Решение № 139306844, 27.08.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/737/26

Провадження № 2/595/502/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Тхорик І.І.

з участю секретаря судового засідання Єдинак Л.С.

представника відповідача, адвоката Ковалівського Б.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє представник Грибанов Д.В., звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором № 1823781 в розмірі 27600,00 грн, з яких: 10000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 12600,00 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5000,00 грн сума заборгованості за неустойкою. Окрім того, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 02 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1823781. Підписанням кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтверджує, що умови договору йому зрозумілі та він

підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. 26.02.2026 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 26022026, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 26022026 від 26.02.2026 ТОВ «ФК`ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27600,00 грн, з яких; 10000,00 грн сума заборгованості за основним боргом; 12600,00 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5000,00 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 1823781 в розмірі 27600,00 грн. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19 червня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковалівського Б.В., на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі. Відзив мотивує тим, що сторона відповідача не заперечує факт укладення вказаного вище кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у вказаній сумі. Разом з тим, відповідач категорично не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості і просить відмовити у стягнення такої в повному обсязі з огляду на таке. У заявлених вимогах позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 1823781 в розмірі 27600,00 грн, з яких: 10000,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; 12600,00 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 5000,00 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Так, договором №1823781, графіком платежів, анкетою заявою на кредит не передбачалося нарахування процентів за користування кредитними коштами. Разом з тим, первісний кредитор встановив комісію за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, що суперечить вимогам законодавства. П. 1.5.1 Договору передбачено комісію за надання кредиту в сумі 2500,00 грн, яка нараховується за ставкою 25.00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Згідно п. 1.5.2 договору про споживчий кредит комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 30800.00 грн, що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору. Разом з тим, встановлені договором комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості у кожному наступному розрахунковому періоді, не підлягає задоволенню, оскільки це буде суперечити нормам Закону України «Про споживче кредитування». Ураховуючи, що фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.5.2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Сторона відповідача стверджує, що жодних додаткових послуг з обслуговування кредиту відповідачу надано не було, однак первісним кредитором безпідставно заявлено вимоги про стягнення такої. Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення. Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства. Відтак, сторона відповідача вважає, що у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 12600,00 грн слід відмовити з огляду на нікчемкість встановлення такої. Також відсутні підстави для стягнення з відповідача в користь позивача неустойки за кредитним договором № 1823781 в розмірі 5000,00 грн. Так, враховуючи, що кредитором здійснено нарахування в період воєнного стану, вказані суми в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягають списанню позивачем, як новим кредитором, а тому відсутні підстави для стягнення таких сум з відповідача. Сторона відповідача також заперечує щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн з огляду на те, що він періодично здійснював платежі за кредитом, якими первісним кредитором за рахунок тіла кредиту здійснювалося погашення нарахованих комісій за надання кредиту та його обслуговування, умови встановлення яких є нікчемними, зважаючи на викладені вище норми цивільного законодавства. Так, згідно відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованої первісним кредитором ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» Богачуку В.О. згідно умов кредитного договору № 1823781 03 травня 2025 року надано кредит в сумі 10000,00 грн. З відомості вбачається, що ОСОБА_1 здійснював наступні оплати за вказаним кредитом: 17.05.2025 сплата комісії за надання кредиту в сумі 2500,00 грн: 02.06.2025 сплата простроченої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 16.06.2025 сплата комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 30.06.2025 сплата комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 15.07.2025 сплата комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 07.08.2025 сплата комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 07.08.2025 сплата простроченої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 30.08.2025 сплата комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; - 16.09.2025 сплата простроченої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 01.10.2025 сплата простроченої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 14.10.2025 сплата комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн. Відтак, всього ОСОБА_1 сплатив 16500,00 грн, які були перераховані первісним кредитором на погашення комісії за надання кредиту 2500,00 грн та 14000,00 грн комісії за обслуговування кредиту. Оскільки, як зазначалося вище, умови договору щодо надання та обслуговування кредиту є нікчемними, відповідно, кошти, сплачені відповідачем ОСОБА_1 повинні бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту. Зважаючи на викладене, оскільки відповідачем сплачено кредитну заборгованість за кредитним договором № 1823781 від 02.05.2025, просять відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у повному обсязі.

23 червня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Канак М.С. надійшла відповідь на відзив, в якій вона просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає відзив сторони відповідача безпідставним та необґрунтованим. Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора. Кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі та строк його повернення, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки вказаний договір є дійсним та ніким не оспореним. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Звертає увагу, що положення ЗУ «Про споживче кредитування» не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладатимуться після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом No 3498-IX. Тобто, на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.24, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Враховуючи те, що договір позики був укладений після набрання чинності Закону No 3498-IX, заборгованість по зазначеним договорам була нарахована первісним кредитором згідно вимог чинного законодавства. Враховуючи п. 1.5.1 Кредитного договору № 1823781, комісія за надання кредиту в розмірі 2500.00 грн, нараховується за ставкою 25.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 25.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом. П. 1.5.2. передбачено, що Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 30800.00 грн, що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору. Вся інформація та умови надання споживчого кредиту були доведені до відома позичальника безоплатно, що підтверджується змістом підписаного ним кредитного договору, згідно з яким підписання свідчить про те, що відповідач з всіма умовами ознайомлений та погоджується, перед підписанням повідомлено у встановленій законом формі про всі істотні умови договору. Зі змісту кредитного договору вбачається, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесене не було. Не містить він і будь-яких інших несправедливих умов. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з Правилами надання коштів, відповідачем при укладенні кредитного договору висловлено не було. Жодних застережень або зауважень з боку відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час його підписання, до суду належними доказами не подано. Зазначає, що у випадку неповного розуміння умов кредитного договору у відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористався. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Інформація надана первісним кредитором з дотриманням всіх вимог законодавства, викладена в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора. Отже, підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Доводи ОСОБА_1 щодо, нібито, порушення первісним кредитором норми законодавства зводяться виключно до цитування статей та власних припущень без жодної аргументації та відсутності доказової бази. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відсутність жодних підтверджень доводам позичальника, позиція є неаргументованою та невмотивованою.

26 червня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковалівського Б.В., на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких він просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» відмовити у повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість. Так, у відповіді на відзив позивач значну частину своїх пояснень присвячує питанню укладення кредитного договору в електронній формі, застосуванню одноразового ідентифікатора, порядку реєстрації в особистому кабінеті, правомірності електронного підпису та загальним положенням Закону України «Про електронну комерцію». Разом з тим, зазначені доводи не спростовують позиції відповідача, оскільки у відзиві відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн. Спір у цій справі стосується не самого факту укладення договору, а обґрунтованості заявленого позивачем розміру заборгованості, зокрема, правомірності нарахування комісій та неустойки, а також правильності зарахування платежів, здійснених відповідачем. Таким чином, наведені позивачем міркування щодо електронного договору фактично не стосуються спірних обставин, не спростовують доводів відзиву та не доводять наявності заборгованості саме в тому розмірі, який заявлено у позові. Позивач у відповіді на відзив посилається на принцип свободи договору та стверджує, що відповідач погодився з умовами договору, зокрема з умовами щодо сплати комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Однак, сам по собі факт включення певної умови до договору не свідчить про її правомірність, якщо така умова суперечить закону та обмежує права споживача. У відзиві відповідачем було обґрунтовано, що положення договору щодо стягнення комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту фактично не підтверджені жодним переліком реальних додаткових чи супутніх послуг, які були надані відповідачу. Позивач, у свою чергу, у відповіді на відзив також не зазначив, які саме конкретні послуги були надані відповідачу за спірні комісії, коли саме такі послуги надавалися, у чому полягав їх зміст та якими доказами це підтверджується. Фактично, позивач зводить свою позицію до того, що відповідач підписав договір, а тому повинен сплатити всі передбачені ним платежі. Однак, такий підхід суперечить суті захисту прав споживача як слабшої сторони договору. Отже, доводи позивача про свободу договору не можуть бути підставою для стягнення з відповідача платежів за послуги, які фактично не надавалися та існування яких позивачем не доведено. Як зазначалося у відзиві, відповідачем було здійснено платежі за кредитним договором на загальну суму 16 500,00 грн. Із наданих матеріалів вбачається, що первісним кредитором такі платежі були зараховані не на погашення тіла кредиту, а на погашення комісії за надання кредиту у розмірі 2 500,00 грн та комісії за обслуговування кредиту у розмірі 14 000,00 грн. Оскільки умови договору щодо сплати таких комісій є нікчемними, кошти, сплачені відповідачем, повинні бути зараховані в рахунок погашення основного зобов`язання, тобто, тіла кредиту. За таких обставин відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 10 000,00 грн тіла кредиту, оскільки відповідач фактично сплатив суму, що перевищує розмір отриманого кредиту. Позивач у відповіді на відзив не спростував факт здійснення відповідачем платежів у загальному розмірі 16 500,00 грн, не довів правомірності їх зарахування саме на комісії та не надав належного розрахунку заборгованості з урахуванням нікчемності відповідних умов договору. Позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 5 000,00 грн, посилаючись на умови договору про сплату штрафу у розмірі 1 000,00 грн за кожний випадок порушення строків оплати. Водночас, позивач не довів належними та допустимими доказами правомірності нарахування такої неустойки, не надав детального та зрозумілого розрахунку із зазначенням конкретних дат прострочення, конкретних платежів, за які нараховано штраф, та правової підстави для кожного окремого нарахування. Крім того, значна частина спірних платежів, прострочення яких позивач ставить відповідачу у вину, стосується саме комісій за надання та обслуговування кредиту. Оскільки умови договору щодо сплати таких комісій є нікчемними, відсутні підстави вважати прострочення їх сплати порушенням грошового зобов`язання, яке може породжувати обов`язок відповідача сплачувати штраф. Навіть у випадку, якщо суд дійде висновку про можливість застосування положень договору щодо відповідальності, заявлена неустойка є явно неспівмірною з фактичними обставинами справи, з урахуванням того, що відповідач сплатив за договором 16 500,00 грн при отриманому кредиті 10 000,00 грн. Позивач не довів понесення збитків у зв`язку з діями відповідача, а тому вимога про стягнення 5 000,00 грн неустойки є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Позивач у відповіді на відзив не спростував основних доводів відповідача, а саме: не довів правомірності нарахування комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту; не зазначив, які саме реальні послуги були надані відповідачу за спірні комісії; не спростував факт здійснення відповідачем платежів у загальному розмірі 16 500,00 грн; не довів правомірності зарахування цих платежів на нікчемні комісії; не надав належного розрахунку неустойки; не довів наявності підстав для витребування доказів судом. За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

16 липня 2026 року ухвалою суду постановлено поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» строк на звернення з клопотанням про витребування доказів.Клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про витребування доказів задоволено частково. Витебувано в Акціонерного товариства «Універсал Банк» (Код ЄДРПОУ 21133352, Україна, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку НОМЕР_2 ; виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) за період з 02.05.2025 по 04.05.2025; інформацію про надходження 03.05.2025 на картковий рахунок НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) грошових коштів в сумі 10000,00 грн. В решті вимог клопотання відмовлено.

07 серпня 2026 року на адресу суду від АТ «Універсал Банк» надійшов лист за № БТ/Е-33534 від 03.08.2026 на виконання ухвали суду від 16.07.2026 у справі № 595/737/26.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явився. У відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду через систему «Електронний суд» 13.07.2026, представник позивача Канак М.С. просила розглядати справу у відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ковалівський Б.В., в судовому засіданні просив у задоволенні позову відповити з підстав, викладених у відзив на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібранні по справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 02 травня 2025 року ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит № 1823781.

Згідно із п. 1.1 Договору, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п.1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти в сумі, визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі . кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

П.1.2 Договору передбачено, що загальний розмір кредиту становить 10000,00 грн.

Згідно п.1.3 Договору передбачено кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 02.05.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

За даними п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 2500.00 грн, яка нараховується за ставкою 25.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 25.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

П. 1.5.2 Договору передбачена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 30800.00 грн, що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

П. 1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно п. 1.5.4. Договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн.

За даними п.1.6 Договору тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

П. 1.7. Договору передбачено, що позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим Договором та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки. Укладаючи цей Договір, сторони виходять з того, що протягом строку його дії, вказані в цьому Договорі тарифи, розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом всього строку дії Договору. У випадку зміни обставин після його укладення, вказані в цьому Договорі тарифи, розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця можуть бути змінені відповідно до п.3.2.8 Договору (при зменшені) або за письмовою згодою позичальника (при збільшенні). Отримання позичальником додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб для укладення цього Договору не вимагається.

Згідно п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Договір про споживчий кредит № 1823781 підписаний відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 550261.

Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту № 1823781 Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який 03.05.2025 підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 653057, та в якому містяться відомості про кредитодаця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Згідно платіжного доручення № 42750740 від 03 травня 2025 року, ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 10000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно договору № 1823781.

Як убачається з листа АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-33534 від 03.08.2026, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 . 30 травня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_3 було нараховано платіж у сумі 10000,00 грн.

26.02.2026 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26022026, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» (клієнт) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту, неустойку, та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Факт оплати суми фінансування за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 26022026 від 26.02.2026 підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 27.02.2026.

Згідно витягу з реєстру боржників від 26.02.2026 до договору факторингу № 26022026, ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» відступило позивачу право вимоги до боржника ОСОБА_1 , сума заборгованості останнього за договором № 1823781 склала 27600,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 12600,00 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 5000,00 грн заборгованість за штрафом.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 02.05.2025 підписав Договір про споживчий кредит № 1823781 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 550261 та отримав від ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» суму позики в розмірі 10000,00 гривень на картковий рахунок, що стороною відповідача не заперечується.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Отже, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідно до укладеного договору факторингу, перейшло право грошової вимоги до відповідача.

З відомості про щоденні нарахування та погашення (довідка сформована первісним кредитором ТОВ «ФК «Незалежні фінанси») слідує, що в період з 03.05.2025 по 26.02.2026 за кредитним договором № 1823781, де боржником виступає ОСОБА_1 , здійснювалися операції з: нарахування кредиту, нарахування комісії за надання кредиту, сплата комісії за надання кредиту, нарахування комісії за обслуговування кредиту, сплата простроченої комісії за обслуговування кредиту, сплата комісії за обслуговування кредиту нарахування штрафу згідно п.4.1 Договору, списання штрафу за порушення зобов`язання за рахунок фінансового результату тощо.

З наведеної вище відомості слідує, що ОСОБА_1 03.05.2025 нараховано комісію за надання кредиту в сумі 2500,00 грн, яку він сплатив 17.05.2025.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, окрім іншого, просив стягнути заборгованість за обслуговування кредиту в сумі 12600,00 грн, однак така вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

У кредитному договорі № 1823781 передбачено комісію пов`язану з обслуговуванням кредиту.

Однак, розмір комісії за надання кредиту, який визначено в кредитному договорі, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 28).

Інакше кажучи, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Таким чином банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови кредитного договору щодо сплати комісій є нікчемними, а вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за спірним кредитивним договором задоволенню не підлягають.

Окрім того, щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає таке.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що заборгованість за неустойкою у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1823781 від 02.05.2025 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 5000,00 грн стягненню з відповідача не підлягає.

З наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення слідує, що в період з 03.05.2025 по 26.02.2026 за кредитним договором № 1823781, відповідачем ОСОБА_1 сплачено кошти в загальній сумі 16500 грн, а саме: 17.05.2025 сплата комісії за надання кредиту в сумі 2500,00 грн: 02.06.2025 сплата простроченої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 16.06.2025 сплата комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 30.06.2025 сплата комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 15.07.2025 сплата комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 07.08.2025 сплата комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 07.08.2025 сплата простроченої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 30.08.2025 сплата комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 16.09.2025 сплата простроченої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 01.10.2025 сплата простроченої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн; 14.10.2025 сплата комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1400,00 грн.

Відповідно до долучених позивачем відомостей убачається, що ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», за рахунок тіла кредиту погашалася комісія за надання кредиту, комісія за обслуговування кредиту та прострочена комісія за обслуговування кредиту.

Таким чином, сторонами не оспорюється того факту, що ОСОБА_1 надано кредитні кошти в сумі 10000,00 грн, які мали б бути повернені. Разом з тим, перевіривши долучену позивачем до матеріалів справи довідку, а саме, відомості про щоденні нарахування та погашення, суд встановив, щовідповідачем на погашення вказаної заборгованості сплачено 16500,00 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені висновки, суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за наведеним кредитним договором, відтак, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари Броварського району Київської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: І. І. Тхорик