Решение № 139288402, 27.08.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. Справа № 924/397/26 (681/762/26)

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музика М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ

до ОСОБА_1 , м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області

про стягнення 14 241,01 грн.,

в межах справи №924/397/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1

представники сторін: не викликались;

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

29.06.2026 до Господарського суду Хмельницької області надійшла за підсудністю справа №681/762/26 позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ до ОСОБА_1 , м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області про стягнення 14 241,01 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.06.2026 вказану справу передано для розгляд судді Музиці М.В., в провадженні якого перебуває справа №924/397/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Системний аналіз положень законодавства про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2026 справу № 681/762/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ до ОСОБА_1 , м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області про стягнення 14 241,01 грн., прийнято до провадження в межах справи № 924/397/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідач відзиву на позов не подала, жодних клопотань від неї не надходило; належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду у даній справі в Електронний кабінет відповідача в ЄСІТС.

Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення судового періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.

З огляду на належне повідомлення сторін про розгляд спору, надання можливості в повному обсязі скористались наданими процесуальними правами, з метою дотримання розумних строків вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ТОВ "БІЗПОЗИКА" 19.04.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 524967-КС-003 про надання кредиту. ОСОБА_1 , в свою чергу, шляхом підписання електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором, 19.04.2025 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 524967-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Таким чином, 19.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (далі - Позивач, кредитодавець) та Коцюбою Мариною Миколаївною (далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір № 524967-КС-003 про надання кредиту (далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

У п. 2.1. договору передбачено, що Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (надалі - Правила).

Тип Кредиту: кредит. Строк, на який надається Кредит: 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 1400,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку (пункти 2.2. - 2.5. договору).

У пунктах 2.7. - 2.11. сторонами погоджено, що загальний розмір наданого Кредиту складає 7000,00 грн.

Строк дії Договору: до 09.08.2025 року.

Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 14 218,24 грн.

Загальні витрати за Кредитом: 7218,24 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: дев`ять тисяч сімсот вісімдесят цілих тридцять вісім сотих процентів.

Згідно п. 2.12. договору денна процентна ставка: 0,91%.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка розрахована відповідно до методики розрахунку, що затверджена Постановою Національного банку України від 11.02.2021 № 16 "Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит2.

Реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту обчислена на основі припущення, що Позичальник буде дотримуватись графіку платежів, що вказаний в Додатку №2 до Договору, та буде застосовуватись Стандартна процентна ставка, а інші платежі за послуги Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору.

Застереження: наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості наданого Кредиту є репрезентативними та базуються на обраних Позичальником умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що Договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

За змістом пунктів 2.13. - 2.15. договору датою видачі Кредиту є 19.04.2025.

Дата повернення Кредиту 09.08.2025.

Мета (цілі) отримання Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом.

У п. 4. кредитного договору погоджено графік платежів для повернення кредитних коштів та сплати інших передбачених договором обов`язкових платежів.

У додатковій угоді від 29.06.2025 до договору сторонами передбачено видачу додатково 12000,00 грн. кредитних коштів, з чого загальна сума отриманого та не повернутого кредиту склала 16055,74 грн. Також сторонами погоджено комісію в розмірі 2400,00 грн. та орієнтовну реальну річну процентну ставку у 7466,57%. Окрім того, продовжено строк дії договору до 19.10.2025 та викладено графік сплати кредиту у новій редакції.

Згідно листів ТОВ "ПрофітГід", ТОВ "Бізнес Позика" 19.04.2025 здійснено перерахування Коцюбі М.М. 7000,00 грн. згідно кредитного договору №5249667-КС-003 від 19.04.2025, та 29.06.2025 перераховано 12000,00 грн. згідно додаткової угоди від 29.06.2025 до кредитного договору від 19.04.2025.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 524967-КС-003 про надання кредиту від 19.04.2025, заборгованість відповідача становить 8235,9 грн., з яких 6434,38 грн. заборгованості за кредитом, 1801,52 грн. боргу за процентами за користування кредитом. Окрім того, позивачем нараховано 6005,11 грн. відсотків на підставі ст. 625 ЦК України.

З вищевикладеного, з огляду на неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Кредитним договором, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу частин 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Частиною 2 статті 639 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

30.09.2015 набрав чинності Закон України від 03.09.2015 № 675-VIII "Про електронну комерцію", який регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Вказаний Закон визначає, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (ст. 1 Закону).

У ч. 3 ст. 11 вказаного вище Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За частинами 4, 6 наведеної норми, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

19.04.2025 позивачем направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 524967-КС-003 про надання кредиту.

Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю.

19.04.2025 ОСОБА_1 прийнято (акцептовано) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 524967-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом використання Одноразового ідентифікатора UA-0901, (направленого Позичальнику на номер телефону, вказаного ним у анкеті клієнта).

Таким чином, 19.04.2025 між сторонами у справі укладено кредитний договір № 524967-КС-003, з умовами якого відповідач отримала кредитні кошти та зобов`язалась здійснити повернення отриманої позики, сплатити проценти за користування кредитом та передбачену договором комісію.

Позивачем належним чином виконано свої договірні зобов`язання та перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 7000,00 грн. згідно договору та додатково 12000,00 грн. згідно додаткової угоди від 29.06.2025 до договору, що підтверджується інформаційними довідками, сформованими ТОВ "ПрофітГід".

Відповідачем факту отримання коштів не заперечено та не спростовано.

За правилами абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом п. 2.7. та п. 4.2.2. договору в редакції додаткової угоди від 29.06.2025, кінцевим строком повернення кредиту та сплати всіх передбачених договором обов`язкових платежів є 19.10.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Тобто, уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом).

Приписами ст. 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України закріплено загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору, закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із принципів належного виконання є його виконання у строк (термін), встановлений договором. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно наданого позивачем розрахунку, борг відповідача за тілом кредиту становить 6434,38 грн.; заборгованість за відсотками, нарахованими за користування кредитними коштами за період по 19.10.2025 року, складає 1801,52 грн.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, суд зазначає, що нарахування не суперечить положенням чинного законодавства, встановленим обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами є правомірними та обґрунтованими.

Щодо стягнення 6005,11 грн. заборгованості по відсотках, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

За змістом ч. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який безперервно продовжувався і триває досі.

Оскільки нарахування 6005,11 грн. заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання здійснено з 04.05.2025 по 21.11.2025, тобто в період дії в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку про безпідставність такого нарахування та, відповідно, відмову у задоволенні відповідної позовної вимоги.

Згідно з положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальній сумі 8235,9 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 6434,38 грн.; сума прострочених платежів по процентах - 1801,52 грн. В стягненні 6005,11 грн. процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, суд відмовляє.

Витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, позаяк спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ, 01133, код 41084239) 6 434,38 грн. заборгованості за кредитом, 1 801,52 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 2 662,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 6 005,11 грн. відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи, учасникам справи в ел. кабінети