Решение № 139330608, 31.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1785/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Прахт Є. І.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/1785/26

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю МІРНИЙ (68210, Одеська область, Саратський район, с. Міняйлівка, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 05414723);

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ДОРІНВЕСТ (68244, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Миколаївка-Новоросійська, вул. Молодіжна, 45, код ЄДРПОУ 30766723);

про стягнення 39 623,72 грн

за участю представників:

від позивача: Левіт В. С.;

від відповідача: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «МІРНИЙ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІНВЕСТ», в якому просить суд стягнути 353 766,68 грн основного боргу, 653,76 грн штрафу, 7 039,19 грн 3% річних, 31 930,77 грн інфляційних втрат, відповідальністю 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 10 400,86 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «МІРНИЙ» посилається на неналежне виконання ТОВ «ДОРІНВЕСТ» умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу винограду № 17/09-1 від 17.09.2025 (надалі Договір).

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

18.05.2026 суд відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 15.06.2026.

19.05.2026 за вх№ 17273/26 господарський суд одержав від позивача заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області суд задовольнив заяву позивача за вх№ 17273/26 від 19.05.2026 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

03.06.2026 за вх№ 19261/26 господарський суд одержав від позивача заяву зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 653,76 грн штрафу, 7 039,19 грн 3% річних, 31 930,77 грн інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 15.06.2026, за участю представників сторін, суд оголосив ухвалу без оформлення окремого документа, якою відклав підготовче засідання у справі на 06.07.2026 о 14:00.

У підготовчому засіданні 06.07.2026, за участю представників сторін, суд оголосив ухвалу без оформлення окремого документа, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 31.08.26 о 14:00.

У судовому засіданні 31.08.2026, за участю представника позивача, суд на підставі ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Стислий виклад позиції позивача

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача виноград європейських червоних технічних сортів врожаю 2025 року.

Відповідач здійснив оплату лише частково.

Унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором утворилася заборгованість, яка станом на день подання позову становила 353 766,68 грн.

Невиконання зобов`язання зі сплати боргу спонукало позивача звернутися з позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами, позивачем, на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 653,76 грн штрафу, на підставі ст. 625 ЦК України 31 630,77 грн інфляційних витрат, 7 039,19 грн 3% річних.

Після подання позову відповідач добровільно погасив заборгованість у частині основного боргу.

Відповідно до наведених обставин, позивач просить суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача лише 653,76 грн штрафу, 7 039,19 3% річних, 31 930,77 грн інфляційних втрат, 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 10 400, 86 грн судового збору.

Також, позивач звертає увагу суду на практику Верховного Суду щодо розподілу судових витрат та зазначає, що у разі добровільного задоволення відповідачем позовних вимог після звернення позивача до суду понесені позивачем судові витрати мають бути стягнуті з відповідача у повному обсязі.

Обставини справи встановлені судом

Між ТОВ «МІРНИЙ» (продавцем) та ТОВ «ДОРІНВЕСТ» (покупцем) укладено Договір купівлі-продажу відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця виноград європейських червоних технічних сортів врожаю 2025 року вирощених на своїх виноградниках, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом за рахунок покупця.

На виконання умов Договору протягом вересня 2025 року позивач передав у власність відповідача товар на суму 1 332 620,64 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- №109 від 19 вересня 2025 року, за якою було передано товар на суму 126 876,24 грн;

- №110 від 20 вересня 2025 року, за якою було передано товар на суму 209 219,76 грн;

- №111 від 22 вересня 2025 року, за якою було передано товар на суму 211 740,48 грн;

- №112 від 23 вересня 2025 року, за якою було передано товар на суму 49 154,04 грн;

- №113 від 24 вересня 2025 року за якою було передано товар на суму 347 019,12 грн;

- №114 від 25 вересня 2025 року за якою було передано товар на суму 189 614,16 грн;

- №115 від 25 вересня 2025 року за якою було передано товар на суму 220 142,88 грн.

Вказані видаткові накладні підписані обидвома сторонами без зауважень.

Відповідно до пункту 4.1. та 4.3. Договору оплата за отриманий товар, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок покупця. Кінцевий термін оплати 31 грудня 2025 року.

Згідно з доданими виписками за особовим рахунком позивача у АБ «Укргазбанк» відповідач частково здійснив оплату за товар 25.09.2025 на суму 500 000,00 грн, 08.04.2026 на суму 200 000,00 та 11.05.2026 на суму 300 000,00 грн.

Під час судового провадження відповідач сплатив основну суму заборгованості, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути 653,76 грн штрафу, 7 039,19 3% річних, 31 930,77 грн інфляційних втрат, 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 10 400,86 грн судового збору.

Висновки суду

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги зміст укладеного Договору, суть спірних правовідносин, господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, притаманні умовам договорів купівлі-продажу та договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з умовами Договору відповідач зобов`язаний оплатити товар до 31 грудня 2025 року. Натомість такий обов`язок у встановлений строк відповідач не виконав.

Під час судового провадження відповідач сплатив основну суму заборгованості, що підтверджується доданими платіжними інструкціями.

Відтак, сума основного боргу на момент ухвалення рішення сплачена.

Водночас позивач через прострочення виконання зобов`язання заявив до стягнення 653,76 грн штрафу, 7 039,19 3% річних, 31 930,77 грн інфляційних втрат, 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, господарський суд стверджує, що такий розрахунок здійснений правильно.

Щодо заявлених вимог про стягнення штрафу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч. ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Сплата штрафу передбачена п. 6.3 Договору.

Беручи до уваги умови укладеного між сторонами Договору, встановлені судом обставини порушення зобов`язання, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування позивачем неустойки (штрафу) за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що такий розрахунок здійснений арифметично правильно, а тому з відповідача на користь позивач належить стягнути 653,76 грн штрафу.

Щодо заявлених вимог про стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч. 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позові позивач повідомив, що витрати на правничу допомогу становлять 50 000,00 грн

На підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу позивач надав до суду договір про надання правничої допомоги від 11.05.2026, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю МІРНИЙ та адвокатом Левітом Віктором Семеновичем.

З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

Господарський суд наголошує, що надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (постанова Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №911/1610/22).

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Враховуючи викладене, з огляду на факт сплати відповідачем залишку заборгованості в добровільному порядку, хоча і після подання позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За наведених підстав, господарський суд вважає за належне задовольнити позов повністю.

На підставі ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд звертає увагу позивача на те, що враховуючи подану позивачем заяву про зменшення позовних, позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення з державного бюджету судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДОРІНВЕСТ (68244, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Миколаївка-Новоросійська, вул. Молодіжна, 45, код ЄДРПОУ 30766723) на користь Товариства з додатковою відповідальністю МІРНИЙ (68210, Одеська область, Саратський район, с. Міняйлівка, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 05414723) 653,76 грн штрафу, 7039,19 грн 3% річних, 31930,77 грн інфляційних втрат, 15 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу, 2 662,40 грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 31 серпня 2026 р.

Суддя Т.Г. Деркач