Решение № 139292649, 28.08.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/1763/26

Провадження № 2-а/439/25/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області у складі

головуючого судді Войтюк Т.Л.,

з участю секретаря судового засідання Бойко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Броди, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: сержант поліції Харковець Микола Васильович, про скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, просить скасувати постанову серії ЕНА за №7533235 від 12.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що оскаржувана постанова серії ЕНА за №7533235 від 12.07.2026 є протиправною. Позивач зазначає, що 12.07.2026 о 00:41:00 в с. Бугаївка по вулиці Шевченка 2, він транспортним засобом Hyundai з реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 , не керував та не здійснював рух на ньому, а відтак не був водієм в розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху, тому не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Додає, що поліцейським Харковцем М.В. до постанови серії ЕНА № 7533235 не додано жодних доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення,передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Ухвалою суду від 04.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

07.08.2026 на адресу суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Бузи В.О. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначила, що доводи представника позивача, щодо відсутності факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 є необґрунтованими та спростовуються наданими матеріалами відео фіксації, оскільки з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Окрім цього, під час перевірки документів позивача за допомогою інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» поліцейськими встановлено, що останній позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови Бродівського районного суду Львівської області від 14.10.2025 у справі №439/918/25.17 листопада 2025 року Львівським апеляційним судом у справі № 439/918/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Додає, що наведені позивачем пояснення в позові не є обґрунтованою та доведеною підставою скасування оскаржуваної постанови, так як, ніяким чином не заперечують того факту, що 12.07.2026 керуючи транспортним засобом, Позивач був особою, що позбавлена права керування транспортними засобами на підставі постанови суду, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП. Отже, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні, оскаржувана постанова є правомірною та винесеною у повній відповідності нормам чинного законодавства в межах компетенції поліцейського патрульної поліції.

У судове засідання 28.08.2026 позивач та його представник не з`явилися, від представника позивача адвоката Галушки В.В. надійшло до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача Департамент патрульної поліції у судове засідання не з`явився.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у судове засідання не з`явилася.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Разом з тим, у зв`язку з неявною в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

12.07.2026 відносно позивача була винесена постанова серії ЕНА №7533235 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.4 ст.126 КУпАП. Відповідно до зазначеної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400,00 грн (а.с.4).

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 12.07.2026 року о 00:41:00 в с. Бугаївка по вулиці Шевченка 2, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai з реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 , будучи особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, чим порушив п.2.1.а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність передбачена ч.4 ст.126 КУпАП.

Відповідно до Витягу ІПНП (Інформаційний портал національної поліції України) вбачається, що в інформаційній системі містяться відомості відносно позивача, а саме щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до постанови Бродівського районного суду Львівської області у справі № 439/918/25, на позивача накладено адміністративне стягнення штраф 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами. Дата початку виконання стягнення 17.11.2025.

На долучених відповідачем відеозаписах з місця події, зафіксовано рух транспортного засобу Hyndai Sania номерний знак НОМЕР_1 , 12.07.2026 о 00 год 41 хв у с. Бугаївка, вул. Шевченка, 2, особу, яка ним керувала, порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 .

З встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, які регулюються положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 (далі ПДР).

Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України визначається Законом України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух». На виконання зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (зі змінами та доповненнями), які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на території України. Особи, які порушують вимоги Правил дорожнього руху, несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.п. 2.1 (а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч. 9-10 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Отже, особа, до якої застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом не має права керувати транспортними засобами протягом строку позбавлення такого права.

Стаття 126КУпАП визначає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування цим засобом, або не пред`явила їх на вимогу уповноваженої особи, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно зі ст. 317, ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.

Суд зазначає, що підставою винесення щодо позивача оскаржуваної постанови за ч. 4 ст. 126 КУпАП стали внесені в базу ІПНП НПУ відомості про позбавлення його права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік відповідно до постанови Бродівського районного суду Львівської області у справі №439/918/25, яка набрала законної сили 17.11.2025.

Крім того, на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення відповідачем долучено до матеріалів справи відеозаписи із відеореєстратора встановленого на службовому автомобілі та нагрудної бодикамери поліцейського, на якому зафіксовано рух транспортного засобу Hyndai Sania, номерний знак НОМЕР_2 .07.2026 року о 00 год 41 хв с. Бугаївка по вул. Шевченка, 2 , яким керував ОСОБА_1 . Окрім цього, працівниками поліції під час спілкування зі ОСОБА_1 встановили, що останній позбавлений права керування транспортними засобами. У ході спілкування з поліцейськими, ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом. Вказав, що не знав про постанову суду, якою він позбавлений права керувати транспортними засобами.

Згідно із ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу положень ч. 1ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення цього Законунадають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Згідно з матеріалами справи на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано відеозапис, який на переконання суду є належним доказом у справі.

За правилами ч. 1 т. 283КУпАПрозглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за керування транспортним засобом будучи позбавленим такого права керування.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, Постанова Бродівського районного суду Львівської області від 14.10.2025 у справі №439/918/25, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами оскаржувалася особою яка притягується до адміністративної відповідальності до апеляційного суду. Із даної постанови вбачається, що особа, щодо якої вона винесена була присутня в судовому засіданні.

Відповідно до Постанови Львівського апеляційного суду від 17.11.2025, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а Постанову Бродівського районного суду Львівської області від 14.10.2025 без змін.

Отже, ОСОБА_1 було відомо про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 12.07.2026 о 00:41:00 в с. Бугаївка по вулиці Шевченка, 2, керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. У зв`язку з цим постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА за №7533235 від 12.07.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч.4 ст.126 КУпАП є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови є безпідставними, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати відшкодовуються стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, лише у разі задоволення її позову, таким чином такі витрати у разі відмови у задоволенні позову не відшкодовуються.

Керуючись ст. 5, 6, 8-10, 72-78, 241-246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: сержант поліції Харковець Микола Васильович, про скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вулиця Федора Ернста, будинок 3, місто Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий.

Повне рішення суду складено 28 серпня 2026 року.

Суддя Т.Л. Войтюк