Постановление суда № 139269413, 25.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 серпня 2026 рокуСправа №160/23244/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши заяву Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС про забезпечення доказів у справі №160/23244/26 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС про застосування арешту на рахунках платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС, в якій позивач просить:

- застосувати арешт коштів на розрахункових Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС (ЄДРПОУ 03564045) на наступних розрахункових рахунках:

МФО банку: 320478, назва банку: АБ УКРГАЗБАНК, номер рахунку: НОМЕР_1 , дата відкриття: 11.09.2015, назва валюти: 980 українська гривня;

МФО банку: 320478, назва банку: АБ УКРГАЗБАНК, номер рахунку: НОМЕР_2 , дата відкриття: 13.10.2025, назва валюти: 980 українська гривня;

МФО банку: 320478, назва банку: АБ УКРГАЗБАНК, номер рахунку: НОМЕР_3 , дата відкриття: 12.09.2025, назва валюти: 980 українська гривня;

МФО банку: 899998, назва банку: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку: НОМЕР_4 , дата відкриття: 24.12.2014, назва валюти: 980 українська гривня;

МФО банку: 320478, назва банку: АБ УКРГАЗБАНК, номер рахунку: НОМЕР_5 , дата відкриття: 12.08.2025, назва валюти: 980 українська гривня;

МФО банку: 320478, назва банку: АБ УКРГАЗБАНК, номер рахунку: НОМЕР_6 , дата відкриття: 16.04.2025, назва валюти: 980 українська гривня;

МФО банку: 320478, назва банку: АБ УКРГАЗБАНК, номер рахунку: НОМЕР_7 , дата відкриття: 11.04.2025, назва валюти: 980 українська гривня;

МФО банку: 320478, назва банку: АБ УКРГАЗБАНК, номер рахунку: НОМЕР_8 , дата відкриття: 29.09.2025, назва валюти: 980 українська гривня.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23244/26 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

19.08.2026 року Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС подано заяву про забезпечення доказів у справі №160/23244/26 до подання зустрічної позовної заяви, в якій заявник просить суд забезпечити докази шляхом:

1) витребування та огляду доказів у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: оригіналу повідомлення про вручення листа (відправлення) R067231121576; засвідченої копії повідомлення про вручення листа (відправлення) R067231121576;

2) допитом свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.08.2026 року заяву про забезпечення доказів передано головуючому судді Туровій О.М.

Дослідивши заяву Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС про забезпечення доказів у справі №160/23244/26, суд доходить висновку про залишення її без руху з таких підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Отже, зі змісту наведених норм слідує, що в заяві про забезпечення доказів необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або утрудненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів.

Виходячи зі змісту поданої Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС заяви та наведених у ній доводів на обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість цієї заяви про забезпечення доказів, оскільки заявником не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчили б про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, а також свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому, у розумінні приписів ч. 1 ст. 114 КАС України.

Таким чином, заявнику необхідно подати до суду уточнену заяву про забезпечення доказів з обґрунтуванням необхідності вжиття заходів забезпечення доказів у розумінні ч. 1 ст. 114 КАС України.

Також відповідно до ч. 2 ст. 116 КАС України за подання до суду заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Сплата судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, в силу положень частини 2 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з даною заявою.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

Судом встановлено, що судовий збір заявником не сплачено.

При цьому заявником у поданій заяві висловлене клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване посиланнями на скрутне фінансове становище підприємства, що спричинене матеріальними збитками у розмірі 121,81 тис грн, заборгованістю по виплаті заробітної плати у розмірі 29 759 тис. грн та дебіторською заборгованістю у розмірі 225 111 тис. грн. На підтвердження наведених доводів заявником надано копії Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 30 червня 2026 року, Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2026 року та Звіту про заборгованість з оплати праці на 1 серпня 2026 року.

Розглянувши вказане клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України Про судовий збір, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів вказаної норми відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення сторони від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами. Крім того, наведеною статтею передбачено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення сторони від сплати судового збору.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

У пункті 55 рішення у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти. ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів.

Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі Шишков проти Росії (Shishkov v. Russia) від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Разом з тим, національне законодавство встановлює механізм відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України Про судовий збір.

З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України Про судовий збір, норма якої є спеціальною.

Як слідує зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України Про судовий збір), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Насамперед варто зауважити, що Законом України Про судовий збір визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України Про судовий збір чітко слідує, що законодавець, застосувавши конструкцію суд, враховуючи майновий стан сторони, може…, тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово або, не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України Про судовий збір перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Отже, положення частини першої статті 133 КАС як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України Про судовий збір, що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 133 КАС та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України Про судовий збір, застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.

З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію застосування судами статті 133 КАС та статті 8 Закону України Про судовий збір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 (провадження №11-336апп20) відступила від висновків, викладених у: ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 160/8324/19; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 440/4696/18; постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі №826/13247/18, від 31 липня 2020 року у справі № 826/11947/18, та наголосила, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України Про судовий збір конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору. При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому підстав для звільнення заявника - юридичної особи, від сплати судового збору немає.

Так, у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України Про судовий збір, зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного слідує, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 (провадження №11-336апп20).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ Про судовий збір, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому, положення Закону України Про судовий збір кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати суду докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У даному випадку заявником не надано переконливих доказів неможливості сплати судового збору, а посилання на скрутне фінансове становище підприємства зводиться до посилання на наявність станом на І півріччя 2026 року серпень 2026 року матеріальних збитків у розмірі 121,81 тис грн, заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 29 759 тис. грн та дебіторської заборгованості у розмірі 225 111 тис. грн., на підтвердження чого, як вказано вище, надано копії Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 30 червня 2026 року, Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2026 року та Звіту про заборгованість з оплати праці на 1 серпня 2026 року.

Водночас, слід зазначити, що приписи Закону України Про судовий збір пов`язують оцінку фінансового стану сторони саме з розміром її річного доходу за попередній календарний рік, проте, відповідних доказів щодо цього заявником не надано, що, у свою чергу, унеможливлює об`єктивну оцінку фінансової можливості заявника сплатити судовий збір за подання цієї заяви.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року у розмірі 3 328,00 грн.

Приписами пп. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір визначено, що за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення встановлено ставку судового збору - 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів судовий збір справляється у розмірі 998,40 грн (3 328,00 грн х 0,3).

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів у справі №160/23244/26, яка була подана заявником в електронній формі через підсистему «Електронний суд», мав бути сплачений у розмірі 798,72 грн (998,40 грн х 0,8).

Проте заявником в порушення вимог пп. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір та ч. 4 ст. 152 КАС України не додано до заяви про забезпечення доказів документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, заявнику слід надати документ про сплату судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів у розмірі 798,72 грн.

Судовий збір має бути сплачено за наступними банківськими реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA 368999980313141206084004632

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Частиною 3 статті 116 КАС України передбачено, що до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 169 цього Кодексу.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на те, що заява Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС про забезпечення доказів у справі №160/23244/26 подана без додержання вимог п. 5 ч. 1 ст. 116 КАС України, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 116 та ч. 1 ст. 169 КАС України, доходить висновку про залишення вищеозначеної заяви без руху.

З урахуванням того, що з 18.08.2026 року по 21.08.2026 року та 24.08.2026 року суддя Турова О.М. перебувала у щорічній відпустці, зазначена заява розглянута та постановлено відповідну ухвалу - першого робочого дня.

На підставі викладеного, керуючись статтями 114, 116, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Заяву Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС про забезпечення доказів у справі №160/23244/26 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС про застосування арешту на рахунках платника податків залишити без руху.

Встановити заявнику строк п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків заяви шляхом подання до суду:

- уточненої заяви про забезпечення доказів із обґрунтуванням необхідності саме забезпечення доказів у розумінні ч. 1 ст. 114 КАС України;

- оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів у розмірі 798,72 грн.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до частини 3 статті 116 та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення доказів повертається заявнику, якщо заявник не усунув недоліки заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Копію ухвали направити особі, що звернулася із заявою про забезпечення доказів.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Турова