Постановление суда № 139290441, 25.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа 522/12153/26

Провадження 1-кп/522/2962/26

УХВАЛА

25.08.2026 м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши кримінальне провадження за ЄРДР № 42026000000000145 від 05.02.2026, відносно :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тирасполь Республіки Молдова, громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, офіційно не працюючого, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Прокурор заявив та у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до шістдесяти днів з альтернативою визначення застави, визначеної попередньою ухвалою слідчого судді, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник ОСОБА_5 надав письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, вважав його належним чином необґрунтованим, посилався на відсутність судимостей у підзахисного та наявність постійного місця проживання, просив визначити ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід, зокрема особисте зобов`язання або нічний домашній арешт, або визначити заставу в межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника і просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані матеріали, суд встановив наступне.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.07.2026 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 06.09.2026 з альтернативою визначення застави у розмірі 432 640 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 є раніше не судимою особою, одружений, має непрацездатного батька та трьох малолітніх дітей на утриманні, має постійне місце проживання та нагороджувався державною нагородою. Разом з цим обвинувачений, з посиланням на вагомі докази, перелік яких зазначений у реєстрі матеріалів досудового розслідування, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. При цьому, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Суд вважає, що заявлені прокурором ризики, передбачені пунктами 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема: спроби переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні продовжують існувати.

Водночас, суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Доказів наявності підстав, що унеможливлюють тримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятору за станом здоров`я або з інших підстав в ході розгляду не надано.

За даних обставин, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, з урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що такі запобіжні заходи, як домашній арешт або особиста порука не зможуть запобігти вищезазначеним ризикам.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Абзацом другим ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у межах, визначених пунктами 13 цієї частини, не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує відповідну максимальну межу. Отже, вихід за межі вісімдесяти прожиткових мінімумів допускається не автоматично з огляду на тяжкість обвинувачення, а лише за наявності сукупності конкретних обставин, які свідчать про недостатність застави у звичайних межах.

Оцінюючи наявність такого виключного випадку, суд бере до уваги у сукупності характер і спосіб інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, його спрямованість на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, а також встановлене продовження існування одразу кількох ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Поєднання ризику переховування з ризиками незаконного впливу на свідків, іншого перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення нового кримінального правопорушення істотно підвищує вимоги до стримувального характеру застави.

Суд також враховує, що обвинувачення стосується діяння, пов`язаного з організацією незаконного перетину державного кордону, що об`єктивно передбачає можливість використання контактів, узгоджених дій з іншими особами, транспортних та організаційних ресурсів. За таких обставин застава у граничному для тяжкого злочину розмірі вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб не створювала б належного і достатнього запобіжного ефекту та не була б співмірною сукупності встановлених ризиків.

Разом із тим суд виходить з того, що застава не повинна перетворюватися на приховану форму безальтернативного тримання під вартою та не може бути завідомо непомірною. Визначаючи її у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суд враховує відомості про особу обвинуваченого, його сімейний та майновий стан, а також те, що цей розмір є меншим за заставу, визначену попередньою ухвалою слідчого судді. Такий розмір не має карального характеру, але є достатньо відчутним, щоб реально гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього обов`язків.

З огляду на викладене суд визнає встановлені обставини винятковими у розумінні абзацу другого ч. 5 ст. 182 КПК України та вважає необхідним визначити заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Саме такий розмір, на переконання суду, відповідає критеріям достатності, розумності та співмірності, здатний забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і запобігти реалізації встановлених ризиків.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України у разі визначення застави як альтернативи триманню під вартою суд зобов`язаний визначити обов`язки, які підлягатимуть виконанню обвинуваченим після його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави. За змістом ч. 5 ст. 194 КПК України суд, застосовуючи запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду та покладає один або кілька обов`язків, необхідність яких доведена з огляду на встановлені ризики. Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України такі обов`язки можуть бути покладені на строк не більше двох місяців.

Обов`язок не відлучатися з м. Одеси без дозволу суду та обов`язок повідомляти суд про зміну місця проживання є необхідними для забезпечення постійного процесуального контролю за місцеперебуванням обвинуваченого, його своєчасної явки до суду та мінімізації ризику переховування. Обов`язок здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, безпосередньо спрямований на нейтралізацію ризику залишення території України, зважаючи на предмет пред`явленого обвинувачення та його зв`язок із незаконним перетином державного кордону.

Покладення обов`язку утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні обумовлене необхідністю запобігти незаконному впливу на них, узгодженню показань, схиленню до зміни або відмови від показань чи іншому втручанню у процес доказування. У сукупності зазначені обов`язки є індивідуалізованими, прямо співвідносяться з ризиками, встановленими судом, не виходять за межі необхідного та є пропорційними меті забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у разі внесення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 314, 315, 176-178, 182, 183, 331, 370, 372, 376, 395, 532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити частково, продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 60 днів, тобто строк дії ухвали до 23.10.2026.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 в якості альтернативного запобіжного заходу заставу розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332 800 гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до суду, яким розглядається кримінальне провадження, протягом дії зазначеного запобіжного та покласти на обвинуваченого строком на 2 (два) місяці обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1)не відлучатися з м. Одеса без дозволу суду;

2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

3)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

4)утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться до суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримаються під вартою в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Суддя ОСОБА_1