Решение № 139294113, 26.08.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/357/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Гончаренко Л. М., за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., представника позивача за первісним позовом Казміренко Л.О., представника відповідачки Дем`яненко Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління Служба у справах дітей Сумської міської ради про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління Служба у справах дітей Сумської міської ради про визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2023 року представник позивача адвокат Казміренко Л.О. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом, в якому просила визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з їх батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Також просила стягнути з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі частини з усіх видів її заробітку та стягнути на користь позивача судовий збір.

Позовні вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_1 з відповідачкою ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 24.12.2021 року було розірвано. Від шлюбу сторони мають трьох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . та знаходиться на його повному утриманні. В березні 2022 відповідачка у зв`язку з військовою агресію РФ на території України поїхала за кордон України до Німеччини, де перебувала до грудня 2022 року, після чого повернулася до дому в Україну. По приїзду відповідачка під час побачень з дітьми, стала наполягати на виїзді дітей за кордон разом з нею та на проживання синів разом з нею, почала утримувати проживати у себе молодшого сина ОСОБА_6 та не дозволяти йому повернутися додому до батька та братів. У зв`язку з цим позивач ОСОБА_7 вимушений був звернутися до поліції, після чого син ОСОБА_6 повернувся до себе додому. Діти не бажають проживати з мамою та бажають проживати разом з батьком та усі брати разом, проти зустрічей з їх матір`ю не заперечують. Син ОСОБА_8 взагалі не находить спільної мови з мамою, син ОСОБА_9 з побачень з мамою втікає до батька. З позивачем у синів гарні відносини, вони більш прихильні до батька. Вважає, що сини повинні проживати з батьком, оскільки фактично він займається їх виконанням і розвитком, увесь час знаходиться поруч з дітьми, слідкує за станом їх здоров`я, забезпечує синам здорове харчування, вдома організовані для дітей усі необхідні умови та комфортні умови для їх навчання та всі умови для розвитку та відпочинку. Оскільки діти проживають разом з батьком та знаходяться на його повному утриманні, а мати дітей матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, позивач бажає, щоб на його користь на утримання дітей з відповідачки були стягнуті аліменти в розмірі частини від усіх видів її заробітку щомісячно до повноліття дітей.

12.07.2023 року через електронний суд представником відповідачки ОСОБА_10 була подана зустрічна позовна заява про визначення місця проживання синів ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з матір`ю ОСОБА_2 . В подальшому 13.02.2024 зустрічна позовна заява була уточнена та доповнено новою вимогою про зобов`язання ОСОБА_1 повернути дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_9 матері ОСОБА_2 за фактичним її місцем проживання або за зареєстрованим її місцем проживання( за домовленістю) та передати їй дітей також було подано відзив на позовну заяву.

У зустрічній позовній заяві представник ОСОБА_2 ОСОБА_10 зазначала, що за час подружнього життя позивачка належним чином виконувала свої батьківські обов`язки, піклувалась про дітей з моменту їхнього народження, переважно самостійно здійснювала утримання сім`ї. Після припинення фактичних шлюбних відносин продовжувала дбати та піклуватися про дітей. На початку серпня 2020 позивачка зняла житло та переїхала до орендованого помешкання разом з двома синами. Старший син ОСОБА_8 залишився з батьком. В орендованому приміщенні були створені комфортні умови для проживання та розвитку дітей. 22.11.2020 відповідач застосував відносно неї фізичну силу в присутності дітей. У зв`язку з чим вона зверталась до поліції та ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. 23.11.2020 відповідач самостійно забрав дітей від матері. У зв`язку з цим вона звернулася до Зарічного районного суду м. Суми з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з нею. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24.12.2021 місце проживання дітей з матір`ю не було визначено. Також зверталася до відповідних компетентних органів щодо фактів створення перешкод у спілкуванні з дітьми. У період коли діти проживали з нею, вона піклувалась про стан їхнього здоров`я, купляла речі, одяг, іграшки, гаджити, необхідні для навчання, цікавилась їх навчанням. Вона має всі необхідні передумови для проживання дітей з нею. Вона систематично направляє кошти на утримання дітей.

У поданому 12.07.2023 року через електронний суд відзиві представник ОСОБА_2 ОСОБА_10 зазначала, що первісний позов є таким, що не підлягає до задоволення. Зазначала, що позивач систематично та свідомо налаштовує дітей проти матері, щоб подавити їхні бажання спілкуватися з матір`ю. Позивач не приділяє належної уваги базовим потребам дітей, не дбає про їхній розвиток та навчання. Провадження в частині визначення місця проживання ОСОБА_3 підлягає закриттю, так як йому вже виповнилось 14 років.

19.07.2023 представником позивача адвокатом Казміренко Ю.М. через електронний суд було подано відповідь на відзив. У даному відзиві зазначала, що ОСОБА_1 самовільно не забирав дітей проживати з ним, тим самим примусово розлучивши їх з матір`ю та позбавивши материнської турботи. Відповідачка сама покинула позивача разом з дітьми, переїхала на інше постійне місце проживання в м.Суми, а потім з квітня 2022 року після початку військової агресії Російської Федерації на Україну, евакуювалася з м.Суми за кордон, отримала статус тимчасового захисту та проживає в Німеччині, продовжує перебувати за кордоном і на даний час.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_12 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, проти зустрічного позову ОСОБА_2 заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_13 заперечувала проти первісного позову та просила відмовити в його задоволенні. Зустрічний позов ОСОБА_2 підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Третя особа Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради у письмовому клопотанні просить розглянути справу без участі її представника, підтримує раніше поданий 22.07.2024 №1098/27.1-26 висновок про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Суд, заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.(т.1 а.с. 4).

Від шлюбу сторони мають троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження( т.1 а.с.14, 15, 16)

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 24.12.2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (т. 1 а.с. 11).

Після припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами з серпня 2020 року старший син ОСОБА_8 залишився проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка з двома молодшими дітьми ОСОБА_9 та ОСОБА_6 проживала окремо за адресою: АДРЕСА_2 .

З листопада 2020 року молодший син ОСОБА_6 став жити з батьком.

Сторони визнають, що з початку літа 2021 року всі троє дітей проживали з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , а в подальшому виїхали разом з батьком за кордон.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 24.12.2021 по справі 591/8283/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визначення місця проживання дітей з матір`ю. Вказаним рішенням було встановлено, що оскільки діти проживають тривалий період часу разом з батьком, тому визначення місця їхнього проживання з матір`ю може призвести до вкрай негативних та непередбачуваних психологічних травм для дітей, а тому не відповідає їх інтересам щодо зростання у передбачуваній емоційно-стабільній атмосфері. Також у вказаному рішенні суд враховував висновок Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради від 27 жовтня 2021 року № 2344/27.1-26 відповідно до якого, беручи до уваги прихильність та ставлення дітей до батька та матері, ураховуючи ставлення батьків до виховання дітей, Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради вважає за неможливе визначити місце проживання дітей, разом з матір`ю ОСОБА_2 , бо це не відповідає найкращим інтересам дітей.

Разом з тим, після припинення фактичних шлюбних відносин та й на час зі зверненням з позовом до Сумського районного суду Сумської області між сторонами виникають суперечки щодо місця проживання дітей та коштів на їх матеріальне утримання, про що свідчать численні звернення ОСОБА_2 до Управління «Служби у справах дітей» та до органів поліції( т.1 а.с.109-116, а.с.203) Також 27.07.2023 ОСОБА_2 було подано позовну заяву до Зарічного районного суду м. Суми до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначити способи участі матері у вихованні та спілкуванні з дітьми( т.1 а.с.217-223)

Відповідно до медичної довідки №30 від 08.02.22023 ОСОБА_1 на обліках у лікаря-психіатра не перебуває(т.1 а.с.23) та на «Д» обліку у сімейного лікаря не знаходиться, що підтверджується відповідною довідкою( т.1 а.с.24)

Відповідно до характеристики від 10.01.2023 наданої ДОП СДОП відділу превенції Сумського РУП ГУ НП в Сумській області Кожевніков О.Ю. за час мешкання на адміністративній дільниці приводів до дільничного офіцеру поліції не мав, на профілактичних обліках в Сумському РУП ГУ НП в Сумській області не перебуває. До адміністративної відповідальності за порушення публічного порядку в продовж 2022 року не притягувався( а.с.28)

Відповідно до витягу з РПЄП від 03.03.21021 ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю, є ФОП.( а.с.т.1 а.с. 29, 30)

З довідки Головного управління ДПС у Сумській області від 28.07.2023 ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Сумській державній інспекції ГУ ДПС у Сумській області як ФОП з 02.03.2021 по теперішній час. За період з 01.01.2023 по 30.06.2023 перебував на спрощенні системі оподаткування та згідно декларації платника єдиного податку обсяг виручки складав 192000 грн( т.2 а.с.51)

Відповідно до довідок КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 ім. В.Стрельченка від 10.01.2023 № 06-25/3, № 06-25/4, №06-25/2 сини Руслан, Євгеній, Артьом навчаються в даній комунальній установі м. Суми, належну увагу вихованню синів приділяє батько ОСОБА_1 , регулярно відвідує батьківські збори, підтримує зв`язок із класним керівником. Діти навчаються за дистанційною формою навчання з 01.09.2022 по даний час( т.1 а.с.31,32,34,35,36)

З витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває( т.1 а.с.33)

Відповідно до договору оренди квартири від 01.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 орендує квартиру за адресою АДРЕСА_3 строком на 1 рік( т.1 а.с.127-128)

З відповіді на запит адвокату О. Сєришевій від 06.07.2023 №01-23/3/549 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Сумської міської ради, діти ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 мають декларацію з сімейним лікарем амбулаторії, зі слів лікаря, вперше у 2020 році декларації було укладено матір`ю дітей ОСОБА_2 , а вже у 2023 році декларації було переоформлено батьком ОСОБА_1 . У 2020-2021 мати ОСОБА_2 цікавилася станом здоров`я синів, періодично спілкувалася з лікарем з приводу здоров`я дітей. З 2022 при намаганні переоформити декларації мати не відповідала на звернення, з того часу з лікарем не спілкувалася. У 2020-2021 мати виконувала призначення лікаря щодо лікування і профілактики захворювань, щеплення дітей. З 2022 батько ОСОБА_1 виконує призначення лікаря щодо лікування і профілактики захворювань, щеплення дітей. В останнє хлопчика ОСОБА_9 супроводжував на прийом до лікаря батько ОСОБА_1 ( т.1 а.с.121)

Відповідно до постанови Зарічного районного суду м. Суми від 21.2020 ОСОБА_1 був визнаним винним за ч.1 ст. 173-1 КУпАП за насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 ( т.1 а.с.108) Однак, вказана обставина вже була аналізована при прийнятті рішення Зарічним районним судом м. Суми від 24.12.2021 при прийнятті рішення про визначення місця проживання дітей. Так суд, суд зауважував, що вказані конфлікти між сторонами виникли вже після припинення між ними фактичних шлюбних відносин і стосуються заявленого спору про визначення місця проживання дітей, про що підтвердили також допитані в судовому засіданні свідки. За таких обставин, враховуючи наявний спір між сторонами щодо визначення місця проживання їх спільних дітей суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач схильний до фізичного насильства. Крім того, матеріали справи не містять даних про випадки застосування насильства по відношенню до дітей, про що позивачка також не заявляла.

З довідки Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 01/29/12 від 29.12.2023 на запит адвоката О.Сєришевої, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 23.12.2023 року перетнули кордон України на виїзд(т.2 а.с.59 зв.б.)

На підтвердження перешкод у спілкуванні з дітьми після виїзду позивача ОСОБА_1 за кордон разом з дітьми представником ОСОБА_18 долучено скріншоти листувань відповідачки ОСОБА_2 з позивачем відносно дітей( т.2 а.с.60,61, т.2 а.с.171-174, 203-205)

Як було встановлено судом та не оспорюється сторонами, на даний час ОСОБА_2 перебуває у Германії, де отримала тимчасовий захист та працевлаштувалася, а ОСОБА_1 разом з дітьми перебуває в Королівстві Данія.

Під час розгляду справи в судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що є матір`ю позивача за первісним позовом та має трьох онуків, які проживають з батьком, їх мати не має ніяких стосунків з дітьми. Вона не допомагає дітям ні психологічно, ні морально. Коли вона приїздила до См, то вони з сином, дітьми не мали спокою. В серпні 2023 року син з дітьми поїхав на відпочинок на озеро. В цей час ОСОБА_2 пішла до поліції з заявою про викрадення дітей. В теперішній час син з онуками проживає в Данії. Відповідачка телефонувала вночі і говорила знову, що дітей викрали. Коли вона приходила до дітей ще раніше, то спілкувалась хвилин 10- 15 і кудись йшла. Сину ОСОБА_8 вона купляла носки, труси, кросівки, штани. Надала квитанцію, що ці кросівки коштують 17 тис. грн. ОСОБА_20 купляла спортивні штани, носки та труси. ОСОБА_21 нічого не купувала. Це було в 2023 році. Коли вони, ще були разом, син доглядав за дітьми, за господарством, займався консервацією, а вона після роботи йшла на фітнес. Зараз син в Данії має постійну роботу, придбав там авто, пральну машину та сушку. Онуки поважають свого батька, не хочуть жити з матір`ю. Агресії з боку батька до дітей не має. Відносини невістки та сина спочатку були нормальні. Невістці захотілось гуляти, тому вони розлучились. Вона не цікавилась домашніми справами. Син ніколи не забороняв матері спілкуватись з дітьми, діти самі цього не бажають. За кордон невістка виїхала як біженець, вона не пропонувала сину їхати разом з нею та дітьми. У Данії діти ходять до школи.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що з родиною ОСОБА_23 вона познайомилася років 10 тому. ОСОБА_24 виявляла турботу за дітьми. В той час ОСОБА_25 працювала, в них був спільний бізнес-магазин. Останній раз вона була в цій родині в 2022 році, коли ОСОБА_25 приїхала з Германії. Діти були дуже раді зустрічі зі своєю мамою. ОСОБА_25 зустрічалась з дітьми у її квартирі. Це було в кінці грудня на початку січня 2023 року. ОСОБА_26 проживала у неї три тижні, брала дітей і вони разом жили. ОСОБА_26 в цей час придбала дітям ноутбук. ОСОБА_26 водила сина ОСОБА_9 до логопеда, водила дітей до спортивної секції. ОСОБА_25 не залишала дітей, ОСОБА_27 не давав дітей матері.

Свідок ОСОБА_28 суду пояснила, що з ОСОБА_29 вона познайомилась років 5 тому. Знала ОСОБА_30 як люблячу матір, так як вони разом гуляли на майданчику, ходили разом на річку. Це було на той час коли вони були у шлюбі з ОСОБА_27 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_26 зняла квартиру по АДРЕСА_4 . Діти іноді ночували у неї. ОСОБА_31 було наварено, прибрано у квартирі. Був випадок коли ОСОБА_25 просила її сходити разом до чоловіка забрати дітей, так як вона боялась сама іти, відчувала страх, що ОСОБА_27 може її вдарити. ОСОБА_32 виставив ОСОБА_30 за двері і не відпустив дітей. У вересні 2023 року вони разом грались на майданчику, ОСОБА_26 тоді приїхала в м.Суми із-за кордону. За кордон вона поїхала, щоб облаштувати там для дітей умови для проживання.

Свідок ОСОБА_33 суду пояснив, що з ОСОБА_29 він познайомився під час волонтерської діяльності на початку війни. Вона займалась волонтерською діяльністю. Вона проживала сама на квартирі в м.Суми, Про конфлікт з чоловіком він знав. Зі слів ОСОБА_34 знав, що вона хотіла помиритись з ним та дітьми, але чоловік переривав всі контакти Був присутнім коли вона намагалась по телефону поспілкуватись з колишнім чоловіком. Але чоловік не хотів брати слухавку, це було у березні 2022 року. Відповідачка намагалась виїхати за кордон. У неї була своя стратегія як організувати безпеку дітям. Вона хотіла або помиритись з чоловіком або вивезти дітей за кордон. Коли вона виїхала з України, чоловік перешкоджав комунікації з дітьми, забрав сім карти у дітей. З Германії вона передавала через нього речі для дітей, солодощі, кошти в сумі 300 євро. Також просила, щоб я придбав за її кошти дитині планшет, влаштував дітей до секції боротьби. Коли він привозив посилки дітям, то заходив у квартиру, там був сморід, вигляд у квартирі був не приємним. У квітні 2023 року коли ОСОБА_25 приїхала в Суми, вона орендувала квартиру У кінці літа-осінь 2023 року вона проживала у нього. Вона тоді зустрічалась з дітьми. Один раз бачив їх разом коли вони йшли гуляти. Діти були тоді задоволені, ОСОБА_26 турботлива, дуже хотіла до дітей, вона плакала, у неї була депресія.

Ухвалою суду від 14.11.2025 року за клопотанням відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 було призначено судово психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса.( т.3 а.с.106-107)

Відповідно до висновку за результатами проведення судово психологічної експертизи від 22.05.2026 року було встановлено, що сімейна ситуація, спосіб життя, умови виховання та особливості виховної поведінки батька ОСОБА_1 , загалом позитивно впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , забезпечуючи їм стабільність, передбачуваність і базове відчуття безпеки. Водночас індивідуально-психологічні особливості батька та переважання контролюючо- організаційного стилю виховання можуть частково обмежувати емоційну відкритість, спонтанність і автономність дітей у вираженні переживань. Сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості , умови виховання та особливості виховної поведінки матері- ОСОБА_2 , впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , через збереження її значущості як емоційно важливої фігури прив`язаності та підтримання позитивного емоційного контакту з дітьми. Індивідуально-психологічні особливості матері, зокрема емоційна чутливість, тривожність і гіпервідповідальність, сприяють її емоційній залученості у взаємодію з дітьми, однак афективно насичений характер комунікації може створювати для дітей додаткове емоційне навантаження, підвищувати рівень внутрішньої напруги та ситуативної тривожності. Психологічний вплив батька та матері на розвиток дітей є значущим. Ставлення дітей до матері, переважно залежить від актуальної сімейної ситуації фактичних умов проживання та обмеженого безпосереднього контакту з нею, а не від прямого негативного психологічного впливу з боку батька. Водночас батько , сприяє підтриманню образу матері як значущої фігури для дітей, без ознак її прямого знецінення, однак недостатньо активно сприяє формуванню прихильності дітей до матері та підтриманню з нею повноцінного емоційного спілкування, що опосередковано впливає на зниження інтенсивності їх взаємин. Ознак цілеспрямованого деструктивного психологічного впливу з боку батька, або інших осіб, який міг би вплинути на формування у малолітніх дітей прихильності до кожного з батьків чи їхніх психологічних уподобань щодо проживання та спілкування з батьками, не виявлено. Діти зберігають емоційно значуще ставлення до обох батьків без ознак їх відчудження. Водночас більш виражена поведінкова та ситуативна прив`язаність сформована до батька, як до основної фігури повсякденного догляду та джерела стабільності. Ставлення до матері є позитивним, однак менш інтегрованим у тривалістю безпосереднього контакту( т.3 а.с.121-152)

Згідно ч. 7-8 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

Згідно ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Тлумачення положень ст. 161 СК України свідчить, що до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Згідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з висновку управління «Служби у справах дітей» Сумської міської ради від 22.07.2024 №1098/27.1-26, в ході перевірки було з`ясовано, що зі слів ОСОБА_1 з кінця грудня 2023 року він разом з дітьми тимчасово виїхав з України у більш безпечне місце до Королівства Данія. Головним спеціалістом Управління ОСОБА_35 03.07.2024 онлайн обстежено умови проживання ОСОБА_1 у Королівстві Данія. Сім`я проживає в трикімнатній квартирі, яку зі слів позивача вони винаймають. У квартирі зроблений сучасний ремонт, є всі необхідні зручності, тепло-водо-світлопостачання. У квартирі є кухня-студія, облаштована сучасними меблями, побутовою технікою. Наявний увесь необхідний посуд. Холодильник був заповнений продуктами харчування. Кухня переходить у вітальню, де стоїть обідній стіл та диван-трансформер, на якому спить ОСОБА_1 у дітей є 2 спальні. У ОСОБА_8 окрема спальня, де є ліжко, стілець. ОСОБА_21 з ОСОБА_36 займають іншу кімнату. У кожного є окреме спальне місце, стільці, шафа для зберігання одягу. Батьком, створено належні умови для проживання дітей. Зі слів ОСОБА_37 він отримує від датської держави виплати у розмірі 13105 крон. Найближчим часом планує офіційно влаштуватись на роботу та буде отримувати 140 крон на годину. Як повідомив ОСОБА_1 мати дітей не надає коштів на утримання. Діти навчаються у КС ССШ №1 м.Суми( на сімейній формі навчання) та зі слів позивача к закладі освіти Королівства Данія. Спеціалістом Управління 03.07.2024 проведено онлайн бесіду з неповнолітнім ОСОБА_8 , який повідомив, що вони добре живуть у Данії з батьком. Мати телефонує десь 3 рази на тиждень. Коли є можливість він завжди відповідає. Спілкування триває не довго, декілька хвилин. Юля ОСОБА_38 запитує, де вони живуть, що знаходиться поруч. Мати пише повідомлення про те, що вона їх дуже любить, що без них помре. Надсилає мультфільм про дитину, у якої не має матері, як це погано. Спеціалістом Управління 22.07.2024 проведено онлайн бесіду з ОСОБА_21 та ОСОБА_36 . Діти доглянуті, охайні, позитивно налаштовані на спілкування. Хлопці розповідали, що спілкуються з мамою по телефону. Останній раз розмовляли позавчора( 20.07.2024). Діти не проти спілкування з мамою. На запитання, з ким вони хотіли жити. ОСОБА_21 відповів, що бажає жити з татом. ОСОБА_39 хотів би жити разом із мамою і з батьком. На уточнення, що на даний час це не можливо, відповів, що хоче проживати з батьком, бо з ним краще. Під час судового засідання позивачка повідомила, що вона тимчасово виїхала до Німеччини. До виїзду вона орендувала житло у м.Суми(квартиру). Управлінню було надані фотографії, на яких видно, що в кімнатах зроблено ремонт, є всі необхідні умови для проживання дітей. Також ОСОБА_2 надано документи, що вона є ФОП, має системний дохід. Спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дітей триває з 2020 року. На даний час батько та мати мають належні умови проживання дітей. Останні декілька років проживають з батьком, знаходяться на його утриманні, він турбується про їх розвиток, забезпечує умови для навчання. Зважаючи , що діти фактично проживають з батьком останні декілька років, їх прихильність до батька та враховуючи їх бажання проживати разом з батьком, Управління вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_1 (а.с. т.2 а.с.177-178).

Вказаний висновок є достатньо обґрунтованим, обставини, викладені у ньому підтверджені належними доказами, знайшли своє підтвердження і у судовому засіданні та не суперечать інтересам дітей, тому суд враховує його при вирішені спору у частині визначення місця проживання дітей.

Принципом 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст.142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

У справі «Хант проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Тобто, при вирішені справ про визначення місця проживання дитини, суд не може будувати логіку свого рішення за принципом: визначити місце проживання дитини із мамою, якщо не встановлено виняткових обставин.

Такого висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі №185/6994/15-ц.

Судом установлено, що під час бесіди зі спеціалістом служби у справах дітей хлопці повідомили, що хочуть проживати з батьком та, відповідно, не хочуть жити з матір`ю. Проте спілкуватися з матір`ю не проти.

Виходячи із обставин справи, зважаючи в першу чергу на інтереси дітей, їх психоемоційний стан, беручи до уваги прив`язаність дітей до батька, про що свідчить висновок служби у справах дітей та висновок судово психологічної експертизи, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_40 та ОСОБА_41 з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дітей та сприятиме повноцінному їх вихованню та розвитку.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дітей з мамою, що фактично призводить до зміни місця проживання дітей, буде мати більш позитивний вплив на дітей. При таких обставинах, враховуючи інтереси дітей, які проживають в атмосфері любові, турботи, захисту, і змінювати місце проживання вагомих підстав немає.

При цьому, суд зазначає, що мама дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок спілкуватися з дітьми, піклуватися про їх здоров`я, стан їх розвитку, незалежно від того з ким вони будуть проживати. У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, з`ясувавши усі обставини справи, приходить до висновку, що найкращим інтересам дітей відповідатиме визначення місця проживання з батьком, а тому первісний позов підлягає частковому задоволенню, у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом з приводу визначення місця проживання сина ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним суд вважає, що дана вимога не підлягає до задоволення, виходячи зі слідуючого.

Згідно зі ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від 14 до 18 років.

Водночас закон наділяє дитину, яка досягла 14 років, правом на самостійне визначення її місця проживання. Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.

Ця норма кореспондується з положенням ч. 2 ст. 29 ЦК України, яка встановлює, що фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Судом встановлено, що на час розгляду справи ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг чотирнадцятирічного віку, тобто має статус неповнолітньої, а отже закон не передбачає розгляду судом вимоги щодо визначення його місця проживання після досягнення чотирнадцяти років за позовом одного з батьків.

Тобто, в силу зазначених норм законодавства дитина може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині. Тобто з чотирнадцяти років особа самостійно визначає, з ким із батьків хоче проживати (постанова Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21, провадження № 61-990св23). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 711/2287/21.

Щодо вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, суд вважає їх обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Приписами ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Оскільки відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 є матір`ю дітей, які знаходяться на вихованні батька, відповідно до законодавства повинна надавати кошти на їх утримання, є особою працездатного віку, інших утриманців не має та з урахуванням обставин, викладених в ст. ст. 182, 184 СК України, суд вважає необхідним стягнути з неї аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для відповідного віку дитини, щомісячно, до досягнення ними повноліття.

Так як первісний позов задоволено частково, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню 2/3 частини сплаченого ним судового збору 715, 70 грн ( 1073 грн 60 коп.: 3 х2 =715,70 грн), так як позовна вимога за яку, підлягало сплатити судовій збір задоволено на 2/3 частини.

Також відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачкиОСОБА_2 на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп. за вимогу про стягнення аліментів.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 7, 142, 160, 161 СК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із батьком ОСОБА_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 15.02.2023 року та до досягнення дітьми повноліття.

В порядку ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 715 грн. 50 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 28 серпня 2026 року.

Суддя Л.М. Гончаренко