Решение № 139337030, 31.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 рокусправа № 380/12297/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ( 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, будинок 10, ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення , зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.03.2026 № 133850020833 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Російській Федерації з 22.09.2006 по 03.06.2010, з 08.04.2011 по 30.12.2011, 03.02.2012 по 15.11.2013, 19.12.2013 по 29.10.2014;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2026 про призначення пенсії по інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ( далі позивач) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 23.02.2026 про призначення пенсії інвалідності. Рішенням від 2.03.2026 № 133850020833 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (12 років). У зв`язки із цим позивач подав скаргу до керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення від 2.03.2026 № 133850020833. У відповідь на вказану скаргу повідомлено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_2 : з 22.09.2006 по 01.10.2008; з 02.10.2008 - запис про звільнення відсутній; з 30.09.2009 по 03.06.2010; з 08.04.2011 по 30.12.2011; з 03.02.2012 по 15.11.2013; з 19.12.2013 по 29.10.2014, оскільки між Україною та російською федерацією відсутні будь-які двосторонні угоди щодо пенсійного забезпечення. Крім цього, відсутня інформація про сплату страхових внесків за вказані періоди. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 17 червня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (далі відповідач 1) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності та необхідними документами. За результатами її розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області 02.03.2026 прийнято рішення № 133850020833 про відмову у призначенні пенсії. Відмову мотивовано відсутністю необхідного страхового стажу. На момент встановлення інвалідності (08.06.2025) позивачу виповнилося 50 років, тому відповідно до абз. 25 ч. 1 ст. 32 Закону України № 1058-IV для призначення пенсії по інвалідності ІІ чи ІІІ групи необхідно мати не менше 12 років страхового стажу. Водночас страховий стаж ОСОБА_1 становив лише 8 років 2 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача на території російської федерації: з 22.09.2006 по 03.06.2010, з 08.04.2011 по 30.12.2011, з 03.02.2012 по 15.11.2013 та з 19.12.2013 по 29.10.2014, зазначені у трудовій книжці. Вказує про те, що зарахування цих періодів передбачене положеннями Порядку № 562, відповідно до якого для зарахування до страхового стажу періодів роботи до 01.01.1992 за межами України необхідне підтвердження невиплати особі пенсії іншою державою. При цьому посилання на Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не прийнято до уваги, оскільки Україна вийшла з цієї Угоди відповідно до постанови КМУ № 1328 від 29.11.2022, а російська федерація припинила участь у ній з 01.01.2023. Крім того, через припинення дипломатичних відносин та неможливість здійснення відповідного інформаційного обміну Пенсійний фонд позбавлений можливості отримувати необхідні відомості від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Відтак просить відмовити у задоволенні позову.

Головне Управління Пенсійного Фонду України у Київській області (далі відповідач 2) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що за результатами розгляду заяви від 23.02.2026 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу: за наявними документами страховий стаж становить 8 років 0 місяців 2 дні при необхідних 12 роках. Просить відмовити у задоволенні позову. Представник позивач подав відповідь на відзиви, у яких заперечує аргументи відповідачів. Просить задовольнити позов.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 не перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України та не отримує пенсію.

Позивач звернувся до Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Київській області від 23.03.2026 № 133850020833 відмовлено у призначенні пенсії. Зазначено про те, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 22.09.2006 по 03.06.2010, з 08.04.2011 по 30.12.2011, з 03.02.2012 по l5.11.2013, 19.12.2013 по 29.10.2014 в російській федерації згідно записів ,трудової книжки НОМЕР_3 від 22.09.2006, оскільки між Україною та російською федерацією відсутні будь-які двосторонні угоди, які регулюють пенсійне забезпечення. Відтак, відмовлено в призначені пeнciї по iнвалiдностi відповідно до ст 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявник не набув необхиленого страхового стажу.

Представник позивача звернувся із скаргою на Рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Київській області від 23.03.2026 № 133850020833 до керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області. Просив скасувати Рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Київській області від 23.03.2026 № 133850020833 та повторно розглянути заяву від 23.02.2026 ОСОБА_1 .

Листом від 27.04.2026 № 26006-23247/Л-02/8-1000/26 відмовлено у задоволенні скарги.

Позивач вважає рішення від 23.03.2026 № 133850020833 протиправним, відтак звернувся із вказаним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу позивачу періоди роботи в Російській Федерації з 22.09.2006 по 03.06.2010, з 08.04.2011 по 30.12.2011, 03.02.2012 по 15.11.2013, 19.12.2013 по 29.10.2014, суд зазначає про таке.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (в подальшому - Закон № 1788-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з ст. 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядок № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 позивач:

- 22.09.2006 прийнятий до служби спеціального транспорту до експлуатаційної ділянки на посаду водія навантажувача;

- 01.09.2007 - переведений до Аеропортового комплексу до служби спеціального транспорту, ділянка механізації будівельних робіт;

- 1.10.2008 - звільнений за власним бажанням згідно пункту 3 статті 77 Трудового Кодексу російської федерації;

- 2.10.2008 - прийнятий на ділянку механізації будівельних робіт Служба спеціального транспорту Аеропортового комплексу на посаду водій навантажувача;

- 19.08.2009 - переведений до транспортної ділянки службового спецтранспорту водієм автонавантажувача;

- 1.09.2009 - звільнений у зв`язку із спливанням строку трудового договору, пункт 2 статті 77 Трудового Кодексу російської федерації;

- 1.09.2009 - Запис за №5 недійсний. переведений з 19.08.2009 до транспортної ділянки служби спецтранспорту водієм автонавантажувача;

- 30.09.2009- прийнятий до ділянки аеродромної техніки і засобів механізації трактористом-механізатором;

- 3.06.2010- звільнений у зв`язку із скороченням штату працівників організації, пункт 2 частини першої статті 81 Трудового кодексу російської федерації;

- 8.04.2011 - прийнятий водієм навантажувача до транспортно механічної ділянки;

- 30.12.2011 - Трудовий договір розірваний за ініціативою працівника, пункт 3 частини першої статті 77 Трудового кодексу російської федерації;

- 3.02.2012 - прийнятий водієм навантажувача до транспортно механічної ділянки;

- 15.11.2013 - трудовий договір розірваний за ініціативою працівника пункт 3 частини 1 статті 77 Трудового кодексу російської федерації;

- 19.12.2013- прийнятий до транспортно-механічної ділянки на посаду водія навантажувача;

- 29.10.2014 - трудовий договір розірвано за ініціативою працівника пункт 3 частини 1 статті 77 Трудового кодексу російської федерації

Разом із тим, відповідно до рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Київській області від 23.03.2026 № 133850020833 до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 22.09.2006 по 03.06.2010, з 08.04.2011 по 30.12.2011, з 03.02.2012 по l5.11.2013, 19.12.2013 по 29.10.2014 в російській федерації згідно записів, трудової книжки НОМЕР_3 від 22.09.2006, оскільки між Україною та російською федерацією відсутні будь-які двосторонні угоди, які регулюють пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку твердженням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, щодо не зарахування періодів роботи позивача на території рф у зв`язку з відсутністю двосторонніх угод, які регулюють пенсійне забезпечення, суд враховує таке.

Так, частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правилами частини другої статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з статтею 17 Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV «Про міжнародні договори України» (далі - Закон № 1906-IV) укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Тому, до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, чинної на момент спірного періоду роботи позивача (далі - Угода від 13.03.1992) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка підписана Україною 13.03.1992, передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Відповідно до статті 6 Угоди від 13.03.1992 призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди від 13.03.1992).

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.

Положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

З огляду на наведене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення», постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті москві.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 1906-IV припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

Також суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 «Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» дію Угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про трудову діяльність та соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14.01.1993, припинено.

Відтак, суд відхиляє аргументи відповідача, щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на території російської федерації, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Крім цього, не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

За наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу.

Згідно вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка була чинною на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Відповідно до правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17, положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи в Російській Федерації з 22.09.2006 по 03.06.2010, з 08.04.2011 по 30.12.2011, 03.02.2012 по 15.11.2013, 19.12.2013 по 29.10.2014.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2026 про призначення пенсії по інвалідності, суд зазначає про таке.

Суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивача від 23.02.2026 про призначення пенсії по інвалідності.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками розгляду цієї справи розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ( 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, будинок 10, ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення , зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.03.2026 № 133850020833 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Російській Федерації з 22.09.2006 по 03.06.2010, з 08.04.2011 по 30.12.2011, 03.02.2012 по 15.11.2013, 19.12.2013 по 29.10.2014.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2026 про призначення пенсії по інвалідності.

У решті позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович