Постановление суда № 139300849, 04.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31782/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. Печерський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Соколова О. М.,

за участю секретаря судового засідання Ляшенко А. В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грицаєнко В. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шупеня О. М., про визнання недійсними договору дарування та договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грицаєнко В. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шупеня О. М., про визнання недійсними договору дарування та договору купівлі-продажу.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

02.04.2026 року відповідно до розпорядження № 120 від 02.04.2026 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку з перебуванням судді Головко Ю.Г. на довготривалому лікарняному та з метою недопущення порушення строків розгляду справи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2026 цивільну справу № 757/31782/24-ц прийнято до провадження судді Печерського районного суду м. Києва Соколова О.М. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

22.07.2026 в системі «Електронний суд» від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшла заяву про забезпечення позову, у якій вона просить:

1) Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

2) Заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) або іншим довіреним особам вчиняти будь-які дії з нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.

3) Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, що виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати рішення щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви позивачка зазначає, що звернення із заявою про забезпечення позову зумовлене отриманням інформації про спроби ОСОБА_2 здійснити перереєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна. На думку позивачки, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження квартири, зміни її характеристик, поділу чи об`єднання, а також вчинення інших реєстраційних дій, що у подальшому може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист її прав.

Позивачка вказує, що у разі відчуження квартири іншим особам останні можуть набути статусу добросовісних набувачів, що призведе до необхідності звернення з новими позовними вимогами та ускладнить поновлення її порушених прав. Також посилається на те, що подібні дії щодо зміни власника нерухомого майна вже вчинялися ОСОБА_2 , що підтверджується ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 22.07.2020 у справі № 374/160/20 та постановою Київського апеляційного суду від 15.06.2022.

У зв`язку з наведеним позивачка просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , заборони ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо цього майна, а також заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного об`єкта нерухомості.

23.07.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Коваль В. В. надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 від 22.07.2026 про забезпечення позову у справі № 757/31782/24-ц.

В обґрунтування заперечень представник відповідача вказує, що заява позивачки про забезпечення позову є необґрунтованою та безпідставною, оскільки остання не довела наявності реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі. Зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання недійсними договору дарування та договору купівлі-продажу квартири, однак позивачка не має матеріально-правового зв`язку зі спірним майном, оскільки рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2024 у справі № 757/22502/21-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.02.2025 та постановою Верховного Суду від 15.07.2026, квартиру витребувано з її незаконного володіння на користь ОСОБА_2 .

Також представник відповідача зазначає, що подана заява є повторною, оскільки раніше позивачка вже зверталася із заявою про забезпечення позову у цій же справі, у задоволенні якої ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2025 було відмовлено. При цьому нових обставин або належних доказів існування ризиків, які б обґрунтовували необхідність повторного застосування заходів забезпечення позову, позивачкою не наведено.

Крім того, представник відповідача вказує, що застосування запропонованих заходів забезпечення позову фактично спрямоване на перешкоджання виконанню судового рішення у справі № 757/22502/21-ц та порушує принцип обов`язковості судових рішень. На його думку, заборона вчинення реєстраційних дій щодо спірної квартири нівелюватиме правові наслідки постанови Верховного Суду від 15.07.2026 та є неприпустимою.

Також зазначає, що навіть у разі задоволення позову у цій справі це не вплине на факт витребування квартири у позивачки у справі № 757/22502/21-ц, а тому відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання майбутнього рішення суду. Додатково вказує, що щодо спірної квартири вже застосовано арешт на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.10.2017 у справі № 761/37152/17, а тому повторне застосування заходів забезпечення позову є недоцільним.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, заперечення представника відповідача, матеріали цивільної справи та оцінивши наведені сторонами доводи у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії. При цьому згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, серед іншого наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У відповідності з п. п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як убачається із заяви про забезпечення позову, позивачка просить накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , заборонити відповідачу ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо зазначеної квартири, у тому числі укладати договори та інші правочини, а також заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам та особам, які виконують їх функції, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати рішення щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно вказаної квартири.

Обґрунтовуючи необхідність застосування таких заходів забезпечення позову, заявниця посилається на наявність ризику відчуження спірного нерухомого майна, його подальшої перереєстрації на інших осіб, а також вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Разом із тим, наведені у заяві доводи мають переважно характер припущень та не підтверджені належними і допустимими доказами, які б свідчили про реальне вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірного майна або створення інших обставин, що можуть істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду у даній справі.

При цьому суд бере до уваги доводи представника відповідача про те, що постановою Верховного Суду від 15 липня 2026 року залишено без змін рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 757/22502/21-ц, якими, зокрема, витребувано спірну квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Таким чином, зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідно до статті 129-1 Конституції України, статей 18, 258 ЦПК України.

Суд враховує, що застосування заходів забезпечення позову не може використовуватися як спосіб фактичного перешкоджання виконанню судового рішення, яке набрало законної сили, або створення перешкод для реалізації прав, підтверджених таким рішенням. Заходи забезпечення позову мають на меті виключно гарантування можливості виконання рішення у конкретній справі та не можуть підміняти собою інші процесуальні механізми чи впливати на виконання судових рішень в інших судових провадженнях.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року у цій же цивільній справі вже було відмовлено у задоволенні аналогічної заяви позивачки про забезпечення позову. При зверненні із повторною заявою позивачкою не наведено нових істотних обставин та не подано нових доказів, які б свідчили про виникнення після постановлення зазначеної ухвали реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Оцінюючи співмірність заявлених заходів забезпечення позову із предметом спору, суд також виходить із необхідності дотримання балансу інтересів усіх учасників справи та недопущення безпідставного обмеження прав відповідача.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявницею не доведено наявності передбачених статтею 149 ЦПК України підстав для застосування заходів забезпечення позову, а тому підстави для задоволення поданої заяви відсутні.

Керуючись статтями 149 - 154, 157, 258 - 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 757/31782/24-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грицаєнко В.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шупеня О.М., про визнання недійсними договору дарування та договору купівлі-продажу квартири - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. М. Соколов