Решение № 139332983, 31.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

31.08.2026 Справа № 756/6900/26

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________________

Унікальний №756/6900/26

Провадження №2/756/6702/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Диба О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що відповідно до укладеного 11.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем договору кредитної лінії №136713322, ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 6000 грн, розмір якого в подальшому було збільшено до 14000 грн, на 30 календарних днів (дисконтний період) до 11.10.2021, з фіксованою відсотковою ставкою 273,75% річних/0,75 на день.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Онлайн Фінанс» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Таліон Плюс».

11.07.2025 між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Онлайн Фінанс».

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 58842,70 грн, яка складається з: 14000 грн - заборгованості по кредиту, 44842,70 грн - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, та яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір та витрати на правову допомогу.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.05.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Відповідачу 04.05.2026 направлялись позовні матеріали, які були вручені відповідачу шляхом доставки 08.05.2026 до електронного кабінету.

14.05.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він не продовжував строк дисконтного періоду, йому було видано лише 6000 грн кредиту, доказів видачі та отримання додаткових 6500 грн та 1500 грн позивачем не надано. Зазначив, що він мобілізований з 2022 року та з того часу перебуває на військовій службі в ЗСУ, на підтвердження чого надав відповідні посвідчення, довідку про безпосередню участь у заходах спрямованих на оборону України та витяги з наказів по стройовій частині, у зв`язку з чим нарахування відсотків є неправомірним. Крім того, вказував, що позивачем пропущено строк позовної давності.

За наявності відомостей про направлення відповідачу позовних матеріалів та відзиву на позовну заяву та відсутності заперечень проти розгляду позову в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами без (повідомлення) виклику учасників.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

З матеріалів справи убачається, що 11.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем договору кредитної лінії №136713322, ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 14000 грн, на 30 календарних днів (дисконтний період) до 11.10.2021, з фіксованою відсотковою ставкою 273,75% річних/0,75 на день (за умови продовження строку дисконтного періоду - 683,08% річних/1,87% в день, після закінчення дисконтного періоду - 1087,70% річних/2,98% на день).

Відповідно до п.п.2.2.2.1,2.2.2.2 договору позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити відсотки на банківський рахунок кредитодавця у строки визначені договором; у випадку неповної та/або несвоєчасної оплати кредиту та процентів за користування ним сплатити неустойку та інші нарахування передбачені умови договору.

Згідно п.1.9.3 договору, якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку визначеному п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою у розмірі 722,70% річних/1,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Згідно п.1.11 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та в разі продовження строку дії договору на умовах п.1.12 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1 договору, але в будь-якому випадку не пізніше граничного строку дії договору. Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

У відповідності до п.1.12 договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах, зокрема, зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70% річних, що становить 2,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п.4.2 договору, строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п.1.8 та п.1.12.1 договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час договору дію до повного їх виконання.

Відомостей про те, що відповідач виконав свої зобов`язання у дисконтний період, матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, ОСОБА_1 систематично не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов`язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, допустив заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 58842,70 грн, яка складається з: 14000 грн - заборгованості по кредиту, 44842,70 грн - заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Онлайн Фінанс» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Таліон Плюс».

11.07.2025 між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Онлайн Фінанс».

Факт перерахування відповідачу заявлених кредитних коштів підтверджуються наявними у матеріал справи доказами. Вказані обставини не спростовані стороною відповідача, яка не надала суду відповідних документів на спростування тверджень про перерахування таких коштів за вказаними ним реквізитами.

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Щодо тверджень відповідача наданих в обґрунтування його заперечень проти позовних вимог суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони №322/2/7142 від 21.08.2014.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 04.09.2024 у справі 426/4264/19.

Надані відповідачем документи підтверджують той факт, що з жовтня 2022 він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Разом з тим, в ході розгляду справи було встановлено, що відповідачем не надано будь-яких доказів, що він повідомляв позивача про свій статус військовослужбовця або що ним надавалися до кредитора відповідні документи передбачені чинним законодавством, на підставі яких він би мав право на отримання пільг як військовослужбовець. Будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять та сторонами надані не були.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідач зобов`язаний був повернути кредитні кошти до 11.10.2021, чого не зробив, а нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов договору до січня 2022 року, коли відповідач ще не мав відповідного статусу.

Крім того, відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Правила про позовну давність передбачають право на позов у матеріальному сенсі. Якщо особі належить цивільне право, і це право порушено, то вона вправі здійснити своє право у примусовому порядку, проти волі зобов`язаної особи, шляхом звернення до національного суду або до іншого компетентного органу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Згідно з статтею 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Строк давності переслідує кілька важливих цілей, а саме: забезпечує правову визначеність і закінченість, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень щодо подій, які мали місце у далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми (рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Згідно пунктів 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 запроваджено карантин, який скасовано 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Водночас, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України було введено воєнний стан, дію якого на момент розгляду справи не припинено.

Згідно п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України «Про внесення змін до ЦК України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023, який набрав чинності 30.01.2024, внесено зміни до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З огляду на викладене, позивачем під час звернення до суду з вказаним позовом строк позовної давності не пропущено.

Суд також зауважує, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, розмір кредитної лінії між сторонами був узгоджений на рівні 14000 грн, надані позивачем документи на суму 6500 грн та 1500 грн свідчать про те, що кошти перераховувались на той самий розрахунковий рахунок, що і кошти в сумі 6000 грн, отримання яких відповідачем не заперечувалось. Будь-яких доказів щодо не зарахування спірних сум на вказаний рахунок відповідачем надано не було, клопотань про витребування таких доказів відповідачем не заявлялось.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що позивач виконав всі умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи.

Отже, зважаючи на наведене вище, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Окрім цього, між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та адвокатським бюро «Соломко та партнери» укладено договір №25/08/25-01 про надання правничої допомоги від 20.08.2025, додаткову угоду №25771112766 від 01.09.2025, видано довіреність на представництво інтересів ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» від 11.08.2025, складено акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, на підставі яких вартість надання правової допомоги (складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту, підготовка та подача клопотання), склала 7000 грн., які у відповідності до п.3.6 договору про надання правничої допомоги сплачуються на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

Разом з тим, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2019 у справі №756/2114/17 (провадження 61-10774св18).

Судом встановлено, що у справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, в судових засіданнях представник позивача участі не брав, тобто фактично правова допомога, яка надавалась позивачу, полягала у складанні процесуальних документів, а зазначення в описі інших послуг, а саме вивчення матеріалів справи та інше, що є похідними від складення позовної заяви, є штучним збільшенням витрат на правову допомогу.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням клопотання відповідача щодо зменшення суми витрат на правову допомогу, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кв. 13) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м. Київ, вул. Ю.Поправки, 6, каб.13, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №136713322 від 11.09.2021 у розмірі 58 842, 70 грн, яка складається з: 14000 грн - заборгованості по кредиту, 44 842, 70 грн - заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м. Київ, вул. Ю.Поправки, 6, каб.13, код ЄДРПОУ 42986956) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м. Київ, вул. Ю.Поправки, 6, каб.13, код ЄДРПОУ 42986956)судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 31.08.2026.

Суддя: Олексій ДИБА