Решение № 139316359, 27.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 р. № 520/16528/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо відмови здійснити внесення актуальної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 виключений з військового обліку;

- зобов`язати працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити внесення актуальної інформації щодо ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 виключений з військового обліку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 має військове звання «рядовий».

З матеріалів справи вбачається, що у військовому квитку позивача відсутня відмітка про його виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

В інтересах ОСОБА_1 його представник звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 зі скаргою від 21.05.2026 щодо формування стосовно позивача військово-облікового запису та внесення до нього відомостей про виключення з військового обліку. Вказане звернення надійшло до ІНФОРМАЦІЯ_4 27.05.2026.

Листом від 29.05.2026 №756/ВООЗ ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив представника позивача, що відповідно до Закону України від 22.07.2014 №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу» граничний вік перебування в запасі для осіб рядового, сержантського і старшинського складу встановлено до 60 років, а тому особа, яка не досягла цього віку, підпадає під дію чинного законодавства та є військовозобов`язаною.

Крім того, у відповіді зазначено, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 не мають доступу до облікового запису ОСОБА_1 , оскільки останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 . За результатами розгляду звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив про відсутність порушень у діях посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись із наданою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 03.01.2013, після досягнення 40-річного віку, він досяг установленого на той час граничного віку перебування в запасі для осіб рядового складу другого розряду, у зв`язку з чим, на його переконання, був автоматично виключений з військового обліку та перестав належати до категорії військовозобов`язаних.

Позивач стверджує, що відсутність у його військовому квитку відповідної відмітки не спростовує факту виключення з військового обліку, оскільки такий правовий наслідок настав у силу положень законодавства, чинного на момент досягнення ним граничного віку перебування в запасі.

Також позивач вважає, що Закон України від 22.07.2014 №1604-VII, яким граничний вік перебування в запасі збільшено до 60 років, не має зворотної дії в часі та не може застосовуватися до осіб, які до набрання ним чинності вже були виключені з військового обліку.

На переконання позивача, після виключення з військового обліку його повторне взяття на такий облік могло відбутися лише за його добровільною заявою, якої він до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не подавав. Уточнення персональних даних у застосунку «Резерв+», як зазначає позивач, також не свідчить про добровільне взяття його на військовий облік.

З огляду на викладене позивач вважає протиправною відмову у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку та наполягає на наявності підстав для зобов`язання відповідача внести до Реєстру відповідну інформацію.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII).

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовозобов`язаних осіб, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Частиною першою статті 27 Закону №2232-XII встановлено, що в запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і які не досягли граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №2232-XII запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.

За приписами частини другої статті 28 Закону №2232-XII військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: перший розряд до 35 років; другий розряд до 60 років.

Частиною четвертою статті 28 Закону №2232-XII визначено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Згідно зі статтею 32 Закону №2232-XII військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Пунктом 4 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, військово-обліковий документ не вилучається, а до такого документа вносяться дані про виключення з військового обліку.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487).

Відповідно до пункту 35 Порядку №1487 військовозобов`язані та резервісти, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у день досягнення ними граничного віку.

Правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Закон України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закон №1951-VIII).

За змістом статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створеною для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до частини восьмої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII передбачено право призовника, військовозобов`язаного та резервіста звертатися в порядку, встановленому держателем Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення або невключення до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

За приписами частини першої статті 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на військовий облік або у разі відновлення на військовому обліку, внесення змін до персональних та службових даних, а також знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Наведені положення надають особі право вимагати перевірки та виправлення недостовірних відомостей Реєстру, однак не передбачають безумовного обов`язку органу ведення Реєстру внести запропоновану заявником інформацію без установлення передбачених законом підстав та без підтвердження її достовірності.

Суд ураховує, що в редакції статті 28 Закону №2232-XII, чинній на момент досягнення позивачем 40-річного віку, граничний вік перебування в запасі військовозобов`язаних рядового складу другого розряду становив 40 років.

Водночас матеріали справи не містять рішення відповідного військового комісаріату, архівної довідки, облікової картки або іншого документа, який підтверджував би, що у 2013 році уповноваженим органом було оформлено виключення ОСОБА_1 з військового обліку та переведення його у відставку.

У військовому квитку серії НОМЕР_3 відсутній запис або відмітка про виключення позивача з військового обліку за віком. Водночас законодавство передбачало документальне оформлення такого виключення та внесення відповідної відмітки до військово-облікового документа.

Отже, саме лише досягнення позивачем 40-річного віку без документального підтвердження вчинення уповноваженим органом відповідних облікових дій не доводить факту оформленого виключення ОСОБА_1 з військового обліку у 2013 році.

Разом із тим, Законами України від 27.03.2014 №1169-VII та від 22.07.2014 №1604-VII до статті 28 Закону №2232-XII внесено зміни щодо граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі. Унаслідок цих змін граничний вік перебування в запасі для осіб рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду встановлено до 60 років.

Спірні правовідносини у цій справі виникли не у 2013 році, а у травні 2026 року, коли представник позивача звернувся з вимогою внести до Реєстру відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та отримав відповідь від 29.05.2026 №756/ВООЗ.

Тому наявність у позивача права на виключення з військового обліку та обов`язку відповідного органу внести такі відомості до Реєстру підлягає оцінці за законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже, на момент звернення у травні 2026 року досяг 53-річного віку та не досяг установленого статтею 28 Закону №2232-XII граничного віку перебування в запасі 60 років.

Відтак передбачена пунктом 4 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII та пунктом 35 Порядку №1487 підстава для виключення позивача з військового обліку за віком станом на час виникнення спірних правовідносин була відсутня.

Щодо доводів позивача про незворотність дії Закону №1604-VII у часі суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначений конституційний принцип означає, що до події або факту застосовується нормативно-правовий акт, під час дії якого така подія настала або мала місце. Водночас застосування чинного закону до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, не є наданням цьому закону зворотної дії в часі.

Правовідносини щодо внесення у 2026 році відомостей до Реєстру про актуальний військово-обліковий статус позивача виникли після набрання чинності змінами до статті 28 Закону №2232-XII. Відтак застосування до цих правовідносин установленого чинним законом граничного віку 60 років не змінює правових наслідків подій 2013 року, а визначає актуальний статус позивача на час звернення до органу ведення Реєстру.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.

У зазначеній справі судами було встановлено, що особу раніше виключили з військового обліку у зв`язку з досягненням установленого на той час граничного віку перебування в запасі, що підтверджувалося відповідними штампами у військовому квитку та паспорті.

Верховний Суд дійшов висновку, що зміни до статті 28 Закону №2232-XII, якими граничний вік перебування в запасі збільшено до 60 років, мають загальний характер та поширюються на осіб, які не досягли такого віку, незалежно від їх попереднього облікового статусу.

Верховний Суд зазначив, що у зв`язку зі збільшенням граничного віку перебування в запасі такі особи вважаються поновленими у запасі та підлягають військовому обліку. Визначальним є не лише факт попереднього виключення з військового обліку, а й законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин.

Також Верховний Суд указав, що за таких обставин відсутня зворотна дія закону в часі, оскільки нове правове регулювання застосовується до актуального статусу особи у правовідносинах, які виникли після внесення відповідних змін до Закону №2232-XII, а не до правовідносин, які існували до набрання такими змінами чинності.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обставини справи №280/6524/24 є релевантними до спірних правовідносин. При цьому у справі, яка розглядається, військовий квиток позивача не містить відмітки про попереднє виключення з військового обліку.

Отже, навіть за умови належного оформлення виключення особи з військового обліку у 2013 році збільшення граничного віку перебування в запасі до 60 років поширюється на особу, яка на момент набрання чинності відповідними змінами та на час виникнення спірних правовідносин цього віку не досягла.

У зв`язку із цим доводи позивача про остаточність його виключення з військового обліку, неможливість повторного взяття на такий облік без добровільної заяви та непоширення на нього Закону №1604-VII не узгоджуються з наведеним правовим регулюванням і висновком Верховного Суду.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 не досяг чинного граничного віку перебування в запасі, а тому відповідач не має матеріально-правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку за віком.

Оскільки протиправності дій відповідача судом не встановлено, а запитувана позивачем інформація не відповідає його актуальному правовому статусу, підстави для покладення на відповідача обов`язку внести її до Реєстру відсутні.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте наведена норма не звільняє позивача від обов`язку довести фактичні обставини, з якими він пов`язує порушення свого права, зокрема факт попереднього виключення з військового обліку, вчинення оскаржуваних дій саме визначеним ним відповідачем та наявність підстав для внесення запитуваних відомостей до Реєстру.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також наявності чинної правової підстави для внесення до Реєстру інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за віком.

З огляду на викладене, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях