Решение № 139314145, 28.08.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2026 р. справа № 300/3652/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернелицької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) в інтересах якої діє адвокат Артиш В.В. (далі представник позивача) звернулася в суд з адміністративним позовом до Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області (далі відповідач) в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Чернелицької селищної ради Коломийського району, щодо несвоєчасного виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 в справі №300/3391/24, в частині затримки поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць;

- стягнути з Чернелицької селищної ради Коломийського району на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 13 620 (тринадцять тисяч шістсот двадцять) гривень 00 копійок (з утриманням податків та обов`язкових платежів).

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 у справі №300/3391/24 визнано протиправним та скасовано розпорядження Чернелицької селищної ради про звільнення позивача, поновлено її на посаді інспектора з військового обліку та реєстрації місця проживання, а також стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. У частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць рішення допущено до негайного виконання.

За твердженням ОСОБА_1 , відповідач не забезпечив своєчасного та належного виконання вказаного судового рішення. Зокрема, виплата середнього заробітку в межах суми, допущеної до негайного виконання, була здійснена лише після звернення до органу примусового виконання, а фактичне поновлення на роботі відбулося із затримкою.

Позивач зазначає, що після видання розпорядження про поновлення на роботі відповідач не створив належних умов для виконання нею посадових обов`язків, оскільки не забезпечив робочого місця, комп`ютера та інших необхідних засобів праці. На її думку, такі обставини свідчать про формальне виконання рішення суду без фактичного допуску до виконання трудових функцій.

Посилаючись на положення статті 236 Кодексу законів про працю України та сформовану судову практику щодо виконання рішень про поновлення на роботі, позивач вважає, що затримка та неналежне виконання рішення суду є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки його виконання, у зв`язку з чим просить позов задовольнити

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху.

Позивач у строк встановлений судом виконала вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву станом на момент винесення цього судового рішення не скористався. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 отримано уповноваженим представником відповідача 24.06.2025.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 15.02.2021 перебувала на посаді на посаді Інспектора з військового обліку та реєстрації місця проживання Чернелицької селищної ради, що визнається та не заперечується сторонами.

Розпорядженням №30 від 08.04.2024 "Про звільнення ОСОБА_1 " за систематичне невиконанням без поважних причин своїх посадових обов`язків, покладених посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, звільнено з роботи з 08.04.2024 інспектора з військового обліку та реєстрації місця проживання ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України; підставою зазначено розпорядження селищного голови №117-к від 15.12.2023 "Про накладення дисциплінарного стягнення", а також акт про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення причини невиконання своїх посадових обов`язків.

Вважаючи оскаржуване розпорядження селищного голови Чернелицької селищної ради №30 від 08.04.2024 "Про звільнення ОСОБА_1 " незаконним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 у справі №300/3391/24 позов ОСОБА_1 до Чернелицької селищної ради (про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди задоволено частково:

- визнати протиправним та скасовано розпорядження селищного голови Чернелицької селищної ради №30 від 08.04.2024 "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- зобов`язано Чернелицьку селищну раду поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора з військового обліку та реєстрації місця проживання Чернелицької селищної ради.

- стягнуто з Чернелицької селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.04.2024 по 20.02.2025 в сумі 103 966 (сто три тисячі дев`ятсот шістдесят шість) грн 00 коп, з утриманням податків та обов`язкових платежів.

Також судом вирішено допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на її користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9 534 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн 00 коп, з утриманням податків та обов`язкових платежів.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі №300/3391/24 вирішено апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі № 300/3391/24 без змін.

Таким чином, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 у справі №300/3391/24 набрало 29.12.2025 законної сили.

Як стверджує позивач, відповідач не забезпечив своєчасного та належного виконання вказаного судового рішення. Зокрема, виплата середнього заробітку в межах суми, допущеної до негайного виконання, була здійснена лише після звернення до органу примусового виконання, а фактичне поновлення на роботі відбулося із затримкою.

На рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 року у справі №300/3391/24, виконавчого листа №300/3391/24 від 12.03.2025 виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом, ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 Виконавчий комітет Чернелицької селищної ради видав Розпорядження №23-к від 04.04.2025 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " згідно пунктів 1-3 якого вирішено:

- скасувати розпорядження селищного голови Чернелицької селищної ради № 30 від 08.04.2024 "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора з військового обліку та реєстрації місця проживання Чернелицької селищної ради з 08.04.2024.

- відділу бухгалтерського обліку та звітності селищної допустити до виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 , середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.04.2024 року по 20.02.2025 року в сумі 103966 (сто три тисячі дев`ятсот шістдесят шість) гривень 00 коп. з утриманням податків та обов`язкових платежів;

- начальнику відділу загальної, організаційної та кадрової роботи ОСОБА_2 повідомити ОСОБА_1 про скасування розпорядження № 30 від 08.04.2024 "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлення її на роботі.

Враховуючи зазначене, період з 21.02.2025 (наступний день за днем винесення рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/3391/24) по 03.04.2025 (день, що передує дню винесення Розпорядження №23-к від 04.04.2025 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ") є часом затримки виконання судового рішення.

Слід зазначити, що з дня ухвалення рішення суду про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 5-1 Кодексу законів про працю України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Таким чином, невиконання або несвоєчасне виконання судового рішення є відповідною підставою для звернення позивача до суду. При цьому, позивач наділений правом самостійно обирати спосіб захисту його порушених прав, як то шляхом звернення до суду з відповідним позовом, так і шляхом встановлення контролю за виконанням судового рішення про поновлення його на посаді.

Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

За змістом норм статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року в справі № 760/9521/15-ц.

Оскільки згідно Розпорядження №23-к від 04.04.2025 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " позивача поновлено на роботі 04.04.2025, то у даному випадку має місце затримка суб`єктом владних повноважень виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, що зумовлює наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки в силу приписів статті 236 Кодексу законів про працю України.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 802/1183/16-а.

Окрім цього наявність вини роботодавця щодо незаконного звільнення позивача вже встановлена рішенням суду про поновлення його на роботі.

Статтею 27 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Абзацом 1 пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 , розмір заробітної плати позивача за останні 2 календарні місяці роботи (лютий і березень 2024 року) складає 18 160,00 гривень, середньомісячна заробітна плата складає 9 534,00 гривень, середньоденна заробітна плата складає 454,00 гривень.

Судом не встановлено невідповідності розрахунку вказаних у довідці сум Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.1995. Позивач не заперечила суду щодо зробленого відповідачем розрахунку середньоденного заробітку.

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період з 21.02.2025 по 03.04.2025 становить 30 днів. Отже, середній заробіток позивача за вказаний період складає 13 620 гривень (30 робочих днів помножити на 454 гривень середньоденного заробітку).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернулась позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція від 02.06.2025.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Чернелицької селищної ради, то з останньої підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 211,20 гривень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Чернелицької селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04355601) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 21.02.2025 по 03.04.2025, в розмірі 13 620,00 гривень (тринадцять тисяч шістсот двадцять гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернелицької селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04355601) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 гривень (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач Чернелицька селищна рада (ідентифікаційний код юридичної особи 04355601), вул. Незалежності, 19, смт. Чернелиця, Коломийський район, Івано-Франківська обл., 78112.

Суддя Скільський І.І.