Решение № 139264155, 27.08.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/419/26

Провадження №2/951/316/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

27 серпня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Чапаєва Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Бусько Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Козова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

ВСТАНОВИВ:

До Козівського районного суду Тернопільської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 10.12.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 3555875, згідно з умовами якого відповідач отримав 3200 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором. Договір укладено в електронній формі, шляхом використання одноразового підпису одноразовим ідентифікатором. Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит на потрібну йому суму, однак відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим заборгованості останнього за Договором про надання кредиту № 3555875 від 10.12.2021 становить 7209,60 гривень.

26.07.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали договір факторингу № 27-06/24, відповідно до умов якого відбулось відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором № 3555875 від 10.12.2021.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 04.12.2021 уклали Договір про надання кредиту № 5644455. Відповідно до умов вказаного Договору товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) у розмірі 3050 грн на строк 210 днів (Базовий період 30 днів, Спеціальний період 180 днів). Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується логуванням подій в інформаційно-телекомунікаційній системі, яке свідчить про перерахування коштів. Відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав.

01.04.2026 товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» та товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали Договір факторингу № АК 01-04/2026, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 5644455 від 04.12.2021

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 5644455 від 04.12.2021 становить 19 977,50 грн.

Загалом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаними договорами в сумі 30387,10 грн, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 13 000 грн.

Ухвалою суду від 17.06.2026 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Відзиву не надходило.

Також суд задовільнив клопотання представника позивача, постановивши витребувати ухвалою від 09.07.2026 в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № « НОМЕР_2 »; докази зарахування на банківську картку № НОМЕР_2 кредитних коштів, які 04.12.2021 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період із 04.12.2021 по 14.12.2021; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 04.12.2021 по 14.12.2021; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № « НОМЕР_2 »; докази зарахування на банківську картку № НОМЕР_2 кредитних коштів, які 10.12.2021 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період із 10.12.2021 по 20.12.2021; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 10.12.2021 по 20.12.2021; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Представник позивача у судове засідання не прибула, проте в позовній заяві зазначила, що просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов, клопотань, заяв не подавав.

На адресу відповідача, яка згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру є його адресою реєстрації, направлялась ухвала про відкриття провадження у справі котра повернулась до суду без її отримання відповідачем та з відміткою пошти (адресат відсутній за вказаною адресою). Крім того, йому неодноразово направлялись повістки, у яких повідомлялися дати судових засідань.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б), від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20, від 27.05.2026 у справі № 727/12793/24.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі, і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства, зокрема тих, за якими суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, - суд дійшов висновку про заочний розгляд справи за відсутності сторін без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Отже, фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є pacta sunt servanda (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629).

Питання укладання кредитного договору, його істотних умов, форми, процентів за кредитним договором тощо визначено, зокрема, приписами статей 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 Кодексу.

За кредитним договором у позичальника виникає зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування грошовими коштами. Цьому зобов`язанню позичальника відповідає право кредитодавця вимагати повернення кредиту та сплати процентів.

З огляду на приписи частини другої статті 1056-1 Кодексу в кредитному договорі як істотні умови мають бути визначені розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок сплати процентів.

За ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійсними.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши доводи сторін, дійшов такого висновку.

10.12.2021 відповідач підписав анкету-заяву на кредит № 3555875, відповідно до якої відповідач просить надати йому кредит в розмірі 3200 грн строком на 30 днів з 10.12.20221 до 09.01.2022; сума повернення 3209,60 грн; проценти за користування кредитом 9,60 грн, нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Також вказана анкета-заява містить анкетні дані відповідача, тощо (а.с. 22).

10.12.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (індивідуальна частина) № 3555875. Вказаний договір 10.12.2021 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором R69696, і цей договір містить умови надання кредиту, аналогічні зазначеним у анкеті-заяві на кредит. (а.с. 9-13).

При цьому згідно з умовами договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки фіксована. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Підписанням вказаного договору відповідач зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом у строк до 09.01.2022, а також виконати інші зобов`язання у повному обсязі та на умовах та у строки, визначені договором. Також відповідно до умов договору вказаний кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проєкт цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний номер телефону позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту), тощо.

Відповідач також підписав графік платежів за договором про споживчий кредит № 3555875 від 10.12.2021 (а.с. 24), який містить умови надання кредиту та порядок погашення кредиту, і котрий відповідає за змістом умовам, зазначеним у договорі та анкеті-заяві.

З довідки товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» вбачається, що ОСОБА_1 ідентифікований товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН». Акцепт (договір) підписано позичальником із застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором R69696, який відправлено на номер телефону НОМЕР_3 (а.с. 19).

На виконання кредитного договору № 3555875 від 10.12.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» перерахувало кошти в сумі 3200 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_4 , що підтверджується квитанцією № 6с4с0а24-835c-4619-9f17-101f69433401_637747345187632291 фінансової компанії «Елаєнс» (а.с. 20), а також інформацією з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 149-152).

26.07.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали договір факторингу № 27-06/24, відповідно до умов якого відбулось відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором № 3555875 від 10.12.2021.

З витягу із Реєстру боржників до договору факторингу № 27-06/24 від «26» липня 2024 року вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» передало, а товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» прийняло право вимоги за кредитним договором № 3555875 від 10.12.2021 на суму 10 409,60 грн, з яких: 3200 грн - залишок за тілом кредиту; 7209,60 грн - залишок за відсотками.

Відповідно до п.2.1 Договору, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Клієнт - Первісний Кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до Боржників строк виконання зобов`язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому, а Фактор, здійснивши Фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, приймає право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між Клієнтом і Боржниками.

Оцінюючи докази як кожен окремо так і в їх сукупності, враховуючи принцип змагальності, суд дійшов висновку, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, який позичальник не повернув, а тому існують правові підстави для стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів, яку просить позивач, а саме в розмірі 3200 грн.

Оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає таке.

Визначаючи розмір стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором № 3555875 від 10.12.2021 в розмірі 7209,60 грн позивач обґрунтовував вказаний розрахунок посиланням саме на погоджений між сторонами пункт 2.3.1.2 кредитних договорів, за яким строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, з урахування автопролонгацій, який становить 90 днів (30+60) та пункт 1.6 кредитних договорів, за якими, якщо позичальником не сплачено тіло та відсотки за користування кредитом на 30-й день з моменту отримання кредиту, то застосовуються умови користування кредитом, зокрема, збільшується до 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (стандартна процентна ставка).

Суд звертає увагу на те, що заявлений строк користування кредитом (3200 грн) становить 30 календарних днів з дня надання кредиту, ставка процентів 0,01 % за кожен день користування (0,32 грн), що підтверджується анкетою-заявою від 10.12.2021.

Водночас, суд не погоджується з доводами позовної заяви про те, що нарахування процентів після 09.01.2022 здійснено правомірно відповідно до умов договору, а відповідач своїми діями (неповерненням коштів) фактично продовжив строк кредитування. Такий висновок не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 05.04.2023 в справі №910/4518/16 сформувала правовий висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (стаття 1048 ЦК України) припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах (після спливу строку виконання зобов`язання) забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а не ст. 1048 ЦК України.

Суд беззаперечно встановив, що згідно з пунктом 1.3 договору строк кредитування становив 30 днів - з 10.12.2021 по 09.01.2022 включно. Процентна ставка у цей період становила 0,01% на день (п. 1.5.2 Договору).

Доводи позивача про те, що відбулася автоматична пролонгація договору на 60 днів за підвищеною ставкою 5% (п.1.6 Договору) виключно через факт неповернення коштів, суперечать природі договору споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про волевиявлення позичальника (відповідача) на продовження строку дії договору після 09.01.2022 на нових, значно гірших умовах. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.

Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст.1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст.625 ЦК України), нарахування 7200 грн процентів за період після 09.01.2026 є безпідставним. Позивач помилково ототожнив факт неповернення коштів із волевиявленням сторін на продовження строку кредитування, застосувавши умови щодо надвисокої процентної ставки, яка за своєю правовою природою у позадоговірний період є заходом відповідальності, вимога про застосування якого не заявлялася.

Водночас позивач нарахував відсотки після спливу цього строку, посилаючись на умови договору щодо автоматичного продовження строку кредитування. Однак, суд керується тим, що невиконання позичальником зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту саме по собі не може розглядатися як відкладальна обставина у розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни погоджених сторонами істотних умов договору - строку кредитування та розміру процентної ставки.

З огляду на викладене існують правові підстави для стягнення відсотків, які нараховані в межах погодженого строку (30 днів) за ставкою 0.01%, що становить 9,60 грн.

Також суд встановив, що 04.12.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 5644455. Договір підписано сторонами, зокрема відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов Кредитного договору: сума кредиту: 3050 грн; Відповідно до умов вказаного Договору товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) у розмірі 3050 грн на строк 210 днів (Базовий період 30 днів, Спеціальний період 180 днів). Процентна ставка: у Базовий період 0,50% за один день користування Кредитом (Акційна процентна ставка); у Спеціальний період 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка); орієнтовна загальна вартість Кредиту: 3512,90 грн; мета кредиту: інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань).

Первісний кредитор - товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 3050 грн, що підтверджується логуванням подій в інформаційно-телекомунікаційній системі, яке свідчить про перерахування коштів на картковий рахунок відповідача (а.с. 46), а також квитанцією № 42732030751073802530432771018248 фінансової компанії «Елаєнс» (а.с. 51) та інформацією з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 149-152).

01.04.2026 товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» та товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (позивач) уклали Договір факторингу № АК 01-04/2026, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5644455, що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру прав вимоги від 01.04.2026 та відповідним Витягом з Реєстру боржників.

Суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредиту, встановлення відсотків за користування кредитом, строки повернення кредиту, а також перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5644455, складеного позивачем, заборгованість ОСОБА_1 станом на 19.05.2026 становить 19 977,50 грн, і вона складається із: заборгованості за тілом кредиту 3050 грн; заборгованості за відсотками 16 927,50 грн.

Суд погоджується із вказаним розрахунком.

Суд вважає позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за договором № 5644455 від 04.12.2021 обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд вважає надані позивачем докази достовірними, допустимими, належними та такими, що у своїй сукупності достатні та підтверджують обставини, на які він покликається. Відтак суд встановив, що права позивача на повернення позичальником кредиту та сплату ним процентів дійсно порушено відповідачем, а тому вони підлягають судовому захисту шляхом часткового задоволення позову, позовні вимоги, що підлягають до задоволення, становлять 23 187,1 грн (3209,60 + 19 977,50 = 23 187,1 ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд задовольнив позов частково, а саме на 23 187,1 грн із заявленої вимоги на 30 387,10 грн, тобто на 76,31 % від заявленої майнової вимоги.

Відтак судовий збір, який слід стягнути з відповідача, становить 2031,68 грн (2662,40 грн ? 76,31 % = 2031,68 грн).

Крім того, у позовній заяві позивач зазначив, що понесені ним судові витрати включають в себе, крім судового збору, витрати за професійну правничу допомогу, згідно зі ст.137 ЦПК України, у розмірі 13 000,00 грн.

На підтвердження вказаних витрат позивач суду надав Договір про надання правової допомоги № 02-07/24 від 02.07.2024, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», Тарифи на послуги, заявку про надання правничої допомоги № 2506 від 01.04.2026, витяг з Акту № 33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2022 у справі № 757/36628/16-ц.

Відповідач не заявляв клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність та безпідставність.

Суд вважає, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у цій справі, підтверджені належними та допустимими доказами, їх розмір у сумі 13 000 грн є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Проте суд враховує також принцип пропорційності задоволених вимог та керується при вирішенні процесуального питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, окрім положень ст.141 ЦПК України, також правовою позицією, закріпленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі№ 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22).

Оскільки заявлені позивачем позовні вимоги суд визнав обґрунтованими, проте зменшив їх, що мало наслідком часткове задоволення позову, а саме задовольнив на 23 187,10 грн із заявленої вимоги на 30 387,10 грн, тобто на 76,31 % від заявленої майнової вимоги, відповідно до ст.141 ЦПК України суд, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9920,30 грн (13 000 грн ? 76,31 % = 9920,30 грн).

Керуючись статтями 509, 512, 526, 610-612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1054, 1077 ЦК України, статтями 4, 12, 81, 141, 263, 265, 268, 280, 281, 282, 283, 352 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 23 187 грн 10 коп. (двадцять три тисячі сто вісімдесят сім гривень 10 коп.) боргу за кредитним договором.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2031 грн 68 коп. (дві тисячі тридцять одна гривня 68 коп.) та витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, у розмірі 9920 грн 30 коп. (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять гривень 30 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 27.08.2026.

Реквізити учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», адреса місця знаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м.Київ, індекс 03150, ЄДРПОУ 42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Р.В. Чапаєв