Решение № 139309183, 18.08.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/1337/26

2/532/1036/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді Мороз Т.М.,

з участю:

секретаря судового засідання Крейс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

26.05.2026 представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 10.03.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 1271711, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 8000 грн. В подальшому право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 27930,80 грн, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 6984 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 19986,80 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 960 грн. На підставі викладеного, представник позивача прохав суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 27930,80 гривень та понесені судові витрати.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.06.2026 по справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

09.06.2026 до суду від представника відповідача, адвоката Зачепіло З. Я. надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача позовні вимоги не визнала. Зазначила, що матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за вказаними кредитними договорами. Таким чином, вимоги пред`явленого позову недоведені. Заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню. Позивачем на підтвердження перерахування відповідачеві коштів за кредитними договорами не надано належних доказів розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку (а. с. 42-45).

Також представником відповідача надано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката до 4000 гривень, зважаючи на складність справи, сталість судової практики (а. с. 46-47).

15.06.2026 до суду від представника заявника ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, згідно якого спірний кредитний договір було укладено відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, визначені в електронному договорі у розмірі 8 000,00 грн надійшли в розпорядження відповідача на належну йому банківську картку відповідач не надав. Позивачем при цьому заявлено клопотання про витребування виписки по рахунку ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» була відправлена відповідачу письмова претензія у якій також було зазначено про заміну кредитора у зобов`язанні. Зазначив, що розмір витрат на правову допомогу є обґрунтованим та підтвердженими детальним описом наданих послуг. На підставі викладеного представник позивача прохав задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а. с. 53-62).

Сторони в судове засідання не з`явилися, надали до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов до наступного.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч. ч. 3, 6, 12 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 10.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 1271711, відповідно до якого сума кредиту становить 8000 гривень. Кредит надається строком на 30 днів (а. с. 10-12).

Відповідно до п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 960.00 грн., яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом становлять 6000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Договір укладено відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а. с. 13).

Суду також надано графік розрахунків за договором, анкету-заяву на кредит (а. с. 13-14).

Факт укладення кредитного договору не заперечується стороною відповідача.

На підтвердження факту зарахування коштів за кредитним договором суду надано копію платіжного доручення №16389033, відповідно до якого за спірним кредитним договором на банківську картку відповідача НОМЕР_1 перераховано кошти у розмірі 8000 гривень та відповідь АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260629/56243-БТ відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 . 10.03.2020 зараховано кошти на суму 8000 гривень (а. с. 15, 75).

Таким чином суд не приймає до уваги заперечення сторони відповідача щодо відсутності доказів перерахування відповідачу кредитних коштів згідно спірного договору.

На підтвердження факту переходу права вимоги суду надано копію договору про відступлення прав вимоги №52-МЛ від 16.11.2020, акт приймання-передачі реєстру боржників від 16.11.2020, платіжну інструкцію №20165 від 16.11.2020 про сплату за відступлення права вимоги згідно договору №52-МЛ, претензію ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» від 01.04.2026 №20113841/3592 (а. с. 17-27).

За таких обставин суд не приймає до уваги заперечення сторони відповідача щодо відсутності належних доказів сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредиторам, щодо повідомлення відповідача про відступлення права вимоги.

При цьому останнє у разі відсутності повідомлення відповідача про відступлення права вимоги свідчить лише про ризик несприятливих наслідків для нового кредитора, у разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові (ст. 516 ЦК України). Водночас стороною відповідача доказів виконання зобов`язання ні первісному кредиторові, ні позивачу не надано.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №52-МЛ від 16.11.2020, що засвідчений представниками ТОВ «Мілоан» та позивача, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №1271711 у розмірі 27930,80 гривень (а. с. 26).

Суд вважає, що надані документи підтверджують перехід права вимоги до позивача, є належними та допустимими доказами.

Водночас щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню суд зазначає наступне.

Суду надано виписку з особового рахунку за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», яка за своєю правовою суттю є розрахунком заборгованості, відповідно до якого за договором №1271711 заборгованість становить 27930,80 гривень, з них 6984 гривень прострочене тіло, 19986,80 гривень прострочені відсотки, 960 гривень заборгованість за комісією (а. с. 17).

Також суду надано копію відомостей про нарахування ТОВ «Мілоан» (а. с. 15-16) та розрахунок заборгованості позивача, який наведений у відповіді на відзив на позовну заяву.

Так, з 11.03.2020 по 09.04.2020 (30 днів відповідно до п. 1.3. Кредитного договору) нараховувалось проценти за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день (п. 1.5.2. Кредитного договору).

У зв`язку з продовженням користування кредитними коштами після спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 Кредитного договору з 10.04.2020 розпочалось нарахування процентів відповідно до п. 2.2.3. Кредитного договору, що склало 3 дні (в період з 10.04.2020 по 12.04.2020).

12.04.2019 відповідач скористався п. 2.3. кредитного договору та здійснив пролонгацію кредиту, на 15 днів, за що сплатив 800,00 грн комісії (по 10% від тіла кредиту відповідно до п. 2.3.1. Кредитного договору). Він сплатив 800 грн від тіла кредиту та 2268 грн від процентів по кредиту. Тож з 13.04.2020 по 27.04.2020 нараховувались проценти згідно п. 1.5.2. Кредитного договору за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день (п. 1.5.2. Кредитного договору).

У зв`язку з продовженням користування кредитними коштами після спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 Кредитного договору з 28.04.2020 розпочалось нарахування процентів відповідно до п. 2.2.3. Кредитного договору, що склало 76 днів (в період з 28.04.2020 по 14.05.2020).

14.05.2020 відповідач скористався п. 2.3. Кредитного договору та здійснив пролонгацію кредиту, на 7 днів, за що сплатив 216,00 грн комісії (по 3% від тіла кредиту відповідно до п. 2.3.1. Кредитного договору). Він сплатив 216 грн від тіла кредиту та 1105 грн від процентів по кредиту. Тож з 14.05.2020 по 21.05.2020 нараховувались проценти згідно п. 1.5.2. Кредитного договору за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день (п. 1.5.2. Кредитного договору).

У зв`язку з продовженням користування кредитними коштами після спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 Кредитного договору з 22.05.2020 розпочалось нарахування процентів відповідно до п. 2.2.3. Кредитного договору, що склало 76 днів (в період з 22.05.2020 по 16.07.2020).

Відповідно до п. 1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

Відповідно до п. п. 2.2.2, 2.2.3 Договору нарахування Позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

Незважаючи на інші умови Договору сторони домовились, що якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення Позичальника нараховуються за вибором Позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту.

Згідно поданого розрахунку вбачається, що після закінчення строку кредиту 30 днів первісним кредитором продовжилось нарахування відсотків за користування кредитом. Відсотки в якості процентів передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України не нараховувались, про що свідчить і розрахунок заборгованості, наданий позивачем.

З цього приводу суд зазначає, що кредитним договором фактично передбачено нарахування відсотків за користування кредитом поза строком кредитування, в тому числі без встановлення будь-якого іншого терміну, крім моменту повного виконання позичальником зобов`язань.

Суд звертає увагу, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

При цьому припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19), від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 (п. 91).

Суд також зазначає, що у статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Судом встановлено, що договором кредиту передбачено сплату процентів за межами строку надання кредиту, що застосовується не відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а згідно до ст. 1056-1 ЦК України, тобто у якості процентів за користування кредитом, про що також зазначено представником позивача у відповіді на відзив.

Вказане також свідчить і з дії первісного кредитора щодо подальшого нарахування відсотків шляхом пролонгації договору після закінчення його строку.

Так, з приводу пролонгації суд зазначає, що відповідно до п. 2.3.1 Договору позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту.

Копію Правил про які зазначено у договорі суду не надано. Будь-яких інших доказів про волевиявлення сторін, у тому числі відповідача, щодо пролонгації договору не надано. Згідно одностороннього розрахунку ТОВ «Мілоан» зазначено про сплату відповідачем комісії «за управління та обслуговування кредиту», а не за продовження кредиту.

Зважаючи на це, а також на те, що пролонгація договору не можлива після спливу строку кредитування (09.04.2020), при цьому так звана пролонгація здійснена 12.04.2020, суд вважає, що строк кредитування закінчився 09.04.2020 року. Таким чином з відповідача на користь позивача згідно умов договору підлягають стягненню тіло кредиту 8000 гривень, комісія за надання кредиту 960 гривень та відсотки 6000 гривень з розрахунку 2,50% на день строком 30 днів.

Вказане також підтверджується графіком розрахунків до договору (а. с. 13).

Згідно розрахунку ТОВ «Мілоан» відповідачем сплачено 1016 гривень тіла кредиту, 1016 гривень комісії за обслуговування кредиту, 3373 гривень процентів.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача тіло кредиту у розмірі 6984 (8000-1016) гривень та відсотки у розмірі 2627 (6000-3373) гривень. Оскільки відповідачем сплачена комісія у розмірі 1016 гривень, 56 гривень (1016-960) необхідно зарахувати у сплати процентів за договором.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 6984 гривень тіла кредиту та 2571 (2627-56) гривень відсотків, а всього 9555 гривень.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 910,80 гривень (2662,40 * 34,21%).

Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року, акт наданих послуг №Д/24495 від 14.04.2026 року, детальний опис наданих послуг до акту №Д/24495, відповідно до якого надано послуги: усна консультація (30 хв), ознайомлення з матеріалами справи (2 години), погодження правової позиції клієнта (30 хв), складення позовної заяви (3 години 30 хв) (а. с. 30-32).

Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до 4000 гривень.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

Беручи до уваги позиції сторін, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, зокрема те, що позивачем укладено договір про надання правової допомоги для пакетного обслуговування кредитних справ, складність справи, яка є малозначною, дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу з відповідача у розмірі 4000 гривень.

Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1271711 від 10.03.2020 року у розмірі 9555 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати: судовий збір у розмірі 910,80 (дев`ятсот десять грн 80 коп.) гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень, а всього 4910,80 (чотири тисячі дев`ятсот десять грн 80 коп.) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх, р/р НОМЕР_3 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя