Решение № 139277407, 26.08.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/2712/26

Провадження №2/333/3093/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26 серпня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справи №333/2712/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат. В обґрунтування позову зазначено, що 09 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредитної лінії №183341593 у формі електронного документа, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 18000,00 грн на умовах строковості зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало, грошові кошти у розмір 18000,00 грн. перерахувало на банківську картку відповідача. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №159 від 09.11.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 року за договором факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором. 10 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №10/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 10.07.2025 року за договором факторингу від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача. ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 66462,81 грн, яка складається з: 17999,60 грн заборгованість по тілу кредиту; 48463,21 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Посилаючись на те, що відповідачем умови кредитного договору не виконуються, заборгованість за кредитним договором не погашена, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №183341593 від 09 серпня 2021 року у розмірі 66462,81 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

29 травня 2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд позовну заяву задовольнити частково, а саме стягнути заборгованість за залишком непогашеної відповідачем суми тіла кредиту та відсотків за користування кредитом у розмірі 24746,60 грн, у задоволенні позову в іншій частині відмовити, розділити між позивачем і відповідачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що відповідачка не заперечує того факту, що між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» дійсно було укладено кредитний договір №183341593 на суму 18 000,00 грн. Вказані кошти ОСОБА_1 отримала та користувалася ними. Тому, позовні вимоги позивача в частині стягнення з неї 17999,60 грн. заборгованості по тілу кредиту, вона визнає і готова їх сплатити. Проте, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» в частині стягнення з неї 48463,21 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом ОСОБА_1 визнає лише частково, а саме у сумі 6746,00 грн. В той час як інша сума заборгованості по несплачених відсотках, є такою що нарахована поза межами строку кредитування, а тому не підлягає стягненню. Так, відповідно до п. 1.7. кредитного договору №183341593, кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період), а саме до 08.09.2021 року. За змістом п. 1.8. договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. Тобто, п.1.8 передбачає дві обов`язкові вимоги для пролонгації строку кредитування, які повинні застосовуватися кожного разу коли сторони вирішать продовжити строк дії кредитного договору: відсутність заборгованості (повна оплата) всіх нарахованих процентів; активація функції продовження строку дисконтного періоду. Аналогічні положення містяться і в п. 4. «Порядок продовження дисконтного періоду (пролонгація)» у долучених до позовної заяви Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 07.09.2021 року (рівно через 30 днів після укладення договору), відповідачка повністю сплатила 6420,60 грн. наявної на той момент заборгованості по відсотках, тобто всю заборгованість по нарахованих відсотках. Саме тому, строк дії кредитного договору продовжився автоматично ще на 30 днів. Але рівно через місяць 07.10.2021 року (граничний строк дії договору), у відповідачки була наявна непогашена заборгованість по відсотках у розмірі 6746,60 грн. Отже, повторна пролонгація кредитного договору не могла відбутися. Іншими словами, продовження нарахування відсотків за кредитним договором після 07.10.2021 року є незаконним, адже договір не було продовжено на черговий 30-денний період, через наявну на той момент заборгованість по відсотках. Сума витрат на правову допомогу, яка заявлена позивачем є неспівмірною до складності справи та обсягу реально наданих адвокатом послуг. Позивач надмірно завищує свої витрати на правничу допомогу, не надавши ґрунтовних доказів необхідності саме таких витрат. Така категорія цивільних справ (про стягнення заборгованості за кредитним договором) є поширеною, а, отже, не потребує значних зусиль та витрат при здійсненні професійної правничої допомоги. Більше того, є очевидним, що АБ «Соломко та партнери» надає юридичні послуги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» на систематичних засадах, що свідчить про шаблонність вказаної категорії справ для адвоката. Відповідач, на момент подання до суду відзиву на позовну заяву, вже поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. Зокрема, представництво інтересів відповідача здійснюється адвокатом Стариченком М.П. відповідно до договору від 15.05.2026 року про надання правничої допомоги та на підставі ордеру. У договорі про надання правничої допомоги сторони визначили, що оплата гонорару визначається за домовленістю сторін. У додатковій угоді № 1 від 15.05.2026 року сторони визначили фіксований розмір гонорару за консультацію, ознайомлення з матеріалами справи № 333/2712/26 та підготовку відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі №333/2712/26, який становитиме 6000 (шість тисяч) гривень.

01 червня 2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначив, зокрема, що кредитним договором №183341593 від 09.08.2021 року передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку, яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору. Також слід наголосити на тому, що позивач у свої позовній заяві користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України. Сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України (відповідно до п.4.3. кредитного договору). Тобто сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідач не надав жодних документів, що підтверджують оплату гонорару адвоката. Вартість виконаних представником відповідача робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини третьої статті 141 ЦПК України, не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми.

01 червня 2026 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він, зокрема, зазначив, що позовна заява і розрахунки не містять жодної інформації про 3 % річних. Навпаки, з них чітко вбачається, що кредитодавець цілеспрямовано продовжував нараховувати ОСОБА_2 відсотки встановлені кредитним договором. Так, починаючи з 07.10.2021 року (останній погоджений сторонами строк кредитування), денна ставка за кредитним договором, яка продовжувала нараховуватися відповідачці, складала рівно 2.3 %, або 839,50 % річних, що передбачено п.1.12.2. кредитного договору. Тобто, мова йде не про 3 %, що передбачені ст. 625 ЦК України, а про чітко встановлену ставку (2,3 % денних) за користування кредитними коштами. Тобто, фактично банк нараховував не проценти відповідальності за прострочення, а ті самі проценти за користування кредитом, право на нарахування яких після спливу строку кредитування припиняється згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду. Отже, предметом спору є не вимога про стягнення процентів, передбачених ст.625 ЦК України, а вимога про стягнення договірних процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування.

03 червня 2026 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких він, зокрема, зазначив, що, виходячи з умов кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення позивачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Представник позивача, будучи своєчасно і належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд розглядати справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка і її представник, будучи повідомленими судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, представник відповідачки надав суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за їхньої відсутності з урахуванням доводів, викладених у відзиві і запереченнях.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

09 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №183341593, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 18000,00 грн на умовах строковості зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Вказаний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.1.3. договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 18000,00 грн одразу після укладання договору, який має бути повернутий 08.09.2021 року.

Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період), а саме до 08.09.2021 р. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором (п. 1.7 договору).

Відповідно до п. 1.9 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 448,95 процентів річних, що становить 1,23 проценти від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 456,27 процентів річних, що становить 1,25 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01.

Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов`язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його (п. 2.2).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п. 4.1).

Відповідно пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).

Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року.

У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №159 від 09.11.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 року за договором факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором.

10 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №10/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 10.07.2025 року за договором факторингу від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 66462,81 грн.

Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.

З огляду на те, що договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», який було пролонговано на підставі додаткових угод до даного договору (строк договору пролонговано до 31 грудня 2024 року) на момент укладання кредитного договору (09 серпня 2021 року) був чинним й ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача, яке в подальшому перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно, та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до позивача.

Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс».

Згідно з наданим позивачем розрахунком, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 66462,81 грн, яка складається з: 17999,60 грн заборгованість по тілу кредиту; 48463,21 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Як убачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» посилалось на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нього на підставі відповідних договорів факторингу. Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач оспорював ці договори факторингу в частині переданої позивачу вимоги за кредитним договором з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов`язання у зв`язку з повним виконанням тощо.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» придбало право вимоги за договором кредиту №183341593 від 09 серпня 2021 року до ОСОБА_1 .

Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачкою не оспорювалися, у цьому випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами у кредитному договорі було погоджено строк кредитування на 30 днів.

Згідно з п.1.8 кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п.1.7 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови, якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду.

Відповідно до п.1.12 кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії на наступних умовах: 1.12.1 зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; 1.12.2 з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором, заборгованість відповідача становить 66462,81 грн, яка складається з: 17999,60 грн заборгованість по тілу кредиту; 48463,21 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що відсотки у розмірі 31715,37 грн. були розраховані за період з 09 серпня 2021 року по 09 листопада 2021 року.

При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідачкою були здійснені платежі на погашення заборгованості, а саме: 07.09.2021 року у розмірі 6421,00 грн., 10.10.2021 року 15,00 грн.

Таким чином, відповідачкою вчинялися дії з метою продовження дисконтного періоду та відповідно пролонгації договору.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що до нарахованих станом на 09 листопада 2021 року відсотків у розмірі 25279,77 грн., були також нараховані відсотки за період з 10 листопада 2021 року по 04 січня 2022 року.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц.

У справі, яка переглядається, строк виконання зобов`язання у повному обсязі настав 09 листопада 2021 року (не більше, ніж 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду).

Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості по відсотках у розмірі 25279,77 грн., яка була нарахована в межах строку кредитування до 09 листопада 2021 року включно.

Вимога кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право як первісного, так і нового кредитора в цій частині вимог.

Таким чином, у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотках, яка нарахована поза межами строку кредитування (з 10 листопада 2021 року по 04 січня 2022 року) слід відмовити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 43279,37 грн. (17999,60 грн заборгованість по тілу кредиту; 25279,77 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом).

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога позивачу надавалася адвокатським бюро «Соломко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 року.

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано витяг з акту прийому-передачі наданих послуг, за змістом якого випливає, що правова допомога надана на загальну суму 7000,00 грн.: вивчення документів 1000 грн., складання позовної заяви 5000 грн., підготовка адвокатського запиту 500 грн, підготовка клопотання щодо отриманні інформації кредитних коштів за кредитним договором 500 грн.

Витрати на правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. З урахуванням категорії справи складання позову не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль. У судових засіданнях адвокат участі не брав.

Отже, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення витрат, понесених позивачем, на правову допомогу, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, виходячи з часткового задоволення позовних вимоги на суму 43279,37 грн., що становить 65,12 % від ціни позову, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3500,00 грн.

Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси відповідача представляє адвокат Стариченко М.П. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано: договір про надання правничої допомоги від 15.05.2026 року, укладений між ОСОБА_1 і адвокатом Стариченком М.П., акт наданих послуг за договором від 29.05.2026 року.

Водночас, згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 року у справі №550/936/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20.

З огляду на зазначене, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом Стариченком М.П. юридичних послуг, враховуючи, що позов задоволено частково у розмірі 65,12 %, зважаючи на співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд вважає, що стягненню з позивача на користь відповідачки підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн., що буде співмірним до наданих послуг і задоволених вимог.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У зв`язку з тим, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню більша сума судових витрат, тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідачку сплатити різницю судових витрат позивачу, а саме: 2000,00 гривень (3500 грн 1500 грн) і з урахуванням вимог ч.10 ст.141 ЦПК України звільнити сторони від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позовних вимог на 65,12 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1733,75 грн, сплаченого при подачі позову з врахуванням пониженого коефіцієнта 0,8.

Керуючись ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 512, 526, 530, 610, 612, 625, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Юрія Поправки, буд.6, каб.13, код ЄДРПОУ 42986956, рахунок НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за договором кредиту №183341593 від 09 серпня 2021 року у розмірі 43279 (сорок три тисячі двісті сімдесят дев`ять) гривень 37 копійок, з яких: 17999,60 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 25279,77 грн заборгованість за процентами.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Юрія Поправки, буд.6, каб.13, код ЄДРПОУ 42986956, рахунок НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок і витрати на оплату судового збору у розмірі 1733 (одна тисяча сімсот тридцять три) гривні 75 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 26 серпня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков