Решение № 139297002, 27.08.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 357/3943/26

Провадження № 2/375/855/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

за участю секретаря судового засідання Киричок І.В.,

за участі:

представника позивача (поза межами суду) Бондаренко Т.М.,

представника відповідача адвоката Горьової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач, через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вказаним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області переплату пенсії у розмірі 37718,00 грн. та судовий збір.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ у Київській області.

10 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громад 4 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ Київській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як потерпілий внаслідок аварії на ЧАЕС IV категорії.

Документи опрацьовувались за принципом екстериторіальності Голови управліннями Пенсійного фонду України в Київській області та м. Києві.

Рішенням Головного управління ПФУ в Київській області від 17 січня 2025 року № 104250021095 призначено пенсію за віком з 18 грудня 2025 року. Суму призначеної пенсії і доплату за період з 18 грудня 2024 року по 30 червня 2025 року включено до додаткової відомості січня та основних виплатних відомостей з лютого по червень 2025 року.

Однак при проведенні додаткової перевірки було встановлено, що до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період навчання з 01.09.1985 по 28.06.1988 в Івано-Франківському технікумі, згідно довідки від 23 червня 2025 року №41/01-10/22, так як заявник навчався на території, що не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

1 липня 2025 року рішенням № 104250021095 Головним управлінням ПФУ у Київській області відмовлено в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки не підтверджено період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю - 4 роки.

28 жовтня 2025 року відділ опрацювання документації № 1 службовою запискою № 25349/04-16 повідомив про виникнення переплати пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку з відмовою у призначенні пенсії, за період з 18 грудня 2024 року по 30 червня 2025 року в сумі 37718,00 грн.

До AT «Ощадбанк» 15 жовтня 2025 року направлено лист № 1000-0401-8/134705 з проханням повернути пенсійні кошти за січень - червень 2025 року в сумі 37830,52 грн, банком повернуто кошти в межах наявного залишку в сумі 112,52 грн.

Листом від 30 жовтня 2025 року № 1000-0404-8/141433 ОСОБА_1 , повідомлено про суму виниклої переплати та запропоновано в добровільному порядку вирішити питання щодо повернення коштів.

На дату складання позовної заяви, кошти пенсіонером не повернуто. Сума отриманих коштів ОСОБА_1 за період з 18 грудня 2024 року по 30 червня 2025 становить 37718,00 грн, тому позивач змушений звернутися до суду.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2026 року матеріали цивільної справи направлено за підсудністю для розгляду до Рокитнянського районного суду Київської області.

6 квітня 2026 року матеріали справи надійшли до Рокитнянського районного суду Київської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Банах-Кокус О.В.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 17 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20 червня 2026 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів з додаками.

Протокольною ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 27 серпня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про долучення доказів було відмовлено.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Від представника відповідача адвоката Горьової Ю.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову, так як позовні вимоги є безпідставними та незаконними. Відповідач наголошує, що не надавав неправдивої інформації або документів для призначення пенсії, жодних зловживань з його боку не було. Розрахунок розміру пенсії здійснював Пенсійний фонд України, а відповідач лише надав всі необхідні документи, які зазначив працівник Відділу обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) Головного управління ПФУ у Київській області.

Відповідач, вважаючи протиправним рішення позивача від 1 липня 2025 року № 104250021095 про відмову у призначенні пенсії за віком, та не погоджуючись з таким рішенням, звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. 21 серпня 2025 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 320/41671/25 за адміністративним позовом та на час подання позову позивачем судове провадження по оскарженню рішення про відмову у призначенні пенсії триває. Після подання позову відповідач отримав поштою два листи однакового змісту від позивача № 1000-0404-8/141433 від 30 жовтня 2025 року та № 1000-0505-8/12693 від 30 січня 2026 року, у яких було зазначено про переплату пенсії в сумі 37718,00 грн та запропоновано в добровільному порядку повернути, у іншому випадку позивач буде стягувати переплату пенсії у судовому порядку.

Зазначає, що відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надміру виплачені суми пенсії можуть бути стягнуті лише у разі зловживань пенсіонера або подання ним недостовірних відомостей.

У розумінні висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15 щодо застосування статті 1212 ЦК України, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера (зловживання, надання недостовірної інформації, ненадання відповідної інформації гоню).

Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та виплату пенсії, здійснено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача, або рахункової помилки, а від так виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню. Презумція добросовісності відповідача позивачем не спростована.

Позиції сторін в судовому засіданні

Представник позивача Бондаренко Т.М., в судовому засідання підтримала позовну заява та просила її задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Горьова Ю.В., в судовому засіданні просила відмовити в позові, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2026/003847272 від 11 березня 2026 року.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 26 березня 1993 року, ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоактивного контролю у 1986 01.01.1993 роках.

У матеріалах справи міститься копія заяви від 10 січня 2025 року про призначення/перерахунок пенсії, з якої вбачається, що ОСОБА_1 звертався до відділу обслуговування громад 4 Головного управління ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії, до якої додав документи, які містяться у переліку.

У розписці-повідомленні зазначено перелік документів доданих до заяви від 10 січня 2025 року № 84 та перелік документів яких недостатньо для призначення пенсії, строк подання яких 10 квітня 2025 року, а саме: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджених Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637.

Згідно архівної довідки від 23 червня 2025 року № 41/01-10/22, ОСОБА_1 навчався у Івано-Франківському технікуму фізичної культури по спеціальності «фізична культура», спортивна спеціалізація «боротьба» з 1 вересня 1985 року по 28 червня 1988 року.

Рішенням від 1 липня 2025 року № 104250021095 Головним управлінням ПФУ у Київській області відмовлено в призначенні пенсії. Так як, в електронній пенсійній справі 104250021095 до заяви від 10 січня 2025 року не було надано диплома чи довідки про навчання. При надходженні довідки про навчання від 23 червня 2025 року № 41/01-10/22 за період з 1 вересня 1985 року по 28 червня 1988 року в Івано - Франківському технікумі, територія якого не відноситься до 4 зони посиленого радіологічного контролю встановлено, що умова чатини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не виконується в частині наявності постійного часу проживання, роботи, навчання станом на 1 січня 1993 року для 4 категорії потерпілих (не менше 4 років).

Листом відділу перерахунку пенсій № 1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головним управлінням ПФУ у Київській області від 1 липня 2025 року № 1000-0307-8/87208 повідомлено ОСОБА_1 про припинення виплати пенсії та про необхідність з`явитися до відділу обслуговування громад 4 по питанню переплати пенсії з дня її призначення.

Листом від 24 жовтня 2025 року № 46/3-17/136954 AT «Ощадбанк» повідомляє Головному управління ПФУ у Київській області, що у відповідь на листи про повернення коштів з рахунків клієнтів банком повернуто кошти ОСОБА_1 в межах наявного залишку в сумі 112,52 грн.

Позивачем на ім`я відповідача надіслано два листи однакового змісту № 1000-0404-8/141433 від 30 жовтня 2025 року та № 1000-0505-8/12693 від 30 січня 2026 року, у яких зазначено про переплату пенсії в сумі 37718,00 грн та запропоновано в добровільному порядку повернути, у іншому випадку позивач буде стягувати переплату пенсії у судовому порядку. Разом з тим у вказаних листах роз`яснено, що у випадку незгоди з прийнятим рішенням відповідно до статті 16 Закону України «Про звернення громадян» ОСОБА_1 має право оскаржити його в суді у встановленому законодавством порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 320/41671/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796).

Як встановлено судом, до заяви від 10 січня 2025 року про призначення/перерахунок пенсії, ОСОБА_1 додав посвідчення постраждалого від ЧАЕС НОМЕР_1 .

Згідно із статтею 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали в цій зоні не менше 4 років, на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до підпунку 7 пунтку 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, документом, який підтверджує право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, зокрема є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (частина 1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (частина 4).

Представником відповідача до відзиву на позовну заяву додано посвідчення громадянина, який постійно проживав на території посиленого радіоактивного контролю у 1986 - 01.01.1993 р. (категорія 4) виданого Київською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом № 796-ХІІ.

Згідно із пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення) (далі - Порядок № 51) передбачено, що Особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Викладене кореспондується зі змістом частини 3 статті 65 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4.

Відповідно до пунктів 3, 4 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії. У разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно із статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стягнення сум пенсії, надміру виплачених пенсіонерові, внаслідок зловживань з його боку, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Згідно із частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналась або могла дізнатись про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає за допущене нею погіршення майна.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

При цьому, обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у частині 1 вищевказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17 зазначено, що обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії). Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру. Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів. Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації, взагалі ненадання відповідної інформації або наявності рахункової помилки зі сторони ПФУ при виплаті пенсії.

При цьому, слід зазначити, що в українському законодавстві відсутнє визначення поняття «рахункова помилка».

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» надається роз`яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Позивач Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області в розпорядження суду не надав жодних доказів на підтвердження обставин зловживання чи недобросовісності з боку відповідача ОСОБА_1 , оскільки останній надав Головному управлінню Пенсійного фонду України в Київській області документ, що підтверджує його статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, також не доведено факту наявності рахункової помилки, оскільки відсутні докази (наприклад, висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо), по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при призначенні пенсії відповідачу та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, а не помилкою, пов`язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за призначення та нарахування пенсії, а також здійснення контрольних функцій.

Крім того, у § 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України, зазначено - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про стягнення переплати пенсії в розмірі 37718,00 грн не підлягають до задоволення, оскільки такі кошти не підлягають поверненню відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 ЦК України.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд бере до уваги вимоги статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, у задоволенні пред`явленого позову відмовлено, тому підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 82, 84, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 352, 354 ЦПК України, статтями 1212,1215 ЦК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua

Відомості про учасників справи:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 28 серпня 2026 року.

Суддя О.В. Банах-Кокус