Решение № 139328077, 31.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/21247/24

Провадження № 2/369/2562/26

РІШЕННЯ

Іменем України

31.08.2026 року м. Київ

Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 369/21247/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "ЗАРАЗ-5" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ЗАРАЗ-5» (далі ТОВ «УК «ЗАРАЗ-5», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що відповідач є співвласником у розмірі 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .

Позивач на належній правовій підставі здійснює постачання теплової енергії до зазначеного будинку, а відповідач належним чином не виконує обов`язок з оплати спожитої теплової енергії.

Посилаючись, зокрема, на частину першу статті 714, статті 509, 526 Цивільного кодексу України, частину першу статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтю 68 Житлового кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 32 074,07 грн та судові витрати.

Позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 12 грудня 2025 року (суддя Янченко А.В.) справу прийнято до свого провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

07.04.2026 року до суду надійшло клопотання про залучення співвідповідача ОСОБА_2 та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи у справі ОСОБА_2 , яке відхилено судом, оскільки позовні вимоги пред`явлено до ОСОБА_1 , у володінні якої перебуває частки квартири, в той час як статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, так як у ОСОБА_1 у володінні перебуває 1/2 частки квартири, то, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, саме позивач обрав відповідачем по даній справі пози.

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року позовну заяву Товариства залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

26 травня 2026 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 03 червня 2026 року постановлено продовжити розгляд цивільної справи.

29 червня 2026 року відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень відповідач посилалася на: 1) невідповідність нарахувань позивача Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженій наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2018 року (далі Методика); 2) невідповідність рахунків позивача Вимогам до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 23 від 31 січня 2020 року (далі Вимоги № 23); 3) зазначення різної опалювальної площі в рахунках на оплату.

01 липня 2026 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача.

Відповідач повідомлялася про розгляд справи належним чином шляхом направлення судової кореспонденції. Клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін від відповідача не надходило.

Позивач у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому разі судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною восьмою статті 279 ЦПК України при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у разі розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їхні усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до статті 174 ЦПК України учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Оскільки відповідно до положень ЦПК України розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за N 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності за правилами статті 89 ЦПК України, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 406831473 від 05 грудня 2024 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 у розмірі 1/2 частки та ОСОБА_2 у розмірі 1/2 частки.

Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Отже, ОСОБА_1 як співвласник квартири є належним відповідачем у цій справі.

Судом також установлено, що позивач на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 09 липня 2021 року «Про видачу ліцензій» здійснює постачання теплової енергії до будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідність тарифів, застосованих позивачем під час здійснення нарахувань, вимогам чинного законодавства, за твердженням позивача, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради № 688 від 21 жовтня 2021 року, № 361 від 29 вересня 2022 року та № 601 від 20 жовтня 2023 року.

Розмір плати за абонентське обслуговування встановлювався наказами директора ТОВ «УК «ЗАРАЗ-5» від 30 вересня 2021 року № 02 ОД, від 30 вересня 2022 року № 08 ОД та від 12 вересня 2023 року № 14 ОД.

Судом установлено, що 01 жовтня 2021 року на сайті ТОВ «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ЗАРАЗ-5» опубліковано індивідуальний договір приєднання № 21-4-Б про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 жовтня 2021 року.

Відповідно до умов цього договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу у строки та на умовах, визначених договором.

Фактом приєднання споживача до умов договору є, зокрема, факт споживання послуги.

Наявність та розмір заборгованості відповідача підтверджуються рахунками на оплату послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по жовтень 2024 року.

Згідно з рахунками за зазначений період заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 074,07 грн.

Оцінюючи доводи відповідача, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідач посилалася на те, що корпус 4 будинку АДРЕСА_3 є окремим будинком, у зв`язку з чим розрахунок обсягу спожитої теплової енергії має здійснюватися окремо від інших корпусів будинку АДРЕСА_3 .

На підтвердження цього доводу відповідач посилалася на експлікацію внутрішніх площ до плану житлового будинку АДРЕСА_2 , а також на довідку КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» від 20 травня 2008 року № 43 щодо даних технічної інвентаризації будинку АДРЕСА_2 .

Зазначені докази самі по собі не підтверджують того, що корпус АДРЕСА_4 є окремим об`єктом нерухомості.

Крім того, постановою Верховного Суду від 31 липня 2026 року у справі № 524/13439/24 погоджено висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що корпуси 16 будинку АДРЕСА_3 є єдиним житловим об`єктом (єдиним будинком).

У цій же справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відповідності Методики обчислення обсягів спожитої теплової енергії, яку ТОВ «УК «ЗАРАЗ-5» застосовує під час нарахування плати за надані послуги.

За таких обставин доводи відповідача про необхідність здійснення окремого розрахунку теплової енергії для корпусу 4 суд вважає необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про невідповідність рахунків позивача Вимогам № 23 суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити інформацію, визначену законом, зокрема щодо виконавця послуг, споживача, періоду нарахування, обсягів споживання, тарифів та суми до сплати.

Водночас частиною п`ятою статті 8 цього Закону передбачено можливість надання визначеної законом інформації як додатка до рахунка, шляхом надання доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів, а також за зверненням споживача.

Надані до матеріалів справи копії рахунків свідчать про те, що під час їх формування позивачем зазначено необхідну інформацію, а відповідачем не доведено протилежного.

Доводи відповідача щодо зазначення різної опалювальної площі у рахунках також не свідчать про безпідставність нарахувань.

Відповідно до абзацу другого пункту 10 Методики, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у квадратних метрах, визначена за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а за відсутності в ньому інформації про окремі приміщення за даними документів, що посвідчують право власності на такі приміщення.

Таким чином, зміна показника площі, зазначеного у рахунках, сама по собі не свідчить про неправильність нарахувань, якщо така зміна зумовлена актуалізацією відомостей про площу приміщення.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що застосовані позивачем відомості про площу квартири або здійснений ним розрахунок суперечать вимогам Методики.

Отже, наведені у відзиві доводи відповідача не спростовують правильності здійснених позивачем нарахувань та не дають підстав для відмови у задоволенні позову.

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.

Відповідно до статті 5 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 6 цього Закону учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є, зокрема, споживачі, управитель та виконавці комунальних послуг.

За змістом абзацу шостого частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є, зокрема, фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна та отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 зазначеного Закону виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або іншою особою у випадках, визначених законом чи договором.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 цього Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, споживач зобов`язаний оплачувати фактично отримані житлово-комунальні послуги у встановлені договором строки.

Саме по собі неналежне виконання або відсутність оформленого у письмовій формі договору не звільняє споживача від обов`язку оплатити фактично спожиті послуги.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

У ході розгляду справи встановлено, що позивач є постачальником теплової енергії до будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, а відповідач має статус співвласника цієї квартири.

Доказів повної оплати відповідачем вартості послуги з постачання теплової енергії за заявлений позивачем період матеріали справи не містять.

Відповідачем також не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність або розмір заявленої до стягнення заборгованості.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, підлягають розподілу між сторонами шляхом стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 7682, 89, 141, 258259, 263265, 268, 279 ЦПК України, статтями 322, 360, 509, 526, 530, 901 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ЗАРАЗ-5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "ЗАРАЗ-5" (адреса: Київська обл., Бучанський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, код ЄДРПОУ 43239181) заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 32 074 (тридцять дві тисячі сімдесят чотири) гривні 07 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "ЗАРАЗ-5" (адреса: Київська обл., Бучанський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, код ЄДРПОУ 43239181) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин рішення суду або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено: 31.08.2026 року.

Суддя А.В. Янченко