Решение № 139315752, 28.08.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2026 року м. Рівне№460/7959/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ясковець О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник Юхименко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.02.2026 № 2453/1700240523 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 070 748,08 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 267 687,02 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.02.2026 № 2455/1700240523 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 89 229,01 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 22 307,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач кваліфікував дії позивача як умисні і застосував штраф у розмірі 25 % від суми донарахованих грошових зобов`язань. Однак згідно з абзацом другим пункту 109.1 статті 109 ПК України діяння вважаються вчиненими умисно лише за умови, що існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Кодексом. У спірному випадку відповідач не навів жодної конкретної обставини, яка б підтверджувала умисел позивача: позивач належним чином вела облік, надала всі первинні документи, своєчасно подавала декларації, не приховувала жодних операцій. За таких обставин кваліфікація дій як умисних та застосування підвищеного штрафу (25 % замість 10 %) є безпідставним і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та змісту статей 109, 112, 123 ПК України. Вказав, що жодна норма статті 177 ПК України, ані будь-яка інша норма Кодексу, не передбачає обов`язку фізичної особи підприємця визначати склад витрат пропорційно до отриманої виручки за відповідним контрактом. Метод пропорційного "зменшення" документально підтверджених витрат залежно від факту повноти оплати, який було застосовано відповідачем, є штучною конструкцією, що не має нормативного підґрунтя в чинному законодавстві України про податки і збори. Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України та Порядку ведення типової форми обліку доходів і витрат, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261, ФОП на загальній системі веде облік доходів і витрат за датою фактичного отримання доходу та за датою фактично понесених витрат на підставі первинних документів. Жодного механізму пропорційного зменшення витрат залежно від ступеня оплати конкретного експортного контракту цим Порядком не передбачено. Акт перевірки містить недостовірні висновки про заниження податковихзобов`язань. Відповідно, прийняті на його підставі спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню. З огляду на викладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам статей 4, 36, 102, 109, 112, 123, 177 ПК України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 11.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження, відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що перевіркою правильності визначення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету фізичною особою платником податків ОСОБА_1 , встановлено заниження суми податку, що підлягає сплаті на загальну суму 1070748,08 грн, в тому числі в 2022 році на 380897,65 грн, в 2023 році на 478541,88 грн, в 2024 році на 211308,55 грн. Відповідно до наведеної вище інформації встановлено, що платник податків ОСОБА_1 , внаслідок завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, відповідно до додатка Ф2 податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2022-2024, допустила заниження чистого оподатковуваного доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1070748,08 грн, в тому числі в 2022 році на 380897,65 грн, в 2023 році на 478541,88 грн, в 2024 році на 211308,55 грн, чим порушено п. 177.2, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI. Дії платника податків ОСОБА_1 є умисними, оскільки вона цілеспрямовано не дотрималася вимог п.177.2 ст.177, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177, 1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), чим створила умови, які не можуть мати іншої мети, як неналежного виконання вимог встановлених цим Кодексом, що призвело до порушення податкового обліку, зокрема, в частині заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності та військового збору.

В судовому засіданні 13.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.08.2026.

В судовому засіданні 10.08.2026 розгляд справи відкладено на 20.08.2026.

В судовому засіданні 20.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого відбудеться 28.08.2026.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

На підставі статті 20 розділу І, статтей 75, 77, 82 глави 8 розділу ІІ, підпунктів 692, 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2025 рік, відповідно до наказу від 03.12.2025 року № 3051-п проведена планова документальна виїзна перевірка фінансово господарської діяльності платника податків - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 09.07.2021 по 31.12.2024.

За результатами перевірки складено Акт документальної планової виїзної перевірки № 376/Ж5/17-00-24-05-18/2048907825 від 13.01.2026.

Перевіркою встановлено, в тому числі порушення:

- п.177.2, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1070748,08 грн, в тому числі в 2022 році на 380897,65 грн, в 2023 році на 478541,88 грн, в 2024 році на 211308,55 грн;

- підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010р. (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 89229,01 грн., в т. ч. в тому числі, за 2022 рік на 31741,47 грн, за 2023 рік на 39878,49 грн, за 2024 рік на 17609,05 грн.

На підставі висновків Акта перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.02.2026:

№ 2453/1700240523 (форма «Р») - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 1 338 435,10 грн, в тому числі - 1 070 748,08 грн за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 267 687,02 грн;

№ 2455/1700240523 (форма «Р») - про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 111 536,26 грн, в тому числі за основним платежем 89 229,01 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 22 307,25 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені до ДПС України в порядку адміністративного оскарження та рішенням ДПС України від 24.04.2026 № 10762/6/99-00-06-01-02-06 у задоволенні скарги відмовлено, а оскаржувані ППР залишені без змін.

Позивач не погодився з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, а тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до положень п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до положень п. 79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що на підставі статті 20 розділу І, статтей 75, 77, 82 глави 8 розділу ІІ, підпунктів 692, 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2025 рік, відповідно до наказу від 03.12.2025 року № 3051-п проведена планова документальна виїзна перевірка фінансово господарської діяльності платника податків - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 09.07.2021 по 31.12.2024.

Щодо виявлених порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Згідно з пп. 162.1.1 п.162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Підпунктом 164.1.3. п.164.1 ст. 164 ПК України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно ізстаттею 177цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно ізстаттею 178цього Кодексу.

Згідно з пп. 164.2.7 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) доходу платника податку включається сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Підпунктом «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України визначено, що платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Згідно п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.177.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Так, згідно з п. 177.4. Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) до переліку витрат підприємця, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебували у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п. 177.4.5. п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) не включаються до складу витрат підприємця:

- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями);

- документально не підтверджені витрати.

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.п. 177.4.5. п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою підприємцем.

Аналіз вищенаведених норм, свідчить про те, що витрати фізичної особи-підприємця мають бути сплачені та пов`язані з отриманням певного доходу за звітний період.

Так, підставою для обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

Згідно з п.п. 1 п. 3 розд. IV Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи у розд. I «Доходи від провадження господарської діяльності» додатка Ф2 до податкової декларації, який заповнюється ФО підприємцями, зазначаються:

доходи, отримані від провадження кожного виду економічної діяльності, що відображаються в окремому рядку розд. I із зазначенням у графі 2 назви та у графі 3 коду виду економічної діяльності згідно з КВЕД, за провадження якого одержано дохід;

у графі 4 сума одержаного доходу від провадження окремого виду економічної діяльності;

у графах 5 7 сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із провадженням господарської діяльності (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, амортизаційні відрахування);

у графі 8 сума амортизаційних відрахувань, обчислених відповідно д підпунктів 177.4.6177.4.9 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями);

у графі 9 «Сума чистого оподатковуваного доходу» розд. І додатка Ф2 до податкової декларації вказується значення, розраховане за такою формулою: графа 4 «Сума одержаного доходу» графа 5 «Вартість придбаних товарноматеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції» графа 6 «Витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату» графа 7 «Інші витрати, зокрема витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності та суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності» графа 8 «Амортизаційні відрахування».

Якщо результатом розрахунку суми чистого оподатковуваного доходу одного з видів економічної діяльності є збиток, фізична особа підприємець при заповнені графи 9 «Сума чистого оподатковуваного доходу» розд. І додатка Ф2 до податкової декларації від`ємне значення за таким (збитковим) видом економічної діяльності не зазначає, а рядок прокреслює.

Значення рядка «Усього» графи 9 розд. І додатка Ф2 до податкової декларації розраховується як сума додатних показників графи 9 за всіма видами економічної діяльності, які здійснювала фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи у графах 5-8 додатка Ф2 до податкової декларації, який заповнюється фізичними особами підприємцями вказується сума витрат, підтверджених документально, що стосуються кожного виду діяльності.

Перелік витрат, пов`язаних з отриманням підприємницьких доходів, міститься у п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями): у Графі 5 зазначається документально підтверджена вартість товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), які були продані або використані у підприємницькій діяльності.

Додаток Ф2 до податкової декларації заповнюється на підставі даних обліку доходів та витрат, відображених у Типовій формі обліку. Відповідно до п. 177.10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), фізична особа-підприємець зобов`язаний вести облік доходів та витрат, а також мати підтверджуючі документи щодо походження товару (п.4 розд.ІІ Порядку № 261).

Фізична особа-підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування, заповнює Типову форму обліку доходів та витрат за підсумками робочого дня. Доходи відображаються в день отримання коштів на рахунок чи готівкою, витрати-у день сплати коштів, при цьому вартість товарів (матеріалів) можна поставити у витрати тільки після їх реалізації, одночасно з відображенням відповідного доходу.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено, що за періоди 2022-2024 роки, ФОП ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність з виготовлення та реалізації збірних мобільних будинків з відповідним обладнанням та комплектуючими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до перевірки акти оприбуткування готової продукції збірних мобільних будинків та акти оприбуткування незавершених збірних мобільних будинків.

Так, в наданих до перевірки актах наявний перелік витрат ТМЦ та послуг на виготовлення збірних мобільних будинків відповідно до укладених ФОП ОСОБА_1 контрактів.

Досліджуючи вказані докази, слід зазначати, що показники витрат за актами оприбуткування готової продукції збірних мобільних будинків та актами оприбуткування незавершених збірних мобільних будинків перенесені до графи сума витрат пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) Книги обліку доходів і витрат з посиланням на номер та дату акта. Графа сума витрат пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 відповідає сумі витрат на придбання товарноматеріальних цінностей реалізованих або використаних у виробництві продукції додатка Ф2 податкових декларацій про майновий стан і доходи.

Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (підпункт1.1 пункт 161 підрозділу 10 цього Кодексу), тобто: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Ставка збору складає 1,5 відсотки об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 цього Кодексу).

Підпунктом 1.2 пунктом 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Кодексу загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування фізичної особи підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця (пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями).

Так, судом встановлено, що за результатами порушень, викладених в п. 2.1.2 розд.2 ч. ІІ даного акта, перевіркою встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, на загальну суму 5948600,44 грн, в тому числі, за 2022 рік на 2116098,05, за 2023 рік на 2658565,99 грн, за 2024 рік на 1173936,40 грн, що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 89229,01 грн., в т. ч. в тому числі, за 2022 рік на 31741,47 грн, за 2023 рік на 39878,49 грн, за 2024 рік на 17609,05 грн, чим порушено підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010р. (із змінами і доповненнями).

Статтею 36 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до цього, податковим органом зроблено цілком слушні висновки про порушенням позивачем обов`язків закріплених за платником податків у ст. 16, 36 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до порушення податкового обліку, зокрема, в частині заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності та військового збору.

Щодо посилання позивача, що витрати є документально підтверджені та пов`язані з господарською діяльністю, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 9 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218 (втратив чинність 16.07.2021, далі Порядок № 481), передбачено, що дані книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Пунктом 4 Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.06.2021 за № 865/36487 (далі Порядок №261), передбачено, що облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пп. 5-6 п. 6 Порядку № 481 передбачено, що у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;

У графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Згідно з пп. 6 п.1 розділу ІІ Порядку № 261 у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом / пов`язані з провадженням незалежної професійної діяльності. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг).

Вищенаведене вказує, що що для підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими є первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

При цьому, право платника сум на включення до складу витрат є також залежним від забезпечення ведення ним належного обліку відповідних господарських операцій.

За змістом п. 177.4 ст. 177 ПК України до витрат фізичної особипідприємця належать витрати, що безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.

Відповідна правова позиція і підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 02.07.2020 у справі № 560/389/19, суд зазначав, що положення пункту 177.4 статті 177 ПК України прямо вказують про можливість віднесення підприємцем до складу витрат звітного періоду виключно витрат, пов`язаних із безпосереднім отриманням доходу. Таким чином, для набуття права на обліковування витрат відповідно до положень зазначеної статті має бути наявним прямий зв`язок між понесеними витратами з отриманим доходом.

Так, під терміном "господарська діяльність" розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, основним критерієм визначення діяльності господарською у розумінні цієї норми є зв`язок з виробництвом чи операціями, спрямованими на отримання доходу.

З огляду на викладене, суд зазначає, що прямі матеріальні витрати пов`язані з отриманим доходом, тому такі витрати можуть бути обліковані виключно після того, як буде отримано дохід від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг.

Отже, на підставі актів оприбуткування готової продукції збірних мобільних будинків, актів оприбуткування незавершених збірних мобільних будинків, книги обліку доходів і витрат та банківських виписок щодо надходження грошових коштів за контрактами, судом встановлено неправомірне віднесення сум витрат за контрактами по яких відсутня оплата або неповна оплата.

Також, суд вважає посилання позивача на безпідставність застосування штрафної санкції за пунктом 123.2 статті 123 ПК України (умисне діяння) необгрунтованими, оскільки саме, невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у ст. 16, 36 Податкового кодексу України.

З урахуванням досліджених судом матеріалів справи враховуючи наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення 09.02.2026 № 2453/1700240523 (форма «Р»), 09.02.2026 № 2455/1700240523 (форма «Р») є такими, які прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Згідно з частиною другою ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Поряд з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість. Наведене випливає зі змісту частини першої цієї статті.

Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього процесуальний обов`язок, а саме довів правомірність своїх рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги сторони позивача є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 28 серпня 2026 року

Суддя С.А. Борискін