Решение № 139338385, 31.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7640/25

Провадження № 2-о/344/39/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Мелещенко Л.В.

присяжних Левицької У.А., Сінцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про оголошення фізичної особи померлою,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції заявниці та пояснень інших учасників справи.

29 квітня 2025 року представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Сікора Вікторія Євгенівна звернулася до суду через систему «Електронний суд» з заявою, заінтересовані особи Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення фізичної особи померлою.

Вимоги заяви представник заявниці обґрунтовує тим, що 03 травня 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2233-XII (зі змінами) та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3544-XII (зі змінами) солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду навідника третього кулеметного відділення кулеметного взводу другої стрілецької роти на всі види забезпечення.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 відряджено для виконання бойових завдань, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. За період військової служби солдат брав безпосередню участь у стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Донецької областей, а саме м. Бахмач, м. Батурин та м. Бахмут, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 29.05.2023 №1659.

31 січня 2023 року військовослужбовці першої та другої стрілецької роти НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону, в числі яких був і ОСОБА_4 , вийшли на бойову позицію з умовним найменуванням « ІНФОРМАЦІЯ_4 » для забезпечення її охорони та оборони.

Відповідно до журналу бойових дій НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону, військовослужбовці з 06:35 по 15:35 02.02.2023 виконували бойові завдання щодо стримування наступаючого ворога.

02 лютого 2023 року, приблизно о 15:30, командир позиції, солдат ОСОБА_5 , позивний « ОСОБА_6 », повідомив, що противник знаходиться в безпосередній близькості до бойової позиції «КУМ». Відступ особового складу в тил був неможливий через постійне перебування вхідної точки до підвального укриття під прицілом супротивника.

О 15:33 було втрачено зв`язок із бойовою позицією «КУМ». Згодом, о 16:04 по радіостанції, яка раніше перебувала у батальйону, було зафіксовано передачу повідомлення ламаною українською мовою.

На підставі вищенаведеного слід зробити висновок, що особовий склад, який перебував на позиції «КУМ» станом на 02.02.2023, ймовірно, був знищений або захоплений у полон. Після втрати зв`язку позиція «КУМ» була захоплена противником. Особовий склад до підрозділу не повернувся, їхня подальша доля залишається невідомою.

02 лютого 2023 року сповіщенням №5 ОСОБА_1 повідомлено про те, що її чоловік, командир 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу по мобілізації 03.05.2022 ІНФОРМАЦІЯ_5 , при виконанні бойового завдання за призначенням під час воєнних дій на території України в м. Бахмут Донецької області зник безвісти 02 лютого 2023 року

Після чого ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів за фактом вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.

На даний час відомості про ОСОБА_4 містяться в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, більше того, на дату звернення із відповідною заявою (28.04.2025) місцезнаходження останнього залишається невідомим, а відтак, існують об`єктивні обставини вважати останнього таким що помер (загинув) при виконанні обов`язків військової служби, захисту Батьківщини, стримуванні збройної агресії російської федерації.

Заявниця зазначає, що 26 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та заявницею ОСОБА_7 укладено шлюб. У шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син ОСОБА_8 .

Заявниця вважає, що задоволення даної заяви забезпечить дотримання та можливість реалізації заявницею своїх соціальних гарантій, а також соціальних гарантій неповнолітнього сина ОСОБА_9 .

За таких обставин заявниця просить оголосити військовослужбовця ОСОБА_4 померлим (загиблим) під час виконання військового обов`язку із захисту Батьківщини, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (т. 1 а.с. 1-6).

26 березня 2026 року, 29 квітня 2026 року представником ІНФОРМАЦІЯ_7 подані до суду через систему «Електронний суд» письмові пояснення, в яких вказує, що заявник обґрунтовує вимоги частиною першою статті 46 Цивільного кодексу України, вважаючи, що з моменту зникнення особи (02.02.2023) минуло понад 6 місяців. Однак цей підхід суперечить актуальній судовій практиці та спеціальним нормам матеріального права. Відповідно до частини другої статті 46 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Скорочення цього строку до шести місяців є винятковим правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин.

Заявницею зазначено, що оголошення ОСОБА_4 померлим необхідне для отримання державних соціальних гарантій. При цьому заявником не розмежовано правові конструкції оголошення фізичної особи померлою та встановлення факту смерті, на необхідності відмежування яких неодноразово наголошував Верховний Суд. Оголошення особи померлою (презумпція смерті) не встановлює причини та обставин загибелі. Чинним законодавством визначено чіткий позасудовий порядок встановлення причинно-наслідкового зв`язку смерті військовослужбовця з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ (Наказ МОУ від 14.08.2008 № 402), встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень), які призвели до смерті військовослужбовця, належить до виключної компетенції штатних військово-лікарських комісій (ВЛК). Згідно з Порядком № 45 (Наказ МОУ від 25.01.2023), для призначення ІНФОРМАЦІЯ_8 направляє документи до штатної ВЛК для отримання витягу з постанови про підтвердження смерті внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини. Прийняття такого висновку є виключною компетенцією ВЛК і не може бути підмінене чи встановлене рішенням суду про оголошення особи померлою в порядку окремого провадження.

Встановлення юридичного факту оголошення особи померлою ґрунтується на презумпції смерті, проте вона не може бути безпідставною. Матеріали службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 (Акт від 28.02.2023) чітко вказують лише на ймовірний характер долі особового складу позиції «КУМ»: «ймовірно, був знищений або захоплений у полон». Втрата зв`язку о 15:33 та подальша фіксація передачі повідомлень з рації військовослужбовця «ламаною українською мовою» (о 16:04) прямо свідчать про захоплення позиції ворогом. Це дає вагомі підстави припустити, що ОСОБА_4 міг потрапити до полону. Загальновідомим є факт недотримання рф норм міжнародного гуманітарного права. Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) у своїй резолюції «Зниклі безвісти, військовополонені та цивільні особи, які потрапили в полон внаслідок агресивної війни рф проти України» прямо звинуватила росію у приховуванні інформації про полонених українців. Відсутність підтвердження від МКЧХ не означає факту загибелі. Часто трапляються випадки, коли поранені військовослужбовці госпіталізуються без свідомості та документів, що унеможливлює їх ідентифікацію протягом значного часу. Оголошення особи померлою за наявності хоча б мінімальної вірогідності перебування у полоні є порушенням прав самого військовослужбовця. Жодних свідчень очевидців безпосередньої загибелі (смерті) ОСОБА_4 матеріали справи не містять (т. 1 а.с. 170-173, 195-199).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2025 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (т. 1 а.с. 36).

Протоколом попереднього відбору присяжних від 29 квітня 2025 року відібрано присяжних Новосельську Л.З. та Ісаєву О.В. (т. 1 а.с. 37).

Ухвалою суду від 01 травня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі (т. 1 а.с. 38-39).

Протоколом попереднього відбору присяжних від 08 травня 2025 року відібрано присяжних Ісаєву О.В. та Гачинську О.І. (т. 1 а.с. 43).

Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року задоволено клопотання представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Сікори Вікторії Євгенівни про залучення заінтересованих осіб. Залучено до участі у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення фізичної особи померлою в якості заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.107-109).

Протоколом попереднього відбору присяжних від 04 грудня 2025 року відібрано присяжних Левицьку У.А. та Сінцову Т.С. (т. 1 а.с. 122).

Ухвалою суду від 21 січня 2026 року залучено до участі у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про оголошення фізичної особи померлою в якості заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_11 ) (т. 1 а.с. 136-138).

Пояснення учасників справи в судовому засіданні.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 вимоги заяви підтримала на підставах, викладених у заяві, просила заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи 1 Міністерства оборони України до суду не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі (т. 1 а.с. 234-235).

У судове засідання представник заінтересованої особи 2 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з`явився, проте до суду надана заява, в якій погоджується на розгляд справи без участі представника відділу (т. 1 а.с. 69).

Заінтересована особа 3 ОСОБА_2 у судовому засіданні вимоги заяви вважала підставними, просила заяву задовольнити.

Заінтересована особа 4 ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судове засідання представник заінтересованої особи 5 ІНФОРМАЦІЯ_7 не з`явився, але, надаючи додаткові пояснення у справі, просить слухати справу за відсутності представника третьої особи, відмовити у задоволенні заяви (т. 1 а.с. 170-173).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

26 грудня 2015 року був укладений шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 ,що зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 26.12.2015. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 15).

Батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , є батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 16).

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , є дитиною з інвалідністю, що підтверджується копією посвідчення від 07.11.2019 (т. 1 а.с. 17).

Наказом командира НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону від 20.02.2023 №166 призначено службове розслідування щодо встановлення обставин зниклих безвісти військовослужбовців НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону, зокрема щодо ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 18).

Згідно Витягу з наказу командира НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону від 02.02.2023 №32, вважати таким, що 02.02.2023 безвісті зник під час виконання обов`язків, пов`язаних із захистом Батьківщини, зокрема старшого солдата ОСОБА_4 (т. 1 а.с.19)

З Витягу з журналу бойових дій НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону, пояснень начальника служби РХБЗ, лейтенанта ОСОБА_12 та помічника командира батальйону з правової роботи, майора юстиції ОСОБА_13 , наданих командиру НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону, вбачається, що починаючи з 06:35 02 лютого 2023 року бойову позицію під умовною назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було обстріляно супротивником. О 15:35 02 лютого 2023 року зв`язок із БП «КУМ» було втрачено, а особовий склад із цієї позиції не відступив. В даний час БП «КУМ» була захоплена ворогом противником. Особовий склад до підрозділу не повернувся, їхня подальша доля залишається невідомою (т. 1 а.с. 20-21).

Командир НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону звернувся 05.03.2023 до Бахмутського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області з заявою (повідомленням) про необхідність розшуку осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, зокрема військовослужбовця ОСОБА_4 та внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин (т. 1 а.с. 22).

28 лютого 2023 року був складений Акт службового розслідування щодо встановлення обставин зниклих безвісти військовослужбовців НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону, зокрема солдата ОСОБА_4 (т.1 а.с.23-24).

ОСОБА_1 02 лютого 2023 року сповіщенням №5 повідомлено про те, що її чоловік, командир 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу по мобілізації 03.05.2022 ІНФОРМАЦІЯ_5 , при виконанні бойового завдання за призначенням під час воєнних дій на території України в м. Бахмут Донецької області зник безвісти 02 лютого 2023 року (т. 1 а.с. 25).

29 травня 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 була видана довідка про безпосередню участь ОСОБА_4 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення на інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України (т.1 а.с.26).

Згідно Витягу з наказу від 03.05.2022 командира військової частини НОМЕР_1 № 31 солдата ОСОБА_4 вважати таким, що 03.05.2022 справи та посаду навідника третього кулеметного відділення кулеметного взводу другої стрілецької роти прийняв і приступив до виконання службових обов`язків на посаді (т. 1 а.с. 27-28).

08.02.2023 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України на підставі заяви ОСОБА_1 від 07.02.2023 про те, що її чоловік, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , захищаючи територіальну цілісність та недоторканість України, перебуваючи неподалік м. Бахмут Донецької області, зник безвісті, а його місцезнаходження на час звернення невідоме (т. 1 а.с. 29, т. 2 а.с. 11).

07.02.2023 складений протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення за усною заявою ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 30).

Згідно Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, 29.06.2023 ОСОБА_4 набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин (т. 1 а.с. 31, т. 2 а.с. 10).

11 квітня 1996 року був розірваний шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 . Прізвище дружини після розірвання шлюбу ОСОБА_15 (т.1 а.с.91).

21 жовтня 2013 року рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області, що набрало законної сили 31.10.2013, розірвано шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (т. 1 а.с. 92-94).

Батьками ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є батько ОСОБА_19 та мати ОСОБА_20 (т. 1 а.с. 95).

Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 96).

Згідно відповіді Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру», відомості щодо перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у полоні відсутні (т. 2 а.с. 12, 14).

З витягу із протоколу № 3 засідання комісії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_13 » Сухопутних військ Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 27 березня 2026 року вбачається, що солдату ОСОБА_4 , командиру кулементного відділення кулеметного взводу стрілецької роти (зниклий безвісти), надано статус учасника бойових дій (т. 2 а.с. 13).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 293 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно пункту 3 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України, зокрема з 24 лютого 2022 року, є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з положеннями частини третьої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України.

Правовий режим воєнного стану триває по теперішній час.

Згідно з частинами другою-третьою статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Зі змісту частин першої та другої статті 46 Цивільного кодексу України вбачається те, що цивільним законодавством передбачається декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою:

по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;

по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців;

по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (постанова Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі №490/342/17).

У частині другій статті 46 Цивільного кодексу України, законодавець навів дві спеціальні норми: "фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій" (речення перше) та "з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців" (речення друге).

Згідно Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року N 5-р (II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali); "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії російської федерації проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 Цивільного кодексу України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 Цивільного кодексу України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року N 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану").

За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):

- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 Цивільного кодексу України, не обмежуються лише бойовими діями.

Статтею 47 Цивільного кодексу України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Указаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Суд наголошує, що суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 Цивільного кодексу України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою.

При зверненні до суду із заявою про оголошення свого чоловіка померлим заявниця ОСОБА_1 зазначала, що рішення суду їй необхідне для оформлення спадкових прав, а також вона має намір реалізувати своє право на отримання виплат у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що з 07 травня 2022 року по 02 лютого 2023 року ОСОБА_4 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території Чернігівської області, м. Бахмач, м. Батурин та м. Бахмут Донецької області, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 29.05.2023 №1659.

31 січня 2023 року військовослужбовці першої та другої стрілецької роти НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону, серед яких був і ОСОБА_4 , вийшли на бойову позицію з умовним найменуванням «КУМ», яка знаходилася на східній околиці м. Бахмут Донецької області, для забезпечення її охорони та оборони.

Відповідно до журналу бойових дій НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону, військовослужбовці з 06:35 по 15:35 02.02.2023 виконували бойові завдання щодо стримування наступаючого ворога.

02 лютого 2023 року, приблизно о 15:30, командир позиції, солдат ОСОБА_5 , позивний « ОСОБА_6 », повідомив, що противник знаходиться в безпосередній близькості до бойової позиції «КУМ». Відступ особового складу в тил був неможливий через постійне перебування вхідної точки до підвального укриття під прицілом супротивника.

О 15:33 було втрачено зв`язок із бойовою позицією «КУМ». Згодом, о 16:04 по радіостанції, яка раніше перебувала у батальйону, було зафіксовано передачу повідомлення ламаною українською мовою.

Особовий склад, який перебував на позиції «КУМ» до підрозділу не повернувся, їхня подальша доля залишається невідомою.

За результатами службового розслідування беззаперечно встановлено, що 02.02.2023 в зоні бойових дій внаслідок обстрілу противника зник солдат ОСОБА_21

08.02.2023 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України на підставі заяви ОСОБА_1 від 07.02.2023.

29.06.2023 ОСОБА_4 набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, про що свідчить Витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Відсутні відомості щодо перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у полоні

Згідно даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004 зі змінами (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), датою початку бойових дій на території міста Бахмут Бахмутської територіальної громади Бахмутського району Донецької області є 24 лютого 2022 року, а датою завершення бойових дій (датою припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації є 12 грудня 2023 року.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 зник безвісти в зоні проведення активних бойових дій за обставин, що надають підстави обґрунтовано припускати його смерть під час обстрілу військами країни-агресора.

На переконання суду, заявницею було надано докази, які з достатньою вірогідністю підтверджують загибель ОСОБА_4 у районі воєнних (бойових) дій в м. Бахмут Донецької області.

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою 29.04.2025, а тому на момент звернення до суду з такою заявою сплинув шестимісячний строк, зазначений у реченні другому частини другої статті 46 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд зауважує, що законом встановлений правовий запобіжник порушення будь-яких прав особи, оголошеної судом померлою, оскільки відповідно до статті 48 Цивільного кодексу України, у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Також частиною другою статті 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, що, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Оскільки в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_4 зник безвісти у зв`язку з активними воєнними діями за обставин, які загрожували йому смертю, і в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування більше шести місяців після закінчення активних бойових дій в місці його зникнення, суд вважає за необхідне оголосити ОСОБА_4 померлим.

З врахуванням викладених судом обставин днем вірогідної смерті ОСОБА_4 необхідно вважати ІНФОРМАЦІЯ_14 , а місцем смерті місто Бахмут Донецької області.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 пункт 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що вимоги заяви про оголошення фізичної особи померлою підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд роз`яснює, що відповідно до норм частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України, у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи, суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини сьомої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України, при ухваленні судом рішення по справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судові витрати заявниці не підлягають відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 46, 47 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 12, 13, 259, 263-265, 272, 273, 293-294, 305-309, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про оголошення фізичної особи померлою задовольнити.

Оголосити військовослужбовця ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Калуським МВ УМВС України в Івано-Франківській області від 22.10.2009, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , померлим під час виконання військового обов`язку із захисту Батьківщини, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Заінтересована особа 1 - Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: проспект Повітряних Сил України, буд. 6, м. Київ, 03168.

Заінтересована особа 2 - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 33645594, місцезнаходження: вул. Галицька, буд. 25, м. Івано-Франківськ, 76018.

Заінтересована особа 3 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Заінтересована особа 4 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Заінтересована особа 5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_7 .

Повний тест рішення складено та підписано 31 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя Мелещенко Л.В.

Присяжні Левицька У.А.

Сінцова Т.С.