Постановление суда № 139330705, 27.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018 Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

27.08.2026 Справа № 917/312/26

За заявою Релігійної організації "Благовіщенська релігійна громада Православної церкви України м. Лохвиця Полтавської області" про визнання виконавчого документу - судового наказу від 03.03.2026 року таким, що не підлягає виконанню (вх. № 10585 від 04.08.2026 року) у справі №917/312/26

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022

до боржника Релігійної організації "Благовіщенська релігійна громада Православної церкви України м. Лохвиця Полтавської області", вул. Шевченка, 1, м. Лохвиця, Миргородський район, Полтавська область, 37200

про видачу судового наказу про стягнення 86 335,77 грн заборгованості,

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники сторін:

від стягувача (позивача): не з`явились,

від боржника (заявника): Січкар О.С.

в провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/312/26 за заявою ТОВ "Полтаваенергозбут" до боржника Релігійної організації "Благовіщенська релігійна громада Православної церкви України м. Лохвиця Полтавської області" про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості за договором "Про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг" на умовах комерційної пропозиції № 7- УП у розмірі 86 335,77 грн, з яких: 85 989,36 грн - основна заборгованість за період з жовтня 2025 р. по січень 2026 р., 346,41 грн - 3 % річних за період з 20.11.2025 по 31.01.2026 року (вх. № 325/26).

03.03.2026 року судом видано судовий наказ про:

- стягнення з РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "БЛАГОВІЩЕНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ М. ЛОХВИЦЯ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" на користь ТОВ "Полтаваенергозбут" 85 989,36 грн основної заборгованість за період з жовтня 2025 р. по січень 2026 р.;

- стягнення з РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "БЛАГОВІЩЕНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ М. ЛОХВИЦЯ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" на користь ТОВ "Полтаваенергозбут" 346,41 грн 3 % річних за період з 20.11.2025 по 31.01.2026 року та 266,24 грн витрат по сплаті судового збору.

Судовий наказ по справі 917/312/26 набрав законної сили 22.04.2026 р.

04.08.2026 року від боржника до суду надійшла заява про визнання виконавчого документу - судового наказу від 03.03.2026 року у справі №917/312/26 таким, що не підлягає виконанню (вх. № 10585 від 04.08.2026 року). В обґрунтування вказаної заяви зазначено наступне: як слідує з поданої стягувачем заяви, ним стягується заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 , тоді як особовий рахунок Благовіщенської релігійної громади ПЦУ м. Лохвиця 21600492. Крім того, оформлення на Благовіщенську релігійну громаду ПЦУ м. Лохвиця саме особового рахунку № 21600492 підтверджується листом ПАЕ "Полтаваобленерго" від 17.12.2025р. № 0435/29495, в якому перелічені об`єкти, на які здійснюється електропостачання Договір №21600492, укладений між ТОВ "Полтаваенергозбут" та Благовіщенською РО ПЦУ в м. Лохвиця не включає постачання електроенергії по ЄІС коду 62Z1838038068059 в с. Лука Миргородського району. Об`єкт нерухомості, на якому зареєстровано особовий рахунок № НОМЕР_1 (дитячий табір в с. Лука Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області) не належить боржнику, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП від 02.04.2026, виданою по ЄДРПОУ боржника 33840390. Рахунки та акти на електроенергію, виписані ТОВ "Полтаваенергозбут", оформлені на іншу релігійну громаду, яка не приєднувалася в процесі зміни конфесійної риналежності Благовішенської РО УПЦ до Православної церкви України до Благовіщенської релігійної громади у 2023 році. Заява - приєднання від 20.02.2019 підписана Товстяком М.Ф. та скріплена його особистою печаткою, а не печаткою Благовіщенської релігійної громади. Благовіщенська РО ПЦУ в м Лохвиця та Святителя Димитрія Ростовського релігійна громада в с. Лука різні релігійні громади різної конфесійної приналежності, які помилково були ототожнені стягувачем і судом.

Суд зазначає, що в період з 03.08.2026 року по 19.08.2026 року включно суддя Тимощенко О. М. перебувала у відпустці.

Ухвалою від 20.08.2026 року суд прийняв до розгляду заяву Релігійної організації "Благовіщенська релігійна громада Православної церкви України м. Лохвиця Полтавської області" про визнання виконавчого документу - судового наказу від 03.03.2026 року у справі №917/312/26 таким, що не підлягає виконанню (вх. № 10585 від 04.08.2026 року), призначив розгляд заяви на 27.08.2026 року на 09:30 год. та запропонував стягувачу за наявності заперечень проти заяви викласти такі заперечення письмово та надати їх до суду.

В судовому засіданні 27.08.2026 року представник заявника підтримав подану заяву про визнання виконавчого документу - судового наказу від 03.03.2026 року таким, що не підлягає виконанню.

Стягувач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про час, день та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (наявна в матеріалах справи).

При цьому судом враховано, що згідно положень частини 3 статті 328 ГПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Так, з метою дотримання строків розгляду поданої заявником заяви, судом вирішено розглянути по суті заяву Релігійної організації "Благовіщенська релігійна громада Православної церкви України м. Лохвиця Полтавської області" в силу чого суд зазначає наступне.

Розділ ІІ "Наказне провадження" Господарського процесуального кодексу України визначає правила видачі судових наказів, які є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Статтею 148 ГПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов`язується із наявністю самого обов`язку. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі №914/4134/15, від 06.07.2018 у справі №918/882/15, від 18.07.2022 у справі №917/313/18.

В постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі №2-118/2001, від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 зазначено, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Розглядаючи подану заяву, з урахуванням практики застосування відповідних процесуальних норм судом касаційної інстанції, суд враховує, що в ч.ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України законодавець чітко визначив підстави для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: помилкова видача наказу судом; відсутність у боржника обов`язку повністю або частково у зв`язку з добровільним виконанням обов`язку ним або іншою особою; інші причини.

Під помилковістю видання наказу розуміється видача виконавчого документу внаслідок помилки суду.

Під відсутністю обов`язку слід розуміти, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.

Під іншими причинами слід розуміти відсутність правових підстав у стягувача на здійснення будь-яких дій відносно боржника (стягнення, зобов`язання вчинити ті чи інші дії або утриматися від вчинення тощо), наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково.

У постанові Верховного суду від 21.08.2025 р. у справі №913/355/24 зазначено що помилка, допущена при видачі виконавчого документа, може стосуватися дефектів його форми чи змісту, зокрема: суд неправильно зазначив інформацію про стягувача чи боржника; резолютивну частину судового рішення перенесено у виконавчий лист з помилками, внаслідок цього обсяг обов`язків, що покладено на боржника, зменшено чи збільшено або й зовсім змінено; немає всіх необхідних реквізитів виконавчого документа. При цьому суд наділений компетенцією: виправити таку помилку за заявою стягувача або боржника; визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню (постанова).

Суд зазначає, що судовий наказ від 03.03.2026 р. у справі №917/312/26 не був виданий помилково (виданий судом за результатами розгляду вимог, зазначених у заяві про видачу судового наказу), не має дефектів його форми чи змісту; матеріали справи не містять доказів, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Також суд зазначає про те, що чинне процесуальне законодавство передбачає належний та ефективний спосіб захисту прав боржника, а саме звернення із заявою про скасування судового наказу в порядку ст. 157 ГПК України. При цьому, положення Господарського процесуального кодексу України не ставлять в залежність скасування судового наказу за заявою боржника від обґрунтованості його доводів, викладених у такій заяві, а лише передбачають необхідність зазначення в ній про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача (п. 5 ч. 3 ст. 157 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. 234, 328 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Релігійної організації "Благовіщенська релігійна громада Православної церкви України м. Лохвиця Полтавської області" про визнання виконавчого документу - судового наказу від 03.03.2026 року таким, що не підлягає виконанню (вх. № 10585 від 04.08.2026 року) у справі №917/312/26.

Ухвала підписана 31.08.2026 року

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (ст. ст. 235, 255 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О. М. Тимощенко