язань за договором відповідачем, є правомірною поведінкою позивача.

Отже, враховуючи положення підп. 6.2.1 п. 6.2 договору та дату отримання відповідачем листа-повідомлення № 3-38/2/6981 від 01.05.2025 про одностороннє розірвання договору (01.05.2025), договір купівлі-продажу товарів № 66 від 27.03.2025 вважається розірваним з 11.05.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У той же час розірвання договору не звільняє боржника від відповідальності за раніше допущені порушення своїх зобов`язань за договором. Це випливає з аналогії права з ч. 4 ст. 631 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, але не виключно сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до ч. 1, 3 статті 549 ЦК України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2 договору, за порушення виконання зобов`язань з вини продавця, останній сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з продавця додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни договору.

Враховуючи непоставку відповідачем товару у кількості 50 шт. на загальну суму 3 500 000, 00 грн прокурор на підставі п. 7.2 договору заявив до стягнення з відповідача 38 500, 00 грн пені за 11 днів прострочення поставки товару за період з 01.05.2025 по 11.05.2025.

Разом з цим, суд наголошує на тому, що прострочення поставки товару та, відповідно, можливість нарахування пені мали місце у період з 01.05.2025 (перший день прострочення) по 10.05.2025 включно (останній день, що передував розірванню договору).

Здійснивши власний перерахунок пені за порушення відповідачем строку поставки товару у кількості 50 шт. на загальну суму 3 500 000, 00 грн, з урахуванням умов договору, порядку та строку поставки, погодженого сторонами, обмеживши нарахування пені останнім днем, що передував розірванню договору (до 10.05.2025 включно), суд дійшов висновку, що прострочення строку поставки товару склало 10 днів, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 35 000, 00 грн.

Суд наголошує на тому, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, однак відповідач таким правом не скористався, відзив на позов не подав, повідомлені прокурором обставини не спростував, розрахунок не оспорив, контррозрахунку до суду не подав.

Відповідно до ч 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених прокурором не надав, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Військової частити НОМЕР_1 пені в сумі 35 000, 00 грн за порушення строку поставки товару на 10 днів. В цій частині вимоги прокурора є обґрунтованими, нормативно та документально доведені.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь прокуратури підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 420, 36 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Остапенко Аліни Сергіївни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) 35 000, 00 грн пені.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Остапенко Аліни Сергіївни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (місцезнаходження: вул. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька обл., 84333, код ЄДРПОУ 39969443) 2 420, 36 грн судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 01.09.2026.

Суддя Л.В. Сокуренко