Решение № 139304150, 25.08.2026, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 766/7841/26

Провадження № 2/339/240/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 серпня 2026 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Кілик М.П.,

за участю секретаря судового засідання Ганчар Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болехів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

до Болехівського міського суду Івано-Франківської області на підставі ухвали судді Херсонського міського суду Херсонської області від 10.06.2026 надійшли за підсудністю матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС»), поданої через систему «Електронний суд», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зокрема, представник позивача Сахарова О. просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 112014543 від 25.11.2021 у розмірі 23 067,67 грн; 2662,40 грн сплаченого позивачем судового збору та витрати на професійну правничу допомогу 7000 грн.

У обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.11.2021 між ТОВ«Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 112014543 на суму 13 000 грн. Договір укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. У кредитному договорі сторони досягнули згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, у якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування коштами, розміру і типу процентної ставки. Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом перерахування через банк провайдер, грошові кошти в розмірі 13 000 грн. Відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором. 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, до якого в подальшому укладалися Додаткові угоди щодо продовження терміну дії Договору факторингу, за яким до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги за кредитним договором. 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 23 067,67 грн. Відповідач не повернув наданий йому Кредит. Загальна сума заборгованості перед позивачем на момент подання позовної заяви становить 23 067,67 грн, яка складається з: 11 849,11 грн - заборгованість з тіла кредиту, 11 218,56 грн - з несплачених відсотків за користування кредитом, яку позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою судді від 14 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з наявністю недоліків позовної заяви та надано позивачеві строк для усунення недоліків. У строк, визначений ухвалою, представник позивача усунув недоліки позовної заяви.

Відтак, ухвалою судді від 21 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

Витребувані документи надійшли на адресу суду 31.07.2026.

Судове засідання 10.08.2026 відкладено у зв`язку з неявкою відповідача.

Представник позивача Сахарова О., яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не прибула, заявила клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 25.08.2026 не прибув, подав до суду заяву, у якій позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» визнав, просить розглянути справу в його відсутності. Витрати на правничу допомогу вважає завищеними, просить стягнути їх у мінімальному розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У ч.2 ст.639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст.1054 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Положеннями ст.3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суд установив, що 25.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 112014543 (а.с.25- 27, 38), згідно з яким Товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит на суму 13 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Договір укладено в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Кредит надається строком на 112 днів від дати отримання. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом 0,69 % в день від суми кредиту; базова процентна ставка 1,30 % в день (п.1.1 1.5).

ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» виконало свій обов`язок та перерахувало відповідачу 25.11.2021 грошові кошти у розмірі 13 000 грн на банківську карту відповідача (а.с.40). Належність вказаної банківської картки саме відповідачу та зарахування на неї коштів у загальній сумі 13 000 грн підтверджено листом АТ КБ «ПриватБанк» від 24.07.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань перед первісним кредитором з повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість, та стягнення заборгованості в примусовому порядку на користь позивача, як правонаступника первісного кредитора.

Відповідно до змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення ст. 516, ч.2 ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі №761/1543/20, у постанові від 19.01.2022 у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Строк дії цього договору в подальшому додатковими угодами неодноразово продовжувався (а.с.54-60). За вказаним договором факторингу, відповідно до п.4.1, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржників, у тому числі відповідача у справі, що підтверджується Реєстром прав вимоги №175 від 05.05.2022 (а.с.61-62). При цьому, умовами договору факторингу передбачено перехід права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу (у т.ч.проценти за користування кредитом, неустойку) за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також прав вимоги, які виникнуть у майбутньому (п.1.3, п.1.4, а.с.54).

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено Договір факторингу №30/1023-01 (Договір факторингу 2) (а.с. 63-64). На виконання вказаного договору факторингу 2 підписано реєстр прав вимоги №2 від 20.12.2023, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному в реєстрі прав вимоги у сумі 23 067,67 грн(а.с.65).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого (п.1.2) позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним Кредитним договором, що стверджується підписаним сторонами договору факторингу актом прийому-передачі реєстру боржників від 14.07.2025 (а.с.67-70).

Отже внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за кредитним договором № 112014543 від 25.11.2021, укладеним між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем, перейшло від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «ФК «Ейс»». Зокрема, відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договоромв сумі 23 067,67 грн, з яких: 11 849,11 грн - заборгованість з тіла кредиту, 11 218,56 грн - заборгованість з несплачених відсотків за користування кредитом (а.с.70).

Таким чином, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором № 112014543 від 25.11.2021.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором з повернення коштів та сплати відсотків за користування коштами, у результаті чого у нього виникла заборгованість.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором, наданого ТОВ «ФК «ЕЙС»», заборгованість відповідача становить: тіло кредиту 11 849,11 грн, проценти за користування кредитними коштами, які нараховані за період з 25.11.2021 до 03.03.2022, становлять 11 218,56 грн, а всього 23 067,67 грн.

Аналіз наданих позивачем розрахунків заборгованості свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано відповідно до умов кредитного договору,у межах строку дії кредитного договору та за процентною ставкою, погодженою сторонами, що свідчить про їх нарахування за узгодженими з відповідачем умовами. Відповідач здійснив часткову оплату 15.12.2021 на суму 1150,89 грн повернення тіла кредиту та 1255,80 грн сплати відсотків за користування кредитним коштами. Доказів сплати решти заборгованості матеріали справи не містять.

На підставі наведеного суд дійшов переконання, що вимоги позивачає підставними та підлягають до задоволення. Суд вважає, що визнання відповідачем ОСОБА_1 позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін чи інших осіб, тому суд приймає визнання позовних вимог і доходить висновку про задоволення позову.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею137 ЦПК України визначено критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові ВП ВС від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21);

- за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (Постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).

Зокрема, відповідно до змісту ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав копії: договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС», додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 01.09.2025, акту прийому-передачі наданих послуг на суму 7000 грн, протоколу погодження вартості послуг, ордеру, свідоцтва про надання правничої допомоги (а.с.18, 19, 20, 49).

Відповідно до протоколу погодження вартості послуг про надання правничої допомоги та акту прийому-передач наданих послуг позивачу були надані такі послуги: складання позовної заяви (2 год) 5000 грн; вивчення матеріалів справи (2 год)- 1000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації (1 год)- 500 грн; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування коштів (1год) -500грн. Загальна кількість часу адвоката за надані послуги - 6 год; сума вартості послуг - 7000 грн.

Суд враховує наведені відповідачем заперечення проти розміру витрат на професійну правничу допомогу. Суд враховує, що дана справа є типовою, для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів. Фактично адвокатом складено процесуальні документи у справі - позовну заяву із клопотанням про витребування доказів, що не є великими за обсягом та складними за змістом, з мінімальною кількістю доказів. Складання позову не потребувало аналізу великої кількості документів. У судових засіданнях адвокат участі не брав, подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Будь-які інші клопотання, письмові пояснення до суду не надходили.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивач має право на компенсацію витрат за надані послуги (складення адвокатом позовної заяви та клопотання та подання їх до суду), однак з огляду на типовість даної цивільної справи, наявність сталої судової практики, суд вважає, що заявлені адвокатські послуги, тривалість яких визначено як 6 годин, - не відповідають критерію реальності часових витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Суд не враховує під час розподілу судових витрат витрати на вивчення матеріалів кредитної справи, оскільки таке ознайомлення фактично охоплюється змістом наданої послуги зі складення позовної заяви, яка відповідно акту прийому-передачі наданих послуг тривала 2 години.

Отже, враховуючи наведені відповідачем доводи щодо зменшення розміру витрат на послуги з правничої допомоги, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає доцільним визначити в 1500 грн, що, на переконання суду, забезпечує справедливий баланс між правом сторони на компенсацію понесених витрат та обов`язком суду перевірити їх розумність і необхідність.Вказаний розмір витрат суд вважає пропорційним до предмета спору в даній справі (типова справа про стягнення кредитної заборгованості), а витрати - такими, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат, тобто є дійсними та потрібними, з огляду на розумну потребу судових витрат для даної справи.

При зверненні до суду з позовом позивачем було оплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору). На підставі ч.1 ст.142 ЦПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову, що становить 1331,20 грн, а решта судового збору в розмірі 1331,20 грн, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №48676 від 28.04.2026 (сплачено в ПуАТ «КБ «Акордбанк»), підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст.13, 19, 81, 82, 89, 141, 259, 260, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №112014543 від 25.11.2021 в розмірі 23 067 (двадцять три тисячі шістдесят сім) гривень 67 копійок, а такожсудові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1331 гривні 20 копійок та 1500 гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» з державного бюджету 1131 гривень 20 копійок судового збору, сплаченого при поданні позову, згідно з платіжною інструкцією №48676 від 28.04.2026 (сплачено в ПуАТ «КБ «Акордбанк»).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я (найменування) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02094, м.Київ, вул.Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956;

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 28.08.2026.

Суддя: М.П.Кілик