Постановление суда № 139303207, 28.08.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 757/37923/22

Провадження № 1-кп/932/1060/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4

ОСОБА_5

захисників (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_9

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_10

перекладача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро, в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12020000000000693 відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця селища Веселе, Запорізької області, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 255-1 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Очамчир Ахалдаба Республіки Грузія, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 255-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_9 за ч.3 ст. 255-1 КК України та ОСОБА_10 за ч.3 ст. 255-1 КК України.

У судовому засіданні прокурор вважав за необхідне застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави на підставі п.1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як обвинувачений, враховуючи тяжкість скоєного кримінального правопорушення та відчуваючи невідворотність майбутнього покарання може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.

Окрім цього, під час проведення слідчих та процесуальних дій 20.05.2020 року ОСОБА_9 затримано на території VIP терміналу Міжнародного аеропорту «Дніпро», що свідчить про намагання останнього, будучи проінформованим про його майбутнє затримання та повідомлення про підозру покинути межі України з використанням документів, які дають право на виїзд за кордон, а тому підтверджує ризик передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, відповідно до п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтовано тим, що в обвинуваченого ОСОБА_9 існують достатні ресурси та важелі впливу на правоохоронні органи для уникнення від кримінальної відповідальності, враховуючи обставини придбання квитків на авіарейс та період спроби вильоту ОСОБА_9 за межі України (в ніч проведення його затримання та обшуків), дають підстави вважати про проінформованість ОСОБА_12 про час та хід проведення слідчих дій, що може свідчити про наявність стійких зв`язків з правоохоронними органами. Також слід взяти до уваги координаційні дії ОСОБА_9 інших суб`єктів підвищеного злочинного впливу, в тому числі осіб у статусі «ворів в законі», з розподілу злодійської каси (так званого «злодійського общака») та можливого спілкування з зазначеними невстановленими зв`язками в правоохоронних органах та коригування заходів з уникнення від кримінальної відповідальності, використовуючи засоби мобільного зв`язку.

Крім того, вважає наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, так як ОСОБА_9 не відмовлявся від своєї злочинної діяльності та перебуваючи під більш м`яким запобіжним заходом може продовжити вчиняти злочини, у тому числі із використанням засобів мобільного зв`язку. Також існування впливу та зв`язків у правоохоронних органах підтверджується тим, що ОСОБА_9 протягом 2005 року уже відбув покарання у виді реального позбавлення волі за вчинення злочину за ст. 345 КК України, але у базах даних МВС відомості про його судимість відсутні. Згідно оперативної інформації, невстановлені особи надають ОСОБА_9 послуги у вигляді видалення інформації з мережі «Інтернет», яка містить дані про його злочинний вплив та статус «вора», що свідчить про ризик вчинення ОСОБА_9 іншого кримінального правопорушення.

Також прокурор під час судового розгляду вважав за доцільне застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави на підставі п.1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як обвинувачений, враховуючи тяжкість скоєного кримінального правопорушення та відчуваючи невідворотність майбутнього покарання, а також не маючи в Україні будь-яких соціальних контактів (сім`ї, роботи, постійного місця проживання), окрім зв`язків в криміногенному світі може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.

Вважає, що у ОСОБА_10 існують достатні ресурси та важелі впливу на правоохоронні органи з метою уникнення від кримінальної відповідальності, враховуючи координаційні дії ОСОБА_10 інших суб`єктів підвищеного злочинного впливу, в тому числі осіб у статусі «ворів в законі», з розподілу злодійської каси (так званого «злодійського общака») та можливого спілкування з зазначеними невстановленими зв`язками в правоохоронних органах та коригування заходів з уникнення від кримінальної відповідальності, використовуючи засоби мобільного зв`язку, існує ризик передбачений п.4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Також враховуючи, що основною діяльністю та основним видом доходу ОСОБА_10 , як суб`єкта підвищеного злочинного впливу у статусі «вора в законі» стало коригування (так зване «курсування») злочинної діяльності інших кримінногенним елементів шляхом розподілу «злодійського общаку», призначення «смотрящих за регіонами», інших дій, що свідчить про неможливість ведення останнім звичайного соціального життя, а тому існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду прокурор підтримав вказані клопотання та просив задовольнити.

Захисники адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 просили відмовити в задоволені клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені ризики прокурором не доведені та не обґрунтовані.

Також захисником - адвокатом ОСОБА_4 надано письмові заперечення, які вона підтримала в судовому засіданні, де вказала, що клопотання прокурора є незаконним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_9 протягом усього провадження виключає наявність заявлених ризиків.

Кримінальне провадження №12020000000000693 триває з 16.07.2020 року.

20.05.2020 року ОСОБА_9 було затримано в порядку п.4 ч.1 ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру.

21.05.2021 року слідчим суддею Печерського райсуду м. Києва застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 09.07.2021 року слідчим суддею вказаний запобіжний захід змінений на домашній арешт у нічний період доби і цією ухвалою ОСОБА_9 звільнено з-під варти.

16.07.2021 року Київський апеляційний суд залишив ухвалу від 09.07.2021 року без змін.

Строк дії домашнього арешту неодноразово продовжувався ( 31.08.2021,12.10.2021. 08.12.2021) без жодних зауважень з боку сторони обвинувачення щодо поведінки ОСОБА_9 .

04.01.2022 прокурор ОСОБА_13 звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання, де вказав про належне виконання ОСОБА_9 покладених обов`язків.

З березня 2022 року запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не продовжувався та не застосовувався.

28.12.2022 року обвинувальний акт скеровано до суду.

Отже, понад шість років, жодного факту порушення з боку ОСОБА_9 покладених на нього процесуальних обов`язків, спроби ухилення від суду, неявки за викликом слідчого, прокурора або суду встановлено не було, а тому є безпідставним посилання прокурора про намір ОСОБА_9 переховуватись від суду, перешкоджати провадженню чи продовжувати протиправну діяльність .

За чинним КПК України, обов`язок доведення ризиків покладений на прокурора та повинен ґрунтуватись на нових, конкретних обставинах. Проте дане клопотання цих обставин не містить. Ризик переховування від суду не підтверджений, а посилання прокурора на обставини придбання авіаквитків вже був предметом розгляду слідчого судді Печерського райсуду м. Києва в ухвалі від 09.07.2021 року та в ухвалі колегії суддів Київського апеляційного суду від 16.07.2021 року.

При цьому, за час, що минув з моменту постановлення рішень, жодної спроби виїзду за кордон, зміни місця проживання чи ухилення від явки до слідчого, прокурора та суду ОСОБА_9 вчинено не було. Натомість у новому клопотання прокурор не наводить жодної нової обставини, яка б виникла після 16.07.2021 року і свідчила про актуальність цього ризику: клопотання практично дослівно відтворює фактологію та аргументацію 2021-2022 року.

«Координація» ОСОБА_9 дій інших осіб у 2020- на початку 2021 років, тобто на самі інкриміновані йому дії , а також «зникнення» з бази даних МВС інформації про судимість, а також на нібито «оперативну інформацію» про надання ОСОБА_9 невстановленими особами послуг з видалення інформації з мережі Інтернет, про нібито «стійки зв`язки з правоохоронними органами», як ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, прокурором не підтверджений, а навпаки спростовується інформацією про те, що станом на 15.06.2021 року ОСОБА_9 незнятої та не погашеної судимості не мав, факту видалення цієї інформації не встановлено. Відомості про притягнення у 2005 році, то за вироком суду ОСОБА_9 був звільнений від покарання на підставі ст. 75 КК України, тобто реально покарання не відбував. Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області додатково повідомило, що інформація про судимість ОСОБА_9 знята у 2013 році, у зв`язку із закінченням строку зберігання, й ці доводи були предметом перевірки у судовому засіданні 16.07.2021 року.

Крім того, посилання прокурора на самі інкриміновані ОСОБА_9 дії є логічно не обґрунтованими і суперечить принципу презумпції невинуватості.

Посилання про видалення інформації з мережі Інтернет є неконкретною, без надання будь-яких доказів наведеного, що позбавляє можливість її перевірки.

Ризик вчинення нового або продовження інкримінованого правопорушення прокурором не обґрунтований, а посилання на вчинення ОСОБА_9 дій за епізодами грудня 2020-березня 2021 року, які складають фабулу обвинувачення, вже неодноразово оцінювались судами. Жодного нового епізоду протиправної поведінки ОСОБА_9 , який мав би місце після березня 2021 року, прокурором не наведено.

Також не вбачається вчинення інкримінованими діями будь-якої матеріальної чи моральної шкоди конкретній особі, що додатково знижує ступінь суспільної небезпеки на яку посилається прокурор для обґрунтування найсуворішого запобіжного заходу.

Крім того, є об`єктивна неможливість застосування застави як альтернативи триманню під вартою внаслідок рішення РНБО санкцій.

Захисник - адвокат ОСОБА_7 у своїх письмових запереченнях, які підтримав під час судового засідання, зазначив, що клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідає вимогам ст. 184 КПК України та не підтверджене жодним доказом і за ч.2 ст.194 КПК України не підлягає задоволенню.

Саме клопотання містить неповні та такі, що не відповідають матеріалам провадження, відомості про застосовані до обвинуваченого запобіжні заходи. Посилання прокурора, що після ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.10.2021 року про продовження домашнього арешту до 12.12.2021 року, строк дії застосованого заходу не продовжувався, у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, не відповідає матеріалам кримінального провадження, оскільки ухвалою слідчого судді Печерського райсуду м.Києва від 08.12.2021 року строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту продовжено до 09.01.2022 року, включно. А потім ухвалою слідчого судді Печерського райсуду м. Києва від 05.01.2022 року запобіжний захід змінено з домашнього арешту на особисте зобов`язання за клопотанням прокурора.

Посилання прокурора на застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою викладене ним так, ніби ця обставина зберігається на день подання клопотання. Насправді дія зазначеного запобіжного заходу припинилася зв`язку із закінченням строку, на який було застосовано. Обвинуваченого звільнено з-під варти, і відтоді він перебуває на волі. Ця обставина відома прокурору ОСОБА_13 , оскільки саме він подавав клопотання від 23.01.2024 року і саме в ньому зазначав, що обвинувачений не має запобіжного заходу.

Прокурор просить застосувати найсуворіший запобіжний захід замість найм`якішого, не навівши жодної обставини.

При цьому обвинувачений ОСОБА_9 понад чотири роки перебуває на волі без застосування будь- якого запобіжного заходу, з`являється до суду і не вчинив жодної дії, від якої запобіжні заходи повинні застерігати.

Жоден орган державної влади з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти і до 19.08.2026 року не ініціював застосування до нього будь-якого запобіжного заходу ані в цьому, ані в іншому кримінальному провадженні. Прокурор не навів жодного факту, який би свідчив, що протягом цього періоду обвинувачений не з`являвся за викликом, залишав місце проживання, незаконно впливав на учасників кримінального провадження, нищив чи спотворив будь-який доказ аби вчинив інше кримінальне правопорушення.

Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України не доведений. Прокурор обґрунтовує даний ризик тяжкістю покарання за ч.3 ст.255-1 КК України та обставинами затримання обвинуваченого у терміналі Міжнародного аеропорту «Дніпро», але з урахуванням практики ЄСПЛ, лише тяжкість не є підставою для обрання такого запобіжного заходу. А щодо затримання ОСОБА_9 , то дані обставини містять певні протиріччя щодо придбання квитків та безпосереднього затримання ОСОБА_9 . При цьому, придбання квитків на авіарейс, не може свідчити про наявність цього ризику. Щодо володіння документом для виїзду за кордон, то дане твердження прокурора не підтверджено жодним доказом.

Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України не доведений, оскільки побудований на припущеннях прокурора про наявність стійких зав`язків з правоохоронними органами. Посилання прокурора на дії вчинені ОСОБА_9 протягом березня-квітня 2020 року стосовно ОСОБА_14 є безпідставними, оскільки дані дії не інкриміновані обвинуваченому і на момент березня-квітня 2020 року не були кримінально караними.

Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України також не доведеним, оскільки в обґрунтування прокурор послався лише на епізоди висунутого обвинувачення. А посилання на організацію та участь в сходці є безпідставним, оскільки по даному обвинуваченню дані обставини ОСОБА_9 не інкриміновані.

Також є безпідставним посилання прокурора на наявність судимості у ОСОБА_9 у 2005 році, оскільки з урахуванням часу дана судимість є погашеною і не може враховуватись під час вирішення питання про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставини, передбачені ст. 178 КПК України прокурором взагалі не наведені. Можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів також прокурором не наведена.

Захисник адвокат ОСОБА_6 в своїх письмових запереченнях, які підтримав під час судового засідання, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, відповідно до ухвал слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 21.05.2021 року щодо ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

09.07.2021 року слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_9 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт та покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

12.10.2021 слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_9 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також продовжено термін дії вищевказаних процесуальних обов`язків.

05.01.2022 ухвалою Печерського районного суду м.Києва запобіжний захід у вигляді домашнього арешту змінено на особисте зобов`язання строком до 04.03.2022. Про дані ухвали прокурор замовчав.

Посилання прокурора, що строк дії застосованого запобіжного заходу не продовжувався, в зв`язку із збройною агресією РФ, є безпідставною, т.я. факт збройної агресії РФ мав місце 24.02.2022 і у період з 04.03.2022 по 28.12.2022 ОСОБА_9 не перебував під дією жодного запобіжного заходу. При цьому, ОСОБА_9 належним чином виконував обов`язки, які покладені ст.42 КПК України.

Після скерування обвинувального акту 28.12.2022 , у період судового розгляду з 28.12.2022 по 19.08.2026 в Шевченківському районному суді міста Дніпра, сторона обвинувачення не вбачала існування жодних ризиків і підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу.

Посилання прокурора про застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у іншому кримінальному провадженні №12022000000001445 від 26.12.2022, не спростовує того факту, що наявність ризиків у кримінальному провадженні № 12020000000000693 мала бути підставою для застосування у цьому кримінальному провадженні запобіжних заходів. Цього зроблено не було.

Важливим також є те, що з 23.01.2024 року ОСОБА_9 не перебуває під дією жодного запобіжного заходу, забезпечує належну процесуальну поведінку під час розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12020000000000693 .

Крім того, зміст даного клопотання від 19.08.2026 року є абсолютно аналогічним до клопотання від 20.05.2021 року про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке 5 років тому розглядалось слідчими суддями під час досудового розслідування.

Однак, ще під час досудового розслідування ризики суттєво зменшувались, що мало наслідком зміну запобіжних заходів аж до їх повної відсутності.

Тому, намагання повторно відтворити існування ризиків у даному провадженні доводами, які сформовані слідчим ще у 2021 році і за повної відсутності нових, вказує на незаконність клопотання і відсутність підстав для задоволення.

У клопотанні прокурор, на підтвердження ризику за п.1 ч.1 ст.177КПК України, як намагання ОСОБА_9 нібито уникнути кримінальної відповідальності, посилається на слідчі та процесуальні дії 20.05.2020 року на території Міжнародного аеропорту «Дніпро», де ОСОБА_9 було затримано.

Однак, дані твердження про те, що ОСОБА_9 таким чином бажає змінити місце проживання або вибути на тимчасово непідконтрольну територію є безпідставним, оскільки відповідно до медичної програми, ОСОБА_9 мав бути госпіталізований до клініки в м. Стамбул. На той момент ОСОБА_9 не мав будь-яких обмежень свободі його пересування, придбав квитки на власне ім`я, а сама поїздка була запланована заздалегідь.

Намагання використати факт звичайного планового виїзду на лікування і бажання органу досудового розслідування його затримати, вкотре зазначається прокурором як ризик втечі, при цьому не надаючи жодних доказів того, що ці дії були пов`язані із кримінальним правопорушенням.

Прокурор зазначає, що ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, проявляється у тому, що у ОСОБА_9 існують достатні ресурси та важелі впливу на правоохоронні органи з метою уникнення від кримінальної відповідальності, який знайшов своє підтвердження у координації дій ОСОБА_9 . Однак, ці обставини вже були предметом оцінки у 2022 році, а тому посилання в якості обґрунтування ризику на обставини які самі по собі є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, є не припустимим, та заявленим без жодних доказів.

Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме щодо можливого вчинення іншого злочину, обґрунтовується прокурором з посиланням на інкриміновані ОСОБА_9 кримінальні правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті від 27.12.2022 .

Однак, дані обставини, які самі по собі вже є предметом доказування у обвинувальному акті, та не є ризиками.

Також клопотання не містить аналізу обставин, передбачених ч.1 ст. 178 КПК України.

При цьому, прокурор не розглянув можливість запобігання вищевказаним ризикам застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав своїх захисників, в задоволені клопотання прокурора просив відмовити.

Під час судового розгляду захисники адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_8 просили відмовити в задоволені клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені ризики прокурором не доведені та не обґрунтовані.

Окрім цього, захисник-адвокат ОСОБА_8 в своїх письмових запереченнях, які підтримала під час судового засідання, просила відмовити суд у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_13 від 19.08.2026 про обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відмовити та врахувати, що клопотання від 19.08.2026 не містить нових або актуалізованих фактичних даних, які б свідчили про виникнення чи істотне посилення ризиків, передбачених п.1, п.4, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, порівняно з обставинами, за яких у цьому ж провадженні застосовуються домашній арешт та особисте зобов`язання.

В обґрунтування своїх доводів зазначила, що клопотання від 19.08.2026 неповно та недостовірно відображає критично важливу процесуальну історію цього ж кримінального провадження.

Також, прокурор ОСОБА_13 у клопотанні 2022 року вже оцінював той самий масив фактичних обставин і ті самі ризики та не вважав їх такими, що обов`язково потребують тримання під вартою. До того ж у клопотанні 2026 року прокурором не було наведено жодної нової обставини, яка пояснювала б доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, прокурором не доведений ризик переховування, однак він спирається на тяжкість покарання, непідтверджені «документи для виїзду» і твердження, яке суперечить матеріалам про місце проживання.

Також, ризик «перешкоджання» кримінальному провадженню побудований на «невстановлених зв`язках» і подіях, які не відповідають фактам 2026 року. У клопотанні відсутнє пояснення на кого, як і з якою метою здійснюється вплив тепер.

Захисник-адвокат ОСОБА_5 в своїх письмових запереченнях, які підтримала під час судового засідання, просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13 від 19.08.2026 про обрання щодо ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

В обґрунтування своїх доводів зазначила, що прокурор не довів актуальності заявлених ризиків станом на серпень 2026 року, не навів нових фактів неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, не пояснив чому після багаторічної належної поведінки саме тепер виникла необхідність у найсуворішому запобіжному заході, і фактично не оцінив тяжкий та документально підтверджений стан здоров`я ОСОБА_10 .

Крім того, наведений у клопотанні прокурором ризик «переховування» від суду, не містить посилань на конкретний чинний закордонний паспорт, проїзний документ, квитки, бронювання, звернення до консульських установ, спроби перетину кордону чи інші підготовчі дії.

Також, ризик «перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином» у клопотанні не має актуального фактичного обґрунтування, оскільки фактичні обставини, на які прокурор посилається, для підтвердження цього ризику, стосуються переважно подій 2020 року і становлять частину предмета обвинувачення.

До того ж, ризик «вчинення нового або продовження інкримінованого кримінального правопорушення» не підтверджений поведінкою 2022 2026 років, оскільки у клопотанні не наведено жодного нового епізоду, жодного вироку, жодного повідомлення про підозру та жодної конкретної дії, яка б підтверджувала продовження інкримінованої діяльності.

Також, всі обставини, викладені в клопотанні вже були предметом розгляду слідчими суддями при вирішенні тотожного клопотання та їм надана оцінка і рішення не стосувалось тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_10 , в присутності перекладача ОСОБА_11 , підтримав своїх захисників, в задоволені клопотання прокурора просив відмовити.

Вислухавши учасників процесу, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави щодо кожного, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 2 статті 194 КПК України визначено, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам передбаченим статті 177 КПК України.

Частина 1 статті 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за ч.3 ст. 255-1 КК України за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Кримінальне провадження №12020000000000693, за яким ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються за ч. 3 ст. 255-1 КК України надійшло до Печерського районного суду міста Києва 28.12.2022 року.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування на момент надходження даної справи, обвинуваченому ОСОБА_9 05 січня 2022 року змінено запобіжний захід на особисте зобов`язання строком до 04.03.2022 року, обвинуваченому ОСОБА_10 15 листопада 2022 року також змінено запобіжний захід на особисте зобов`язання строком до 13.01.2023 року, включно.

Після визначення підсудності вказаного кримінального провадження ухвалою Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2023 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (нині Шевченківський районний суд міста Дніпра) та на час надходження його до вказано суду 30.03.2023 року, строк дії покладених обов`язків передбачених ст. 194 КПК України ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вже закінчився та судом не продовжувався і не обирався, а тому як передбачено чинним кримінальним законодавством дія запобіжних заходів в цій частині припинена, а обов`язки скасовано.

Також у підготовчому судовому засіданні прокурором не заявлялися клопотання про обрання запобіжних заходів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

На цей час триває судовий розгляд.

Тобто, з 30 березня 2023 року по 19 серпня 2026 року прокурор з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченим в рамках даного кримінального провадження №12020000000000693 не звертався.

Судом встановлено, що всі обставини, в тому числі ризики передбачені п.1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в клопотаннях від 19.08.2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, їх обґрунтування, вже були предметом розгляду слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва та їм надана оцінка в ухвалі суду від 05.01.2022 року відносно ОСОБА_9 та в ухвалі суду від 15.11.2022 року відносно ОСОБА_10 .

При цьому, саме за клопотанням прокурора ухвалою суду від 05.01.2022 року обвинуваченому ОСОБА_9 та ухвалою суду від 15.11.2022 року ОСОБА_10 , з урахуванням цих ризиків за п.1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України та доказів їх існування, змінено запобіжні заходи обвинуваченим з домашнього арешту на особисте зобов`язання.

Станом на 24 серпня 2026 року, враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 тривалий час перебували без застосування будь-якого запобіжного заходу в цьому кримінальному провадженні, суд вважає, що прокурором на момент розгляду клопотань, не доведено наявність конкретних даних про те, що за цей період їх процесуальна поведінка змінилася, виникли нові ризики, передбачені ст. 177 КПК України, або раніше існуючі ризики істотно посилилися, внаслідок чого виникла необхідність в обранні їм запобіжному заходу виключно у вигляді тримання під вартою.

Чинним законодавством саме на прокурора покладений обов`язок доведення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які повинні ґрунтуватися на нових конкретних обставинах.

Водночас, обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час судового розгляду процесуальні обов`язки відповідно до ст. 42 КПК України як обвинувачені, не порушували, з`являлися за кожним викликом до суду або повідомляли про причини неявки, які були поважними, від суду не переховувалися.

Дані про те, що обвинувачені іншим чином протиправно перешкоджають кримінальному провадженню та можуть вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у суда відсутні, а прокурор наявність цих обставин на момент розгляду клопотань про обрання запобіжних заходів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не довів.

Посилання прокурора на епізоди висунутого обвинувачення ОСОБА_9 , як обґрунтування ризику передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, судом не приймаються, оскільки вони фактично становлять частину предмету обвинувачення, які сторона обвинувачення зобов`язана довести в установленому законом порядку.

При цьому, лише вищенаведена тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути єдиним самостійним виправданням застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а слугує лише базовим критерієм для оцінки ймовірності настання ризиків.

Також в судовому засіданні прокурором не надано переконливих та обґрунтованих даних щодо не можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинувачених для запобігання вказаних ними ризиків, як то передбачено ч. 1 ст. 183 КПК України та які б виправдовували необхідність застосування до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжних заходів саме у виді тримання під вартою та на цій стадії судового розгляду.

Доводи сторони захисту про відсутність повноважень прокурора ОСОБА_13 на звернення з клопотанням про обрання запобіжного заходу, судом не приймається, оскільки прокурор ОСОБА_13 входить до групи прокурорів відповідно до постанови про зміну групи прокурорів від 24.03.2026 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 177-178, 183, 194, 196-197, 331, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 .

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1