Постановление суда № 139320570, 28.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про передачу за підсудністю

"28" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2991/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Харків до Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ про стягнення 19 003,00 грн

ВСТАНОВИВ:

24 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить суд стягнути з Державного бюджету України безпідставно набуті ним кошти у сумі 19 003,00 грн на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .

Дослідивши матеріали позовної заяви і додані до неї документи, та вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, судом встановлено наявність підстав для її передачі за підсудністю, виходячи з наступного.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom)).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

ГПК України розрізняє предметну, суб`єктну, інстанційну та територіальну юрисдикцію (підсудність). Усі вимоги щодо юрисдикції об`єднано в главі 2 «Юрисдикція» розділу І «Основні положення» цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному підрозділі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

За загальними правилами підсудності позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 ст. 27 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 27 ГПК України, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судом встановлено, що місцезнаходженням Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код юридичної особи 39816845) є: 03150, місто Київ, вул. Антоновича, будинок 51.

Водночас, відповідно до частини 5 статті 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27-29 ГПК України. У разі конкуренції правил підсудності повинні застосовуватися правила виключної підсудності.

З наведеного вбачається, що Державна служба України з безпеки на транспорті належить до кола суб`єктів, зазначених у частині 5 статті 30 ГПК України, участь яких на боці відповідача зумовлює застосування правила про виключну підсудність.

Беручи до уваги наведені нормативні положення у їх сукупності, а саме те, що Державна служба України з безпеки на транспорті за своїм правовим статусом є центральним органом виконавчої влади, а відтак належить до кола суб`єктів, зазначених у частині 5 статті 30 ГПК України, участь яких на боці відповідача зумовлює застосування правила про виключну підсудність, яке має імперативний характер та застосовується незалежно від наявності інших визначених у статті 30 ГПК України підстав, суд дійшов висновку, що справа №922/2991/26 підлягає розгляду виключно Господарським судом міста Києва як місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частини 3 статті 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 30, 31, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Справу №922/2991/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 19 003,00 грн передати за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44В).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в строки та порядку, передбаченому ст.ст.254, 255, 256, 257 ГПК України.

Ухвалу складено та підписано 28.08.2026.

Суддя Буракова А.М.