Решение № 139260413, 23.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 204/4045/26

Єдиний унікальний номер 204/4045/26

Провадження № 2/205/4585/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2026 року із Чечелівського районного суду міста Дніпра до Новокодацького районного суду міста Дніпра за підсудністю надійшли матеріали позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19 травня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 23 червня 2026 року вирішено питання про заочний розгляд справи.

Позивач у своєму позові посилався на те, що 23 березня 2021 року між ОСОБА_1 і ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір № 761033290, відповідно до умов якого відповідачеві було видано кредит у розмірі 8 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 0,54 % щоденно за користування кредитом від суми кредиту за кожен день користування в межах пільгового строку та 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування протягом стандартного строку. 24 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 761033290 від 23 березня 2021 року, на підставі умов якої відповідачеві було збільшено суму кредиту на 4 000 грн., інші умови кредитного договору залишені без змін. Відповідач зобов`язання не виконала, кошти не повернула, відсотки не сплатила, тому станом на 21 жовтня 2022 року виникла заборгованість за кредитним договором № 761033290 від 23 березня 2021 року у розмірі 26 172 грн. 45 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 259 грн. 76 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 19 912 грн. 69 коп. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Згідно з умовами додаткової угоди № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 761033290 від 23 березня 2021 року. 20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказані у реєстрах прав вимоги, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 761033290 від 23 березня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 761033290 від 23 березня 2021 року у розмірі 26 172 грн. 45 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. Представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлялася в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явилася, відзив на позов не надала. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 березня 2021 року між ОСОБА_1 і ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір № 761033290, відповідно до умов якого відповідачеві було видано кредит у розмірі 8 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 0,54 % щоденно за користування кредитом від суми кредиту за кожен день користування в межах пільгового строку та 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування протягом стандартного строку (а.с. 7-9).

23 березня 2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано 8 000 грн. (а.с. 11).

24 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 761033290 від 23 березня 2021 року, на підставі умов якої відповідачеві було збільшено суму кредиту на 4 000 грн., інші умови кредитного договору залишені без змін (а.с. 10).

24 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано на картковий рахунок відповідача 4 000 грн. (а.с. 11 оберт).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно з умовами додаткової угоди № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 761033290 від 23 березня 2021 року (а.с. 15 оберт -18)

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказані у реєстрах прав вимоги (а.с. 20 оберт-26, 26 оберт), на підставі якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 761033290 від 23 березня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 27-28).

Відповідач умови кредитного договору не виконала, внаслідок чого, як стверджує позивач, заборгованість за кредитним договором № 761033290 від 23 березня 2021 року станом на 20 жовтня 2022 року склала 26 172 грн. 45 коп. (а.с. 12-15).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитним договором № 761033290 від 23 березня 2021 року у розмірі 19 912 грн. 69 коп., суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних в цій частині.

Позичальник, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, положення кредитного договору щодо різних відсоткових ставок не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.

Таким чином, суд приходить до висновку про зменшення розміру відсотків за користування кредитом із 19 912 грн. 69 коп. до розміру тіла кредиту у сумі 12 000 грн.

При цьому, суд враховує, що відповідачем були сплачені проценти за користування кредитом у загальному розмірі 2 269 грн. 76 коп. (а.с. 13-14), тому сума відсотків за користування кредитом, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача, складає 9 730 грн. 24 коп. (12 000 грн. 2 269 грн. 76 коп. = 9 730 грн. 24 коп.).

У зв`язку з тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, відповідач свої зобов`язання не виконує, то позов підлягає задоволенню та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 761033290 від 23 березня 2021 року у розмірі 15 990 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 259 грн. 76 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 9 730 грн. 24 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судовий збір.

Позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. (а.с. 53).

З урахуванням того, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 626 грн. 59 коп. (15 990 грн. х 2 662 грн. 40 коп. / 26 172 грн. 45 коп. = 1 626 грн. 59 коп.).

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» складає 17 616 грн. 59 коп. (15 990 грн. + 1 626 грн. 59 коп. = 17 616 грн. 59 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, місцезнаходження за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4) заборгованість за кредитним договором № 761033290 від 23 березня 2021 року у розмірі 15 990 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 259 (шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 76 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 9 730 (дев`ять тисяч сімсот тридцять) гривень 24 коп., а також судовий збір у розмірі 1 626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) гривень 59 коп., а всього 17 616 (сімнадцять тисяч шістсот шістнадцять) гривень 59 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: